Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ас-325/200бр. Головуючий у першій
інстанції Балюкова К.Г.
Категорія 39 Доповідач у апеляційній
інстанції Птіціна В.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ЗО листопада 2006 року колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду міста Севастополя в складі: головуючого - Алєєвої Н.Г.
суддів - Птіціної В.І., Колбіної Т.П.
при секретарі - Соменко С.П.
за участю позивача ОСОБА_1., представника військової частини А 0225 - Гущина О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в
м. Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову місцевого суду Ленінського району м. Севастополя від 14 липня 2006р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини А 0235, А 0225 про стягнення грошової компенсації замість речового майна, -
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2005р. ОСОБА_1. звернувся до суду із позовом до Фінансового Управління командуючого ВМС ЗС України про стягнення на його користь грошової компенсації замість речового майна в сумі 2595,36 грн.
Вимоги мотивовані тим, що його звільнено з військової служби, знято з усіх видів забезпечення, проте на момент звільнення грошова компенсація замість речового майна військовою частиною, де він знаходився на речовому забезпеченні, не виплачена.
У процесі розгляду справи позивач заявив свої позовні вимоги до військової частини А 0225. Заявив також додаткові вимоги про стягнення компенсації за затримання розрахунку при звільненні у вигляді його щомісячного заробітку за кожний місяць прострочення.
Ухвалою місцевого суду Ленінського району м. Севастополя від 13 березня 2006 року до участі у справі у якості співвідповідача притягнута військова частина А 0235.
Постановою місцевого суду Ленінського району м. Севастополя від 14 липня 200 6р. позов задоволено частково. Постановлено стягнути з військової частини А0235 на користь ОСОБА_1грошову компенсацію замість речового майна на суму 2595 грн. 3 6 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1., не погодившись з постановою суду в частині відмови в задоволенні позову про стягнення компенсації за затримку розрахунку, просить її змінити, задовольнив його позов в повному обсязі.
Свої вимоги мотивує тим, що постанова суду ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не застосував до спірних правовідносин аналогію закону - КЗпП України.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні вимог ОСОБА_1в частині стягнення компенсації за затримку розрахунку за речове майно при звільненні, суд першої інстанції виходив з того, що спір між сторонами витікає з приводу проходження та звільнення з публічної служби.
З такими висновками суду погоджується судова колегія, оскільки вони зроблені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Як встановлено судом першої інстанції і підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 наказом Головнокомандуючого ВМС ЗС України № 0212 від 27.09.2002 р. звільнено з військової служби у запас за п. 67 п.п. "б" (за станом здоров'я) з правом носіння військової форми одягу, з 01.10.2002 року знято із усіх видів речового забезпечення.
Таким чином факт того, що позивач знаходився не у трудових, а у службових відносинах з відповідачем, судова колегія вважає встановленим, та приходить до висновку, що правовідносини між сторонами регулюються Законом України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Також суд першої інстанції правильно врахував, що відповідно до Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", компенсація за затримку розрахунку за речове майно при звільненні військовослужбовців не передбачена.
З доводами апеляційної скарги про необхідність застосування до даних правовідносин аналогії закону, тобто ст. 116, 117 КЗпП України, судова колегія не може погодитися, оскільки відповідно до ч.1 ст.1 КЗпП України, Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для скасування постанови суду.
За таких обставин судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову суду слід залишити без зміни.
Керуючись ст. ст.198-207 КАС України, судова колегія, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову місцевого суду Ленінського району м. Севастополя від 14 липня 2006р. залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду вступає в законну силу з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця із дня вступу в законну силу ухвали апеляційного суду.