Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-1236/2006 р. Головуючий у першій
інстанції Балюкова К.Г.
Категорія 42 Доповідач у апеляційній
інстанції Володіна Л.В.
УХВАЛА
ЗО листопада 2006 року колегія судової палати з цивільних справ
апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого - Куцеконя І.П.
суддів - Володіної Л.В., Зотова B.C.
при секретарі - Матковій С.Г.
за участю - представника позивача Солошенко С.І.
· відповідача ОСОБА_1
· представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „СімСітіТранс" до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди у порядку регресу, за апеляційною скаргою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю „СімСітіТранс"на рішення місцевого суду Ленінського району м. Севастополя від 13 вересня 2006 p.,
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю „СімСітіТранс" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди у порядку регресу.
Позовні вимоги мотивував тим, що 19.05.2004 року відбулася ДТП з участю водіїв ОСОБА_3 та робітника „СімСітіТранс" ОСОБА_1, в якій ОСОБА_1 був визнаний винним. При розгляді справи за позовом ОСОБА_3 була укладена мирова угода, по якої ТОВ „СімСітіТранс" на користь ОСОБА_3 у відшкодування матеріальної та моральної шкоди виплатило суму у розмірі 9 961 грн. і яку просить стягнути з ОСОБА_1 у порядку регресу.
Рішенням місцевого суду Ленінського району м. Севастополя від 13 вересня 2006 року позов задоволено частково. Вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю і порядку регресу суму у розмірі 326 ггрн.74 коп.
Судом вирішено питання про судові витрати.
В апеляційній скарзі позивач ТОВ „СімСітіТранс" просить рішення суду першої інстанції змінити, як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального права. Апеляція мотивована тим, що судом не обґрунтовано не застосовувана ст. 1191 ГК України відповідно якої ТОВ „СімСітіТранс" має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Заслухавши пояснення представника позивача, яка підтримала апеляційну скаргу, відповідача, та його представника, які згідні з рішенням суду, дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Ухвалюючи рішення, суд виходів з того, що між сторонами по справі на час ДТП існували трудові правовідносини, і при вирішенні питання про відшкодування матеріальної шкоди у порядку регресу, слід застосовувати положення КЗпроПрацю.
З такими висновками суду погоджується судова колегія.
Згідно ст. 132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.
Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.
Судом встановлено, і підтверджується матеріалами справи, що відповідач ОСОБА_1 працював на посаді водія у ТОВ „СімСітіТранс" з 13.08.2003 року по 29.09.2004 року.
19.05.2004 року відбулася ДТП з участю водіїв ОСОБА_3 та робітника „СімСітіТранс" ОСОБА_1, в якій ОСОБА_1 був визнаний винним.
23.05.05 року, у результаті розгляду справи за позовом ОСОБА_3 до ТОВ „СімСітіТранс", між сторонами була затверджена мирова угода, у виконання якої ТОВ „СімСітіТранс" сплатило ОСОБА_3 суму у розмірі 9961 грн.
З урахуванням висловленого, суд обґрунтовано прийшов до висновку про відшкодування шкоди відповідно вимог ст. 132 КЗпП України. Вірно суд не знайшов підстав для застосовування положення ст. 134 КЗпП України, якою передбачено випадки повної матеріальної відповідальності, оскільки положення договору від 13.08.2003 року про повну матеріальну відповідальність не розповсюджуються на майно інших осіб, тому цей договір не може бути підставою для покладення на відповідача відповідальності по відшкодуванню у повному обсязі шкоди, спричиненої іншим особам.
Доводи позивача про те, що правовідношення між позивачем і відповідачем регулюються Цивільним кодексом колегія вважає необгрунтованими.
Рішення ухвалено відповідно до норм матеріального і процесуального права, та підстав для його скасування колегія не вбачає.
Керуючись ст.ст. 303-315 ЦПК України, судова колегія, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „СімСітіТранс" відхилити.
Рішення місцевого суду Ленінського району м. Севастополя від 13 вересня 2006 р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців із дня набрання законної сили.