Справа  №  22ц/2116                                     Головуючий  у  1   інстанції:   Євпак  В.В.

Категорія   40                                                                               Доповідач:   Головчук  С.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

5 грудня 2006 року Апеляційний суд Житомирської області в складі   :

головуючого  Головчук  С.В.

суддів  Павицької  Т.М.,   Невмержицької  Т.І.

при  секретарі  Прищепі  О.А.

з  участю  адвоката  ОСОБА_1. сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі ци­вільну справу за позовом ОСОБА_2 до Дочірньої компанії „Укртрансгаз" Національної акціонерної ком­панії „Нафтогаз України" (далі ДК „Укртрансгаз") про поновлен­ня на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за  апеляційною  скаргою  ОСОБА_2 на  рішення  Новоград-Волинського  міськрайонного  суду  від  15  ве­ресня  2006  року,   -

встановив:

в квітні 200 6 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до Новоград-Волинського лінійного виробничого управління магіст­ральних газопроводів філії „Управління магістральних газопро­водів „Львівтрансгаз" про поновлення на роботі, стягнення се­реднього заробітку за час вимушеного прогулу. Він зазначав, що працював у відповідача на посаді ІНФОРМАЦІЯ_3 і наказом від 24.02.2006 року був звільнений з роботи на підста­ві п.2 ст.40 КЗпП внаслідок невідповідності займаній посаді за станом здоров'я. Вважаючи звільнення незаконним, оскільки йому не було запропоновано іншої роботи. Просив стягнути з відпові­дача на його користь середній заробіток за час вимушеного про­гулу в розмірі 3096,72 грн. та оплати за час тимчасової непра­цездатності з 27.02.2006 року по 27.03.2006 року в розмірі 3643,20   грн.

Ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду від 213.05.2006 року належним відповідачем в справі визнано Дочір­ню компанію „Укртрансгаз" Національної Акціонерної Компанії „Нафтогаз  України"   (далі  ДК  „Укртрансгаз").

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду від 15 вересня 2006 року в позові відмовлено за безпідставністю ви­мог.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 порушує питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення. Позивач зазначає, що суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального права. Зокрема, суд не звернув уваги на те, що його звільнено як інваліда, що заборонено Законом „Про основи соціальної   захищеності   інвалідів".   Відповідач   не   створив   робочого місця для інваліда, не організував його навчання, не за­пропонував легшої роботи. Крім того, суд не врахував, що у ви­сновку МСЕК робота ІНФОРМАЦІЯ_3 йому не протипока­зана, а лише не рекомендована. Отже стан здоров'я не перешко­джав продовженню роботи і тому остаточне рішення вибору роботи зберігається  за  інвалідом.

Представник відповідача апеляційну скаргу не визнав і по­яснив, що суд першої інстанції перевірив доводи позивача про можливість його працевлаштування і дійшов правильного висновку про  відсутність   вакантних  посад  на  час  звільнення.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що скарга не підлягає  задоволенню  з  таких  підстав.

Як   видно   з  матеріалів   справи  ОСОБА_2   працював   ІНФОРМАЦІЯ_1  і  наказом  від  24.02.2006  року  звільнений, за   п.2   ст.40   КЗпП   України   у   зв'язку   з   неможливістю   за   станом здоров'я  виконувати  її.

Згідно висновку МСЕК від 10.02.2006 року ОСОБА_2. визнано інвалідом другої групи від загального захворювання. За станом здоров'я йому протипоказана праця з фізичним перева­нтаженням та не рекомендована робота ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.6,37) .

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_2 страждає за­хворюванням  серця     з  недостатністю  кровообігу  1  ступеню.

Судом ретельно перевірялось питання чи може позивач за станом здоров'я виконувати роботу ІНФОРМАЦІЯ_3. Так, судом допитувались ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3., лікарі: кардіолог ОСОБА_4. та терапевт ОСОБА_5., ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6., які пере­віряли стан здоров'я ОСОБА_2., досліджували умови його роботи   (а.с.94,100)

Крім того, 29.11.2005 року позивач був проконсультований лікарем-профпатологом Житомирської обласної консультативної поліклініки, який остаточно визначає професійну придатність та роз'яснив, що позивач визнаний непридатним до роботи електро-зварювальником  внаслідок  захворювання  легень(а.с.78).

Враховуючи санітарно-гігієнічні характеристики умов праці ОСОБА_2., роз'їзний характер його роботи, яка пов'язана з усуненням аварійних ситуацій на газо трасах, протипоказання праці з фізичним перенапруженням, суд правильно визнав звіль­нення ОСОБА_2. за п.2 ст.40 КЗпП законним, оскільки че­рез стан здоров'я він неспроможний виконувати покладені на ньо­го  обов'язки.

Інших посад, на зайняття яких міг б погодитись позивач, немає,   оскільки  штат  працівників  підприємства  є  нечисельним.

Порядок  звільнення  позивача  дотримано.

Враховуючи викладене, суд правильно вважав вимоги про по­новлення на роботі безпідставними та відмовив в задоволенні позову. Рішення суду відповідає обставинам справи та вимогам закону,   підстав  для  його  скасування  немає.

Керуючись   ст.ст.209,   305,   307,309,313,316  ЦПК  України,   суд

ухвалив   :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхи­лити.

Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду від 15 вересня  2006  року  залишити  без  змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом  двох  місяців  з  дня  проголошення.