АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа №22-ц/796/10746/2013 Головуючий у 1 інстанції - Морозов М.О. м. Київ Доповідач - Борисова О.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 листопада 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Гаращенка Д.Р., Левенця Б.Б.
при секретарі: Дудікову А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Київської міської ради, треті особи: державний нотаріус Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_4, Святошинська районна у м. Києві рада, ОСОБА_5 про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування, визнання права власності на будівельні матеріали в порядку спадкування, визнання спадкоємцем всіх прав та обов'язків, як забудовника житлового будинку, що належали спадкодавцю, -
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач 31 липня 2012 року звернулась до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до Київської міської ради, треті особи: державний нотаріус Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_4, Святошинська районна у м. Києві рада, ОСОБА_5, в якому з урахуванням уточнень просила визнати за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами розташованого за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6; визнати за ОСОБА_2 право власності на будівельні матеріали, які були використані для будівництва будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6; визнати за ОСОБА_2 спадкоємцем всіх прав та обов'язків, як забудовника житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 які належали спадкодавцю ОСОБА_6 та не припинились внаслідок його смерті.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 27 травня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до Київської міської ради, треті особи: державний нотаріус Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_4, Святошинська районна у м. Києві рада, ОСОБА_5 про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування, визнання права власності на будівельні матеріали в порядку спадкування, визнання спадкоємцем всіх прав та обов'язків, як забудовника житлового будинку, що належали спадкодавцю відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням 06 червня 2013 року позивач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27 травня 2013 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити, визнати за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами розташованого за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6; визнати за ОСОБА_2 право власності на будівельні матеріали, які були використані для будівництва будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6; визнати ОСОБА_2 спадкоємцем всіх прав та обов'язків, як забудовника житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 які належали спадкодавцю ОСОБА_6 та не припинились внаслідок його смерті.
Посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального процесуального права.
Так, спірний будинок збудовано в 1959 році, спадщина відкрилась та прийнята позивачем шляхом вступу у фактичне управління майном ІНФОРМАЦІЯ_1, а тому суд першої інстанції повинен був застосувати норми законодавства чинного на час відкриття спадщини.
Апелянт зазначає, що будинок побудований на підставі належних документів про відведення земельної ділянки під забудову, не може вважатись самовільним будівництвом, посилання суду першої інстанції на положення чинного ЦК України, які регулюють питання самовільного будівництва є безпідставними.
Крім того, апелянт посилається на те, що не ґрунтується на вимогах закону позиція суду першої інстанції про недоведеність пред'явлення вимог саме до Київської міської ради, оскільки позивач належним чином прийняла спадщину, ОСОБА_5 відмовився від її прийняття, з урахуванням того, що є необхідність в судовому порядку визнавати право власності на спадкове майно, тому відповідно до ч.1 ст.1277 ЦК України Київська міська рада є належним відповідачем.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу.
Третя особа ОСОБА_5, який одночасно є представником позивача ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу та просив ї задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Треті особи: державний нотаріус Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_4, Святошинська районна у м. Києві рада в судове засіданні не з'явились, належним чином повідомлені про місце і час судового засідання, а тому колегія суддів вважає можливим розглядати справу у відсутність осіб, що не з'явились.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем та її представником не надано доказів про порушення відповідачем Київською міською радою законних прав та інтересів ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом, позовних вимог до до іншого спадкоємця покійного ОСОБА_6 - ОСОБА_5 не заявлялося, дана особа не є відповідачем по справі.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що спірним спадковим майном є житловий будинок загальною площею 77,9 кв.м з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1; будівельні матеріали, які були використані для будівництва будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
Будинок був збудований на земельній ділянці, яка територіально відносилась до села Біличі Києво-Святошинського району Київської області та яка була виділена ОСОБА_6 для будівництва у безстрокове користування згідно рішення виконкому Києво-Святошинської районної ради депутатів трудящих 12 квітня 1955 року. Дозвіл на закінчення будівництва житлового будинку в АДРЕСА_1 ОСОБА_6 отримав на підставі протоколу №2 засідання виконкому Білицької селищної ради депутатів трудящих Києво-Святошинського району Київської області.
Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 02 квітня 2004 року був виготовлений технічний паспорт на житловий будинок АДРЕСА_1
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
До часу смерті ОСОБА_6 проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1. В цьому ж будинку разом з ОСОБА_6 з 1957 року проживає дружина померлого ОСОБА_2 та з 1989 року проживає син ОСОБА_6 - ОСОБА_5
Частиною 1 ст.524 ЦК УРСР, який діяв на час відкриття спадщини встановлено, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
Згідно з ч.1 ст.549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_5 фактично вступили у володіння спадковим майном, є спадкоємцями першої черги за законом, які прийняли спадщину.
ОСОБА_5 звернувся до Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації із заявою про введення в експлуатацію житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та надвірних споруд.
07 вересня 2005 року Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією видано розпорядження № 1469 «Про надання дозволу на введення в експлуатацію житлового будинку по АДРЕСА_1» відповідно до якого дозволено спадкоємцям ввести в експлуатацію житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 77,9 кв.м., сараї під літ. «Б» площею 23.1 кв.м, під літ. «Д» площею 5,6 кв.м та під літ. «Ж» площею 7,2 кв. м на ім'я ОСОБА_6 в установленому порядку.
ОСОБА_5 27 січня 2012 року звернувся в Дванадцяту Київську державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його батька ОСОБА_6, який проживав за адресою: АДРЕСА_1.
19 квітня 2012 року державний нотаріус Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 винесла постанову про відмову ОСОБА_5 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1, що належав ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу на житловий будинок.
ОСОБА_2 також звернулась із заявою до Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини, проте, постановою від 13 липня 2013 року винесеною державним нотаріусом Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 в зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу на житловий будинок та його державної реєстрації.
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною 1 ст.11 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідачами у справах про визнання права власності в порядку спадкування є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від їх прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Колегія суддів не приймає до уваги наявну в матеріалах справи заяву ОСОБА_6 про відмову від спадщини з наступних підстав.
Згідно зі ст.533 ЦК УРСР спадкоємець міг відмовитися від спадщини протягом шести місяців після відкриття спадщини, тоді як нотаріально посвідчена заява ОСОБА_5 про відмову від спадщини після смерті ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 від 15 січня 2013 року подана більш ніж через 17 років.
Після закінчення строку визначеного ст.533 ЦК УРСР частка у спадщині не може бути збільшена з тих підстав, що хто-небудь зі спадкоємців відмовляється від спадщини на користь інших спадкоємців.
У таких випадках особа, яка прийняла спадщину, має право розпорядитись усім або частиною майна, отриманого в порядку спадкування, шляхом відчуження її іншому спадкоємцеві за договором купівлі - продажу, дарування, міни тощо.
Згідно з ст.33 ЦПК України суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.
Після заміни відповідача або залучення до участі у справі співвідповідача справа за клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розглядається спочатку.
Як вбачається з норм ст.33 ЦПК України суд позбавлений можливості залучати за власною ініціативою іншу особу в якості співвідповідача, проте, позивач не заявила клопотання про заміну неналежного відповідача, або про залучення до участі в справі в якості співвідповідача іншого спадкоємця - ОСОБА_5, а тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Доводи апелянта про те, що Київська міська рада є належним відповідачем відповідно до ч.1 ст.1277 ЦК України колегія суддів вважає помилковими, оскільки п.5 ч.1 ст.555 ЦК УРСР було встановлено, що спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави, якщо ні один із спадкоємців не прийняв спадщину. ЦК УРСР не обмежував строк для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом, у тому числі й для держави. Тому, якщо упродовж встановленого шестимісячного строку ніхто зі спадкоємців за законом або за заповітом не прийняв спадщину, вважається, що спадщина переходить до держави (територіальної громади). Проте, з матеріалів справи вбачається, що крім позивача, спадщину прийняв ще й інший спадкоємець - ОСОБА_5
Крім того, як вбачається з заперечень представника відповідача, Київська міська рада не зверталася в порядку ст.1277 ЦК України із заявою до нотаріальної контори щодо прийняття спадщини, яка є предметом судової справи.
Позивачем відповідно до ст.ст.10,60 ЦПК України не надано суду доказів про порушення відповідачем будь - яких прав позивача, Київська міська рада не оспорює права позивача щодо спадкового майна, відтак, не порушує права ОСОБА_2
Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що судом невірно застосовані норми матеріального права, виходячи з наступного.
Як зазначено в абзацах 2, 3 пункту 1 Постанови Пленум Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.
У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.
Тобто, при вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилась і була прийнята до 01 січня 2004 року, не допускається застосування судами норм ЦК 2003 року, а застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27 травня 2013 року необхідно змінити, виключивши з мотивувальної частини посилання на норми ст.ст. 182, 331, 376, 1217, 1261, 1267, 1298 ЦК України.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, і на законність оскаржуваного рішення не впливають.
В решті рішення залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 309, 313, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27 травня 2013 року змінити, виключивши з мотивувальної частини посилання на норми ст.ст. 182, 331, 376, 1217, 1261, 1267, 1298 ЦК України.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя:
Судді: