Справа № 407/2425/13-ц
2/407/804/13
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 листопада 2013 року Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області
у складі головуючого: судді Бабічевої Л.П.
при секретарі Колчиній Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Антрацит цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ПАТ «Страхова Група «ТАС» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок пошкодження автомобіля.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що йому на праві власності належить автомобіль ВАЗ 2104, державний номер НОМЕР_1.
27.11.2012 року відповідач ОСОБА_2, керуючи автомобілем ГАЗ 24110, н/з НОМЕР_2, на 819 км + 912 м автодороги Київ - Харьків-Довжанський, здійснюючи маневр повороту вліво не уступив дорогу автомобілю ВАЗ 2104, яким він керував, внаслідок чого відбулось зіткнення автомобілів. В результаті цього зіткнення належному йому автомобілю ВАЗ 2104 були спричинені значні ушкодження.
Відповідно до постанови апеляційного суду Луганської області від 26.03.2013 року відповідач ОСОБА_2 визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України.
Відповідно до звіту № 06/12/12 від 05.12.2012 року про оцінку автомобіля ВАЗ 2104, д/н НОМЕР_1, вартість матеріальної шкоди, завданої йому внаслідок пошкодження автомобіля, складає 30022 грн. 10 коп.
Відповідно до полісу страхування № АВ 2434550 страховою компанією АТ « Страхова Група « ТАС» йому виплачена сума страхового відшкодування в розмірі 24508 грн. 41 коп.. Франшиза згідно полісу в сумі 510 грн. не сплачена.
За проведення автотехнічної експертизи він на рахунок НДІСЕ УМВС України в Луганській області оплатив 675 грн. 36 коп..
Таким чином, сума матеріальної шкоди, завданої неправомірними діями відповідача складає : (30022 грн. 10 коп. + 510 грн. / франшиза / + 675 грн. 36 коп.) - 24508 грн. 41 коп. = 6699 грн. 05 коп..
Крім матеріальної шкоди, неправомірними діями відповідача йому також завдано і моральну шкоду, яка полягає в тому, що він пережив стрес, біль, страждання під час ДТП, був пошкоджений суттєво належний йому автомобіль, суттєво змінився уклад його життя, він вимушений довгий час витрачати для захисту свої прав, проводити експертизи. Вимушений неодноразово ходити на судові засідання як першої так і другої інстанції.
У зв'язку з цим у нього виникли неприємності. Його страждання посилились ще і через байдужість відповідача, який не бажає в добровільному порядку вирішити питання відшкодування завданої шкоди, тому позивач оцінює завдану йому моральну шкоду в сумі 5000 грн.
Відповідач ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом, у якому зазначив, що 27 листопада 2012 о 16 годині 40 хвилин на 819 км. + 912 м. автодороги Київ-Харків-Должанський сталося ДТП за участю його автомобіля марки ГАЗ-2410, н/з НОМЕР_2, та автомобіля ВАЗ 21104, н/з НОМЕР_1, під керуванням позивача ОСОБА_1
У ході ДТП його автомобіль отримав механічні пошкодження, а саме: деформована ліва частина автомобіля.
Згідно висновку № 3554/ИС експертного автотоварознавчого дослідження про оцінку його автомобіля від 25 лютого 2013 року вартість матеріальної шкоди становить 11783 грн..
Ринкова вартість автомобілю на момент ДТП згідно висновку № 3554/ИС становить 11783 грн., а вартість відновлювального ремонту становить - 34583,39 грн., тобто відновлюваний ремонт перевищує ринкову вартість. В цьому випадку його автомобіль вважається фізично знищеним.
У зв'язку з проведенням експертного автотоварознавчого дослідження він поніс додаткові витрати на суму в розмірі 800, 00 грн..
На місці ДТП робітники ДАІ щодо нього склали протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КпАП України.
Постановою судді Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 13 лютого 2013 року провадження за адміністративною справою про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КоАП України, відносно нього було закрито у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Винним у скоєні вказаного ДТП вважає позивача ОСОБА_1 тому, що в його діях не було невідповідностей ПДР України і він не мав технічної можливості запобігти зіткненню.
Постановою від 25 березня 2013 р. апеляційний суд Луганської області скасував постанову суду першої інстанції та визнав його винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, але від адміністративного стягнення звільнив у зв'язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності. До такого висновку апеляційний суд дійшов вивчивши висновки фахівця - головного експерта сектора авто технічних досліджень ОСОБА_3 за № 352/6 від 05.12.2012 р. Проте, такий висновок спеціаліста не може бути доказом, оскільки проводився за заявою ОСОБА_1, а також при проведенні дослідження було порушено інструкцію про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень від 08.10.1998 р.: не має вихідних даних за фактом ДТП, відсутні поставлені питання, на які необхідно дати відповідь експерту.
Відповідно до умов поліса позивача ОСОБА_1 від 28.03.2012 р. розмір франшизи становить 1000 грн.. За результатами розгляду справи вказана сума франшизи повинна бути стягнена з ОСОБА_1
Діями ОСОБА_1 йому завдано моральну шкоду, так як у зв'язку з пошкодженням автомобіля він витратив багато часу, сил, збираючи довідки про матеріальні витрати. Відсутність автомобілю позбавило його можливості переміщатись, що ускладнює життя його сім'ї. Оцінює завідну йому моральну шкоду в сумі 5 000, 00 грн.
Також ним були понесені витрати на правову допомогу у сумі 3000 грн., на оплату судового збору в сумі 137, 83 грн. в рахунок матеріальної шкоди та 114,70 грн. в рахунок моральної шкоди.
Просить стягнути з ПАТ «Страхова Группа «ТАС» на свою користь
матеріальну шкоду в сумі 11783 грн., стягнути з ОСОБА_1 матеріальну шкоду у вигляді франшизи в сумі 1 000 грн., моральну шкоду у сумі 5000 грн., а також стягнути солідарно з відповідачів судові витрати в сумі 3252 грн. 53 коп..
У судовому засіданні позивач та представник позивача - адвокат ОСОБА_4, який діє на підставі угоди, позов підтримали з вищевикладених підстав. Просять задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Позивач зустрічний позов не визнав, вважає позовні вимоги за зустрічним позовом необґрунтованими, оскільки у даному ДТП винним є саме відповідач ОСОБА_2 Просить у задоволенні зустрічного позову відмовити.
Відповідач та представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5, який діє на підставі довіреності, у судовому засіданні позов не визнали, оскільки в дорожньо-транспортній пригоді винен позивач ОСОБА_1, який порушив ПДР України. Зустрічний позов підтримали, просять позовні вимоги задовольнити.
Також представник відповідача - ОСОБА_5 пояснив, що висновок спеціаліста автотехнічного дослідження ОСОБА_3 № 352/6 від 05.12.2012 р., який міститься у справі про адміністративне правопорушення за ст.124 КпАП України, щодо відповідача ОСОБА_2, не може бути доказом вини ОСОБА_2 у ДТП, так як виконаний з грубими порушеннями Настанови про діяльність експертно-криміналістичної служби МВС України, затвердженої Наказом МВС України №682 від 30.08.99 р., яка забороняє проводити експертизу без письмової вказівки керівника ДНДЕКЦ, НДЕКЦ, у вступній частині не зазначено перелік об'єктів наданих на експертизу, відсутні як в заяві ОСОБА_1 так і в висновку спеціаліста вихідні дані для проведення автотехнічного дослідження, також відсутній перелік питань для проведення такого дослідження. Експертом НІЕКЦ ОСОБА_3 досліджувалась лише версія ОСОБА_1 та при цьому невірно тлумачилась версія ОСОБА_2, який ніколи не давав пояснень ні працівникам ДАІ ні в суді про те, що його автомобіль виїжджав на смугу руху, по якій рухався автомобіль під керуванням позивача ОСОБА_1. Відповідач ОСОБА_2 завжди давав пояснення, що перед початком зміни ним напрямку в сторону дач автомобіль під керуванням ОСОБА_1 рухався позаду нього, по його смузі руху у попутному напрямку. Просить відмовити у позові ОСОБА_1
Зустрічні позовні вимоги просить задовольнити.
Представник відповідача ПАТ «Страхова Група «ТАС» - Лимар В.В., який діє на підставі довіреності, у судовому засіданні позовні вимоги за зустрічним позовом не визнав та пояснив, що АТ «СГ «ТАС» здійснило позивачу ОСОБА_1 виплату страхового відшкодування в розмірі 24508,41 грн. у зв'язку з завданням ОСОБА_2 йому матеріальної шкоди внаслідок вчинення 27.11.2012 року дорожньо-транспортної пригоди. Страхова компанія належним чином та в повному обсязі виконала своє зобов'язання за полісами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів по цій дорожньо-транспортній пригоді.
Оскільки у вчиненні вищевказаної дорожньо-транспортної пригоді визнано винним ОСОБА_2, то він не має право на отримання страхового відшкодування, оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 не виникла, тому вимога ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди в сумі 11783,00 грн. та 3252,53 грн. судових витрат є безпідставною.
Також автомобіль ГАЗ 2410, номерний знак НОМЕР_2, належить на праві власності ОСОБА_7, а отже ОСОБА_2 не має права на відшкодування шкоди, завданої внаслідок пошкодження даного автомобіля, оскільки він не є його власником і не його майну була завдана шкода.
Просить відмовити позивачу за зустрічним позовом у задоволенні позову.
Вислухавши позивача, його представника, відповідача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, матеріали справи про адміністративне правопорушення №3/407/21/13, оцінивши, відповідно до ст. ст. 212,213 ЦПК України докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд вважає позов ОСОБА_1 таким, що підлягає частковому задоволенню, а зустрічний позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, а згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом досліджено всі докази, надані сторонами та витребувані судом за клопотанням сторін.
Так, постановою судді апеляційного суду Луганської області від 25.03.2013 року відповідача ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.. 124 КпАП України. Даною постановою встановлено, що 27.11.2012 року відповідач ОСОБА_2, керуючи автомобілем ГАЗ 24110, н/з НОМЕР_2, на 819 км + 912 м автодороги Київ-Харьків-Довжанський при виконанні маневру повороту вліво, не уступив дорогу автомобілю ВАЗ 21104, н/з НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1, який рухався у попутному напрямку. В результаті ДТП транспортним засобам спричинені технічні пошкодження. ОСОБА_2 допустив порушення вимог п. 10.1 ПДР України ( а.с. 13 цивільної справи, а.с. 58 справи про адміністративне правопорушення №3/407/21/13).
Відповідно до ч.4 ст. 61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, встановлено, що винним у даній ДТП є саме відповідач ОСОБА_2.
Власником автомобіля ВАЗ 21104, н/з НОМЕР_1, являється позивач ОСОБА_1 /а.с. 7/. Власником автомобіля ГАЗ 2410, номерний знак НОМЕР_2, являється ОСОБА_7 / а.с. 62/, яка надала відповідачу ОСОБА_2 довіреність від 08.06.2012 р. строком до 08.06.2022 року на право керування даним автомобілем / а.с. 121/. На підставі вказаної довіреності відповідач ОСОБА_2 на час ДТП управляв автомобілем ГАЗ 2410, номерний знак НОМЕР_2.
Між відповідачем ОСОБА_2 та ПАТ «Страхова Група «ТАС» було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджується Полюсом АВ/6975226 (а.с. 149), у якому вказано відповідача ОСОБА_2, цивільно-правова відповідальність якого застрахована, транспортний засіб - автомобіль ГАЗ 2410, номерний знак НОМЕР_2, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну - 50 000 грн., франшиза - 510 грн., строк дії договору з 05.06.2012 р. по 04.06.2013 р..
Також між позивачем ОСОБА_1 та ПАТ «Страхова Група «ТАС» було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджується Полюсом АВ/2434550 ( а.с. 10), у якому вказано позивача ОСОБА_1, цивільно-правова відповідальність якого застрахована, транспортний засіб - автомобіль ВАЗ 21104, номерний знак НОМЕР_1, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну - 50 000 грн., франшиза - 1000 грн., строк дії договору з 28.03.2012 р. по 27.03.2013 р..
Згідно ст. 1187 ч. 2 ЦК України шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі /право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо/ володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Матеріальна шкода, завдана позивачу ОСОБА_1 внаслідок пошкодження в результаті ДТП його автомобіля марки ВАЗ 21104, номерний знак НОМЕР_1, становить 30022 грн. 10 коп., що підтверджується звітом про оцінку автомобіля від 05.12.2012 року ( а.с. 8-9).
Позивачу було виплачено ПАТ «Страховою Групою «ТАС» страхове відшкодування за шкоду, заподіяну його автомобілю, у сумі 24 508 грн. 41 коп. ( а.с. 19, 138-139). Дана обставина також визнана у судовому засіданні сторонами та не заперечується.
Оскільки позивачу завдано матеріальної шкоди на суму 30022 грн. 10 коп., а відшкодовано страховиком тільки 24 508 грн. 41 коп., тобто у даному випадку страхової виплати недостатньо для повного відшкодування завданої відповідачем шкоди, то суд виходячи з положень п.1 ч.1 ст.1188, ст. 1194 ЦК України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 5513 грн. 69 коп. (30022 грн. 10 коп. - 24 508 грн. 41 коп. = 5513 грн. 69 коп.), як різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення матеріальної шкоди в сумі 6699 грн. 05 коп. суд вважає такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 5513 грн. 69 коп. Суд вважає безпідставними твердження позивача щодо врахування у розмір матеріальної шкоди суму франшизи у розмірі 510 грн. та витрат у сумі 675 грн. 36 коп. ( а.с. 12), сплачених на користь НІЕКЦ при УМВС України в Луганській області за проведення автотехнічного дослідження по справі про адміністративне правопорушення щодо відповідача за ст. 124 КпАП України. Вимоги позивача про стягнення даних сум як матеріальної шкоди, завданої відповідачем внаслідок пошкодження автомобіля, не ґрунтуються на законі, зокрема, ці суми не відносяться до матеріальної шкоди ( збитків), виходячи з положень ч.2 ст.22 ЦК України та ст.12 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди з відповідача, то суд приходить до наступного.
Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, заподіяна фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка його заподіяла, за наявності її вини.
В даному випадку суд вважає встановленою наявність моральної шкоди позивачу, яка виразилася в тому, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини відповідача, було пошкоджено автомобіль позивача марки ВАЗ 21104, номерний знак НОМЕР_1, позивач зазнавав душевних страждань у зв'язку з пошкодженням його майна.
Вирішуючи питання про розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер і глибину душевних страждань позивача, ступінь вини відповідача, і з урахуванням цих обставин та вимог розумності і справедливості, закріплених у ст. 23 ЦК України, суд вважає обгрунтованим моральну шкоду в сумі 1000 грн., яку вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача.
Відповідач та його представник на підтвердження вини позивача у даній ДТП посилаються на висновок автотехнічного дослідження №4483 від 01.06.2013 року, проведеного за заявою представника відповідача - ОСОБА_5, згідно якого в даній ДТП дії позивача ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.10.1 ПДР України та знаходились у причинному зв'язку з виникненням події даної пригоди, а в діях відповідача невідповідностей вимогам ПДР України, які б знаходились у причинному зв'язку з виникненням події даної пригоди, не вбачається ( а.с. 105-107).
Однак, суд не може взяти до уваги даний висновок, як належний та достатній доказ вини позивача у скоєнні ДТП, оскільки постановою судді апеляційного суду Луганської області від 25.03.2013 року саме відповідача ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 27.11.2012 року на 819 км + 912 м автодороги Київ- Харьків-Довжанський, та встановлено, що відповідач ОСОБА_2 допустив порушення вимог п. 10.1 ПДР України, а відповідно до ч.4 ст. 61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Крім того, експерт дійшов такого висновку щодо невідповідностей дій позивача ОСОБА_1 Правилам дорожнього руху України, виходячи із редакції поставлених питань представником відповідача, а саме, що в момент початку маневру лівого повороту автомобіля ГАЗ, автомобіль ВАЗ рухався позаду по смузі його руху. При цьому в автотехнічному дослідженні вказані такі вихідні дані, що автомобіль ГАЗ під керуванням ОСОБА_2 почав повертати вліво, в момент початку маневру автомобіль ВАЗ рухався позаду по його смузі руху. Проїхавши деяку відстань по смузі руху, яка має ширину 3,9 м відбулось зіткнення автомобілів. Ці вихідні дані зазначені саме із заяви представника відповідача. Такі дані не були встановлені при провадженні про справі про адміністративне правопорушення щодо відповідача ОСОБА_2 за ст. 124 КпАП України та не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.
До того ж із письмових пояснень відповідача ОСОБА_2 від 27.11.2012 року вбачається, що останній, керуючи автомобілем ГАЗ-2410, почав виконувати лівий поворот на дачі, пропустив зустрічний транспорт, почав виконувати маневр вліво і в цей час відчув удар в ліву сторону автомобіля ( а.с. 11 зворот справи про адміністративне правопорушення №3/407/21/13). Дані пояснення відповідача є первинними.
Свідок зі сторони відповідача - ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснив, що в листопаді 2012 року він разом з відповідачем ОСОБА_2 на його автомобілі ГАЗ рухались по Ростовській трасі в напрямку до м.Антрацит. Відповідач увімкнув лівий поворот, почали його виконувати і в цей час відбувся удар в ліве заднє крило автомобіля відповідача.
Також суд не може взяти до уваги доводи представника відповідача про те, що висновок автотехнічного дослідження № 352/6 від 05.12.2012 р., який міститься у справі про адміністративне правопорушення за ст.124 КпАП України, не може бути доказом вини ОСОБА_2 у ДТП, так як виконаний з грубими порушеннями законодавства, оскільки в даному випадку вина відповідача ОСОБА_2 у вчиненні ДТП встановлена постановою судді апеляційного суду Луганської області від 25.03.2013 року.
Враховуючи викладене суд приходить до висновку про необґрунтованість зустрічних позовних вимог, оскільки в даній дорожньо-транспортній пригоді винен відповідач ОСОБА_2, а на підтвердження вини позивача у ДТП суду не надано належних і допустимих доказів, тому у задоволенні зустрічного позову слід відмовити за необґрунтованістю.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при подачі позову було оплачено судовий збір щодо вимог майнового та немайнового характеру на загальну суму 344 грн. 10 коп. ( а.с. 1-2), за правову допомогу - 2000 грн. ( а.с. 15).
Оскільки позовні вимоги до відповідача ОСОБА_2 задоволені частково, а саме, на 55,68 %, виходячи із заявлених позовних вимог - 11699,05 грн., то за таких обставин, суд вважає на необхідне стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволеної частини вимог суму понесених позивачем витрат на оплату судового здору - 191 грн. 59 коп., на правову допомогу - 1113 грн. 60 коп..
На підставі викладеного,
керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-213 ЦПК України,
ст.ст. 23, 1166, 1167, 1187 ЦК України, суд,
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 5513 грн. 69 коп., моральну шкоду в розмірі 1000 грн., понесені витрати на оплату судового збору у розмірі 191 грн. 59 коп., витрати на правову допомогу в сумі 1113 грн. 60 коп., а всього 7 818 грн. 88 коп. / сім тисяч вісімсот вісімнадцять грн. 88 коп./.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ПАТ «Страхова Група «ТАС» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки - відмовити за необґрунтованістю.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через Антрацитівський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.
Суддя Антрацитівського
міськрайонного суду Л. П. Бабічева