Справа № 141/548/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2013 року смт. Оратів                                                                                                     Оратівський районний суд

Вінницької області

          В складі: головуючого – судді Слісарчука О.М.

          при секретарі Гепко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Оратів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_2, -

В С Т А Н О В И В:

          До Оратівського районного суду Вінницької області звернулася з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди. В своїй позовній заяві позивач зазначила, що 05 травня 2013 року приблизно о 20 год. 30 хв., вона йшла з молитвинного будинку додому в с. Мервин Оратівського району Вінницької області. Підходячи до вул. Фурмана ОСОБА_1 побачила відповідача ОСОБА_2, який вивів на прогулянку свою собаку породи « Алабай » та стояв на вул. Фурмана біля трансформатора разом з дочкою ОСОБА_4. Собака була без повідка і намордника. Побачивши ОСОБА_1, ОСОБА_2 відпустив собаку, після чого собака та кинулася позивачу під ноги та почала нападати на ОСОБА_1 ОСОБА_2, в цей час відвернувся вбік і на крики позивача: «Забери собаку!» не реагував та команд про припинення нападу собаці не давав. Собака почала стрибати на ОСОБА_1 і хапати за одяг в області лівого рукава. В цей час, дочка позивача ОСОБА_4 почала обороняти ОСОБА_1 від собаки, але собака не реагувала на неї і продовжувала нападати на позивача. ОСОБА_2, як власник та особа, що має вплив на собаку, ніяких мір для захисту позивача не приймав, своїми діями сприяв нападу. При черговому нападі собака схопила ОСОБА_1 за праву руку нижче ліктьового суглобу в області передпліччя та вкусила за руку. Лише після цього собака залишила позивача та побігла до відповідача. Внаслідок укусу собаки позивач отримала тілесні ушкодження правої руки, з якими тривалий час знаходилась на стаціонарному та амбулаторному лікуванні в Оратівській ЦРЛ та неодноразово проходила освідчення в Вінницькій обласній лікарні ім. Ющенко та інших лікувальних закладах. Перебуваючи на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, ОСОБА_1, змушена була витрачати кошти на придбання необхідних медикаментів, проходити різного роду платні обстеження, що підтверджується різними фіскальними чеками та накладними. Вважає, що дії ОСОБА_2 мали навмисний характер. Собакою, за сприянням відповідача, позивачу було спричинено тілесні ушкодження, ступінь тяжкості яких ОСОБА_1 встановити судово-медичною експертизою не представилось можливим через відсутність внесення Оратівським РВ УМВС України у Вінницькій області відомостей по її заяві до Єдиного реєстру досудових розслідувань та припинення перевірки з цього приводу. Від укусу собаки та отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_1 також було завдано моральної шкоди, яка полягає у психологічному стресі, суттєвому погіршені стану здоров'я, отриманні фізичних травм, больових і душевних страждань, адже позивач дуже злякалась в момент нападу собаки, що викликало у неї серцевий напад та потрапляння до лікарні. У зв'язку із завданими позивачу тілесними ушкодженнями та тривалим лікуванням, позивач змушена змінити нормальний уклад життя, оскільки тривалий час не працює, не займається домашнім господарством і до цього часу проходить курс лікування за межами свого місця проживання. Протиправними діями відповідача порушено її спокій, зашкоджено реалізації багатьох особистих планів, в результаті психологічного стресу погіршився режим сну та загальний моральний стан, з'явилися тривоги та хвилювання. Під час перебування ОСОБА_1 в лікарні відповідач ні разу не поцікавився станом здоров'я позивача чи необхідністю надання допомоги в лікуванні. Просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду на суму 3642 грн. 88 коп. та моральну шкоду на суму 10000 грн. 00 коп.

          Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні уточнила позовні вимоги та пояснила, що при зверненні з позовом, свої позовні вимоги обґрунтовувала доказами без врахування не отриманої заробітної плати по місцю основної роботи в ТОВ « КП ЕКСКОМ » м. Київ з 07.05.2013 року по 10.07.2013 року в сумі 7200 грн. через втрату працездатності внаслідок нанесення тілесних ушкоджень собакою відповідача. В частині стягнення моральної шкоди позовні вимоги обґрунтовані в попередній заяві без врахування продовжуваного лікування і посилення моральних, душевних та фізичних страждань, погіршення стану здоров’я, неможливості працювати через часткову втрату функцій руки, що дає підстави для збільшення матеріальних та моральних збитків. Згідно довідки ТОВ «КП ЕКСКОМ» м. Київ № 6 від 16.07.2013 року позивач працює на посаді прибиральниці і середньомісячна заробітна плата складає 3600 грн. В зв’язку з перебуванням на лікарняному в Оратівській ЦРЛ через отримання тілесних ушкоджень від укусу собаки, не працювала з 07.05.2013 року по 10.07.2013 року та її неотриманий заробіток за цей період складає 7200 грн. Пояснила, що працювала на трьох роботах. Основним місцем роботи було ТОВ "Виставковий світ", а в ТОВ «КП ЕКСКОМ» працювала напевно за контрактом, точно не знає. Від укусу собаки та отримання тілесних ушкоджень продовжує до цього часу амбулаторне лікування та проходить обстеження в різних лікувальних закладах через суттєве погіршення стану здоров'я та не відновлення функцій руки, переносить через фізичну травму больові і душевні страждання, до цього часу не працює, не займається домашнім господарством, через перенесений переляк не може спокійно спати, переносить нестерпні фізичні та душевні страждання. До цього часу відповідач ні разу не поцікавився станом здоров'я позивача чи необхідністю надання матеріальної допомоги в лікуванні. За весь період лікування та неможливості працювати ОСОБА_1 витратила всі заощадження, у зв’язку з чим виникли великі боргові зобов’язання перед людьми, позивач не може забезпечити продуктами харчування та одягом своїх трьох неповнолітніх дітей, звільнена з роботи, погіршився стан здоров'я, що дає їй підстави збільшити нанесені моральні збитки. Просить стягнути з відповідача відшкодування матеріальної шкоди в сумі 11884 грн. 11 коп. та моральної шкоди в сумі 20000 грн. 00 коп.

          Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові, та пояснив, що позивачу неправомірними діями відповідача завдана матеріальна та моральна шкода, яку просить стягнути з відповідача. Про існування постанови про закриття справи по адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 154 КУпАП позивачу не було відомо.

          Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково в частині відшкодування матеріальної шкоди потраченої позивачем на лікування, в іншій частині позовних вимог заперечив та пояснив, що винним себе у порушенні правил утримання собак не вважає, стверджує, що вина за заподіяння шкоди здоров'ю лежить на самому позивачеві, яка своїми діями спровокувала собаку на нанесення їй тілесних ушкоджень. Заперечував той факт, що позивача вкусила собака, яка йому належить і відноситься до породи "алабай", оскільки собака була в наморднику та на повідку. Момент нанесення тілесних ушкоджень позивачу його собакою не бачив, оскільки знаходився на відстані 150 метрів від позивача. Криків про допомогу позивача не чув. Реєстраційні документи на собаку відсутні. Ветеринарну медицину про випадок укусу собакою позивача не повідомляв, однак працівники ветеринарної медицини проводили огляд собаки.

          Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 показала, що відповідач ОСОБА_2 є її батьком. Увечері 05.05.2013 року вона вигулювала собаку в с. Мервин Оратівського району Вінницької області. Собака була на повідку та в наморднику. Назустріч йшла позивач, підійшовши ближче, ОСОБА_1 почала розмахувати руками, собака почала поводити себе агресивно. У відповідь на це, ОСОБА_4 сказала ОСОБА_1, однак позивач на зауваження не реагувала. Після цього собака підбігла до позивача і пошкодила їй через намордник руку. Свідку відомо, що реєстраційні документи на собаку відсутні. Про те чи повідомляв відповідач про випадок укусу собакою позивача працівників ветеринарної медицини свідку невідомо.

          Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показав, що позивач ОСОБА_1 є його матір'ю. 05.05.2013 року, увечері прийшла додому позивач ОСОБА_1 та попросила дати мила та води для того, щоб промити рану на руці. На запитання свідка що сталося, позивач повідомила, що її вкусила собака, яка належить відповідачу ОСОБА_2 Зі слів позивача, собака була не на повідку та без намордника. Позивач ОСОБА_1 лікувалася в Оратівській ЦРЛ та Вінницькій обласній лікарні. На даний час ОСОБА_1 не працює та не займається домашнім господарством.

          Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показав, що з позивачем ОСОБА_1 перебуває у дружніх стосунках. 05.05.2013 року вони разом відпочивали. Біля 21 год. він відвіз автомобілем позивача ОСОБА_1 додому, а саме з с. Чагів Оратівського району Вінницької області в с. Мервин Оратівського району Вінницької області, при цьому тілесних пошкоджень на ОСОБА_1 він не бачив. В с. Мервин Оратівського району Вінницької області ОСОБА_1 вийшла із автомобіля, а він поїхав додому. Через певний проміжок часу, до нього зателефонувала ОСОБА_1 і попросила відвезти її у лікарню, повідомивши, що її по дорозі додому покусав собака. Однак свідок відмовився везти ОСОБА_1 в лікарню, оскільки був зайнятий. Про детальні обставини події дізнався від ОСОБА_1, зі слів якої йому стало відомо, що коли вона йшла додому по дорозі на неї напав собака. Вона відбивалась сумкою, але собака все-одно її покусав. Зі слів позивача йому відомо, що ОСОБА_1 після укусу собаки перебувала на лікуванні.

          Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показав, що 05.05.2013 року ОСОБА_1 разом з ОСОБА_6 відпочивали у нього вдома в с. Чагів Оратівського району Вінницької області. Після відпочинку ОСОБА_6 на автомобілі відвіз ОСОБА_1 додому в с. Мервин Оратівського району Вінницької області. Приблизно через 10 хвилин ОСОБА_1 зателефонувала і повідомила, що її покусав собака та попросила завести її в лікарню. Свідок погодився, приїхав в с. Мервин Оратівського району Вінницької області та відвіз ОСОБА_1 в лікарню. При зустрічі ОСОБА_1 повідомила, що її вкусив собака. Які тілесні ушкодження були спричинені позивачу ОСОБА_1 собакою свідок не бачив, однак вказав, що у позивача ОСОБА_1 була перемотана рука медичним бинтом. ОСОБА_1 повідомила, вона йшла по дорозі і до неї підбіг собака. Спочатку собака відбіг в сторону від неї, а потім повернувся і вкусив позивача. Господар собаки знаходився на відстані від собаки. Йому невідомо чи перебувала ОСОБА_1 на лікуванні.

          Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

          За фактом заяви ОСОБА_1 зареєстрованої в Оратівському РВ УМВС України у Вінницькій області від 21.05.2013 року проведено перевірку, якою встановлено, що по вул. Фурмана, 4 в с. Мервин Оратівського району Вінницької області проживає спільно зі своєю сім'єю відповідач ОСОБА_2, який за місцем проживання біля 3-х років тримає собаку породи "Алабай". 05.05.2013 року між 20 та 21 годиною ОСОБА_1 йшла по вул. Фурмана в с. Мервин Оратівського району Вінницької області. Проходячи неподалік домогосподарства ОСОБА_2, до неї підбіг собака породи "Алабай", який належить ОСОБА_2 Злякавшись собаки, ОСОБА_1 тримаючи у руці пакет махнула ним у бік собаки, після чого собака відбіг від ОСОБА_1 на декілька кроків, розвернувся та знову підбіг до неї, після чого вкусив її один раз за праву руку, в подальшому до ОСОБА_1 підбігла ОСОБА_4, яка забрала від неї собаку до себе додому. Висновком старшого дільничного інспектора Оратівського РВ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_8 від 23.05.2013 року ознак кримінального правопорушення в діях ОСОБА_2 не встановлено, але вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 154 КУпАП України, тому його слід притягнути до адміністративної відповідальності за ст. 154 КУпАП.

          Постановою Оратівського районного суду Вінницької області від 02.07.2013 року вбачається, що 13.06.2013 року провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 154 КУпАП відносно ОСОБА_2 закрито відповідно до п 1. ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення. Постанова набрала законної сили та позивачем ОСОБА_1 не оскаржувалась.

          Відповідно до довідки №270 від 10.07.2013 року виданої виконавчим комітетом Чагівської сільської ради Оратівського району Вінницької області було проведено огляд домоволодіння жителя ІНФОРМАЦІЯ_1. Оглядом встановлено, що відповідач утримує собаку білої масті, реєстраційні документи на собаку відсутні. На момент огляду собака перебувала у вольєрі.          

          Відповідно до ст. 4 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21.02.2006 року поводження з тваринами ґрунтується на принципах утримання і поводження з домашніми тваринами без мети заподіяння шкоди як оточуючим, так і самій тварині.

          Згідно із приписами статті 9 цього Закону, фізичні та юридичні особи, які утримують домашніх тварин, зобов'язані дотримуватися вимог нормативно-правових актів, зазначених у статті 2 цього Закону, санітарно-гігієнічних і ветеринарних норм та правил, а також не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб та не створювати загрози безпеці людей, а також інших тварин.

          Джерелом підвищеної небезпеки відповідно до ст.1187 ЦК України є діяльність, пов'язана зокрема з утриманням службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб.

          Відповідно до п.2 Правил утримання собак, котів і хижих тварин у населених пунктах Української РСР від 18.06.1980 року підприємства, установи і організації і громадяни-власники собак, котів і хижих тварин зобов'язані суворо дотримуватись санітарно-гігієнічних норм і правил їх утримання при умові обов'язкового забезпечення безпеки людей.

          Відповідно до додатку №1 до Порядку та Правила проведення обов'язкового страхування відповідальності собак за шкоду, яка може бути заподіяна третім особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2002 року №944 вівчарка середньоазіатська «алабай» віднесена до переліку собак відповідальність власників яких підлягає обов'язковому страхуванню, тому суд вважає, що вівчарка середньоазіатська породи "алабай" відповідача ОСОБА_2 є бійцівською собакою агресивної породи, а тому відноситься до об'єкта джерела підвищеної небезпеки.

          Із пояснень позивача ОСОБА_1 та показань свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 вбачається, що вигул собаки здійснювався без намордника, при чому собака була без повідка.

          Суд критично ставиться до таких показань свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, оскільки вони є відповідно сином та другом позивача, а тому вони є зацікавленими особами у наслідках розгляду справи.

          Суд не приймає до уваги як належні докази показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, оскільки про події, які сталися їм відомо лише зі слів позивача ОСОБА_1. Згідно ст. 63 ЦПК України не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини.

          Приймаючи рішення, суд враховує те, що факт перебування собаки на повідку та в наморднику встановлений постановою Оратівського районного суду Вінницької області від 02.07.2013 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 154 КУПАП відносно ОСОБА_2.

          Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

          Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

          Відповідно до п. 1.3. наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №264 від 02.06.2009 року "Про затвердження Методичних рекомендацій з розроблення правил утримання домашніх тварин у населених пунктах" вигул собак - тимчасове знаходження собак у присутності їхніх власників або осіб, що їх заміняють, на відкритому повітрі поза місцями постійного проживання цих собак з метою задоволення їхніх фізіологічних потреб і гармонійного розвитку.

          Відповідно до п. 1.3. наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №264 від 02.06.2009 року "Про затвердження Методичних рекомендацій з розроблення правил утримання домашніх тварин у населених пунктах" шкода, заподіяна третій особі внаслідок агресивної або непередбачуваної дії тварини - шкода, яка призвела до погіршення стану фізичного або психологічного здоров'я людини, ушкодження майна, якщо існує причинно-наслідковий зв'язок між дією цієї тварини і заподіяною шкодою.

          Відповідно до п. 3.6. наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №264 від 02.06.2009 року "Про затвердження Методичних рекомендацій з розроблення правил утримання домашніх тварин у населених пунктах" обов'язковій реєстрації підлягають собаки всіх порід з трьохмісячного віку.

          Відповідно до додатку 1 до наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №264 від 02.06.2009 року "Про затвердження Методичних рекомендацій з розроблення правил утримання домашніх тварин у населених пунктах" в рекомендованому переліку порід собак, визнаних як потенційно небезпечні за №25 вказано середньоазіатська вівчарка.

          Враховуючи викладене, вбачається, що відповідач ОСОБА_2 утримуючи та вигулюючи собаку порушив правила її утримання та вигулу, не забезпечивши належних умов її тримання та створивши тим самим небезпеку для інших осіб, тому повинен відшкодувати спричинену даною собакою матеріальну шкоду.

          Внаслідок укусу собаки, що належить відповідачу, позивач ОСОБА_9 отримала тілесні ушкодження правої руки, з якими тривалий час знаходилась на стаціонарному та амбулаторному лікуванні в Оратівській ЦРЛ та неодноразово проходила освідчення в Вінницькій обласній лікарні ім. Ющенко та інших лікувальних закладах, що підтверджується листками непрацездатності серії АВЯ №182091 від 07.05.2013 року, серії АВЯ №182147 від 07.06.2013 року, серії АВЯ №182311 від 10.07.2013 року, виписками №60, №1391 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1, на що витрачала відповідні кошти.

          Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера №598 від 05.06.2013 року виданого ПП "Медіскан" ОСОБА_1 потратила кошти на суму 1360 грн. 00 коп.

          Відповідно до фіскального чека від 06.06.2013 року виданого ТОВ "І.К. Вел" ОСОБА_1 потратила кошти на суму 58 грн. 90 коп.

          Відповідно до фіскального чека від 06.06.2013 року виданого ТОВ "І.К. Вел" ОСОБА_1 потратила кошти на суму 355 грн. 70 коп.

          Відповідно до товарного чека від 04.06.2013 року ОСОБА_1 потратила кошти на суму 100 грн. 00 коп.

          Відповідно до накладної №1 від 17.06.2013 року виданої ФОП "Сулима" ОСОБА_1 потратила кошти на суму 1024 грн. 48 коп.

          Відповідно до накладної №1 від 08.07.2013 року виданої СПД "Сулима" ОСОБА_1 потратила кошти на суму 1041 грн. 31 коп.

          Відповідно до накладної №6 від 17.07.2013 року виданої ФОП "ОСОБА_10Ю." ОСОБА_1 потратила кошти на суму 186 грн. 75 коп.

          Визначення збитків наведено у ст. 22 ЦК України, зокрема, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

          За таких обставин, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 підлягають стягненню матеріальні збитки у вигляді затрат на лікування на загальну суму 4202 грн. 75 коп.

          Крім цього, суд при визначені матеріальної шкоди не враховує квитанції до прибуткового касового ордера №08688 від 04.06.2013 року виданої ВОПНЛ ім. акад. ОСОБА_11 на суму 50 грн. 00 коп. в якій підставою зазначена благодійна допомога, накладної без номера від 13.08.2013 року виданої ФОП "ОСОБА_10Ю." на суму 253 грн. 00 коп. в якій не вказано кому відпущено ліки та чеку №0089273 від 12.08.2013 року на суму 152 грн. 15 коп., оскільки необхідність їх придбання не підтверджена призначенням лікаря та періодом перебування позивача на лікуванні.

          Не підлягають стягненню 7200 грн. 00 коп., визначених позивачем ОСОБА_1 як упущена вигода, з наступних підстав.

          Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Отже, виходячи з даних положень обов'язок щодо доведення розміру тих доходів, яких особа отримала б у випадку непосягання на її права, покладається на позивача. При цьому, мають бути надані достовірні докази, оскільки, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

          Як встановлено в судовому засіданні, в обґрунтування даних позовних вимог позивач ОСОБА_1 посилається на заробітну плату, що остання отримувала до перебування на лікарняному та яка могла б становити з 07.05.2013 року по 10.07.2013 року відповідно до довідки, за №6 від 16.07.2013 року виданої ТОВ "КП ЕКСКОМ" в сумі 7200 грн. 00 коп. Разом з тим, вказувала про отримання певної суми за лікарняним листом за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що узгоджується з положеннями ст. 2 Закону України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування». Проте, розмір отриманих коштів позивач не пам'ятає. В підтвердження своїх доказів позивач ОСОБА_1 надає довідку №22 від 16.07.2013 року видану ТОВ "КП ЕКСКОМ" про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманих з них податків та зборів до Фондів загальнообов'язкового соціального страхування за період з січня 2013 року по квітень 2013 року.

          Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, неналежними та недопустимими доказами довідки про розмір доходів, які позивач могла б отримати за відсутності даного протиправного посягання. Не є таким доказом і довідка, видана ТОВ "КП ЕКСКОМ" про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманих з них податків та зборів до Фондів загальнообов'язкового соціального страхування, оскільки не містить інформації щодо дійсного розміру коштів, які позивачка фактично не отримала (за наявності останнього), враховуючи дійсні виплати за лікарняним, здійснені як підприємством так і Фондом. Крім того, інформація в даній довідці містить дані про період з січня 2013 року по квітень 2013 року до перебування позивача ОСОБА_1 на лікарняному.

          Суд вважає, що вимога позивача про відшкодування йому втраченого заробітку в сумі 7200 грн. 00 коп. є необґрунтованою, оскільки як вбачається із матеріалів справи на момент перебування на лікарняному позивач працювала прибиральницею. За час перебування на лікарняному з 07 травня 2013 року по 10 липня 2013 року, позивачу було видано три листки непрацездатності та виплачено допомогу по тимчасовій втраті працездатності відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням». Відтак, посилання про начебто втрачений заробіток є безпідставним. Окрім того, позивачем не обґрунтовано розміру визначеного ним втраченого заробітку, оскільки як вбачається із листків непрацездатності, починаючи з 07 травня 2013 року по 10 липня 2013 року позивач не працювала, однак допомогу отримувала, доказів про розмір отриманої допомоги за цей період не надала, розмір втраченого заробітку визначила виходячи із розміру щомісячної заробітної плати. На думку суду, розмір втраченого заробітку ґрунтується на припущенні, що суперечить ч. 4 ст. 60 ЦПК України.

          Правом надання інших доказів на підтвердження вказаних вимог позивач, незважаючи на роз'яснення суду з цього приводу, не скористалася. Крім цього, в довідці №6 від 16.07.2013 року виданій ТОВ "КП ЕКСКОМ" вказано, що ОСОБА_1 працює за сумісництвом з вересня 2012 року на посаді прибиральниці в ТОВ "КП ЕКСКОМ"., в позовні заяві вказує, що це місце її основної роботи. Як вбачається з листка непрацездатності серії АВЯ №182311 від 10.07.2013 року виданого ОСОБА_1 її місце роботи вказано ТОВ "Виставковий Світ". Як вбачається з копії трудової книжки серії БТ-ІІ №4480129 виданої на ім'я ОСОБА_1 згідно запису №19 від 01.09.2009 року її прийнято на роботу в ТОВ "Виставковий Світ" на посаду прибиральниці та згідно запису №20 від 29.07.2013 року звільнено з посади прибиральниці ТОВ "Виставковий Світ" згідно ст. 36 КЗпП за згодою сторін.

          Що стосується заявленої позивачем ОСОБА_1 позовної вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_2 моральної шкоди в сумі 20000 грн. 00 коп. суд зазначає слідуюче.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно положень ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до положень п. 5. Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд вважає, що внаслідок протиправних дій відповідача, позивачу була завдана моральна шкода, яка виразилася в перенесеному ним фізичному болю, душевних стражданнях та нервовому потрясінні, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи.

При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди суд враховує характер спричиненої позивачу шкоди, глибини фізичних та душевних страждань.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди судом враховуються вимоги розумності і справедливості, матеріального стану відповідача, який ніде не працює, а тому вважає за можливе стягнути на користь позивача у відшкодування спричиненої моральної шкоди 1500 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі ст.ст. 16, 22, 23, 1166, 1167, 1168, 1187 ЦК України, керуючись ст. ст. 1, 3, 10, 11, 58, 60, 88, 169, 208, 212-125, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

                    Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючої ІНФОРМАЦІЯ_6 матеріальну шкоду в сумі 4202 грн. 75 коп. (чотири тисячі двісті дві гривні сімдесят п'ять копійок) та моральну шкоду в сумі 1500 грн. 00 коп. (одна тисяча п'ятсот гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючої ІНФОРМАЦІЯ_6 судовий збір в сумі 57 грн. 04 коп. (п'ятдесят сім гривень чотири копійки).

В задоволені решти позовних вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Вінницької області через Оратівський районний суд Вінницької області. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

СУДДЯ                                                                                           О.М. Слісарчук

          Повний текст рішення складено 16.08.2013 року.