Справа № 22-Ц-1628                     Головуючий у 1-й інстанції  Гетьман В.В.

Категорія 18                               Суддя-доповідач        Ільченко   О.Ю.

УХВАЛА іменем   України

07   грудня               2006 року колегія суддів судової палати з цивільних справ

апеляційного суду Сумської області у складі:

головуючого -     Смирнової Т.В.,

суддів -                      Ільченко О.Ю., Данильченко Л.О.,

з участю секретаря

судового засідання -   Пархоменко А.П.,

та осіб, які приймають участь у справі    -   позивача та

представників відповідачів

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2

на рішення Конотопського    міськрайонного суду   від 5 жовтня 2006 року

у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4

про стягнення суми інфляції та 3% річних у зв'язку з простроченням сплати грошового зобов'язання, -

ВСТАНОВИЛА:

В  апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять скасувати рішення суду, яким їх позовні вимоги задоволено частково , а саме : стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 4542,73 грн, які складаються з 3442,08 грн. коштів недоотриманих у зв'язку з інфляцією, 3% річних від простроченої суми - 1030,2 грн. та судових витрат 70,45 грн. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 4604,82 грн., які складаються з 3459,82 грн. коштів недоотриманих у зв'язку з інфляцією, 3% річних від простроченої суми - 1074,55 грн та судових витрат 70,45 грн. Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 в рахунок відшкодування судових витрат на користь ОСОБА_3 - 200 грн. та ОСОБА_4 - 200 грн.

В своїх доводах апелянти посилаються на неповне з'ясування обставин справи , зокрема, на їх думку слід було стягувати кошти з урахуванням інфляції і 3% річних з березня 2000 року, та не погоджуються з тим, що рішенням суду покладено на них зобов'язання по відшкодування відповідачам судові витрати в сумі 400 грн.

З цих підстав просили постановити нове рішення про задоволення їх позовних вимог в повному обсязі.

Судом 1 інстанції було встановлено, що згідно рішення суду від 26.01.2006 року з відповідачів на користь позивачів стягнутий борг за договором позики, загальною сумою 48480 грн., в рівних долях по 24240 грн. з кожного. Дане рішення набрало законної сили і    було виконано.( а.с. 38-39).

Суд вважав, що до стягнення підлягають кошти з часу вимоги позивачів і навівши відповідні розрахунки, стягнув на їх користь 9006 грн. 65 коп.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, які підтримав апелянт, заперечення представників відповідачів , колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Суд 1 інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи і визначився в спірних правовідносинах.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд 1 інстанції вважав, що прострочений час виконання грошового зобов'язання необхідно установити з моменту звернення позивачів до суду, а кінцевий момент часу прострочення є час повного погашення відповідачами   суми боргу.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки із рішення суду від 26.01.2006 року , яке апеляційним судом залишене без зміни , вбачається, що відповідач ОСОБА_4 взяв у борг у ОСОБА_1 за декілька разів , починаючи з березня 2000 року 10000 доларів США, які зобов'язувався повернути при першій вимозі, про що було складено розписки. ( а.с. 5). В даних розписках не було визначено терміну повернення грошей.

Тому    суд  1  інстанції    обгрунтовано      установив термін прострочення повернення боргу з 11.01.2005 року, тобто з моменту звернення позивачів до суду , оскільки боргові зобов'язання відповідачі повинні були сплатити при першій вимозі, а вимога була    при зверненні  до суду.

Доводи апелянтів про те, що термін прострочення необхідно рахувати з березня 2000 року не підтверджуються належними доказами і грунтуються тільки на їх припущеннях.

Не можна погодитись і з доводами апелянтів про те, що судом безпідставно стягнуто з кожного із них по 200 грн. в рахунок відшкодування судових витрат на правову допомогу відповідачам.

Вирішуючи ці питання, суд обгрунтовано послався на ст. 88 ЦПК України, стягнувши ці витрати з позивачів, оскільки їх позов був задоволений частково, так позов був пред'явлений на суму 27337,43 грн., а судом задоволено позовні вимоги частково , на суму 9006,65 грн.

Виходячи з наведеного, судова колегія приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення постановлене з дотриманням норм процесуального права і підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. З03, 307, 312, 313, 314, 315   України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити, а рішення Конотопського міськрайонного суду від 5 жовтня  2006 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.