Справа №22-ц-1650 2006р. Головуючий у 1-й інстанції Білера П.П.
Категорія 21 Суддя-доповідач Смирнова Т.В.
РІШЕННЯ іменем України
05 грудня 2006 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області у складі:
головуючого - Смирнової Т.В.
суддів - Ведмедь Н.І., Данильченко О.Ю.
з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.
адвоката - ОСОБА_1
та осіб, які беруть участь у справі - позивача ОСОБА_2,
представників відповідачів ВАТ «Укрнафта», Фонду соцстрахування,
представника Державної інспекції охорони праці
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційними скаргами Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта» в особі Нафтогазовидобувного управління «Охтирканафтогаз», Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Охтирка на рішення Охтирського міськрайонного суду від 05 жовтня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства «Укрнафта» в особі Нафтогазовидобувного управління «Охтирканафтогаз», відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Охтирка, треті особи: Державна інспекція охорони праці в агропромисловому комплексі та соціально-культурній сфері, Територіальне управління Держпромгірнагляду по Сумській області, про внесення змін до акту про нещасний випадок, стягнення моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_2 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 17 червня 2002 року під час виконання своїх функціональних обов'язків оператора по видобутку нафти та газу з ним трапився нещасний випадок, в результаті якого він отримав травму й перебував на стаціонарному лікуванні. Рішенням МСЕК від 13 січня 2003 року йому встановлено 35% втрати професійної працездатності та визнано інвалідом третьої групи. Відповідач не склав в установленому порядку акт за формою Н-1 і не взяв нещасний випадок на облік, чим порушив його права. Посилаючись на ці обставини, позивач просив визнати нещасний випадок, що стався з ним, пов'язаним із виробництвом, зобов'язати відповідача скласти акт за формою Н-1 і взяти нещасний випадок на облік. В січні 2003 року ОСОБА_2 звернувся до суду з додатковим позовом, в якому зазначив, що 02 січня 2003 року відповідачем було складено акт за формою Н-1 і нещасний випадок було взято на облік. Однак відповідач без урахування фактичних обставини справи не зазначив у акті дійсні причини та винних у нещасному випадку, указавши, що причиною випадку є особиста необережність позивача й невиконання ним вимог Інструкції по охороні праці для оператора видобутку нафти ф газу.
Будучи не згодним із пунктами 7, 10 акта за формою Н-1, ОСОБА_2 просив зобов'язати відповідача внести в ці пункти уточнення причини нещасного випадку та посадових осіб, які допустили порушення законодавчих актів про охорону праці. Крім того, просив стягнути завдану йому матеріальну шкоду в розмірі 1649 грн. і моральну шкоду в сумі 32 ООО грн.
Рішенням Охтирського районного суду від 16 травня 2003 року позов задоволені частково, зобов'язано НГВУ «Охтирканафтогаз» внести зміни до акту форми Н-1 НОМЕР_1 в пункти 7 і 10, стягнуто з НГВУ «Охтирканафтогаз» на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальних збитків 981 грн. 63 коп., на відшкодування моральної шкоди 16 000 грн., витрати на правову допомогу в сумі 500 грн. та держмито на користь держави 174 грн.
Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 11 серпня 2003 року зазначене рішення суду змінено. Стягнуто з НГВУ «Охтирканафтогаз» на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальних збитків 555 грн. 50 коп., на відшкодування моральної шкоди 10 000 грн., держмито на користь держави 59 грн. 50 коп.
Це рішення виконано і ОСОБА_2 30 грудня 2003 року одержав всі суми, присуджені судом.
Ухвалою Верховного Суду України від 08 грудня 2005 року рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи позивач відмовився від позову в частині стягнення матеріальної шкоди, та підтримав свої вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 32 000 грн. з обох відповідачів: 12 000 грн. з ВАТ «Укрнафта» в особі НГВУ «Охтирканафтогаз» та 20 000 грн. з відділення Фонду соцстрахування. При цьому позивач зазначав, що він на даний час є інвалідом вже 2 групи і має 60% втрати професійної працездатності, також він був вимушений звертатись за захистом своїх прав до різних органів, все це спричинило йому значні моральні страждання.
Рішенням суду позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково.
Зобов'язано Відкрите акціонерне товариство «Укранафта» в особі Нафтогазовидобувного управління «Охтирканафтогаз» внести зміни до акту про нещасний випадок форми Н-1 від 02 січня 2003 року:
В пункт 7 - незадовільний технічний стан території, незадовільне функціонування системи управління охороною праці.
В пункт 10 - ОСОБА_3, начальник УВНГ №1 НГВУ «Охтирканафтогаз» порушив п. 2.1 Посадової інструкції «Начальник цеху по видобутку нафти і газу забезпечує безпечні умови праці».
ОСОБА_4, майстер з добування нафти, газу та конденсату УВНГ №1 НГВУ «Охтирканафтогаз» порушив п. 15 Посадової інструкції «Майстер цеху забезпечує утримання закріпленої території в належному стані».
Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта» в особі НГВУ «Охтирканафтогаз» на користь ОСОБА_2 за спричинену йому моральну шкоду 10 ООО грн.
Стягнуто з Охтирського відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на користь ОСОБА_2 за спричинену йому моральну шкоду 10 000 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено за безпідставністю.
Вирішено питання про судові витрати.
В апеляційній скарзі Фонд соціального страхування просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди з Фонду соцстрахування, та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову до Фонду.
В доводах скарги апелянт посилається на те, що залишився недоведеним той факт, що стан здоров'я позивача погіршився саме в зв'язку з нещасним випадком, суд не врахував вини самого позивача в настанні нещасного випадку, а також не врахував, що дія окремих статей Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві...», в тому числі і про відшкодування моральної шкоди, зупинено на 2006 рік згідно Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік». Крім цього зазначає, що суд незаконно стягнув з нього судовий збір, оскільки Фонд соцстрахування за законом звільнений від сплати судового збору.
В апеляційній скарзі ВАТ «Укрнафта» в особі НГВУ «Охтирканафтогаз» просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині внесення змін до акту НОМЕР_1 про нещасний випадок форми Н-1 від 02 січня 2003 року та стягнення з ВАТ «Укрнафта» в особі НГВУ «Охтирканафтогаз» на користь ОСОБА_2 моральної шкоди в сумі 10 000 грн., та постановити нове рішення яким відмовити в задоволенні позову.
В доводах скарги апелянт посилається на те, що з позивачем стався нещасний випадок, не пов'язаний з виробництвом, що і було встановлено двома комісіями підприємства і складено акт форми Н-5. Приписом державного інспектора з охорони праці від 09 жовтня 2002 року було запропоновано підприємству скласти акт про нещасний випадок на виробництві форми Н-1. Однак апелянт вважає, що суду потрібно було врахувати не тільки припис інспектора з охорони праці, а й результати розслідування комісії, яка не вбачає, що нещасний випадок пов'язаний з виробництвом.
Крім того, апелянт вважає, що з набуттям чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві» обов'язок відшкодування моральної шкоди покладається на Фонд соціального страхування, а не на підприємство.
Також апелянт зазначив, що суд не врахував той факт, що за попереднім рішенням по цій справі з ВАТ «Укрнафта» в особі НГВУ «Охтирканафтогаз» вже було стягнуто на користь ОСОБА_2 555 грн. 50 коп. матеріальної шкоди та 10 ООО грн. моральної шкоди, і позивач отримав вказані суми.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, заслухавши пояснення представників апелянтів, які підтримали доводи скарг, заперечення на ці доводи позивача та його адвоката, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 працював оператором видобутку нафти і газу НГВУ «Охтирканафтогаз».
17 червня 2002 року під час чергування з ним стався нещасний випадок, в результаті якого він отримав травми і лікувався тривалий час стаціонарно у Охтирській ЦРЛ з діагнозом: забій грудного, поперекового відділу хребта, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, посттравматична невралгія правового сідничного нерва.
Внаслідок травми позивач за висновком МСЕК від 13 січня 2003 року отримав третю групу інвалідності зі ступенем втрати професійної працездатності 35%, а в подальшому його стан здоров'я погіршився, і на даний час позивач має другу групу інвалідності та 60% втрати професійної працездатності.
Відповідачем НГВУ «Охтирканафтогаз» даний нещасний випадок відразу був взятий на облік як невиробничий, в зв'язку з чим 27 червня 2002 року був складений акт НОМЕР_2 про нещасний випадок невиробничого характеру, а винною особою визнаний сам потерпілий ОСОБА_2.
Приписом Держнаглядохоронпраці від 09 жовтня 2002 року були встановлені протилежні причини нещасного випадку та запропоновано підприємству скласти акт про нещасний випадок на виробництві форми Н-1.
Даний припис оскаржувався підприємством, але був залишений без змін, тому 18 вересня 2002 року на підприємстві було проведено повторне розслідування обставин і причин нещасного випадку, а 02 січня 2003 року складений акт про нещасний випадок форми Н-1, де причиною нещасного випадку зазначена особиста необережність потерпілого під час пересування і невиконання ним вимог інструкції по охороні праці.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу того, що нещасний випадок з позивачем стався в зв'язку з незадовільним технічним станом території підприємства та незадовільним функціонуванням системи управління охорони праці на підприємстві, оскільки це підтверджується зібраними у справі доказами, на які послався суд першої інстанції і апелянтами висновки суду не спростовані.
Зокрема, апелянтами визнається, що нещасний випадок стався в робочий час, позивача відправили в лікарню з робочого місця. Суду не надано даних щодо порушення позивачем правил техніки безпеки, навпаки, було доведено, що позивач спіткнувся та впав внаслідок неналежного стану та просідання тротуарної плитки, за що несе відповідальність роботодавець, який повинен створювати безпечні умови праці.
За таких умов суд правильно зобов'язав відповідача - роботодавця внести відповідні доповнення до акту про нещасний випадок з позивачем.
Проте, зазначивши в мотивувальній частині рішення про недоведеність вини позивача в отримання травми, суд не зазначив про це в резолютивній частині рішення, тому слід доповнити резолютивну частину рішення відповідною вказівкою.
З зазначених підстав посилання апелянтів на недоведеність вини підприємства в нещасному випадку з позивачем - є необгрунтованими.
Досліджуючи доводи апеляційних скарг з приводу безпідставного стягнення відшкодування моральної шкоди по 10000 грн. з кожного з відповідачів, судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість цих доводів.
Зокрема, по справі встановлено, що за попереднім судовим рішенням, яке було скасоване в касаційному порядку, позивачу проведено виплату відшкодування моральної шкоди за рахунок НГВУ «Охтирканафтогаз» 10 000 грн.
Як пояснив позивач, він не повертав цих коштів після скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що 10000 грн. одержані позивачем як відшкодування моральної шкоди є достатньою компенсацією цієї шкоди, але цього не врахував суд першої інстанції, вирішуючи спір.
Тому на підставі п.1 ч.1 ст. 309 ЦПК України рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з постановлениям нового рішення про відмову в позові про відшкодування моральної шкоди, оскільки її вже відшкодовано.
Слід також скасувати рішення в частині стягнення з Охтирського відділення фонду соцстрахування судового збору, оскільки він звільнений від сплати державного мита.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів:
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта» в особі Нафтогазовидобувного управління «Охтирканафтогаз» задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Охтирка задовольнити частково.
Скасувати рішення Охтирського міськрайонного суду від 05 жовтня 2006 року в даній справі в частині стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта» в особі Нафтогазовидобувного управління «Охтирканафтогаз» та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Охтирка моральної шкоди в розмірі по 10 000 грн. з кожного.
Відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди з ВАТ «Укрнафта» в особі Нафтогазовидобувного управління «Охтирканафтогаз» та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Охтирка.
Скасувати це рішення в частині стягнення судових витрат з Відділення виконавчої дирекції* Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Охтирка.
Резолютивну частину рішення суду доповнити вказівкою про зобов'язання ВАТ «Укрнафта» в особі НГВУ «Охтирканафтогаз» виключити з акту про нещасний випадок від 02 січня 2003 року з пунктів 7-10 висновок про вину ОСОБА_2 у настанні нещасного випадку.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набрало законної сили, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.