Справа № 119/7525/13-к
1-кп/119/443/13
В И Р О К
Іменем України
20 листопада 2013 р. м. Феодосія
Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого: судді Шаповал А.В.
при секретарях: Канаєві В.В., Гайдук К.І.
за участю прокурорів: Гончаренко Ю.Г., Кириленко С.В.
захисника: ОСОБА_1
обвинуваченого: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження відносно:
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, працюючого охоронцем ТОВ „Консоль”, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого:
1). вироком Феодосійського міського суду від 05.12.1991 р. за ст. ст. 215-3 ч. 1, 140 ч. 1 КК України (в редакції 1960 р.) до 1 р. п/в., звільнений 05.12.1992 р. в зв’язку з відбуттям строку покарання;
2). вироком Феодосійського міського суду від 15.10.1993 р. за ст. ст. 140 ч. 2, 215-3 ч. 2 КК України (в редакції 1960 р.) до 4 р. п/в., звільнений 07.04.1997 р. в зв’язку з відбуттям строку покарання;
3). вироком Феодосійського міського суду від 30.11.1998 р. за ст. 196-1 ч. 1 КК України (в редакції 1960 р.) до виправних робіт 6 міс. з відрахуванням 10 % заробітку в дохід держави;
4). вироком Феодосійського міського суду від 28.01.2000 р. за ст. ст. 140 ч. 2 КК України (в редакції 1960 р.) до 2 р. 6 міс. п/в., звільнений 05.05.2001 р. в зв’язку з відбуттям строку покарання;
5). вироком Феодосійського міського суду від 06.03.2002 р. за ст. 15 ч. 2, 185 ч. 2 КК України (в редакції 2001 р.) до 2 р. п/в., на підставі ст. 75 КК України (в редакції 2001 р.) звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 р.;
6). вироком Феодосійського міського суду від 25.07.2002 р. за ст. ст. 185 ч. 2, 71 КК України (в редакції 2001 р.) до 2 р. 3 міс. п/в., звільнений 13.08.2004 р. в зв’язку з відбуттям строку покарання;
7). вироком Феодосійського міського суду від 17.03.2006 р. за ст. ст. 15 ч. 2, 185 ч. 3, 185 ч. 3, 70 КК України (в редакції 2001 р.) до 3 р. 1 міс. п/в., звільнений 14.02.2009 р. в зв’язку з відбуттям строку покарання;
8). вироком Феодосійського міського суду від 15.04.2010 р. за ст. 185 ч. 2 КК України (в редакції 2001 р.) до 1 р. п/в., звільнений 05.03.2011 р. в зв’язку з відбуттям строку покарання,
в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_2 13.08.2013 р., о 14 год. 30 хв., знаходячись на пляжі „Камінці” на набережній Десантників м. Феодосії, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, скориставшись тим, що потерпіла ОСОБА_4 залишила свої речі на березі і пішла купатися в морі, шляхом вільного доступу таємно викрав належну потерпілій пляжну сумку в якій знаходилися мобільний телефон „LG” вартістю 1200 грн., фотоапарат „Canon 10 MGPX” вартістю 1600 грн., грошові кошти 500 грн., а всього на загальну суму 3300 грн., після чого обвинувачений став уходити з місця вчинення злочину, проте його протиправні дії стали очевидними для потерпілої ОСОБА_4 і інших відвідувачів, які стали кричати обвинуваченому щоб він припинив свої злочині дії. Після цього ОСОБА_2, розуміючи, що його протиправні дії стали очевидними для потерпілої, викрадену пляжну сумку з вищезазначеним майном кинув на землю і з місця злочину зник. Таким чином обвинувачений не довів свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення майна потерпілої до кінця з причин, які не залежали від його волі.
В ході досудового розслідування дії обвинуваченого були кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України – як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно. В ході судового розгляду прокурором складений новий обвинувачений акт, відповідно до якого дії обвинуваченого ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України – як закінчений замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно. Однак потерпіла відповідно до ч. 3 ст. 338 КПК України надала заяву відповідно до якої бажає підтримувати обвинувачення у раніше пред’явленому обсязі.
Суд не погоджується з даною кваліфікацією і вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_2 необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України – як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна.
Вина обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України підтверджується наступними доказами:
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України визнав у повному обсязі і пояснив суду, що 13.08.2013 р. приблизно о 14 год. 30 хв. він знаходився на пляжі розташованому на набережній Десантників м. Феодосії, де побачив раніше незнайому йому ОСОБА_4, яка прийшла на пляж одна, залишила свою пляжну сумку з речами на березі і пішла в море купатися. Обвинувачений вирішив викрасти її сумку, після чого дочекався коли потерпіла зайде глибоко у воду, при цьому вона не дивилася в сторону берега, після чого підійшов до її речей, накрив її сумку рушником, після цього взяв сумку і став швидко відходити. Відійшовши приблизно на 20 метрів він почув чоловічий голос, який йому кричав щоб він зупинився. Обвинувачений зрозумів, що його дії стали очевидними для відвідувачів пляжу, кинув викрадену сумку на землю і став тікати, при цьому за ним гналися незнайомі чоловіки. Вибігши на залізничне полотно обвинуваченого догнали троє незнайомих хлопців, які повалили його на землю і, вірогідно думаючи що пакет з його речами також належить потерпілій, відібрали у нього пакет, після чого пішли. На наступний день 14.08.2013 р. ОСОБА_2 добровільно звернувся до Феодосійського МВ, де написав щиросердне зізнання у вчиненому злочині. Обвинувачений наполягає на тому, що умисел у нього був саме на крадіжку майна потерпілої і коли він зрозумів, що його дії стали очевидними для оточуючих, він одразу припинив свої дії, кинув викрадене майно і намагався втекти, однак був затриманий незнайомим хлопцями, які були відвідувачами пляжу. Криків потерпілої про припинення його неправомірних дій обвинувачений не чув, можливо із-за сильного гомону, який в той час був на пляжі, де перебувало дуже багато людей, а якби він почув крики потерпілої, то одразу ж припинив би свої дії.
Згідно показань потерпілої ОСОБА_4, які були дані в ході досудового розслідування в судовому засіданні в порядку ст. 225 КПК України слідує, що у серпні 2013 р. вона приїхала на відпочинок у м. Феодосію.
13.08.2013 р. приблизно о 14 год. вона направилася на пляж „Камінці”, розташований на набережній Десантників м. Феодосії, де розстелила на березі свій рушник і пішла купатися в море, залишивши свої речі у пляжній сумці на березі. Оскільки вона не вміє плавати то від берега далеко вона не відходила. Знаходячись у воді вона почала розмову з незнайомою жінкою. В цей момент потерпіла помітила біля свого рушника раніше незнайомого їй ОСОБА_2, який присів навприсядки біля її рушника, накрив своїм рушником її сумку, і піднявши її став уходити. Потерпіла стала кричати, щоб він зупинив свої дії, жінка, яка знаходилася у воді поряд, також стала кричати обвинуваченому. Однак ОСОБА_2 не відреагував на їх крики, хоч потерпіла вважає, що він їх чув, оскільки між жінками і ним була невелика відстань. В цей момент крики потерпілої і незнайомої жінки були помічені молодими чоловіками, які також відпочивали на пляжі, і вони стали кричати вслід обвинуваченому, а також побігли за ним. ОСОБА_2, помітивши що за ним женуться чоловіки покинув викрадену сумку біля сходів, які ведуть з пляжу на набережну, і став тікати в сторону залізничного полотна. Потерпіла забрала свою сумку, а через невеликий проміжок часу до неї підійшли чоловіки, які погналися за обвинуваченим, і принесли їй пакет з його речами, які вони відібрали у ОСОБА_2, оскільки вважали, що цей пакет належить потерпілій. Після цього вона викликала співробітників міліції, яким віддала пакет з речами обвинуваченого.
Згідно протоколу огляду місця події оглянута ділянка пляжу „Камінці”, розташована на набережній Десантників м. Феодосії (а.с. 19-22).
Згідно щиросердного каяття обвинуваченого ОСОБА_2, слідує, що 13.08.2013 р. близько 15 год. він знаходився на пляжі, розташованому на набережній Десантників м. Феодосії в районі 2-3 пірса, де побачив що жінка, яка відпочивала на пляжі, відійшла до моря. Свою сумку білого кольору вона залишила на пляжі. Він зрозумів, що в даній сумці знаходяться її речі і непомітно для даної жінки він підійшов і викрав речі (сумку). Викравши сумку він відійшов приблизно на 10 метрів і почув, що йому ззаду хтось крикнув. Він зрозумів, що коли він скоював крадіжку, його помітили люди, які відпочивали на пляжі, пройшовши декілька кроків після крику і зрозумівши, що йому не вдасться викрасти сумку і піти, він кинув сумку на землю на пляжі, після чого став уходити однак був затриманий незнайомим хлопцями (а.с. 26).
Згідно протоколу огляду предметів оглянуті мобільний телефон LG в корпусі сіро-чорного кольору з сім-картою оператора МТС, гаманець із шкіри червоного кольору в якому знаходяться грошові кошти в сумі 10 грн., 2 долари США, кредитна пластикова картка „Приватбанк”, окуляри чорного кольору, футболка сірого кольору, рушник пляжний, дві запальнички, механічний годинник, ключ з брелоком, квитанція (а.с. 28-30).
Згідно протоколу огляду предметів оглянуті мобільний телефон „LG” з сім-карткою оператора МТС, гаманець із шкіри червоного кольору, в якому знаходяться грошові кошти в сумі 500 грн., посвідчення водія на ім’я ОСОБА_4, банківські пластикові картки, окуляри жіночі, крем для засмаги, чохол для фотоапарату, гребінець масажний, цифровий фотоапарат „Canon 10 MG PX” (а.с. 43-44).
Згідно протоколу пред’явлення особи для впізнання від 14.08.2013 р. потерпіла ОСОБА_4 впізнала ОСОБА_2 як особу, яка викрала її майно на пляжі „Камінці” на набережній Десантників м. Феодосії (а.с. 52-53).
Згідно протоколу одночасного допиту осіб – потерпілої ОСОБА_4 і обвинуваченого ОСОБА_2, слідує, що кожен з них підтвердили свої показання, в тому числі обвинувачений пояснив, що 13.08.2013 р., близько 14 год. 30 хв. він знаходився на пляжі на набережній Десантників м. Феодосії, де побачив дівчину, яка прийшла на пляж одна. Залишивши своє майно в пляжній в’язаній сумці вона пішла купатися, а коли він помітив, що дівчина зайшла в воду по шию і швидко не зможе вибратися, у нього виник умисел на крадіжку, підійшовши до сумки він взяв її і відійшов приблизно на 10 метрів від рушника дівчини і в цей момент почув, що його ззаду покликала дівчина а також кличе чоловічий голос, він тут же викинув сумку біля сходів і став тікати в сторону нічного клубу „Банзай” (а.с. 54-56).
Вирішуючи питання про кваліфікацію дій обвинуваченого, суд виходить з наступного.
Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 06.11.2009 р. „Про судову практику у справах про злочини проти власності” слідує, що крадіжка (таємне викрадення чужого майна) – це викрадення, здійснююче яке винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілого чи інших осіб. Грабіж – це відкрите викрадення чужого майна у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, яка у свою чергу усвідомлює, що її дії помічені і оцінюються як викрадення. Розрізняючи крадіжку і грабіж слід виходити зі спрямованості умислу винної особи та даних про те, чи усвідомлював потерпілий характер вчинюваних винною особою дій. Викрадення є таємним і в тому разі, коли воно відбувається у присутності потерпілої особи, за умови, що винна особа не знає про це чи вважає, що робить це непомітно для неї.
Згідно з п. 4 ППВСУ слідує, що крадіжку і грабіж потрібно вважати закінченими з моменту, коли винна особа вилучила майно і мала реальну можливість розпоряджатися чи користуватися ним. Якщо особа, котра протиправна заволоділа майном, такої можливості не мала, її дії слід розглядати залежно від обставин справи як закінчений чи незакінчений замах на вчинення відповідного злочину. Закінченим замахом на крадіжку є дії особи, яка викрала майно, але одразу була викрита. Дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами, і незважаючи на це продовжені винною особою з метою заволодіння майном, належить кваліфікувати як грабіж.
Як слідує з показань обвинуваченого ОСОБА_2 його умисел був направлений саме на таємне викрадення майна потерпілої і коли він зрозумів, що його дії стали очевидними для інших осіб, він відразу їх припинив. Про спрямованість умислу свідчить також поведінка обвинуваченого, який після того, як почув чоловічий голос, який вимагав від нього припинити його дії, одразу покинув викрадену сумку на землю, а сам став тікати.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зобов'язує суди умотивовувати свої рішення, але він не може тлумачитись як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (довід). Об'єм цього обов'язку може змінюватись залежно від природи рішення.
Проаналізувавши показання обвинувачено, потерпілої у взаємозв'язку з наданими суду доказами, суд не знаходить у зазначених доказах достатніх даних, які б вказували на вчинення обвинуваченим саме злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України. Суд не приймає до уваги показання потерпілої ОСОБА_4 про те, що обвинувачений очевидно чув її крики, оскільки вказана подія відбувалася у розпал літнього сезону в курортному місті, на багатолюдному шумному пляжі, і ОСОБА_2 міг не чути її криків. Сумнівний характер обвинувачення в частині відкритого викрадення майна потерпілої не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов свій вияв, як в положеннях ч. 3 та ч. 4 ст. 17 КПК України, з яких випиває, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, а усі сумніви щодо доведеності вини такої особи тлумачаться на її користь, так і практиці Європейського суду з прав людини, зокрема рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України», в якому зазначалось, що суд при оцінці доказів, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неоспорюваних презумпцій факту. За таких обставин суд не може прийняти за основу, як доказ по справі, показання потерпілої, так як її показання не знайшли підтвердження іншими належними доказами по справі.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому, згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає з’явлення із зізнанням і щире каяття у вчиненому.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому, згідно зі ст. 67 КК України, суд визнає рецидив злочинів.
Також, при обранні обвинуваченому міри покарання, судом ураховується його відношення до вчиненого, матеріали, що його характеризують, що він за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку у психіатра не перебуває, перебуває на обліку у нарколога, раніше неодноразово судимий. На підставі викладеного, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі у межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України.
Згідно ст. 100 КПК України – речові докази у справі: мобільний телефон „LG”, сім картку „МТС”, гаманець, грошові кошти 10 грн. і 2 долари США, кредитну картка, окуляри, футболку, рушник, дві запальнички, механічний годинник, ключі, квитанції, чеки – необхідно залишити за належністю ОСОБА_5; жіночу сумку, мобільний телефон „LG”, гаманець, окуляри, крем для загару, чохол для фотоапарату, гребінець, цифровий фотоапарат „Canon 10 MGPX” – необхідно залишити за належністю потерпілій ОСОБА_6
Керуючись ст.ст. 373-375 КПК України, суд
З А С У Д И В:
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді ДВОХ років позбавлення волі.
Строк покарання рахувати з 20.11.2013 р. Зарахувати в строк покарання строк досудового тримання під вартою в період з 15.08.2013 р. по 20.11.2013 р.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід засудженому ОСОБА_2 залишити без змін – тримання під вартою.
Речові докази у справі: мобільний телефон „LG”, сім картку „МТС”, гаманець, грошові кошти 10 грн. і 2 долари США, кредитну картку, окуляри, футболку, рушник, дві запальнички, механічний годинник, ключі, квитанції, чеки – залишити за належністю ОСОБА_5; жіночу сумку, мобільний телефон „LG”, гаманець, окуляри, крем для загару, чохол для фотоапарату, гребінець, цифровий фотоапарат „Canon 10 MGPX” – залишити за належністю потерпілій ОСОБА_6
Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Феодосійський міський суд АР Крим протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку вручити негайно після його проголошення учасникам судового провадження.
Суддя –