Головуючий у 1-ій інстанції Іванов О.Г.

Доповідач Соломаха Л.І.

Категорія 5

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого-судді Прокопчук Л.М.

суддів Соломахи Л.І., Биліни Т.І.

при секретарі Мишко Д.О.

за участю:

відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 на рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 14 травня 2013 року у справі

за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 (третя особа - МРЕВ № 2 м. Донецьк) про визнання недійсним договору купівлі - продажу автомобіля, витребування майна з чужого незаконного володіння;

за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про визнання законним договору купівлі-продажу, -

В С Т А Н О В И В:

03 серпня 2012 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_6 помер її батько ОСОБА_6

Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входив, в тому числі, автомобіль марки ВАЗ 21103, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Посилаючись на те, що

- вона є спадкоємцем за законом першої черги, інші спадкоємці відсутні;

- в установлений законом строк вона подала в нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини;

- оформити спадщину на зазначений автомобіль вона не може, оскільки 13 квітня 2012 року, тобто після смерті батька, автомобіль з метою реалізації був знятий з реєстраційного обліку за довіреністю ОСОБА_2, який з 17 березня 2012 року незаконно користується автомобілем

просила витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 на її користь автомобіль марки ВАЗ 21103, рік випуску 2002, колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_1, та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 17 липня 2002 року, видане на ім'я ОСОБА_6 (а.с. 3-4).

ОСОБА_2 06 листопада 2012 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання законним договору купівлі-продажу автомобіля.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що:

- дійсно в 2002 році ОСОБА_6 придбав автомобіль марки ВАЗ-2110З, реєстраційний номер НОМЕР_1, який 21 серпня 2003 року передав йому в користування за нотаріально посвідченою довіреністю з правом повного розпорядження автомобілем, в тому числі, з правом його продажу на свій розсуд;

- після спливу строку дії довіреності, 22 серпня 2006 року та 20 серпня 2009 року ОСОБА_6 на його ім'я знову були видані нотаріально посвідчені довіреності на право керування автомобілем та з правом розпорядження ним на свій розсуд, остання довіреність була видана на строк до 20 серпня 2012 року;

- маючи належним чином посвідчену довіреність, він 13 квітня 2012 року зняв зазначений автомобіль з обліку та переоформив його на свою дружину - рідну сестру померлого ОСОБА_6 - ОСОБА_3

Посилаючись на те, що:

- зняття автомобіля з обліку та його переоформлення на ОСОБА_3 він здійснив до спливу строку дії довіреності;

- при оформленні першої довіреності в 2003 році він сплатив ОСОБА_6 гроші в сумі 3 500 доларів США, які ОСОБА_6 були потрібні для придбання нового автомобіля, тобто фактично вони уклали договір купівлі-продажу, але через відсутність у нього достатніх коштів фактично автомобіль не переоформили;

- починаючи з 2003 року він постійно користувався спірним автомобілем, проходив технічні огляди, ремонтував його;

- коли з'явилися гроші, він діяв згідно з довіреністю, договором купівлі-продажу, укладеним між ним та ОСОБА_6, а тому ОСОБА_3 є власником автомобіля ВАЗ-21103, 2002 року випуску, на законних підставах

просив:

- визнати законною угоду купівлі-продажу автомобіля ВАЗ-21103, 2002 року випуску, укладену між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 у 2003 році;

- визнати законність операції зі зняття автомобіля ВАЗ-21103, 2002 року випуску з обліку та переоформлення його на ОСОБА_3

Ухвалою Кіровського районного суду м. Донецька від 07 листопада 2012 року цивільні справи за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про визнання законним договору купівлі-продажу автомобіля об'єднані в одне провадження.

17 грудня 2012 року ОСОБА_5 подала до суду додаткову позовну заяву до ОСОБА_2, ОСОБА_3 (третя особа - МРЕВ № 2 м. Донецьк) про визнання недійсним договору купівлі - продажу автомобіля, витребування майна з чужого незаконного володіння.

Посилаючись на те, що

- з позовної заяви ОСОБА_2 їй стало відомо, що після зняття з обліку 13 квітня 2012 року спірного автомобіля ОСОБА_2 переоформив автомобіль ВАЗ 21103, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належав на час смерті її батьку, на свою дружину ОСОБА_3 на підставі довідки-рахунку, тобто був оформлений договір купівлі-продажу автомобіля і в теперішній час автомобіль МРЕВ № 2 м. Донецька зареєстрований на ім'я ОСОБА_3;

- договір купівлі-продажу є недійсним, оскільки автомобіль відповідач ОСОБА_2 зняв з обліку та розпорядився ним на підставі довіреності, яку її батько видав йому 20 серпня 2009 року, але вже після смерті батька, приховавши від працівників МРЕВ цю обставину

просила:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля марки ВАЗ 21103, реєстраційний номер НОМЕР_1, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, 13 квітня 2012 року;

- зобов'язати МРЕВ № 2 м. Донецька зареєструвати автомобіль марки ВАЗ 21103 на ім'я ОСОБА_6;

- витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2, ОСОБА_3 автомобіль марки ВАЗ 21103, білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2002 року випуску (а.с. 32-33).

Рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 14 травня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено частково.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу автомобіля марки ВАЗ 21103, реєстраційний номер НОМЕР_1, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 13 квітня 2012 року.

Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_2 та ОСОБА_3 автомобіль марки ВАЗ 21103, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2002 року випуску.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Відмовлено у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про визнання законним договору купівлі-продажу автомобіля (а.с. 61-64).

В апеляційній скарзі відповідач за первісним позовом ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5 та відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 в повному обсязі; в іншій частині рішення суду залишити без змін, вирішив питання про розподіл судового збору (а.с. 81-83).

В судовому засіданні апеляційного суду відповідач ОСОБА_3 та її представник - адвокат ОСОБА_4, який діє на підставі договору про представництво інтересів та надання правової допомоги від 02 вересня 2013 року (а.с. 97-101), доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 також підтримав, просив її задовольнити.

Позивач ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_3, її представника - адвоката ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_2, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_3 підлягає задоволенню частково, а рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5 зміні з наступних підстав:

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що позивач за первісним позовом ОСОБА_5 є донькою ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про її народження, копія якого долучена до матеріалів справи (а.с. 6).

ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_6 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кіровського районного управління юстиції у м. Донецьку 27 березня 2012 року, копія якого долучена до матеріалів справи (а.с. 7).

Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина, до складу якої входив в тому числі, автомобіль ВАЗ 21103, реєстраційний номер НОМЕР_1, який станом на ІНФОРМАЦІЯ_6 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 17 липня 2002 року був зареєстрований за ОСОБА_6, що підтверджується довідкою ВРЕР ДАЇ № 2 з обслуговування Кіровського, Куйбишевського та Петровського районів м. Донецька від 06 вересня 2012 року (а.с. 8).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що вона після смерті ОСОБА_6 є спадкоємцем за законом першої черги, інші спадкоємці відсутні. Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина, до складу якої входив, в тому числі, автомобіль ВАЗ 21103, реєстраційний номер НОМЕР_1, який ОСОБА_2 на підставі довіреності, виданої йому ОСОБА_6 20 серпня 2009 року, 13 квітня 2012 року, тобто після смерті особи, що видала довіреність, був знятий з обліку та переоформлений на ім'я ОСОБА_3 Оскільки ОСОБА_2 розпорядився автомобілем на підставі виданої йому довіреності після смерті особи, що видала довіреність, угода щодо розпорядження ОСОБА_2 автомобілем не відповідає вимогам закону, а саме, частини 3 ст. 248 ЦК України, згідно якої представництво за довіреністю припиняється в разі смерті особи, яка видала довіреність, та є недійсною, у зв'язку з чим автомобіль підлягає витребуванню з незаконного володіння ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_7 про визнання законним договору купівлі-продажу автмообіля, суд першої інстанції виходив з того, що дійсно за життя 21 серпня 2003 року, 22 серпня 2006 року та 20 серпня 2009 року ОСОБА_6 оформляв на ім'я ОСОБА_2 нотаріально посвідчені генеральні довіреності з правом повного розпорядження автомобілем ВАЗ 21103, реєстраційний номер НОМЕР_1, в тому числі, надавав йому право продавати цей автомобіль на свій розсуд (а.с. 20-22). 20 серпня 2009 року на ім'я ОСОБА_2 була оформлена довіреність строком на три роки. Договір купівлі-продажу автомобіля між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 письмово не укладався. Надані суду довіреності від імені ОСОБА_6, які уповноважують ОСОБА_7 розпоряджатися автомобілем, не можуть розцінюватися судом як договір купівлі-продажу, оскільки вони регламентують лише користування спірним автомобілем, а не посвідчують право власності.

Відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 оскаржує рішення суду лише в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5 В частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 та відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 рішення суду нею не оскаржується, що підтвердили у судовому засіданні апеляційного суду як відповідач за первісним позовом ОСОБА_3, так і її представник - адвокат ОСОБА_4

Виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, апеляційним судом по цій справі, законність рішення суду перевіряється лише в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля від 13 квітня 2012 року та його витребування з незаконного володіння відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідачі за основним позовом - ОСОБА_2, ОСОБА_3 визнають, що позивач ОСОБА_5 є дочкою ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6, тобто є спадкоємцем за законом першої черги. Зазначена обставина підтверджується і матеріалами спадкової справи № 5/2012, яка була відкрита 13 червня 2012 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_8 після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6, та яка була досліджена в судовому засіданні апеляційного суду. Згідно матеріалів спадкової справи спадщину після смерті ОСОБА_6 прийняла лише його донька ОСОБА_5, яка 13 червня 2012 року подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини (а.с. 126).

Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_6 на час відкриття спадщини (ІНФОРМАЦІЯ_6) на праві власності належав автомобіль марки ВАЗ 21103, рік випуску 2002, колір білий, кузов НОМЕР_6, який за ним був зареєстрований на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7, виданого 17 липня 2002 року МРЕВ № 2 м. Донецька, що підтверджується копією цього свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 113), а також листами ВРЕР ДАЇ № 2 з обслуговування Кіровського, Куйбишевського та Петровського районів м. Донецька від 06 вересня 2012 року (а.с. 8), Центру № 2 надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування м. Донецьк від 26 вересня 2013 року (а.с. 111). Цими ж листами підтверджується, що 13 квітня 2012 року автомобіль був знятий з обліку для реалізації гр. ОСОБА_2 на підставі доручення на право керувати та розпоряджатися серії ВМК 286190 від 20 серпня 2009 року (приватний нотаріус ОСОБА_9). 13 квітня 2012 року автомобіль був зареєстрований за гр. ОСОБА_3 на підставі довідки-рахунку серії ДПІ № 190574 від 13 квітня 2012 року (ТОВ «ФОРВАРДАВТО-2»), видано свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_8 (у свідоцтві про реєстрацію є відмітка - МПК ОСОБА_2), присвоєний державний номер НОМЕР_2 (а.с. 8, а.с. 111).

Згідно з частинами 1, 3 ст. 215 підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 і 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частин 1 - 3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 658 ЦК України визначено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить лише власникові товару.

За змістом ст. 25 ЦК України здатність фізичної особи мати цивільні права та обов'язки є правоздатністю. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження і припиняється у момент її смерті.

Відповідно до частини 1 ст. 237, частини 1 ст. 239 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Однією з підстав припинення представництва за довіреністю, передбачених ст. 248 ЦК України, є смерть особи, яка видала довіреність (п. 6 частини1 ст. 248 ЦК України).

Тобто, з настанням смерті ОСОБА_6 його цивільні права та обов'язки припинено, а відповідно була припинена дія довіреності, яка була видана ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_2 20 серпня 2009 року на право користування та розпорядження (закладати, здавати в оренду, продати за ціну та на умовах за його розсудом, зняти з обліку в органах МРЕВ ДАЇ, одержати транзитні номери) належним йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7, виданого 17 липня 2002 року МРЕВ - 2 м. Донецька, автомобілем марки ВАЗ 21103, рік випуску 2002, колір білий, кузов НОМЕР_6, реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому відповідач ОСОБА_2 13 квітня 2012 року, після смерті ОСОБА_6, не мав права знімати автомобіль з обліку та здійснювати його реалізацію, тобто угода щодо відчуження належного ОСОБА_6 автомобіля ВАЗ 21103, яка була здійснена ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_5 на підставі довіреності від 20 серпня 2009 року, тобто від імені ОСОБА_5, є такою, що не відповідає вимогам частини 2 ст. 203, п. 6 частини 1 ст. 248 ЦК України.

За змістом ст. 215 ЦК України та згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України в абз. 5 п. 5 постанови від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Як убачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_5 є заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням указаного відчуження автомобіля 13 квітня 2012 року, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання договору купівлі-продажу автомобіля марки ВАЗ 21103, рік випуску 2002, колір білий, кузов НОМЕР_6, який мав реєстраційний номер НОМЕР_1, укладеного 13 квітня 2012 року, недійсним.

Дійшовши правильного висновку про незаконність угоди щодо відчуження спірного автомобіля 13 квітня 2012 року, суд першої інстанції не врахував вимоги частини 1 ст. 248 ЦК України, згідно якої представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє, а також вимоги ст. 239 ЦК України, згідно якої правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про те, що угода щодо відчуження спірного автомобіля була укладена 13 квітня 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Суд не врахував, що ОСОБА_2 діяв від імені ОСОБА_6, тобто угода щодо відчуження автомобіля була укладена між ОСОБА_6, від імені якого на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 20 серпня 2009 року діяв ОСОБА_2, та ОСОБА_3

Доводи апеляційної скарги про те, що такий юридичний документ, як договір купівлі-продажу від 13 квітня 2012 року, який суд визнав недійсним, в природі не існує, також є необгрунтованими.

Відповідач в апеляційній скарзі правильно зазначає, що відповідно до п. 8 «Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388 (в редакції, яка діяла станом на 13 квітня 2012 року), державна реєстрація транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є засвідчені підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою, в тому числі довідка-рахунок за формою згідно з додатком 1, видана суб'єктом господарювання, діяльність якого пов'язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери.

Для державної реєстрації транспортних засобів, що перебували в експлуатації і зняті з обліку в підрозділах Державтоінспекції, крім зазначених у цьому пункті документів, що підтверджують правомірність їх придбання, подається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) та копія реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на пластиковій основі, з відміткою підрозділу Державтоінспекції про зняття транспортного засобу з обліку. Перед відчуженням, передачею зазначені транспортні засоби повинні бути зняті з обліку в підрозділах Державтоінспекції.

Згідно «Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери», який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2009 року № 1200, продаж транспортних засобів, що перебували на обліку в Державтоінспекції здійснюється на комісійних засадах суб'єктами господарювання незалежно від форм власності, які мають право здійснювати оптову або роздрібну торгівлю та оформлення відповідних документів на реалізацію транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери.

Відповідно до п. 13 зазначеного Порядку (в редакції, яка діяла станом на 13 квітня 2012 року) під час продажу транспортних засобів, що перебували на обліку в Державтоінспекції та зняті з такого обліку для реалізації, покупцеві видається довідка-рахунок або біржова угода та разом з ними відповідно свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) та свідоцтво про реєстрацію машини та/або реєстраційно-облікова картка з відмітками суб'єкта господарювання про продаж, зазначенням дати продажу, серії та номера виданої довідки-рахунка і відповідно номерного знака для разових поїздок та номерного знака "Транзит".

Відповідно до п. 54 зазначеного Порядку відповідальність перед покупцем за відповідність транспортних засобів (ідентифікаційних номерів транспортного засобу) та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, характеристикам та записам, зазначеним у реєстраційних документах, акті технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер, несе комітент.

Відповідно до п. 55, п. 56 зазначеного Порядку на продані транспортні засоби та їх складові частини, що мають ідентифікаційні номери, комісіонер видає покупцеві акт технічного стану транспортного засобу та його складових частин, що мають ідентифікаційні номери, відповідно свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) та свідоцтво про реєстрацію машини та його складових частин, що мають ідентифікаційні номери, сервісну книжку (гарантійний талон), номерні знаки для разових поїздок або номерні знаки "Транзит", довідку-рахунок, розрахунковий документ, який посвідчує факт купівлі. Після продажу транспортних засобів комісіонер у графі "особливі відмітки" розділу відповідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) та свідоцтва про реєстрацію машини та/або в реєстраційно-обліковій картці робить запис "автомобіль (інший транспортний засіб) продано на підставі довідки-рахунка, серія, номер, дата". Запис підписується та скріплюється печаткою комісіонера.

Виходячи з системного аналізу «Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388, «Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери», який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2009 року № 1200 (в редакціях, які діяли станом на 13 квітня 2012 року), глави 69 ЦК України, ст. 658 ЦК України, довідкою - рахунком, виданою суб'єктом господарювання, що здійснює комісійний продаж автомобілів, і посвідчується купівля-продаж автомобіля між покупцем, яким по цій справі є ОСОБА_3, та особою, яка зазначена в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) з відміткою підрозділу Державтоінспекції про зняття транспортного засобу з обліку.

Згідно довідки-рахунку серії ДПІ № 190574, яка видана 13 квітня 2012 року товариством з обмеженою відповідальністю «Форвардавто 2» на ім'я ОСОБА_3, остання придбала автомобіль марки ВАЗ 21103, рік випуску 2002, кузов НОМЕР_6, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 (а.с. 114). Зазначене в довідці-рахунку свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 за своїм номером та серією відповідає серії та номеру свідоцтва, на підставі якого зазначений автомобіль належав ОСОБА_6 (а.с. 113).

На копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7, виданого 17 липня 2002 року МРЕВ № 2 м. Донецька на ім'я ОСОБА_6 на автомобіль марки ВАЗ 21103, рік випуску 2002, колір білий, кузов НОМЕР_6, реєстраційний номер 73063ЕВ, є відмітка про його зняття з обліку 13 квітня 2012 року за дорученням ОСОБА_2 та відмітка ТОВ «Форвардавто 2» про продаж цього транспортного засобу ОСОБА_3, про що видано довідку-рахунок серії ДПІ № 190574 (а.с. 113).

До зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 додано копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_9, виданого 13 квітня 2012 року ВРЕР № 2 м. Донецька при УДАЇ ГУМВС України в Донецькій області на ім'я ОСОБА_3 на автомобіль марки ВАЗ 21103, рік випуску 2002, колір білий, кузов НОМЕР_6, реєстраційний номер НОМЕР_3, в якому є відмітка, що реєстрація здійснена на підставі довідки-рахунку серії ДПІ № 190574 13.04.2012, а тому доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні докази про знаходження автомобіля у власності ОСОБА_3, є необґрунтованими.

Обґрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що суд витребував від відповідачів автомобіль марки ВАЗ 21103, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2002 року випуску, проте такий автомобіль юридично не існує, оскільки при знятті його з обліку номерні знаки були змінені.

Зазначений довід апеляційної скарги підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5, в якому є відмітка про те, що при знятті 13 квітня 2012 року спірного автомобіля з обліку були здані номерні знаки НОМЕР_11, замість них видані транзитні номери НОМЕР_10 (на 2 місяці) (а.с. 113).

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 про зобов'язання МРЕВ № 2 м. Донецька зареєструвати автомобіль марки ВАЗ 21103 на ім'я ОСОБА_6 відмовлено і в цій частині рішення суду нею не оскаржено. Реєстрація транспортного засобу за померлою особою суперечить вимогам ст. 25 ЦК України.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно зі статтею 236 ЦК України правочин є недійсним з моменту його вчинення та не породжує тих юридичних наслідків, задля яких укладався, у тому числі не породжує переходу права власності до набувача.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про витребування майна з незаконного володіння ОСОБА_3, яка не набула права власності на спірний автомобіль за договором купівлі-продажу від 13 квітня 2012 року, який судом визнаний недійсним.

З матеріалів справи встановлено, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є подружжям, шлюб між ними зареєстровано 20 січня 1973 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу (а.с. 118). Вони визнають, що спірний автомобіль знаходиться у їх спільному користуванні.

Відповідач ОСОБА_2, який не є стороною договору, який визнаний недійсним, не бажає добровільно повертати автомобіль спадкоємцю ОСОБА_6

Відповідно до частини 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцю з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 396 ЦК України встановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 ЦК України.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

В спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України, право користування ним і, відповідно, право на захист цих прав. Таку правову позицію висловив Верховний Суд України в постанові від 23 січня 2013 року по справі № 6-164цс12, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для застосування.

Таким чином, оскільки, як установлено судом, спірний автомобіль був відчужений від імені ОСОБА_6 поза його волею, то він мав право домагатися відновлення свого права на нього. Прийнявши в установленому законом порядку спадщину позивач з часу її відкриття набув речові права на успадкований автомобіль - право володіння та право користування ним і, відповідно, право на захист цих прав, а тому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про витребування майна з незаконного володіння і ОСОБА_2

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не зазначив кому підлягає поверненню витребуваний у відповідачів автомобіль, є обґрунтованими.

Враховуючи, що вимоги частини 5 ст. 1268 ЦК України, згідно якої незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцю з часу відкриття спадщини, спірний автомобіль підлягає передачі спадкоємцю ОСОБА_5

Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_3 про те, що суд вийшов за межі заявлених позовних вимог, що ОСОБА_5 просила лише витребувати спірний автомобіль з чужого незаконного володіння ОСОБА_2, проте суд витребував автомобіль з володіння обох відповідачів та визнав недійсним договір купівлі-продажу, є необґрунтованими, оскільки після пред'явлення ОСОБА_2 зустрічного позову ОСОБА_5 17 грудня 2012 року доповнила свої позовні вимоги та просила визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля, який був укладений 13 квітня 2012 року, та витребувати спірний автомобіль з незаконного володіння як ОСОБА_2, так і ОСОБА_3 (а.с. 32-33).

Враховуючи зазначене, рішення суду в оскаржуваній частині - в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5 підлягає зміні, а саме: визнанню недійсним підлягає договір купівлі-продажу автомобіля марки ВАЗ 21103, рік випуску 2002, колір білий, кузов НОМЕР_6, укладений 13 квітня 2012 року між ОСОБА_6, від імені якого на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 20 серпня 2009 року діяв ОСОБА_2, та ОСОБА_3, який оформлений довідкою-рахунком серії ДПІ № 190574, виданою 13 квітня 2012 року ТОВ «Форвардавто 2» на ім'я ОСОБА_3 Витребуванню з незаконного володіння ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягає автомобіль марки ВАЗ 21103, рік випуску 2002, колір білий, кузов НОМЕР_6, який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7, виданого 17 липня 2002 року МРЕВ № 2 м. Донецька, належав ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6, з передачею автомобіля спадкоємцю ОСОБА_5

Відповідно до частини 5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

При зверненні до суду позивач ОСОБА_5 сплатила судовий збір у розмірі 107,30 грн. (а.с. 2), тобто в розмірі, встановленому п/п 2 пункту 1 частини 2 ст. 4 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір», ст. 13 Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік» від 22 грудня 2011 року № 4282-VІ.

Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_5 задоволені, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про їх відшкодування позивачу за рахунок відповідачів, проте в резолютивній частині рішення не зазначив, що ці витрати відшкодовуються з них на користь ОСОБА_5 та в рівних частках, тобто по 53,65 грн. з кожного.

Керуючись ст. 307, ст. 309, ст. 314, ст. 316 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 14 травня 2013 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5 змінити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля марки ВАЗ 21103, рік випуску 2002, колір білий, кузов НОМЕР_6, укладений 13 квітня 2012 року між ОСОБА_6, від імені якого на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 25 серпня 2009 року діяв ОСОБА_2, та ОСОБА_3, який оформлений довідкою-рахунком серії ДПІ № 190574, виданою 13 квітня 2012 року товариством з обмеженою відповідальністю «Форвардавто 2» на ім'я ОСОБА_3.

Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Архангельськ) та ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженки м. Донецьк) автомобіль марки ВАЗ 21103, рік випуску 2002, колір білий, кузов НОМЕР_6, який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7, виданого 17 липня 2002 року МРЕВ № 2 м. Донецька, належав ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6, та передати автомобіль спадкоємцю ОСОБА_5.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженки м. Донецька, ІПН НОМЕР_4) на відшкодування понесених витрат по сплаті судового збору по 53 (п'ятдесят три) гривні 65 коп. з кожного.

В решті рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 14 травня 2013 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Л.М. Прокопчук

Судді: Л.І. Соломаха

Т.І. Биліна