Справа № 2-5123/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

          24 жовтня 2013 року Рівненський міський суд Рівненської області

в складі:

головуючого судді Рудики Л.Д.

при секретарі Чабала В.І.

.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з Обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «ОГО», ОСОБА_2, ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про захист честі та гідності,ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, мотивуючи його тим, що є головою Олександрійської сільської ради. 23.06.2011 року у Інформаційно-рекламному тижневику «ОГО», №25 (1301) надрукована та розповсюджена стаття під назвою: «Депутата побили через землю?» У статті зазначено, що відомості викладені з тверджень депутата Олександрійської сільської ради ОСОБА_3 (аб. 1 статті). Вважає неправдивими, та такими, що ганьблять його честь та гідніть є окремі цитати, наведені у вищевказаній статті, зокрема:

-          «чимало суперечок, сварок, бійок, які раніше супроводжували їх вирішення нині, здавалось би, змінилися судовими позовами. Але не у всіх. Так, в одній з сільських рад за землю зчепилися депутат та сільський голова. Зчепилися не у словесній суперечці, а у бійці з переломами».

-           «...виходячи з кабінету, ОСОБА_1 вдарив мене (про ОСОБА_3 С О.) по обличчю. Я схопився, відштовхнув його, а він продовжив наносити мені тілесні ушкодження і ногами, і руками. Звісно не обійшлося і без грубого слова...».

-           «...можна було встановити чітку послідовність подій: хто кого і за що перший вдарив. Я тричі привозив працівників міліції...».

-          «...раніше я (про ОСОБА_3О.) вже возив заяви людей, яким він (про ОСОБА_4) також наносив тілесні ушкодження, ламав руки, доводив до нервового зриву)».

-           «...що ж до причин виникнення конфлікту... ОСОБА_4 незаконно возить пісок...».

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить їх задовільнити та визнати недостовірними, такими, що не відповідають дійсності порушують права свободи, ганьблять честь, гідність, ділову репутацію сільського голови Олександрійської сільської ради Рівненського району ОСОБА_1, відомості опубліковані у статті «Депутата побили через землю?» та поширені відносно Позивача 23.06.2011 року через Інформаційно-рекламний тижневик «ОГО», №25 (1301); зобов'язати ОСОБА_3 офіційно попросити вибачення у ОСОБА_1, у спосіб в який розповсюджено відомості, що ганьблять честь гідність та ділову репутацію сільського голови Олександрійської сільської ради Рівненського району - усно, на черговому сесійному засіданні депутатів Олександрійської сільської ради, наступному після набрання рішенням суду законної сили; стягнути ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 47 880 грн. в рахунок компенсації завданої моральної шкоди.

Представник позивача ОСОБА_5 позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала, просила їх задовільнити з підстав вказаних у позові.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вказав, що вказані в статті судження щодо ОСОБА_1 підтверджуються доказами, вони є оціночними судженнями висловленими ним відносно публічної особи, а тому відповідно до ч. 1 ст. 30 ЗУ «Про інформацію» він не може бути притягнутий до відповідальності. Вказав, що не вважає, що вказана публікація порушує права позивача. ОСОБА_1 є політичним діячем, обіймає публічну посаду а отже підлягає ретельному громадському контролю і може зазнавати критики в ЗМІ.

Представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_6 не визнав позовні вимоги, просив відмовити в їх задоволенні з підстав, вказаних ОСОБА_3 в запереченнях на позов.

Представник відповідача ТОВ «Видавничий дім «ОГО» ОСОБА_7 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала, вказала, що перед публікацією статті автором ОСОБА_2 інформація була перевірена шляхом звернення із запитами до правоохоронних органів та за коментарем до ОСОБА_1А, який не заперечив існування конфлікту та прокоментував дані події. Посилаючись на ст.17 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» просила відмовити в задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_8 в судове засідання не з»явилась, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

          Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Зазначена конституційна норма узгоджується із ст.10 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», яка, відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Статтею 10 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Згідно з ч.1 ст.277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

До відомостей, що порочать особу й можуть бути спростовані в передбаченому законом порядку відноситься інформація, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті, яка на її думку порушує її право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п.15 та 16 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладенням в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Як зазначено у роз'ясненнях Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної чи юридичної особи» чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту. Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихологічної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь(поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло.

Згідно з ч.3 ст.277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивачки, порушує її право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації. Тобто, вимагати прилюдного спростування та відповіді можуть фізичні особи, стосовно яких поширена неправдива інформація, що порушує їх особисті немайнові права.

Згідно п. 15 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Судом із матеріалів справи встановлено, що 23.06.2011 року у Інформацшно-рекламному тижневику «ОГО», №25 (1301) надрукована та розповсюджена стаття під назвою: «Депутата побили через землю?», автором наведеної статті є ОСОБА_2.

Зокрема позивач вважає такими, що ганьблять його честь та гідність такі судження викладені у статті:

-          «чимало суперечок, сварок, бійок, які раніше супроводжували їх вирішення нині, здавалось би, змінилися судовими позовами. Але не у всіх. Так, в одній з сільських рад за землю зчепилися депутат та сільський голова. Зчепилися не у словесній суперечці, а у бійці з переломами».

-           «...виходячи з кабінету, ОСОБА_1 вдарив мене (про ОСОБА_3 С О.) по обличчю. Я схопився, відштовхнув його, а він продовжив наносити мені тілесні ушкодження і ногами, і руками. Звісно не обійшлося і без грубого слова...».

-           «...можна було встановити чітку послідовність подій: хто кого і за що перший вдарив. Я тричі привозив працівників міліції...».

-          «...раніше я (про ОСОБА_3О.) вже возив заяви людей, яким він (про ОСОБА_4) також наносив тілесні ушкодження, ламав руки, доводив до нервового зриву)».

-           «...що ж до причин виникнення конфлікту... ОСОБА_4 незаконно возить пісок...».

          Факт нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 вбачається із постанови про порушення кримінальної справи від 07.07.2011 року за фактом умисного нанесення ОСОБА_3 тілесних ушкоджень середньої тяжкості 31.05.2011 року в приміщенні Олександрійської сільської ради за адресою Рівненська область, Рівненський район, с Олександрія, вул.. Свято-Преображенська, 66 за ознаками злочину передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України. Окрім того, відповідно до повідомлення про підозру від 30 серпня 2013 року внесеного до ЄРДР № 42012190180000 ОСОБА_1 31 травня 2011 року близько 13 год. 30 хв. перебуваючи в кабінеті землевпорядника Олександрійської сільської ради, що по вул.. Свято-Преображенській, 66 в с.Олександрія, Рівненського району Рівненської області, умисно на грунті особистих неприязних відносин з ОСОБА_3 наніс останньому удар кулаком в область зовнішньої ділянки лівої брови, чим спричинив ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді забою м»яких тканин зовнішньої ділянки лівої брови, що відносяться до легких тілесних ушкоджень, а також ногою наніс удар по руці ОСОБА_3, чим спричинив останньому тілесне ушкодження у вигляді перелому голівки п»ясної кістки без зміщення, що відноситься до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень. Вказане повідомлення про підозру отримане ОСОБА_1 25 вересня 2013 року.

          Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 підтвердив нанесення ударів ОСОБА_1 ОСОБА_3 , зазначив, що стаття в газеті відповідає дійсності.

          Свідок ОСОБА_10, який на час подій, які є предметом розгляду даного позову був депутатом Олександрійської сільської ради, вказав, що пісок дійсно вивозився. Зазначив, що для копання піску потрібні дозвільні документи. Правоохоронними органами видобуток піску було призупинено.

          До показів допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, які вказали, що тілесних ушкоджень ОСОБА_1 ОСОБА_3 не наносив суд ставиться критично, оскільки вони є зацікавленими в результаті розгляду справи особами.

          Твердження представника позивача ОСОБА_5 про те, що цитати із статті стосуються не дій чи бездіяльності сільського голови, а особисто ОСОБА_1. не заслуговують на увагу суду, оскільки у Резолюції1165 Парламентської асамблеї ради Європи зазначається , що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальної сфери, спорті чи в будь-яких інших галузей. Межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

          Як зазначив у своєму рішенні Конституційний суд України від 10 квітня 2003 року у справі № 1-9/2003, та зауважено у Постанові Пленуму Верховного суду від 27.02.2009 року № 1 ««Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» звернення громадян до правоохоронного органу, що містить певні відомості про недодержання законів посадовими чи службовими особами передаються чи повідомляються не з метою доведення таких відомостей до громадськості чи окремих громадян, а з метою їх перевірки уповноваженими на те законом посадовими особами. Тому такі звернення за змістом частини першої статті 7 Цивільного кодексу України не можуть вважатись поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам посадової чи службової особи правоохоронного органу. Водночас наявність у зверненнях до правоохоронного органу завідомо неправдивих відомостей тягне за собою відповідальність згідно із законодавством України.

          Цитата із газети ОГО» за № 25 від 23 червня 2011 року, яка за твердженням ОСОБА_1 ганьбить його честь, гідність та ділову репутацію викладена у статті такого змісту: «ОСОБА_1 незаконно вивозить пісок і за ці кошти нібито має вивозитись сміття, але сміття таки не вивозиться.»

          Відповідно до акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 30 березня 2011 року поблизу с. Нова Любомирка на людських паях місце видобування піску, яке на момент перевірки було за рекультивоване, видобуток піску не проводився.

          Відповідно до протоколу огляду місця події від 24 березня 2011 року, що міститься у відмовному матеріалі №686-2001 по факту можливого незаконного видобування піску на території Олександрійської сільської ради ПП ОСОБА_13 з яким у ОСОБА_1, як сільського голови, укладено договір про надання послуг котлован являє собою кар»єр із піском.. Поруч із котлованом знаходяться транспортні засоби.

Враховуючи наведене, вираження ОСОБА_14 власної точки зору з відповідного питання з використанням певних мовних засобів, на думку суду, не має елементів образи особи, та не може бути визнано проявом неправомірної поведінки щодо позивача.

Відповідні висловлювання, які мають загальний характер, на думку суду, є оціночними судженнями критичного характеру.

Згідно до ч.2 ст.471 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використаних мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, відповідно до ст.277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні ст.10 Конвенції.

Вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача ОСОБА_3 спростувати розповсюджену недостовірну інформацію шляхом принесення офіційних вибачень, не підлягають задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. У свою чергу частина перша статті 34 Конституції України кожному гарантує право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Суд не вправі зобов'язувати відповідача вибачатися перед позивачем у тій чи іншій формі, оскільки примусове вибачення як спосіб судового захисту гідності, честі чи ділової репутації за поширення недостовірної інформації не передбачено у статтях 16, 277 ЦК України.

Вимоги позивача щодо стягнення з ОСОБА_3 моральної шкоди є похідними від вимог про захист честі, гідності та ділової репутації, визнаних судом необґрунтованими, а тому задоволенню також не підлягають.

З урахуванням наведеного, у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.213-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з Обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «ОГО», ОСОБА_2, ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди – відмовити за безпідставністю позовних вимог.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Рівненського міського суду

Рівненської області                                                                      ОСОБА_15