ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 листопада 2013 року Справа № 913/2664/13

Провадження №8/913/2664/13

За позовом Комунального теплопостачаючого підприємства "Алчевськтеплокомуненерго", м. Алчевськ Луганської області,

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Алчевськ Луганської області, -

про стягнення 7526 грн. 62 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Мартинцевій Н.М.,

в присутності представників сторін:

від позивача - Польова В.В. - начальник юридичного відділу, - довіреність №65 від 01.01.2013;

від відповідача: представник не з'явився, -

розглянувши матеріали справи, -

ВСТАНОВИВ:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за теплову енергію у сумі 7526,62 грн., спожиту у період з 01.11.2007 по 31.08.2013, нарахованої з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору №191/2 про надання послуг з централізованого теплопостачання, укладеного між сторонами 29.01.2010.

У зв'язку з надходженням позову 02.10.2013 господарським судом Луганської області порушено провадження у справі №913/2664/13.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 16.10.2013 до 20.11.2013 - у зв'язку з неявкою відповідача та невиконанням ним вимог суду про надання документів та доказів.

До початку судового засідання 20.11.2013 від позивача надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом задоволено.

У судовому засіданні він заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач своїм правом на участь у судовому засіданні, а також на подання відзиву на позов не скористався, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судових слухань, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1-2;94-95; та ін.).

Позивач у позовній заяві вказав наступну адресу місцезнаходження відповідача: АДРЕСА_1 (а.с.3-4), що підтверджується: довідкою адресно-довідкової служби ГУДМС України у Луганській області від 10.10.2013 за №б/н (а.с.36) та витягом з ЄДР №17348951 від 10.10.2013 (а.с.39-40), - на яку судом були спрямовані ухвали про порушення провадження у справі та призначення її до розгляду, а також про відкладення останнього.

Оператор поштового зв'язку повернув до суду поштове відправлення, яке містить ухвалу про порушення провадження у справі та призначення її до слухання, з доданням довідки "за закінченням терміну зберігання".

З огляду на викладене суд при вирішенні цього спору керується:

приписами ч. 1 ст. 64 ГПК України, де зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві; у разі відсутності сторін за адресою, вказаною у ЄДР, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена належним чином;

пунктом 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", відповідно до якого особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Отже, у суду є підстави вважати, що ним вжито належних заходів, спрямованих на повідомлення відповідача про дату, час та місце судових слухань.

Позивач не заперечив проти розгляду справи за відсутності відповідача.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.ст.43,ч.3 ст.22,ст.ст.27,32-34,36,43 та 75 ГПК України, - суд вважає, що спір підлягає вирішенню по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача, - на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

17.08.2000 між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) у простій письмовій формі укладено договір №191/2 на постачання теплової енергії, відповідно до якого постачальник зобов'язується відпускати споживачеві теплову енергію для об'єктів, перерахованих у додатку №2 до цього договору (п.1.3), а споживач зобов'язаний щомісячно, протягом року, не пізніше 20 числа поточного місяця або по домовленості сплачувати вартість отриманої теплової енергії згідно встановленим тарифам (пункти 1.5,1.8-1.9).

Згідно додатку №2 до договору загальна площа опалюваного приміщення - 65,5 м2.

Плата за надані послуги за наявності засобів обліку теплової енергії справляється за їх показаннями, а у разі відсутності - згідно розрахунків у даному договорі (п.1.7); вона вноситься на підставі рахунку, виставленого постачальником, безготівково, щомісячно, не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим (пункти 5.1-5.2).

За несвоєчасне виконання споживачем розрахунків за теплову енергію він зобов'язаний сплатити на користь виконавця пеню у розмірі 1% за кожну добу прострочки згідно діючого законодавства (п.6.1).

Договір набуває чинності з дня підписання (п.7.1), кінцевий термін його дії не визначено.

Позивач стверджує, що даний договір був чинним до укладення між ним та відповідачем 29.01.2010 договору №191/2 про надання послуг з централізованого теплопостачання, про який сказано нижче у цьому рішенні.

29.01.2010 між позивачем (виконавець) та відповідачем (споживач) у простій письмовій формі укладено договір №191/2 про надання послуг з централізованого теплопостачання, відповідно до якого виконавець взяв на себе зобов'язання надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах, передбачених договором (п.1.1).

Згідно п.2.1 договору загальний будівельний об'єм опалюваного приміщення - 225,5 м3. (Додаток №1).

Плата за надані послуги за наявності засобів обліку теплової енергії справляється за їх показаннями згідно з п.п.10-13 Правил з надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (п.2.2).

Розрахунковим періодом є календарний місяць; оплата вноситься щомісячно, не пізніше 20-го числа місяця. За несвоєчасне виконання споживачем розрахунків за теплову енергію він зобов'язаний сплатити на користь виконавця пеню у розмірі 0,1% від простроченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ на день здійснення платежу (п.3.1).

Споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлені договором строки (п.4.6); він несе відповідальність за несвоєчасне внесення платежів за послуги (п.5.1).

Договір укладено на період з дня підписання - до 31.12.2010 (п.8.1), з можливістю пролонгації його дії за умов, визначених у п.8.1 договору (а.с.81-88).

Зі змісту договору (п.3.2) та долучених до справи доказів (а.с.87-88) вбачається, що облік спожитої теплової енергії впродовж спірного періоду часу здійснювався розрахунковим способом.

На підтвердження факту виконання умов цього договору зі свого боку позивач надав до справи наступні документальні докази:

1)акти прийому-передачі теплової енергії за №755 за період з листопада 2009 року по квітень 2013 року, - кожен з яких підписаний сторонами за договором або спрямований позивачем на адресу відповідача поштою (а.с.44;46;48;50;52-53;56-57;60-63;65-66;69;71-76);

2)рахунки №755 за період з листопада 2009 року по квітень 2013 року на загальну суму 14094,40 грн., з доказами їх отримання відповідачем (а.с.43;45;47;49;51;53;55;57;60-64;66-67;69;71-76).

Судом взято до уваги те, що до справи не надано доказів незгоди відповідача з будь-якою з сум, зазначених у актах та рахунках.

3)документальні докази факту знищення документів первинного бухгалтерського обліку за період з 2007 по 2009 роки.

Як вбачається з наданих до справи доказів, у зв'язку з тим, що відповідач не вживав вичерпних заходів, спрямованих на належне виконання умов вищезгаданих договорів, позивач спрямував на його адресу, поштою, наступні претензії:

№943 від 30.07.2012 на суму боргу 3961,04 грн., який мав місце станом на 01.07.2012 (а.с.80);

№1195 від 26.09.2012 на суму боргу 3961,04 грн., який мав місце станом на 01.09.2012 (а.с.79);

№1427 від 16.05.2013 на суму боргу 7526,62 грн., який мав місце станом на 01.05.2013 (а.с.78);

№1947 від 03.07.2013 на суму боргу 7526,62 грн., який мав місце станом на 03.07.2013 (а.с.77).

Факт невжиття відповідачем заходів до погашення боргу став підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Відповідач позов не спростував та не оспорив, від здійснення взаємозвірки стану розрахунків за вищезгаданими договорами ухилився.

Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що відповідач частково вживав заходів до погашення боргу, що підтверджується наступним.

Згідно наданим до справи рахункам за період з листопада 2009 року по квітень 2013 року позивач впродовж цього проміжку часу надав відповідачеві послуги з теплопостачання на загальну суму 14094,40 грн., - але станом на день звернення позивача до суду (02.10.2013) (а.с.3-4) залишок боргу становив 7526,62 грн., - у зв'язку з чим у суду є підстави для висновку, що відповідач сплатив частку боргу у розмірі 6567,78 грн. (14094,40 грн. - 7526,62 грн.).

ІІ. Заслухавши сторони, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

За загальним правилом договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

З норми, викладеної у частині 1 ст. 179 Господарського кодексу України, а також аналізу спірного договору вбачається, що він належить до числа господарських договорів.

Уклавши договір, сторони набули низку прав та зобов'язань.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання (ч. 1 ст.509 ЦКУ).

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Одностороння відмова від зобов'язання є неприпустимою (ст. 525 ЦКУ).

Відповідно до ст.526 ЦКУ (ст.193 ГК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦКУ встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Конкретний термін сплати вартості отриманих послуг сторони визначили у п.7.2 договору.

Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до купівлі-продажу у вигляді його різновиду - договору енергопостачання.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст.275 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст. 662, 663 ЦКУ та 276 ГКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість теплової енергії.

З огляду на викладене відповідач, отримавши від позивача послуги з теплопостачання на вищезгадану суму, повинен був, керуючись приписами ст. 692 Цивільного кодексу та частин 6-7 ст. 276 Господарського кодексу України, у визначений договором строк оплатити її вартість, однак зробив це лише частково, - а значить - припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

Суд вважає належним чином встановленим факт невиконання відповідачем основного грошового зобов'язання за вищезгаданими договорами №191/2 від 17.08.2000 та від 29.01.2010 у сумі 7526,62 грн., - тобто з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов'язань).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Позивач висунув вимогу про стягнення тільки основного боргу, - що є його правом.

Як відомо з обставин справи, позивач, звернувшись з цим позовом до суду 02.10.2013 (а.с.3-4), просить стягнути основний борг, який утворився за період з 01.11.2007 по 31.08.2013, - тобто за період, що перевищує трирічний термін позовної давності, встановлений ст.257 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене суд при вирішенні спору керується приписами частини 3 ст. 267 названого Кодексу, якою встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідач з такою заявою до суду не звернувся, а тому у суду відсутні правові та фактичні підстави для застосування приписів вищецитованої статті, - тобто визначена позивачем сума основного боргу підлягає стягненню у повному обсязі.

Спосіб захисту порушеного права сторонами за цим спором обрано у відповідності до вимог ст. 16 Цивільного та ст.20 Господарського кодексів України.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Відповідно до приписів ст.ст.44 та 49 ГПК України суд сплату судового збору покладає на відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст.11,16,509,525,526,529,530,549,611,612,614,623-625,655,692 Цивільного кодексу України, ст.ст.20,173,193,227,232,275,276 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.43,47,22,32-34,43,44,49,75,82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В :

1.Позов Комунального теплопостачаючого підприємства "Алчевськтеплокомуненерго" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - про стягнення 7526 грн. 62 коп. - задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, - на користь Комунального теплопостачаючого підприємства "Алчевськтеплокомуненерго", ідентифікаційний код 02132266, яке знаходиться за адресою: м. Алчевськ, вул. Леніна, 126 Луганської області, - основний борг за послуги з постачання теплової енергії у сумі 7526 (сім тисяч п'ятдесят двадцять шість) грн. 62 коп., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 20.11.2013 оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано - 22 листопада 2013 року.

Суддя А.П.Середа