Справа № 569/16519/13-а
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2013 року
Суддя Рівненського міського суду Рівненської області Рудика Л.Д. розглянувши у порядку скороченого провадження у м. Рівне справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в призначенні державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім»ї, зобов»язання призначити та виплатити з 01.02.2013 року державну соціальну допомогу малозабезпеченій сім»ї,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в призначенні державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім»ї, зобов»язання призначити та виплатити з 01.02.2013 року державну соціальну допомогу малозабезпеченій сім»ї.
30.09.2013 року до суду надійшло письмове заперечення представника відповідача ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради, в якому він просить в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Суд визнав наявні матеріали достатніми для прийняття судового рішення в порядку скороченого провадження та ухвалення постанови відповідно до ч. 6 ст. 183-2 КАС України.
Як зазначено у ст.3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
У відповідності до ст.21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
Згідно ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повно, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомог, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
У ст.48 Конституції України зазначено, що кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.
Відповідно до ст.22 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року кожна людина, як член суспільства, має право на соціальне забезпечення і на здійснення необхідних для підтримання її гідності і для вільного розвитку її особи прав у економічній, соціальній і
культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва та відповідно до структури і ресурсів кожної держави.
Згідно ст.25 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року кожна людина має право на такий життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та необхідне соціальне обслуговування, який є необхідним для підтримання здоров'я і добробуту її самої та її сім'ї, і право на забезпечення в разі безробіття, хвороби, інвалідності, вдівства, старості чи іншого випадку втрати засобів до існування через незалежні від неї обставини. Материнство і дитинство дають право на особливе піклування і допомогу.
У ст.1 Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям" зазначено, що державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям (далі - державна соціальна допомога) - це щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім'ям у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім'ї. Малозабезпеченою сім'єю є сім'я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний доход нижчий від прожиткового мінімуму для сім'ї. Прожитковий мінімум для сім'ї - визначена для кожної сім'ї залежно від її складу сума прожиткових мінімумів, розрахованих та затверджених відповідно до Закону України "Про прожитковий мінімум" для осіб, які відносяться до основних соціальних і демографічних груп населення.
Пунктом 2 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003р. №250 (далі - Порядок), визначено, що державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям призначається і виплачується у грошовій формі малозабезпеченим сім'ям, які постійно проживають на території України, мають середньомісячний сукупний дохід, нижчий від прожиткового мінімуму для сім'ї.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям" передбачено, що сім'я - це особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Права члена сім'ї має одинока особа.
У відповідності до ст. 7 ЗУ "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям" та п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 р. № 250 "Про затвердження порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям" державна соціальна допомога не призначається у випадках, коли: працездатні члени малозабезпеченої сім’ї не працюють, не служать, не вчаться за денною формою навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних, вищих навчальних закладах I-IV рівнів акредитації протягом трьох місяців, що передують місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги (крім осіб, які в установленому порядку визнані безробітними та за інформацією центрів зайнятості не порушують законодавство про зайнятість щодо сприяння своєму працевлаштуванню; осіб,які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку або за дітьми, які потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більше ніж до досягнення ними шестирічного віку; осіб, які доглядають за інвалідами I групи або дітьми-інвалідами віком до 18 років, а також за особами, які досягли 80-річного віку); з’ясовано, що малозабезпечена сім’я має додаткові джерела для існування, а також хто-небудь із її складу протягом 12 місяців перед зверненням за наданням державної соціальної допомоги здійснив покупку або оплатив послуги на суму, яка на час звернення перевищує 10-кратну величину прожиткового мінімуму для сім’ї; у власності чи володінні малозабезпеченої сім’ї є друга квартира (будинок) за умови, що загальна площа житла перевищує 21 квадратний метр на одного члена сім’ї та додатково 10,5 квадратного метра на сім’ю, чи більше одного автомобіля, транспортного засобу (механізму); у власності чи володінні малозабезпеченої сім’ї (крім сімей, що складаються лише з дітей та осіб, які досягли 65-річного віку або є інвалідами I та II групи, та сімей, в яких є діти-інваліди) є земельна ділянка площею понад 0,6 га, крім випадків, коли така земельна ділянка з незалежних від сім’ї причин не приносить дохід.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних, повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У письмових запереченнях відповідач не вказав, та не надав суду документів, які б підтверджували належність позивачу або членам її сім»ї на праві власності чи праві володіння двох квартир (будинків), що стало підставою для відмови у призначенні допомоги.
Із наданої позивачем відповіді начальника КП «РМБТІ» на її зверненння вбачається, що ОСОБА_1 є власником 25/100 частини дерев»яного житлового будинку в м. Рівне по вул.. Штейнгеля 7 «в» на підставі договору дарування від 29 грудня 2003 року. У виконанні замовлення ОСОБА_1 на виготовлення технічного паспорта на цегляний будинок їй відмовлено у зв»язку з тим, що вона не набула у встановленому законом порядку права власності на незавершене будівництво цегляного житлового будинку, дозвільні документи на будівництво вказаного будинку та документи на право власності на земельну ділянку оформлені на ОСОБА_3, якій розпорядженням міського голови № 1731-р від 26 грудня 1994 року дозвололено будівництво житлового будинку на земельній ділянці по вул.. Штейнгеля, 7-в в м.Рівне.
З матеріалів справи не вбачається, та представником відповідача не надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 є членом сім»ї позивача ОСОБА_1, та того, що вказані особи, спільно проживаючи, мають взаємні права та обов»язки і пов»язані спільним побутом.
Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 7 ЗУ «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім»ям» За наявності обставин, передбачених у частині першій цієї статті (перелік обставин, за яких допомога не призначається), державна соціальна допомога може бути призначена місцевою державною адміністрацією на підставі рішень районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій та виконавчих комітетів міських і районних у містах (у разі їх створення) рад у разі, якщо:
- у складі сім'ї є інвалід;
- у малозабезпеченій багатодітній сім'ї виховуються троє або більше дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах I - IV рівнів акредитації, але не довше ніж до досягнення ними 23 років);
- неможливість отримання будь-яких джерел для існування пов'язана з тривалою хворобою одного та/або кількох членів сім'ї.
Рішення про призначення державної соціальної допомоги у таких випадках приймається на підставі обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, яка звернулася за призначенням такої допомоги.
Тобто за наявності підстав для відмови у призначенні допомоги малозабезпеченій сім»ї та відсутності підстав, передбачених ч. 2 ст. 7 вказаного закону в ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення не було підстав проводити обстеження матеріально-побутових умов проживання позивача.
Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
З огляду на вищевикладене, суд вважає наявність підстав, якими позивачка обгрунтовує свої вимоги, встановленими, однак позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Вимога позивача про призначення та виплату допомоги малозабезпеченій сім»ї з 01.02.2013 року не підлягає до задоволення, оскільки адміністративний суд не наділений правом на призначення та визначення розміру виплати допомоги замість суб»єкта владних повноважень, дані дії відносяться до виключної компетенції суб»єкта владних повноважень -відповідача.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши обставини, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, що мають значення для справи, на підставі Конституції України ЗУ «Про державну допомогу малозабезпеченим сім»ям» , ч.2 ст.71, 183-2, 256 КАС України, суддя,-
П О С Т А Н О В И В:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради щодо відмови позивачу ОСОБА_1 у призначенні державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім»ї.
Зобов’язати ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради вирішити питання про призначення позивачу ОСОБА_1 державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім»ї згідно її заяви ід 01 лютого 2013 року.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова підлягає до негайного виконання.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського Апеляційного Адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Рівненського міського суду
Рівненської області ОСОБА_4