Справа №2-40
2008 року
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 липня 2008 року смт Розівка
Розівський районний суд Запорізької області в складі:
головуючого судді Кущ Т.М.,
при секретарі судового засідання Коломоєць С.О.,
з участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2 представників відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4, третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Розівського районного суду Запорізькій області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженною відповідальністю «Агрофірма «Авангард» (далі за текстом - ТОВ «Агрофірма «Авангард») про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, третя особа без самостійних вимог директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Авангард» ( далі за текстом - директор ТОВ «Агрофірма «Авангард») ОСОБА_5, -
В С Т А Н О В И В :
17 березня 2008 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ «Агрофірма «Авангард» в якому просила суд скасувати наказ № 1 від 8 січня 2008 про її звільнення за власним бажанням, поновити її на попередній роботі на посаді обліковця та стягнути з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу, а також понесені витрати на правову допомогу. При цьому позивачка послалась на те, що заяву про звільнення за власним бажанням до адміністрації ТОВ «Агрофірма «Авангард» вона не подавала, оскільки ніколи не мала бажання звільнятися з роботи з такої підстави, а звільнення з підстав, передбачених ст.38 КЗпП України, вважає незаконним.
У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала заявлені вимоги без їх зміни, посилаючись на обставини, які нею були зазначені у заяві, та пояснила, що 08 січня 2008 року нею до адміністрації ТОВ «Агрофірма «Авангард» була подана письмова заява про звільнення за згодою сторін із зазначенням дати звільнення - 08 січня 2008 року. Наступного дня, при видачі трудової книжки, а також при ознайомленні із записом в книзі наказів про звільнення, ОСОБА_1 стало відомо, що її звільнення проведено за п.1 ст. 38 КЗпП України, тобто з ініціативи працівника. Не погодившись із такою підставою звільнення, позивачка відмовилася отримувати трудову книжку та розписуватися в документах. Додатково ОСОБА_1 зазначила, що вона взагалі ніколи не мала наміру та бажання звільнятися з роботи, написала заяву під тиском директора ТОВ «Агрофірма «Авангард» ОСОБА_5, який змусив її написати заяву про звільнення, оскільки позивачка не погодилася продовжувати термін дії договору оренди належної їй земельної ділянки, укладений між нею та товариством.
У судовому засіданні вимоги позивачки підтримав її представник ОСОБА_2
Представники відповідача - ТОВ «Агрофірма «Авангард» - ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в судовому засіданні позов не визнали, оскільки вважали звільнення ОСОБА_1 таким, що відповідає вимогам трудового законодавства. Крім того, представники відповідача вказали, що позивачкою пропущено встановлений законодавством місячний строк звернення із заявою до суду, посилаючись на те, що 09 січня 2008 року ОСОБА_1 була ознайомлена із наказом про звільнення, але відмовилася від підпису та від отримання трудової книжки, оскільки не була згодна із підставою звільнення.
В судовому засіданні третя особа без самостійних вимог директор ТОВ «Агрофірма «Авангард» ОСОБА_5 заперечував проти задоволення позову ОСОБА_1 посилаючись на те, що домовленості між ним та позивачем щодо підстави звільнення не було досягнуто, але він, як директор товариства, не заперечував проти звільнення ОСОБА_1 з посади обліковця з 08 січня 2008 року, тому задовольнив її прохання про звільнення та видав наказ № 1 від 8 січня 2008 року про її звільнення за ст. 38 КЗпП Українна, тобто з ініціативи працівника. 09 січня 2008 року ОСОБА_1 була ознайомлена із формулюванням звільнення, не погодившись з яким, відмовилася отримувати трудову книжку. Крім того, ОСОБА_5 зазначив, що посилання позивачки на те, що її звільнення було вимушеним та вчинено під тиском з його боку, є безпідставними.
Суд, вислухавши пояснення позивачки та її представника, представників відповідача та третьої особи, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 з 15 грудня 2001 року працювала обліковцем у ТОВ «Агрофірма «Авангард» (а.с. ).
08 січня 2008 року ОСОБА_1 подала до адміністрації ТОВ «Агрофірма «Авангард» заяву про звільнення за згодою сторін з 08 січня 2008 року, на якій є напис директора товариства щодо звільнення працівника за ст. 38 КЗпП України з 08 січня 2008 року (а.с. ).
Наказом директора ТОВ «Агрофірма «Авангард» № 1 від 08 січня 2008 року ОСОБА_1 звільнено за ст. 38 КЗпП України з 08 січня 2008 року (а.с. ).
Визнаючи звільнення ОСОБА_1 таким, що проведено у відповідності до вимог трудового законодавства, суд врахував положення п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», відповідно до яких необхідно мати на увазі, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п.1 ст.36 КЗпП України (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.
Сама по собі згода власника або уповноваженого ним органу задовольнити прохання працівника про звільнення до закінчення строку попередження не означає, що трудовий договір припинено за п.1 ст.36 КЗпП України, якщо не було домовленості сторін про цю підставу припинення трудового договору. В останньому випадку звільнення вважається проведеним з ініціативи працівника (ст.38 КЗпП України).
Посилання позивача ОСОБА_1 на те, що вона взагалі не мала наміру та бажання звільнятися з роботи, а заява про звільнення нею була написана під тиском директора ТОВ «Агрофірма «Авангард» ОСОБА_5, є безпідставними, оскільки а ні позивач, а ні її представник на підтвердження цих обставин не надали відповідних та належних доказів, чим не виконали вимоги ст.10 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Крім того, доводи та посилання позивачки ОСОБА_1 та її представника на вищевказані обставини спростовуються матеріалами справи, а також показаннями свідка ОСОБА_6 У судовому засіданні свідок підтвердив факт добровільності написання ОСОБА_1 заяви про звільнення, надавши відповідні показання.
Розглядаючи на вимогу представників відповідача питання про застосування наслідків пропущення позивачкою строків для звернення до суду з заявою про вирішення трудового спору, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для застосування таких наслідків.
Частиною 1 статті 233 КЗпП України передбачається право працівника звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Так, за матеріалами справи відсутні відомості про вручення ОСОБА_1 копії наказу про звільнення.
Відповідно до запису в Книзі № 3 обліку руху трудових книжок колгоспників та вкладишів до них, 09 січня 2008 року ОСОБА_1 відмовилась отримувати трудову книжку, отримала її 18 лютого 2008 року (а.с. ).
Із заявою про вирішення трудового спору про звільнення ОСОБА_1 звернулася до суду 17 березня 2008 року, тобто до часу спливу передбачених законом строків позовної давності.
Відповідно до ст.88 ЦПК України вимоги позивачки ОСОБА_1 щодо відшкодування судових витрат задоволенню не підлягають, оскільки їй в позові відмовлено.
Керуючись ст.ст.36,38,233,234 КЗпП України, ст.ст.10,11,60,84,88,209,212-215,218 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В :
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженною відповідальністю «Агрофірма «Авангард» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, третя особа без самостійних вимог директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Авангард» ОСОБА_5, - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
Суддя: Т.М. Кущ