Справа № 2-11/12 Головуючий у І інстанції Тетервак Н.А.

Провадження № 22-ц/780/5983/13 Доповідач у 2 інстанції Антоненко

Категорія 1 22.11.2013

УХВАЛА

Іменем України

19 листопада 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді - Антоненко В.І.,

суддів: Касьяненко Л.І., Гуля В.В.,

за участю секретаря: Ромашини І.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Іванківського районного суду Київської області від 29 серпня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз», треті особи: виконавчий комітет Іванківської селищної ради Іванківського району Київської області, комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації» Києво-Святошинської районної ради, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання права власності на нерухоме майно (будинок) та стягнення моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ВАТ по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз», треті особи: виконавчий комітет Іванківської селищної ради Іванківського району Київської області, КП «Бюро технічної інвентаризації» Києво-Святошинської районної ради, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання права власності на нерухоме майно (будинок) та стягнення моральної шкоди, посилаючись на те, що 16 жовтня 1990 року її чоловіку ОСОБА_4 на сім»ю з трьох осіб було надано житло, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. 22 листопада 1995 року Іванківською філією газового господарства вказаний житловий будинок було передано ОСОБА_4 у приватну (часткову) власність, як працівнику філії газового господарства. 21 червня 2006 року зазначений будинок її сім'я отримала у приватну власність в рівних частинах. Проте 28 лютого 2007 року виконком Іванківської селищної ради видав відповідачу свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме на спірний будинок. У липні 2013 року позивачка подала уточнену заяву у якій зазначила, що спірний будинок її сім'я отримала у власність згідно ст. 22 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особи, що проживають на території 3-ої зони відчуження ЧАЕС. У зв'язку з викладеним та уточненими позовними вимогами позивачка просила визнати право приватної спільної часткової власності за нею, ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на житловий будинок АДРЕСА_1 та зобов'язати КП «Бюро технічної інвентаризації» Києво-Святошинської районної ради оформити інвентаризаційну справу на вказаний будинок, зареєструвавши їх власниками.

Рішенням Іванківського районного суду від 29 серпня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

По справі встановлено, що 16 жовтня 1990 року чоловіку позивачки ОСОБА_4 на сім»ю з трьох осіб було надано житло, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 10). 22 листопада 1995 року Іванківською філією газового господарства вказаний житловий будинок було передано ОСОБА_4 як працівнику філії (а. с. 11). Розпорядженням органу приватизації Іванківської філії газового господарства від 14 червня 2006 року за № 89 зазначений будинок було передано ОСОБА_4 та членам його сім»ї у приватну спільну часткову власність в рівних частинах кожному (а. с. 14). 21 червня 2006 року видано свідоцтво на право власності на житло, яке належним чином не оформлено та не зареєстровано у БТІ (а. с. 20). 28 лютого 2007 року ВАТ по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» отримало свідоцтво про право власності на спірне нерухоме майно на підставі рішення Іванківської селищної ради від 29 січня 2007 року (а. с. 21-29) та заперечує проти передачі вказаного будинку у приватну власність позивачки та членів її сім»ї.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд виходив з того, що відсутні достатні підстави для задоволення позову, у зв'язку з тим що позивачем не наданого належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд першої інстанції правильно визначився з характером правовідносин, що виникли між сторонами та застосував до них відповідні норми права.

Висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав до його скасування при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Відповідно до положень ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Пред»являючи позов про визнання права власності на спірний жилий будинок, позивачка не врахувала, що чинне законодавство України не передбачає можливості визнання у судовому порядку права власності на житло за особами, які претендують на приватизацію цього житла. У позовній заяві позивачки не наведено правових підстав та норм матеріального права для визнання за нею права власності на спірний будинок.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційної скарги.

Докази та обставини, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Іванківського районного суду Київської області від 29 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: