ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2013 р. Справа № 804/11619/13-а
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Царікової О.В.
секретаря судового засідання: Бердника С.О.,
за участю:
представника позивача: Партасюк О.В.
представника відповідача: Малиша І.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до Управління Укртрансінспекції у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови від 11.07.2013 № 009574, -
ВСТАНОВИВ:
03 вересня 2013 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до Управління Укртрансінспекції у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови від 11.07.2013 №009574 про застосування фінансових санкцій у сумі 510,00 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача були відсутні правові підстави для винесення постанови про застосування фінансових санкцій від 11.07.2013 № 009574.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.09.2013 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду на 08.10.2013.
Відповідач надав заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив, що оскаржувана постанова про застосування фінансових санкцій від 11.07.2013 № 09574 була винесена внаслідок порушення позивачем вимог законодавства про автомобільний транспорт, за яке вимогами ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено застосування адміністративно-господарських штрафів. За таких обставин, відповідач при прийнятті спірної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
Відповідач проти позову заперечив, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, Управлінням Укртрансінспекції у Запорізькій області відповідно до завдання на перевірку від 30 травня 2013 року № 07156, в період з 31 травня 2013 року по 02 червня 2013 року проводилась рейдова перевірка щодо додержання вимог законодавства в сфері автомобільного транспорту, а також виявлення транспортних засобів, які працюють без законних підстав - нелегально, включаючи таксі.
За результатами вказаної перевірки, Управлінням Укртрансінпекції у Запорізькій області складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 01.06.2013 № 021425.
Вказаним актом встановлено порушення Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: експлуатація транспортного засобу, облаштованого як таксі, без наявності документів, перелік яких визначено ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» (відсутня ліцензійна картка).
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-ІІІ центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту забезпечує проведення державної політики на автомобільному транспорті через урядові органи державного управління на автомобільному транспорті, службу міжнародних автомобільних перевезень та місцеві органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування. У складі центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту функціонують: урядовий орган державного управління з питань регулювання діяльності автомобільного транспорту; урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті.
Урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті здійснює: державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів законодавчо регульованої сфери, що визначають організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Згідно п. 1 Положення про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №387/2011 (далі - Положення), Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті (далі - Укртрансінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра інфраструктури України.
Пунктом 4 Положення встановлено, що Укртрансінспекція України відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.
Відповідно до пункту 7 Положення Укртрансінспекція України реалізовує свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.
Процедура здійснення державного контролю Укртрансінспекцією України за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять свою діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, встановлена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 за №1567 (далі - Порядок).
Згідно п. 20 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі - Порядок), затвердженого Постановою КМУ № 1567 від 08.11.2006, за результатами планової чи позапланової перевірки за місцем знаходження суб'єкта господарювання складається акт у двох примірниках, кожен з яких підписується посадовими особами, що провели перевірку, та посадовою особою суб'єкта господарювання. Один примірник акта передається уповноваженій особі суб'єкта господарювання, щодо якого була проведена перевірка, інший - до органу державного контролю.
Відповідно до зазначеного Порядку планова і позапланова перевірки проводяться за місцезнаходженням суб'єкта господарювання, про проведення якої орган державного контролю не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку, письмово повідомляє про це суб'єкта господарювання, щодо якого буде проведено перевірку. Якщо проводиться рейдова перевірка, вона також зосереджена на додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства.
Згідно з п. 21 цього Порядку, у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Відповідно до пункту 26 Порядку справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
Як вказує позивач, письмове повідомлення про проведення планової чи позапланової перевірки до ПАТ КБ «Приватбанк», за адресою: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50 не надходило, перевірка банку на предмет виконання законодавства про автомобільний транспорт не проводилась, а другий примірник зазначеного акту проведення перевірки на адресу ПАТ КБ «Приватбанк» не надсилався.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач був запрошений до участі у розгляді даної справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт повідомленням від 17.06.2013 № 4198, яке отримано позивачем 10 липня 2013 року, що підтверджується рекомендованим поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення, належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи.
Разом з тим, відповідно до заперечень відповідача, за результатами рейдової перевірки складається акт форми 3, який оформлюється у єдиному екземплярі та не надається суб'єкту перевірки, а розглядається на комісії Управління Укртрансінспекції у Дніпропетровській області, за результатами якої керівником органу державного контролю приймається рішення про застосування фінансових санкцій.
Таким чином, позивач мав можливість прибути на розгляд справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт та надати відповідні заперечення та пояснення.
Виключний перелік порушень вимог чинного законодавства про автомобільний транспорт, при виявленні яких складається один з передбачених Порядком актів, на підставі якого, за наслідками розгляду справи виноситься постанова про застосування фінансових санкцій, містить ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення. Зокрема, документами для здійснення внутрішніх вантажних перевезень є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Нормами Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що водій зобов'язаний пред'являти і інші документи, передбачені законодавством.
Суд, встановлюючи правомірність висновків відповідача про порушення позивачем вимог законодавства про автомобільний транспорт та прийняття на підставі цього спірної постанови про застосування фінансовий санкцій, виходить з наступного.
Стаття 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» містить визначення основних термінів, що в ньому вживаються. Так, відповідно до вказаної норми: автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; автомобільний самозайнятий перевізник - це фізична особа - суб'єкт господарювання, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів на таксі без застосування праці найманих водіїв; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.
Як встановлено судом та підтверджується наявними матеріалами справи, в оспорюваній постанові від 11.07.2013 №009574 Управлінням Укртрансінспекції у Дніпропетровській області встановлено порушення ПАТ КБ «Приватбанк» законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абз. 4 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: експлуатація легкового автомобіля (державний номер НОМЕР_1), облаштованого як таксі, без наявності ліцензійної картки.
Проте, як встановлено судом, ПАТ КБ «Приватбанк» не здійснює перевезення пасажирів та вантажів транспортним засобом.
Відповідно до договору фінансового лізингу № ZPM0AX0000355573 від 05.07.2012, транспортний засіб марки ЗАЗ TF698K, реєстраційний номер НОМЕР_1, переданий ОСОБА_3 в лізинг.
Згідно із ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Судом встановлено, що ОСОБА_3 дав свою згоду на приєднання до Умов та правил надання банківських послу на умовах, визначених Умовами та правилам надання банківських послуг, що розміщені на офіційному веб-сайті Банку www.privatbank.ua. відповідно до заяви про приєднання до Умов та правил надання фінансового лізингу №ZPM0AX0000355573 від 05.07.2012, яка разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами складає договір фінансового лізингу.
Відповідно до п. 2.9.4.3.2 договору фінансового лізингу приймання лізингоодержувачем предмета лізингу в лізинг оформлюється шляхом складання акту. Підписання лізингоодержувачем акту підтверджує в т.ч. належну якість, комплектність, справність предмета лізингу і відповідність предмета лізингу вимогам та умовам договору. З моменту підписання сторонами акту, до лізингоодержувача переходять усі ризики, пов'язані з користуванням та володінням предметом лізингу (в тому числі ризики, пов'язані з відшкодуванням збитків та шкоди, завданої третім особам внаслідок користування предметом лізингу). З моменту підписання акту, лізингоодержувач несе повну цивільну відповідальність перед третіми особами за його використання, відшкодовує у повному обсязі шкоду третім особам, заподіяну внаслідок експлуатації предмета лізингу. Ризик невідповідності предмета лізингу цілям використання цього предмета лізингу несе лізингоодержувач.
Згідно пункту 2.9.4.6.2.7 договору фінансового лізингу лізингоодержувач зобов'язаний утримувати предмет лізингу в справному стані, дотримуватися відповідних стандартів, технічних умов, правил експлуатації, інструкції та гарантійних умов (вимог) продавця (виробника) предмета лізингу; проводити за власний рахунок в строк, встановлений виробником предмета лізингу, поточне технічне обслуговування, в т.ч. необхідне для збереження гарантійного обслуговування предмета лізингу; проводити ремонт (в тому числі капітальний) предмета лізингу. Додержуватися вимог до використання, утримання, технічного обслуговування та зберігання предмету лізингу згідно чинного законодавства, цього Договору, умов договору страхування Предмету лізингу та Правил страхування страховика, який здійснює страхування.
Таким чином, відповідно до умов договору фінансового лізингу експлуатацію предмета лізингу, а саме: транспортного засобу з реєстраційним номером НОМЕР_1 здійснює лізингоодержувач ОСОБА_3
Відповідно до ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
Згідно із ст. 773 Цивільного кодексу України наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.
Враховуючи те, що користувачем автомобіля є ОСОБА_3, і автомобіль тимчасово вибув з володіння банку, перевірка на предмет виконання законодавства про автомобільний транспорт мала проводитися по відношенню до вказаної фізичної особи. Суд також відзначає, що за умовами договором лізингу лізингоодержувач не обмежений в праві використовувати автомобіль з метою здійснення підприємницької діяльності, а тому саме він повинен мати ліцензійну карту для експлуатації транспортного засобу, облаштованого як таксі.
Таким чином, під час проведення рейдової перевірки та вчинення порушення автомобіль, що належить на праві приватної власності позивачу, перебував в лізингу, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до положень п. 8 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» № 1388 від 07.09.1998 документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є засвідчені підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою: договір фінансового лізингу.
Згідно п. 27 вищевказаної Постанови Кабінету Міністрів України № 1388 від 07.09.1998 транспортні засоби, що придбаваються юридичною особою - лізингодавцем з метою подальшої передачі їх лізингоодержувачу на підставі договору фінансового лізингу, реєструються за лізингодавцем.
При цьому, суд зауважує, що статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідно до якої до позивача було застосовано адміністративно-господарський штраф, встановлено порядок та умови застосування адміністративно - господарських штрафів за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників.
Як встановлено судом, позивач не є автомобільним перевізником відповідно до приписів Закону України «Про автомобільний транспорт», а тому Управління Укртрансінспекції у Дніпропетровській області неправомірно застосувало до нього фінансові санкції у розмірі 510,00 грн. за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийнятті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства та беручи до уваги встановлені судом фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та доведеність позивачем невідповідності винесення постанови від 11.07.2013 № 009574 про застосування фінансових санкцій у сумі 510,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 71, 94, 158 - 163, 186, 254 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до Управління Укртрансінспекції у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови від 11.07.2013 № 009574 задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансінспекції у Дніпропетровській області від 11.07.2013 №009574 про застосування фінансових санкцій у сумі 510,00 грн.
Присудити з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати по оплаті судового збору в сумі 114,70 грн.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 28 жовтня 2013 року
Суддя О.В. Царікова