ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2013 р. Справа № 2а-908/10/0470

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Царікової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області до Міжрайонної профпатологічної медико-соціальної експертної комісії, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання недійсним акту огляду від 05.10.2009 про встановлення 25% стійкої втрати професійної працездатності пенсіонера за віком ОСОБА_1, -

ВСТАНОВИВ:

19 січня 2010 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області до Міжрайонної профпатологічної медико-соціальної експертної комісії про визнання недійсним акту огляду від 05.10.2009 про встановлення 25% стійкої втрати професійної працездатності пенсіонера за віком ОСОБА_1.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач зазначив, що громадянка ОСОБА_1 з 10.01.1993 є пенсіонеркою за віком. Встановивши їй 05.10.2009 25% стійкої втрати професійної працездатності, Міжрайонна профпатологічна медико-соціальна експертна комісія порушила норми ст. 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», оскільки ОСОБА_1 не працює і тому не є суб'єктом страхування в системі загальнообов'язкового соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а отже позбавлена права на отримання страхових виплат.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2010 у справі № 2а-908/10/0470 (суддя Чабаненко С.В.) відмовлено у відкритті провадження у цій справі.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2012 у цій справі, ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2010 у справі № 2а-908/10/0470 залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.09.2013 у цій справі, вищевказані ухвали судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.10.2013 справа № 2а-908/10/0470 прийнята до провадження судді Царікової О.В. та призначена до розгляду на 18.10.2013.

18.10.2013 розгляд справи відкладався на 24.10.2013, у зв'язку з неявкою відповідача у судове засідання.

У судовому засіданні 24.10.2013 представник позивача позовні вимоги підтримала повністю та просила позов задовольнити, надала суду документи, якими обґрунтовуються заявлені позовні вимоги для залучення їх до матеріалів справи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.10.2013 у цій справі залучено до участі у справі ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, розгляд справи призначено на 31.10.2013.

У судове засідання 31.10.2013 позивач не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином, що підтверджується розпискою повноважного представника позивача, яка міститься в матеріалах справи.

Відповідач у судове засіданні 31.10.2013 також не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення відповідачу 25.10.2013, яке міститься в матеріалах справи.

Третя особа у судове засіданні 31.10.2013 не зявилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином судом, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

Згідно частини 6 статті 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін у порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджується наявними матеріалами справи, 18.08.2009 комісією з розслідування професійного захворювання у складі: голови - Лопатинського А.В., членів комісії: Васильєва О.І., Чемеси О.П., Бєсєди І.М., було проведено розслідування випадку хронічного професійного захворювання (отруєння), за результатами якого складено акт розслідування хронічного професійного захворювання (отруєння) відносно ОСОБА_1 (форма П-4).

Згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання (отруєння) від 18.08.2009, встановлено, що причиною професійного захворювання ОСОБА_1 стала робота на протязі 15 років та 6 місяців в умовах пилу підвищених параметрів. Працюючи з 31.07.1985 по 10.05.1988 та з 10.10.1988 по 18.03.1994 машиністом конвеєра, грохотівником ДСФ кар'єра «Северний» РУ ім. Дзержинського ВО «Кривбасруда» і поверховим грохотівником ДСФ шахти «Саксагань» ВО «Кривбасруда», ОСОБА_1 виконувала роботи, які з причин недосконалості робочих місць характеризувалися впливом запиленості повітря робочої зони в концентраціях, що перевищувала ГДК. Працюючи раніше з 21.08.1978 по 09.07.1985 бризгувальником мульд шлакових ковшів і бункерувальником доменного цеху №2 КМК «Криворіжсталь», за даними довідки Дзержинської рай СЕС від 09.02.2009 № 2/2 -374, ОСОБА_1 також підпадала під вплив запиленості повітря робочої зони, в концентраціях, що перевищувала ГДК.

05.10.2009 Міжрайонною профпатологічною медико-соціальною експертною комісією проведено огляд громадянки ОСОБА_1, за результатами якого видано виписку з акту огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги до довідки серії ДНА-02 № 033702.

З акту розслідування хронічного професійного захворювання та виписки з акту огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги від 05.10.2009 вбачається, що Міжрайонною профпатологічною медико-соціальною експертною комісією було проведено первинний огляд громадянки ОСОБА_1 та встановлено ступінь втрати професійної працездатності у 25 відсотків з 21 вересня 2009 року безстроково, у зв'язку з професійним захворюванням, діагноз: хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої ст. (Пиловий бронхіт першої-другої ст., емфізема легень першої-другої ст.) ЛН другого ст., встановлений з 04.08.2009.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» медико-соціальна експертиза - визначення на основі комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров'я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров'я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи.

Процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, інвалідам (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності встановлено Положенням про медико-соціальну експертизу (далі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи».

Згідно пункту 3 Положення медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності. Медико-соціальна експертиза потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання проводиться після подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 № 1112, висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, суду чи прокуратури.

Відповідно до пункту 4 вищевказаного Положення, медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Згідно пункту 10 Положення комісія складається з представників МОЗ, Мінсоцполітики, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також військово-медичної служби СБУ та військово-медичного підрозділу Служби зовнішньої розвідки у разі розгляду медичних справ стосовно потерпілих на виробництві чи пенсіонерів з числа військовослужбовців СБУ або Служби зовнішньої розвідки. У проведенні медико-соціальної експертизи беруть участь також представники Пенсійного фонду України, органів державної служби зайнятості і у разі потреби - працівники науково-педагогічної та соціальної сфери.

Відповідно до пункту 11 вказаного Положення міські, міжрайонні, районні комісії визначають ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків.

Пунктом 15 Положення встановлено, що комісії проводять своєчасно огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за місцем їх проживання або лікування, у тому числі за місцем їх проживання або місцем перебування у закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після пред'явлення паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу.

Згідно пункту 19 Положення комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.За наявності заперечень представників фондів соціального страхування комісія направляє особу, що звернулася для встановлення інвалідності, на додаткове медичне обстеження, яке проводиться без урахування висновку попередньої лікарсько-консультативної комісії. Остаточне рішення приймається комісією за результатами додаткового медичного обстеження, обсяги якого визначаються комісією з урахуванням характеру та важкості захворювання.

Аналізуючи вищезазначені положення норм чинного законодавства, суд відзначає, що Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи», що регулює питання медико-соціальної експертизи та стосується спірних правовідносин, не встановлено обмежень щодо проведення експертиз та надання висновків відносно осіб, які досягли 60 років.

Разом з тим, суд враховує, що вищевказаним Положенням врегульовано особливий порядок розгляду заперечень представників фондів соціального страхування, а отже й самих фондів, а саме: шляхом надання заперечень комісії, яка направляє особу, що звернулася для встановлення інвалідності, на додаткове медичне обстеження, яке проводиться без урахування висновку попередньої лікарсько-консультативної комісії. При цьому рішення, яке приймається комісією, за результатами додаткового медичного обстеження, є остаточним.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно статті 3 Кодексу позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Безпосередні завдання та повноваження відділень виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України визначені постановою Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 20.04.2001 № 19 (зі змінами та доповненнями), якою затверджено Типове Положення про відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах та містах обласного значення.

Згідно вказаного Положення відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах та містах обласного значення (далі - відділення) є робочим органом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд), що утворюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та серед їх основних завдань є, зокрема, реалізація державної політики у сфері страхування від нещасного випадку, рішень правління, виконавчої дирекції Фонду та управління.

На виконання своїх завдань вказані відділення, в тому числі, перевіряють стан профілактичної роботи та охорони праці на підприємствах, беруть участь у розслідуванні нещасних випадків на виробництві, а також професійних захворювань, вивчають та поширюють вітчизняний і міжнародний досвід профілактики нещасних випадків, надають страхувальникам з цих питань необхідні консультації, та беруть участь у встановленні медико-соціальною експертною комісією ступеня втрати працездатності потерпілим.

Таким чином, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах та містах обласного значення не лише не наділені повноваженнями щодо оскарження висновків медико-соціальну експертизи, а безпосередньо приймають участь в їх діяльності та прийнятті рішення комісій.

За змістом статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні відповідні суми грошової допомоги і пенсії.

Відповідно до частини 3 статті 13 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», професійне захворювання є страховим випадком також при його встановленні або виявленні в період, коли потерпілий не перебував в трудових відносинах з підприємством, на якому він працював.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки оспорюваний висновок не стосується прав та інтересів позивача та у нього відсутні повноваження щодо його оскарження, а у випадку незгоди з його змістом, позивач лише наділений повноваженнями щодо ініціювання проведення додаткового медичного обстеження зацікавленої особи, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Посилання позивача на те, що ОСОБА_1 є пенсіонеркою за віком, не працює і тому не є суб'єктом страхування в системі загальнообов'язкового соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а тому позбавлена права на отримання страхових виплат не приймаються судом, оскільки ст. 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», яка визначає суб'єктів страхування від нещасного випадку, не передбачає вікового обмеження.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини 5 статті 94 КАС України, у разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також залишення адміністративного позову без розгляду судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 128, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області до Міжрайонної профпатологічної медико - соціальної експертної комісії, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання недійсним акту огляду від 05.10.2009 про встановлення 25% стійкої втрати професійної працездатності пенсіонера за віком ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя О.В. Царікова