ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2013 року Справа № 908/2195/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. - головуючого (доповідача), Грека Б.М., Палія В.В.

за участю представників: позивача - Демчука О.В., Станішевського І.С.

відповідача - Бурдака О.В., Демченка Р.В,

розглянувши касаційні скарги Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10 вересня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" про стягнення 2 007 105,80 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2013 року позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача про стягнення 2 007 105,80 грн. заборгованості, в тому числі 468084,58 грн. пені, 93616,92 грн. 3% річних, 1445404,30 грн. штрафу у розмірі 7%, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №2/12-ПР від 04.04.2012 року.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 31 липня 2013 року (суддя Соловйов В.М.) позов задоволений. Стягнуто з відповідача на користь позивача 468084,58 грн. пені, 1445404,30 грн. штрафу, 93616,92 грн. 3% річних, судовий збір.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10 вересня 2013 року рішення суду скасоване частково. Позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в сумі 434102,43 грн. пені, 3% річних в сумі 86820,47 грн., штраф в сумі 1445404,30 грн., судовий збір. Відмовлено позивачеві в задоволенні його позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в сумі 33982,15 грн. та 3% річних в сумі 6796,45 грн. В іншій частині рішення місцевого господарського суду залишене без змін.

Не погоджуючись з прийнятою постановою суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 33982,15 грн. пені та 6796,45 грн. 3% річних, Публічне акціонерне товариство НАК "Нафтогаз України" просить її скасувати в цій частині, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і прийняти в цій частині нове рішення про задоволення вимог.

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз", не погоджуючись з прийнятою постановою суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 434102,43 грн. пені та 1445404,30 грн. 7% штрафу, просить її скасувати в цій частині, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих вимог позивача.

Обговоривши доводи касаційних скарг, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційні скарги не підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова апеляційного господарського суду підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як правильно встановлено судом, 04.04.2012 між сторонами спору було укладено договір купівлі-продажу природного газу №2/12-ПР.

Згідно умов укладеного Договору продавець (Позивач) зобов'язався передати Покупцеві (Відповідачу) в 2012 році природний газ для подальшої реалізації промисловим споживачам та іншим суб'єктам господарювання, а Покупець, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити природний газ на умовах даного договору.

Як правильно було встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, Позивач належним чином виконав покладені на нього договірні зобов'язання за укладеним договором купівлі-продажу природного газу та протягом березня - червня 2012 року передав відповідачеві природний газ.

Відповідач, в порушення умов укладеного договору, свій обов'язок по оплаті отриманого газу у встановлений договором термін не виконав, оплативши вартість поставленого газу з прострочками протягом березня-червня 2012 року.

Враховуючи наведене, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача на його користь 468 084,58 грн. пені, 1 445 404,30 грн. штрафу та 3 % річних у розмірі 93 616,92 грн.

Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч.2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Судова колегія вважає, що приймаючи оскаржувану постанову апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про помилкове задоволення місцевим господарським судом позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 468 084,58 грн. у повному обсязі, оскільки, як вбачається з розрахунку суми пені, позивач помилково нарахував пеню на один день здійснення фактичної оплати за договором, помилково вважаючи день здійснення оплати днем прострочки виконання грошового зобов"язання. Тобто, цей день прострочки не зменшує суму боргу на частково проплачену відповідачем суму.

Тому, судом апеляційної інстанції обгрунтовано було стягнено з відповідача на користь позивача пеню, нараховану за період з 21.04.2012 року по 28.08.2012 року в загальній сумі 434102,43 грн.

Звертаючись з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 1445404,30 грн. штрафу, позивач послався на той факт, що у зв'язку з порушенням відповідачем взятого на себе зобов'язання останній має, відповідно до п.7.2 укладеного договору, сплатити позивачу штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Відповідно до п.4 ст.231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

На підставі п.7.2 укладеного договору, у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору понад 30 днів покупець зобов'язаний додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Суд вважає, що апеляційним господарським судом було правомірно задоволено позовні вимоги позивача в частині нарахування штрафу в повному обсязі та обгрунтовано стягнуто з відповідача на користь позивача 7% штрафу в сумі 1445 404,30 грн.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При прийнятті оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції, з урахуванням всіх обставин справи, дійшов вірного висновку про помилкове задоволення місцевим господарським судом в повному обсязі позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних, оскільки позивач невірно визначив кількість днів прострочення, на які нараховуються 3% річних, помилково вважаючи день здійснення оплати відповідачем днем прострочки виконання грошового зобов"язання в повному обсязі, без врахування оплаченої ним суми.

З огляду на викладене, суд вважає, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано, враховуючи вірність зробленого розрахунку річних, дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем грошового зобов"язання за період з 21.04.2012 року по 29.08.2012 року та стягнув з відповідача на користь позивача 86820,47 грн. 3% річних, відмовивши в частині стягнення невірно нарахованої позивачем суми 3% річних в розмірі 6796,45 грн.

За таких обставин, оскаржувана постанова апеляційного господарського суду відповідає вимогам закону і обставинам справи, тому підстав для її зміни немає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10 вересня 2013 року залишити без змін, а касаційні скарги - без задоволення.

Головуючий, суддя В.І. Дерепа

Судді Б.М. Грек

В.В. Палій