Справа № 11-858 2006 р.                                           Головуючий у 1-й інстанції - Конєва Л.К.

Категорія ст. 122 ч.1 КК України                                Доповідач - Голуб М.В.

УХВАЛА

іменем України

2006 року грудня 5 дня колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого                Безверхого О.М.

суддів                           Голуба М.В.

Олійника В.Б.

з участю прокурора      Кононенко К.М.

засудженого                 ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Білопільського районного суду Сумської області від 19 вересня 2006 p., яким

ОСОБА_1, згідно     ст. 89     КК     України     не засуджувався, засуджений за ст. 122 ч.1 КК України  до позбавлення волі на один рік три місяці.

Прийнято рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 6000 грн. за   моральну шкоду.

Як зазначено у вироку, ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за те, що 2 серпня 2005 року на грунті неприязнених відносин вчинив сварку з потерпілим ОСОБА_2 в приміщенні спортзалу Жовтневого цукрозаводу Білопільського району. В ході сварки ОСОБА_2 відчув загрозу для свого здоров'я, та намагався втекти зі спортзалу. ОСОБА_3 став утримувати ОСОБА_2 руками, а ОСОБА_1 підбіг до ОСОБА_2 і наніс декілька ударів кулаками в грудну клітину та по ребрам і завдав ОСОБА_2 тілесні ушкодження, що потягли тривалий розлад здоров'я та відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

В поданій апеляції засуджений ОСОБА_1 вказує, що вирок суду є незаконним, тому що суд порушив право на захист, обвинувальний висновок йому вручили за 5 хвилин перед судовим засіданням. Крім того потерпілий ОСОБА_2 до сварки з ним падав на заводі і та зміг зламати ребра. При призначенні покарання суд не врахував, що в нього на утриманні є малолітня дитина і колишня дружина.

Вислухавши доповідь судді, думку засудженого, який просив задовольнити його апеляцію, прокурора, яка вважала, що вирок суду необхідно залишити без зміни, перевіривши матеріалі справи і обговоривши доводи, які викладені в апеляції, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляції.

Висновок суду про те, що ОСОБА_1 скоїв злочин за обставин, зазначених у вироці, доведений зібраними по справі доказами. Так, сам ОСОБА_1 на досудовому слідстві і в судовому засіданні суду першої інстанції винним у скоєному себе визнавав повністю (а.с. 192-193) і неодноразово пояснював, що він дійсно декілька разів наніс удари кулаками в той час, коли ОСОБА_3 утримував руками потерпілого ОСОБА_2.

Із показів потерпілого ОСОБА_2, котрі також належним чином були досліджені судом, вбачається, що 2 серпня 2005 року в приміщенні спортивного залу заводу між засудженим та ним виник конфлікт, в процесі якого засуджений наніс йому кулаками удари по ребрам і він зразу відчув гострий біль. З 2 серпня по 31 серпня 2005 року він знаходився на стаціонарному лікуванні.

Покази потерпілого про обставини вчиненого злочину ОСОБА_1 об'єктивно співпадають з іншими дослідженими судом доказами по справі.

Так, свідок ОСОБА_3 підтверджував суду факт про те, що ОСОБА_1 наносив удари кулаками по ребрам ОСОБА_2 в спортивному залі 2 серпня 2005 року.

У відповідності з висновком судово-медичної експертизи (а.с.79) потерпілому ОСОБА_2 неправомірними діями ОСОБА_1 було спричинено тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Із зазначеними доказами повністю погоджується і колегія суддів, адже вони не викликають сумнівів в своїй об'єктивності, достовірності та належності, а тому доводи засудженого про те, що потерпілий отримав тілесні ушкодження не від його ударів, а від падіння на землю, не заслуговують на увагу.

Доводи засудженого, викладені в апеляції про те, що суд порушив його право на захист та не дав можливості ознайомитися з обвинувальним висновком в установлений законом строк, не обґрунтовані та безпідставні. В матеріалах  справи  (а.с. 156)  знаходиться  протокол роз'яснення  права  на захист засудженому, де він власноручно написав про те, що він від послуг адвоката відмовляється. Крім того в справі знаходиться заява ОСОБА_1, в якій він просить слухати справу 19 вересня 2006 року і часу для ознайомлення йому не потрібно (а.с.190). За таких обставин суд дійшов до обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 скоїв злочин за обставин, зазначених у вироку і вірно його злочинні дії кваліфікував за ч.1 ст.122 КК України. Порушень вимог кримінально-процесуального законодавства по справі, за яких вирок суду підлягав би скасуванню, колегія суддів не вбачає.

Міра покарання ОСОБА_1 обрана судом у відповідності до вимог закону з урахуванням характеру і ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних про особу засудженого та всіх обставин, що впливають на відповідальність. Колегія суддів вважає, що призначене в даному випадку покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Цивільний позов вирішений відповідно до вимог закону на підставі наявних документів, досліджених судом, та з урахуванням тяжкості завданих потерпілому моральних страждань і не викликають сумнівів.

Посилання в апеляції засудженим, що суд безпідставно задовольнив цивільний позов потерпілого, не обґрунтовані.

На підставі наведеного і керуючись ст.ст.362, 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів, -

Ухвалила:

Вирок Білопільського районного суду Сумської області від 19 вересня 2006 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а його апеляцію - без задоволення.