РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

__________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/191/1227/13Головуючий суду першої інстанції:Сич М.Ю.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Притуленко О. В.

"13" листопада 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:

головуючого - суддіПритуленко О.В.,

суддів:Ломанової Л.О., Авраміді Т.С.,

при секретарі:Мартиненко М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8 (треті особи - ОСОБА_9, ОСОБА_10) про усунення перешкод у користуванні власністю, зустрічним позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 (третя особи - виконавчий комітет Судацької міської ради АР Крим, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим) про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, за апеляційною скаргою ОСОБА_6, ОСОБА_7 та їх представника ОСОБА_11 на рішення Судацького міського суду АР Крим від 01 серпня 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2012 року ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_8 про усунення перешкод у користуванні власністю.

У позові зазначили, що вони є власниками земельної ділянки та жилого будинку по АДРЕСА_1, яка межує з земельною ділянкою відповідача ОСОБА_8, яка перебуває у його власності. На земельній ділянці відповідача знаходився зливовий водовідвід, який останній зруйнував та самовільно, з порушенням санітарних норм, а також межових знаків побудував огорожу, чим створив їм перешкоду у користуванні каналізацією.

Посилаючись на викладене, з урахуванням поданих уточнень, позивачі просили суд усунути перешкоди в користуванні належним їм будинком та зливовим водовідводом шляхом зносу капітальної огорожі, відновлення меж земельної ділянки та зливового водовідводу.

ОСОБА_8, посилаючись на те, що ОСОБА_6.і ОСОБА_7 впритул до його земельної ділянки самочинно побудували трьохповерхову будівлю та двоповерхові сараї, чим обмежили його право власності на землю, звернувся з зустрічним позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

У позові зазначив, що будівлі зведені без дотримання будівельних, протипожежних, санітарних норм та правил, деякі конструкції цих будівель знаходяться на його земельній ділянці. В зв'язку з викладеним, уточнивши позовні вимоги, просив суд зобов'язати ОСОБА_6 та ОСОБА_7 усунути перешкоди у користуванні ним земельною ділянкою, шляхом реконструкції самочинно зведених будівель - житлового будинку літ. «К», душу літ. «З», санвузла літ. «И», літньої кухні літ. «Б», бані літ. «В» для встановлення відстані від найбільш відступаючої конструкції будівель до межі його земельної ділянки на один метр, облаштувати зазначені будівлі зовнішнім водовідведенням з боку його земельної ділянки відповідно до вимог п. 4.5 ДБН В.2.6.-14-97, демонтувати надземну каналізаційну трубу, встановлену відповідачами уздовж належної йому будівлі літньої кухні літ. «Б» на відстані 0,2 м,. та демонтувати накопичувальний бак встановлений на душі літ. «Г».

Рішенням Судацького міського суду АР Крим від 01 серпня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про усунення перешкод у користуванні власністю відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_8 задоволений частково.

Суд зобов'язав ОСОБА_6 і ОСОБА_7 усунути ОСОБА_8 перешкоди у користуванні земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_2, шляхом реконструкції за власний рахунок, зазначених у висновку судової будівельно-технічної експертизи №4 від 14 червня 2013 року, зведених на земельній ділянці, розташованій за адресою: АДРЕСА_1, будівель: жилого будинку літ. «К», душу літ. «З», санвузлу літ. «И», літньої кухні літ. «Б», бані літ. «В», із зменшенням лінійних розмірів з розробкою проектно-кошторисної документації на реконструкцію вказаних будівель з дотриманням вимог п. 3.25 Державних будівельних норм «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92», затверджених наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури №44 від 17 квітня 1992 року.

В задоволенні інших вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, ОСОБА_7 та їх представник ОСОБА_11, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять рішення скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі зазначено, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, внаслідок чого дійшов неправильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення їх вимог.

Згідно положень ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивачів, відповідача та третіх осіб, обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст. ст. 16, 386 ЦК України власник має право звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, які, зокрема, означають можливість належним чином використовувати річ для своїх потреб за її призначенням.

За змістом ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі

Частиною 2 ст. 386 ЦК України передбачено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Статтею 391 ЦК України передбачено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Підставою для задоволення позову власника є встановлення факту порушення прав власника і об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним цих прав.

Відповідно до ч.2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Встановлено, що ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину (яка відкрилась після смерті ОСОБА_15) від 09 лютого 1991 року належала 1/2 частина будинку площею 22,8 кв.м з господарськими будівлями, які були розташовані по АДРЕСА_1.

Рішенням виконавчого комітету Судацької міської ради №216 від 07 липня 1992 року ОСОБА_6 було дозволено будівництво нового житлового будинку замість існуючого. А земельна ділянка площею 0,0985 га, на який розташовувалось домоволодіння, рішенням Судацької міської ради №203/35-05 від 06 червня 2005 року була передана їй та іншій особі в довгострокову оренду.

На підставі рішення Судацького міського суду АРК від 08 червня 2005 року за ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було визнано право власності на недобудоване нерухоме майно у вигляді недобудованого жилого будинку з верандою і мансардой (літ. «К», К-2), гаражу з навісом літ. «М», бані літ.В-2, сараю літ. «Б-2»,навісу літ. «О», альтанки літ. «Н», душу літ. «З», санвузла літ. «И» що розташований за адресою: АДРЕСА_1. Право власності зареєстроване 24.10.2007 р.

Відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії І-КМ №052165, виданого 18 грудня 2000 року, ОСОБА_8 належить земельна ділянка площею 0,0540 га., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування жилого будинку (а.с. 29).

Як вбачається з Технічного паспорту на домоволодіння №59 по вул. Бірюзова у м. Судак (а.с.89-91, том 2), на земельній ділянці ОСОБА_8 розташовані: жилий будинок, відкрита веранда ті літня кухня.

Відмовляючи в задоволенні первісного позову та частково задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції виходив із того, що будівлі, зведені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на земельній ділянці по вул. Бірюзова, 61 у м. Судак, згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи №4 від 14 червня 2013 року, побудовані з порушенням п. 3.25. * Державних будівельних норм «Містобудування. Плануванняі забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92 **», затверджених наказом Державним комітетом України у справах містобудування і архітектури 344 від 17 квітня 1992 року, ДБН В.2.6.-14-97 «Покриття будов та споруд», п. 4.4 СНиП 2.04.03-85 «каналізація. Наружні стіни та споруди», додатку 8.1 ДБН 360-92 **».

Будівлі жилого будинку літ. «К», душу літ. «З», санвузлу літ. «И», літньої кухні літ. «Б», бані літ. «В», порушують вимоги п. 3.25* Державних будівельних норм «Містобудування. Планування і забудова міських сільських поселень ДБН 360-92**». Таке розташування зазначених будівель перешкоджає ОСОБА_8 у користуванні належною йому земельною ділянкою та розташованим на ній домоволодінням.

Оскаржуючи рішення в цій частині, апелянти послалися на те, що під час розгляду справи суд неповно встановив обставини, що мають значення для справи, внаслідок чого не врахував, що зазначені будівлі ними були побудовані на підставі дозволів, отриманих на будівництво, Робочого проекту, інших документів, Технічного висновку, відповідно до якого незначні відступлення від проекту не порушують вимог діючих нормативних документів, експлуатація будинку та інших будівель можлива. Вважають, що висновок суду про порушення прав ОСОБА_8 не підтверджений матеріалами справи.

Зазначений довід апелянтів заслуговує на увагу.

Відповідно до вимог ч.1 ст.215 ЦПК України в мотивувальній частині рішення, зокрема, повинно бути зазначено чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду.

Оскаржене рішення не відповідає вимогам вказаної норми закону.

Зазначивши, що розташування будівель, належних ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перешкоджає ОСОБА_8 у користуванні належною йому земельною ділянкою та розташованим на ній домоволодінням, суд не зазначив, які саме перешкоди створені останньому будівлями, зведеними з порушенням п. 3.25* Державних будівельних норм «Містобудування. Планування і забудова міських сільських поселень ДБН 360-92**».

Проте, це питання має істотне значення для справи.

Вирішуючи спір, суд не звернув увагу на відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовувалися вимоги ОСОБА_8 - розташування деяких конструкцій будівель ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на його земельній ділянці, осипання з водонакопичувачів предметів побуту (незакріплених кришок, шлангів, будівельних матеріалів), злив води.

Згідно дослідницької частини судової будівельно-технічної експертизи №4 від 14 червня 2013 року на час огляду кам'яної огорожі ОСОБА_8 виявлено, що частина огорожі, розташована біля накопичуваного бака, встановленого на даху душу літ. «З», належного ОСОБА_6, знаходиться у вологому стані Проте, висновку що вказана вологість знаходиться у причинному зв'язку з місцем розташування накопичуваного бака, в експертизі не міститься.

Матеріали справи не містять доказів розташування на земельній ділянці ОСОБА_8 конструктивних елементів будівель ОСОБА_6 та ОСОБА_7, створення інших перешкод.

Не підтверджено матеріалами справи і створення ОСОБА_8 перешкод внаслідок зведення будівель з порушенням будівельних, протипожежних, санітарних норм та правил.

За таких обставин суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про порушення прав ОСОБА_8 і наявність правових підстав для їх захисту шляхом реконструкції нерухомості ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а саме: жилого будинку літ. «К», душу літ. «З», санвузлу літ. «И», літньої кухні літ. «Б», бані літ. «В».

З урахуванням викладеного рішення суду в цій частині підлягає скасуванню на підставі п.1 ч.1 ст.309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні зазначених вимог ОСОБА_8

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні належним їм будинком та зливовим водовідводом, суд першої інстанції виходів з недоведеності порушення прав позивачів, оскільки ними не надано доказів існування на межі земельних ділянок зливового водовідводу, а кам'яна огорожа ОСОБА_8 побудована в межах належної йому земельної ділянки.

Оскаржуючи рішення суду в цій частині, апелянти зазначили, що вказаний висновок не відповідає обставинам справи, оскільки ОСОБА_8 самовільно зайняв частину земельної ділянки по вул.Бірюзова, 61 у м. Судаку, зруйнував водовідвід, розташований на межі земельних ділянок, без отримання їх згоди і відповідних дозволів встановив капітальну огорожу розміром 1,80м х 3,30м, порушивши інсоляцію в належних ним будівлях.

Зазначені доводи апелянтів не можна визнати підставою для скасування оскарженого рішення.

Як слідує з матеріалів судової будівельно-технічної експертизи №4 від 14 червня 2013 року земельні ділянки, на яких розташовані домоволодіння сторін знаходяться у різних рівнях: земельна ділянка, на який розташована нерухомість ОСОБА_6 та ОСОБА_7, нижче ніж земельна ділянка ОСОБА_8, тому огорожа, яка зведена ОСОБА_8 з цегли та виконує функції підпірної стени, збоку земельної ділянки ОСОБА_8 має висоту 1,80 м., з боку земельної ділянки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - 3,30 м.; відповідно до Виконавчої зйомки встановлено, що огорожа знаходиться на земельній ділянці, яка належить ОСОБА_8 на підставі Державного акту І-КМ № 052165. На межі домоволодіння №59 знаходяться будівлі, зведені ОСОБА_6 та ОСОБА_7; будівлі жилого будинку літ. «К», душу літ. «З», санвузлу літ. «И», літньої кухні літ. «Б», бані літ. «В» розташовані на відстані від 0,05 м. до 0,15 м. від границі земельної ділянки ОСОБА_8 Між підпорною стіною ОСОБА_8 та баней літ. «В» і літньою кухнею літ. «Б», належних ОСОБА_6 та ОСОБА_7, влаштований металевий лотік з кусків заліза.

Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів того, що між підпорною стіною ОСОБА_8 та баней літ. «В» і літньою кухнею літ. «Б» ОСОБА_6 і ОСОБА_7 існувала конструкція водовідведення (жолоба для збору води, водовідвідний жолоб для відведення води в місце зливу, жолоб або колодязь для уловлювання піску, ринву для відводу води в місце збору) і ця конструкція була порушена відповідачем, суд обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на ОСОБА_8 обов'язку по відновленню зливового водовідводу.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що Технічний висновок про стан підпорної стени, складений інженером-експертом ОСОБА_16 28 серпня 2013 року за замовленням ОСОБА_6, і наданий останньою суду апеляційної інстанції, згідно якого вказана стіна зведена з порушенням будівельних норм і правил, а тому підлягає знесенню, не є належним і допустимим доказом у даній справі, оскільки обставини, визначені ОСОБА_6 і ОСОБА_7 в якості підстав позову, не були предметом цього дослідження; а сам Технічний висновок виготовлений після розгляду судом першої інстанції справи по суті. В цьому Технічному висновку зазначено, що проведена судова комплексна будівельно-технічна і землевпорядна експертиза по визначенню меж суміжних земельних ділянок домоволодінь № 59 і №61, проте, матеріали справи не містять ухвали суду про призначення такої експертизи і доручення її проведення вказаному експерту; а Технічний висновок не відповідає вимогам Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень (далі - Інструкція) та Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень.

Доводи апелянтів про те, що суд порушив норми процесуального права, оскільки розглянув справу за відсутності представників позивачів, чим позбавив їх права заявити клопотання про призначення експертиз, не можна визнати обґрунтованими, оскільки відповідно до ч.1 ст.131 ЦПК України сторони зобов'язані подати свої докази суду до або під час попереднього засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться - до початку розгляду справи по суті. Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки (ч.3 ст.27 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що позивачі та їх представники неодноразово брали участь в судових засіданнях і не були позбавлені можливості надати суду першої інстанції документи, які згодом представили до суду апеляційної інстанції. Отже, посилання позивачів на те, що суд порушив право позивачів на представництво їх інтересів у суді адвокатами, яким вони передали оригінали документів і які мали намір надати їх суду 01.08.2013 року, не можуть бути прийняті до уваги.

За таких же обставин не можуть бути прийняті в якості доказів і інші документи, надані суду апеляційної інстанції, оскільки апелянтами не доведено, що докази подано несвоєчасно з поважних причин (ч.2 ст.303 ЦПК України). А лист ДП «Кримгеоінформатика» № 788/3 від 17.09.2013 р., в якому зазначено, що границя суміжної земельної ділянки ОСОБА_8 фактично вийшла за межі, визначені Державним актом і зайняла територію садиби ОСОБА_6, взагалі стосується іншої справи (за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_9

Колегія суддів також звертає увагу на те, що вимоги про звільнення частини земельної ділянки з підстав самовільного її зайняття ОСОБА_8 позивачами заявлено не було. Відтак, розгляд справи в межах заявлених вимог відповідає вимогам ст.11 ЦПК України. До того ж, у позовних заявах ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зазначено, що зливовий водовідвід знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_8

Неспроможним є посилання апелянтів і на те, що при розгляді позову ОСОБА_8 суд вийшов за межі заявлених вимог - розглянув справу до відповідача, не заявленого у позові. Цей довід спростовується змістом зустрічного позову і поданих уточнень.

На підтвердження доводів про порушення своїх прав зменшенням інсоляції в належних їм приміщеннях внаслідок самочинної побудови відповідачем огорожі, апелянти послались на висновки досліджень, проведених Судакською санепідстанцією, що не врахувані судом.

Згідно вказаних протоколів проведення досліджень освітленості від 15.11.2012 р., 17.03.2006 р., 27.03.2006 р. показники природного освітлення жилих кімнат АДРЕСА_1 не відповідають ДБН В.2.5-28-2006, СНиП П-4-79.

З матеріалів судової будівельно-технічної експертизи №4 від 14 червня 2013 року слідує, що зведеною відповідачем огорожею погіршено освітлення лише в одній з п'яти жилих кімнат позивачів, тому норми інсоляції для житлового будинку літ. «К-2» не порушені.

Згідно з пунктами 2.19, 2.20. Державних будівельних норм України. Житлові будинки для індивідуальних забудовників України ДБН 76-92, затверджених наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури 24 березня 1992 року № 37, п. 3.25* наказу Держкоммістобудування від 17 квітня 1992 року № 44 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92» розміщення та орієнтація житлових будинків на ділянках має забезпечувати інсоляцію житлових кімнат на території не менше наведеної у додатку 2. Необхідною інсоляцією мають бути забезпечені не менше, ніж одна кімната в 1-2 кімнатних квартирах та не менше двох кімнат у квартирах більших за складом.

З урахуванням викладеного доводи апелянтів про порушення прав позивачів погіршенням природного освітлення у будинку не можна визнати обґрунтованими.

На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування оскарженого рішення в іншій частині..

Керуючись ст.303, п.1 і 2 ч.1 ст.307, п.1 ч.1 ст. 309, ст.ст. 308, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7 та їх представника ОСОБА_11 задовольнити частково.

Рішення Судацького міського суду АР Крим від 01 серпня 2013 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_8 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_2 шляхом реконструкції будівель домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1, і покладення на ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обов'язку реконструювати розташовані за цією адресою: жилий будинок літ. «К», душ літ. «З», санвузол літ. «И», літню кухню літ. «Б», баню літ. «И» із зменшенням лінійних розмірів з розробкою проектно-кошторисної документації на реконструкцію вказаних будівель з дотриманням вимог п. 3.25 Державних будівельних норм «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92» - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні вказаних вимог ОСОБА_8

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді:

Притуленко О.В. Ломанова Л.О. Авраміді Т.С.