УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 106/4015/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Кротова Л.В.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Белинчук Т. Г.

"18" листопада 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіБелинчук Т.Г.

СуддівІсаєва Г.А., Підлісної І.А.

При секретаріУрденко Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа Євпаторійська міська рада про зобов'язання знести самовільну будову,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 на рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 30 липня 2013 року -

В с т а н о в и л а :

14 червня 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, третя особа Євпаторійська міська рада про зобов'язання знести самовільну будову.

Свої вимоги мотивує тим, що він володіє жилим будинком розташованим за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на спадщину за законом та договору дарування ? частини квартири. Відповідачка є власницею житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_2. Відповідачкою було побудовано самовільну будову (тамбур), який розташований на лінії прилеглих до загальних домівках сумежних земельних ділянок загального користування. Житлові будинки розташовані за даною адресою мають спільну стіну. Відповідачем здійснено самовільне будівництво без відступу від стіни його будинку необхідного для обслуговування будинку. Зазначена будівля безпосередньо примикає до кута стіни житлового будинку належного йому, що є порушенням будівельних, санітарних та протипожежних норм. У зв'язку з чим просить суд усунути перешкоди в користуванні власністю, зобов'язати ОСОБА_7 знести самовільну будову (тамбур) довжиною 2,28 м. і шириною 1,07 м., між домоволодіннями у АДРЕСА_1, позначений відповідно до матеріалів інвентарної справи літерою «д4».

Рішенням Євпаторійського міського суду АР Крим від 30 липня 2013 року, з урахуванням ухвали суду від 23.09.2013 року про усунення описки( а.с. 79), у задоволені позову ОСОБА_6 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6 - ОСОБА_8 ставить питання про скасування рішення суду і просить ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вважає, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи. Зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не були враховані вимоги норм ДБН 360-92 відповідно до яких встановлено обов'язковий відступ у 1 метр саме від краю виступаючою стелі, а не від двері позивача, яка знаходиться в глибіні квартири. Крім, того вказаний тамбур порушує норми інсоляції, шляхом створення затемнення вікна кухні позивача, яке примикає к спірній будівлі. Все викладене свідчить про те, що тамбур є самовільною будовою, тому що він збудований з порушенням будівельних, санітарних та притивопожежних норм, також без відповідної проектної документації. На підставі викладеного просить суд задовольнити апеляційну скаргу.

У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_7 просить рішення суду залишити без змін, вважає його законним, а апеляційну скаргу відхилити як необґрунтовану.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи, доводи скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Постановляючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав суду достатніх доказів тих обставин на які він посилається як на обґрунтування своїх позовних вимог. Судом першої інстанції зазначено, що прибудова літ «д4» - тамбур знаходиться у тому ж стані, що і на момент реєстрації права власності у 1993 році. Розташування тамбуру не викликає перешкод у користуванні квартирою позивача.

З даними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають вимогам закону і підтверджені зібраними по справі доказами.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу ОСОБА_6 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 - 1\2 частка на підставі свідоцтва про право власності на спадщину за законом від 16.10.1998 року та 1\2 частка за договору дарування від 21.05.2013 року (а.с. 8, 11-12).

Відповідачу ОСОБА_7 та ОСОБА_9, позов до якої не пред'явлено, на підставі свідоцтва про право власності на житло від 07.10.1993 року у рівних частках належить квартира АДРЕСА_2 ( а.с. 46).

Відповідач ОСОБА_7 набула право власності на квартиру № 14 у ході приватизації державного житлового фонду.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 07.10.1993 року, характеристика квартири № 14 наведена в технічному паспорті, якій є складовою частиною вказаного свідоцтва (а.с. 46). Відповідно до технічного паспорту на квартиру відповідача ОСОБА_7, якій складено на 20.09.1993 року, до складу квартири відноситься тамбур, площею 2,3 кв.м. ( а.с. 47-50).

У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що спірний тамбур є складовою частиною квартири відповідача та приватизований у 1993 році, а тому не є самовільним. Відповідач ОСОБА_7 у встановленому законом порядку ще у 1993 році, набула на нього право власності.

Судом першої інстанції проаналізовано письмові докази у справі, за якими встановлено, що спірний тамбур знаходиться у тому ж стані, що і на час приватизації, ніяких перебудов не здійснювалося.

Доводи апелянта проте що спірний тамбур перешкоджає йому у користуванні його квартирою, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки належних письмових доказів вказаним обставинам апелянтом не надано. Відповідно до відповіді управління архітектури Євпаторійської міської ради № Б-20 від 27.09.2010 року встановлено, що тамбур розташований на відстані 1, 35м від двері квартири № 13, та не створює перешкод для повного відкриття дверей квартири.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції законними та обґрунтованими і такими, що підтверджені доказами наявними по справі наданими сторонами на засадах змагальності, відповідно до вимог статті 10 ЦПК України, яким судом була надана належна правова оцінка, згідно з правилами статті 212 ЦПК України, кожному окремо і всім у сукупності.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, у зв'язку з чим не можуть бути взяті до уваги.

Рішення суду є законним і обґрунтованим, постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав до його відміни немає.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 відхилити.

Рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 30 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.