АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 259/5756/13-к Головуючий у 1-ій інстанції: Ларіонова Н.М.

Номер провадження 11-кп/775/938/13 Доповідач: Демяносов О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2013 року м. Донецьк

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді Демяносова О.В.

суддів Осояна М.В.,

Ладигіна С.М.

при секретарі Янчик Є.А.

за участю прокурора Ельяшової Г.Д..

захисника ОСОБА_3

обвинуваченої ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12013050840001235 від 07 травня 2013 року на вирок Куйбишевського районного суду м. Донецька від 16 вересня 2013 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку м. Донецька, українку, громадянку України, з професійно-технічною освітою, не працюючу, не заміжню, маючу дитину 2011 року народження, раніше судиму:

1) 04.06.2009 року Охтирським міськрайонним судом Сумської області за ч.3 ст.185, ст. 69 КК України до 1 (одного) року 6 (шести) місяців позбавлення волі; звільнена 16.07.2010 року за відбуттям строку покарання;

2) 24.10.2011 року Куйбишевським районним судом м. Донецька звільнена від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.190, ч.2 ст.185 КК України у зв'язку із закриттям провадження у справі на підставі ст. 1 п.п. «а», «б» Закону України «Про амністію» від 08 липня 2011 року;

3) 03.04.2013 року Куйбишевським районним судом м. Донецька за ч.2 ст.185, ст. 75 КК України до 2 (двох) років позбавлення волі з випробувальним строком на 2 (два) роки;

до затримання проживаючу за адресою реєстрації: АДРЕСА_1,

засуджено за ч.2 ст. 186 КК України до 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім, частково приєднано покарання за вироком Куйбишевського районного суду м. Донецька від 03 квітня 2013 року у виді 1 (одного) місяця позбавлення волі та остаточно призначено покарання у виді 4 (чотирьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_5 на відшкодування матеріальної шкоди суму у розмірі 655,85 (шістсот п'ятдесят п'ять) гривень 85 копійок, -

ВСТАНОВИЛА:

Відповідно до вироку суду першої інстанції, 07 травня 2013 року приблизно о 13 годині 30 хвилин між ОСОБА_4, яка знаходилася на ділянці місцевості розташованої поблизу будинку № 29/4 по вул. Воїнській в Куйбишевському районі м. Донецька та перебувала в стані алкогольного сп'яніння після тривалого вживання алкогольних напоїв разом з ОСОБА_6 та раніше незнайомою ОСОБА_5, та останньою виник словесний конфлікт, під час якого ОСОБА_4 двома руками штовхнула ОСОБА_5 в область грудної клітини, від чого ОСОБА_5 не утрималась на ногах і впала на землю, на спину, при цьому держачи в правій руці належний їй мобільний телефон.

Після чого, ОСОБА_4, перебуваючи у зазначеному місці у вказаний час, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, діючи з умислом, спрямованим на відкрите викрадення чужого майна, що належить ОСОБА_5, маючи не зняту та не погашену судимість за корисливі злочини, діючи повторно, застосовуючи насильство, що не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілої, нанесла декілька ударів по тілу ОСОБА_5, чим спричинила останній легкі тілесні ушкодження: садна лівої параорбітальної області, передпліч, колінних суглобів і поперекової області, а потім відкрито заволоділа її майном - мобільним телефоном марки «Нокіа» моделі «6131» вартістю 220 гривень, в якому знаходилась сім-карта оператора мобільного зв'язку «МТС» вартістю 50 гривень з номером абонента, на рахунку якої знаходились грошові кошти в сумі приблизно 10 гривень, карта пам'яті 2 GB вартістю 50 гривень.

Після чого, ОСОБА_4 взяла відро, розташоване на ділянці місцевості по вул. Воїнській, № 29/4, в якому знаходилась невстановлена під час досудового слідства речовина, чорного кольору, зі специфічним запахом, та утримуючи вищевказане відро у руці, вилила з нього невстановлену речовину на голову та тіло ОСОБА_5 Після чого, ОСОБА_4 відкрито зняла з ОСОБА_5 одягнуті на неї джинсові жіночі брюки вартістю 466,90 гривень, в яких знаходився ремінь вартістю 69,54 гривень, в кишені джинсових брюк знаходились грошові кошти на загальну суму 70 гривень, також з ніг ОСОБА_5 зняла взуття - жіночі балетки вартістю 119,41 гривень, а також заволоділа піджаком ОСОБА_5 Після чого, ОСОБА_4 з місця скоєнні злочину з викраденим майном зникла, розпорядившись ним надалі на свій розсуд, чим заподіяла потерпілій ОСОБА_5 матеріальний збиток на загальну суму 655,85 гривень.

В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_4 вирок суду першої інстанції просить змінити в частині призначеного їй покарання, призначивши їй мінімальне покарання, передбачене санкцією ч.2 ст. 186 КК України. Вказує, що вину визнає у повному обсязі, у скоєному злочині кається, на утриманні має неповнолітню дитину та хвору матір. Просить із урахуванням всіх цих обставин прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який просив вирок суду першої інстанції залишити без змін, а апеляцію обвинуваченої ОСОБА_4 - без задоволення, посилаючись на необґрунтованість останньої, обвинувачену ОСОБА_4 та її захисника ОСОБА_3, які, в свою, чергу клопотали про зміну вироку суду першої інстанції в частині призначеного покарання обвинуваченій і просили змінити його на більш м'яке, перевіривши матеріали кримінального провадження та ознайомившись з доводами апеляційної скарги обвинуваченої, колегія суддів приходить до висновку, що скарга обвинуваченої ОСОБА_4 не підлягає задоволенню, а вирок суду першої інстанції повинен бути залишений без змін, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції визнав недоцільним дослідження доказів, що стосуються обставин справи, які ніким не оспорювались і розглянув справу за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч.2 ст.186 КК України у порядку ч.3 ст.349 КПК України, тобто:

Суд першої інстанції з'ясував, чи правильно розуміє обвинувачена ОСОБА_4 та інші учасники судового провадження зміст обставин справи, чи немає сумнівів у добровільності їх позицій, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини справи в апеляційному порядку.

В судовому засіданні суду першої інстанції, обвинувачена ОСОБА_4 не заперечувала проти розгляду справи за її обвинуваченням за ч.2 ст.186 КК України у порядку ч.3 ст.349 КПК України, оскільки правильно зрозуміла у чому її обвинувачують.

В апеляційному порядку обвинуваченою ОСОБА_4 обставини справи не оспорюються.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Таким чином, колегія суддів перевіряє законність вироку суду першої інстанції в межах апеляції обвинуваченої, тобто правильність призначення покарання останній.

Доводи апеляційної скарги обвинуваченої стосовно зміни вироку в частині призначеного їй покарання судом першої інстанції, на думку колегії суддів, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, за наступних обставин:

Суд першої інстанції правильно дійшов висновку про доведеність вини обвинуваченої у вчиненні відкритого викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілої, тобто у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.2 ст.186 КК України.

При призначенні виду та розміру покарання, суд, виходячи зі ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, а також особи обвинуваченої, яка будучи людиною працездатною та молодого віку, здоровою та за станом здоров'я ніде не працює і не навчається, раніше судима, має малолітню дитину 2011 року народження, вихованням якої не займається (дитина проживає із сім'єю батька), за місцем реєстрації характеризується негативно, на шлях виправлення не стала, перебуває на обліку в ОНД з діагнозом: вживання наркотиків та інших психотропних речовин із шкідливими наслідками (зловживання без ознак хвороби), тобто:

відповідно до ст.65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, призначивши необхідне, і справедливе покарання обвинуваченій ОСОБА_4 за скоєне кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.186 КК України, у мінімальних межах санкції вказаної статті.

Тому, виходячи з наведеного вище, колегія суддів звертає увагу, що апеляційна скарга обвинуваченої ОСОБА_4 не може бути задоволена, оскільки покарання, призначене їй судом першої інстанції, призначене у мінімальних межах санкції ч.2 ст.186 КК України. А призначити більш м'яке покарання, ніж передбачено законом, відповідно до ст.69 КК України, колегія суддів позбавлена можливості, оскільки для цього відсутні підстави.

Даних, які можуть бути підставами для скасування чи зміни вироку, перевіркою матеріалів справи не встановлено.

Враховуючи вказане вище, колегія суддів вважає, що вирок Куйбишевського районного суду м. Донецька від 16 вересня 2013 року повинен бути залишений без змін.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Вирок Куйбишевського районного суду м. Донецька від 16 вересня 2013 року щодо ОСОБА_4, обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, залишити без змін.

Касаційна скарга на судові рішення може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Копію ухвали направити учасникам судового провадження.

СУДДІ