Провадження № 22-ц/790/5606/2013 Головуючий 1 інст. - Гаврилюк С.М.

Справа № 2012/10844/2012 Доповідач - Бровченко І.О.

Категорія: з договорів кредиту

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2013 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого - Бровченко І.О.,

суддів - Швецової Л.А., Тичкової О.Ю.,

при секретарі - Афоніні К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 02 липня 2013 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Слобожанське РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2012 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Слобожанське РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернулось до суду з позовом, в якому просило: стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 678360 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок АДРЕСА_1 та надати право продати будинок будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу за ціною, яка буде визначена в експертному звіті суб'єкта оціночної діяльності; визначити за позивачем право вчиняти дії необхідні для укладання договору купівлі-продажу предмету іпотеки; передати в управління банку предмет іпотеки до моменту укладення договору купівлі-продажу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача посилався на те, що згідно умов кредитного договору № 56/03 - Ф від 06 березня 2007 року банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 25000 доларів США. Грошові кошти було надано відповідачу строком до 06 березня 2022 року, зі сплатою відсотків за використання кредиту у розмірі 11,5% річних. В забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором, між банком та відповідачкою 06 березня 2007 року укладено іпотечний договір, предметом якого є житловий будинок АДРЕСА_1. ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання щодо погашення кредиту не виконує, в результаті чого станом на 20 березня 2012 року загальна сума заборгованості відповідачки складає 678360 грн., яку банк просить стягнути шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

У судовому засіданні представник відповідачки - ОСОБА_3 проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на його необґрунтованість та невідповідність кредитного договору вимогам чинного законодавства України.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 02 липня 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Слобожанське РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором № 56/03-Ф від 06 березня 2007 року у сумі 678360 грн., яка складається з: строкової заборгованості за кредитом у сумі 16659,58 дол. США, що еквівалентно 133026,75 грн.; простроченої заборгованості за процентами у сумі 8010,84 дол. США, що еквівалентно 63966,56 грн.; простроченої заборгованості за кредитом у сумі 6487,56 дол. США, що еквівалентно 51803,17 грн.; простроченої заборгованості за комісією у сумі - 3838,00 грн.; строкової заборгованості по процентам у сумі 140,49 дол. США, що еквівалентно 1121,81 грн.; пені за прострочення погашення процентів у сумі 195821,90 грн.; пені за прострочення погашення кредиту у сумі 218036,30 грн.; пені за прострочення погашення комісії у сумі 9445,52 грн.; штрафу 1300 грн., шляхом звернення стягнення на нерухоме майно, а саме: житловий будинок № 25 загальною площею 72,2 кв.м, житловою площею - 41,5 кв.м по вул. Кривомазова в м. Харкові, що належить на праві власності ОСОБА_1 та переданий в іпотеку ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Слобожанське РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» згідно іпотечному договору, посвідченому 06 березня 2007 року приватним нотаріусом Харківського міського районного нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 325.

Встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом надання права ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Слобожанське РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» продати будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу за ціною, встановленою шляхом залучення суб'єкта оціночної діяльності у межах процедури виконавчого провадження жилого будинку АДРЕСА_1 будь-якою особою.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Слобожанське РУ» АТ «Банк Фінанси та Кредит» судовий збір у розмірі 3219 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Слобожанське РУ» АТ «Банк Фінанси та Кредит» у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи скаргу посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідачка ОСОБА_1 відповідно до правил ст. 74 ЦПК України неодноразово поштою викликалася у засідання апеляційного суду за наявними у справі даними про її місце проживання (а.с. 37), однак всупереч своїх процесуальних обов'язків повістки і телеграми не отримувала (а.с. 165, 166, 167, 171, 172), ніяких заяв щодо зміни свого місця проживання до суду не надавала, що свідчить про її відсутність по вул. Кривомазова, 25 у м. Харкові, внаслідок чого за змістом абз. 5 ч. 5 зазначеної статті ЦПК України вважається, що судова повістка вручена їй належним чином.

З урахуванням вимог закону щодо дотримання розумних строків розгляду справи судом апеляційної інстанції та враховуючи положення ст. ст. 157, 303-1, 305 ЦПК України судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутності ОСОБА_1

Вислухав доповідь судді, встановивши обставини справи, перевірив зібрані по справі докази, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст. 1050, ч.2 ст. 1054 ЦК України наслідками порушення позичальником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позикодавця достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Згідно вимог ч. ч. 1, 2 ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в справі доказами, що 06 березня 2007 року між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Слобожанське РУ», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав відповідачці кредит у розмірі 25000 доларів США, з оплатою по процентній ставці 11,5 % річних із строком користування до 06.03.2022 року.

Умовами кредитного договору передбачено зобов'язання відповідачки щомісяця в термін до 10 числа кожного місяця, здійснювати погашення позичкової заборгованості за виданими кредитними ресурсами, згідно графіку зниження розміру заборгованості та визначена її відповідальність за прострочення повернення кредитних ресурсів та сплати процентів.

Свої зобов'язання банк виконав, проте ОСОБА_1 покладені на неї за умовами договору обов'язки не виконує, допускає прострочення платежів, у зв'язку з чим станом на 20 березня 2012 року остання має заборгованість за договором в розмірі 678360 грн.

В якості забезпечення виконання ОСОБА_1 основного зобов'язання за кредитним договором, між позивачем і відповідачем був укладений іпотечний договір, посвідчений 06 березня 2007 року приватним нотаріусом Харківського міського районного нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 325, предметом якого є жилий будинок АДРЕСА_1

Пунктами 8.4.3, 8.4.6, 8.4.8 договору іпотеки від 06 березня 2007 року передбачено право іпотекодержателя достроково звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно чинному законодавству України у разі, коли в момент настання терміну виконання зобов'язань за кредитним договором, забезпечених іпотечним договором, вони не будуть виконані належним чином.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідач не виконує умов договорів кредиту, іпотеки.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором не виконала.

Відповідно до ч. 3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції відповідач не надала доказів на підтвердження належного виконання кредитного договору.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_1, наведених на її обґрунтування, то ці доводи апелянта в даному випадку є несуттєвими, процесуальне рішення суду, прийняте по суті розглянутого ним питання не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного його вирішення. Відповідність та обґрунтованість позовних вимог чинному законодавству є правовим питанням, вирішення якого віднесено законом до компетенції суду, у зв'язку з чим призначення по справі судово-економічної експертизи є неприпустимим.

Посилання апелянта, що проценти та неустойка неспівмірні сумі заборгованості за кредитом, висновків суду не спростовують, виходячи з наступного.

П. 27 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» передбачено, що положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

Матеріали справи не містять відповідної заяви відповідачки чи її представника про зменшення розміру неустойки. Будь-які докази щодо можливості зменшення розміру неустойки відповідно до вимог ст. 616 ЦК України відсутні та не були надані відповідачкою під час судового розгляду справи.

За таких обставин судова колегія приходить до висновку про ухвалення районним судом рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, у відповідності з обставинами справи, наданими сторонами доказами та, відповідно, про відсутність підстав для зміни чи скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 02 липня 2013 року залишити

без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді -