Справа №:113-725/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Климова Г.М.

№ провадження:22-ц/190/6079/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Харченко І. О.

______________________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Харченко І.О.

суддів:Філатової Є.В. Іващенко В.В.

при секретарі:Краснощоковій Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Айбари», Міжрайонного управління Держземагенства у Роздольненському і Первомайському районах АР Крим, третя особа - Реєстраційна служба Первомайського районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним тощо,

за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Первомайського районного суду Автономної Республіки Крим від 23 серпня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

31 травня 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Айбари», Міжрайонного управління Держземагенства у Роздольненському і Первомайському районах АР Крим, третя особа - Реєстраційна служба Первомайського районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним, який уточнив 12 липня 2013 року. Вимоги мотивовані тим, що згідно Державного акту на право приватної власності на землю, йому на праві власності належать земельні ділянки площею 2,0261 га та 5,8162 га, загальною площею 7,8423 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Войковської сільської ради Первомайського району АР Крим. 10.03.2007 року між позивачем та ТОВ «Айбари» було укладено договір оренди, відповідно до якого відповідачу передана в оренду земельна ділянка площею 5,8162 га. 20 січня 2011 року було укладено додаткову угоду до цього договору оренди, щодо зміни умов розміру орендної плати, державну реєстрацію якої не проведено та з позивачем не погоджено. За умовами договору оренди визначено, що договір укладено на 15 років, набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації. Зазначений договір оренди зареєстрований у Первомайському відділу КРФДП ЦДЗК Держкомзему України 01 листопада 2010 року, тобто він набрав чинності з моменту його державної реєстрації. Вважає, що договір оренди земельної ділянки укладено із порушенням вимог статті 15 Закону України «Про оренду землі». Оскільки додаткова угода до договору оренди землі від 10.03.2007 року, укладена між сторонами є додатком до договору оренди, тому додаткова угода до договору оренди землі автоматично визнається недійсною. Свій примірник договору оренди від 10.03.2007 року позивач отримав тільки після звернення до відповідача у вересні 2011 року, після ознайомлення з яким дізнався про його недійсність та порушення його прав як орендодавця та власника землі. Просив визнати недійсним договір оренди землі № 81 від 10 березня 2007 року; зобов'язати ТОВ «Аймари» передати позивачу за актом прийому-передачі земельну ділянку, розташовану на території Войковської сільської ради Первомайського району АР Крим, площею 5,8162 га, у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому вона була передана в оренду; зобов'язати Міжрайонне управління Держземагенства у Роздольненському і Первомайському районах АР Крим скасувати державну реєстрацію договору оренди землі: запис за № 041001300343 від 01 листопада 2010 року; стягнути з ТОВ «Аймари» судовий збір в сумі 114 грн. 70 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 1250 грн. 00 коп.

Рішенням Первомайського районного суду Автономної Республіки Крим від 23 серпня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Айбари», Міжрайонного управління Держземагенства у Роздольненському і Первомайському районах АР Крим, третя особа - Реєстраційна служба Первомайського районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, з апеляційною скаргою звернувся ОСОБА_6, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким визнати недійсним договір оренди землі № 81 від 10 березня 2007 року, зареєстрований у Первомайському відділі КРФДП «ЦДЗК» Держкомзему України, про що в Державному реєстрі земель зроблено запис за № 041001300343 від 01 листопада 2010 року, що укладений між ОСОБА_6 та ТОВ «Айбари», щодо оренди земельної ділянки, розташованої на території Войковської сільської ради Первомайського району АР Крим, площею 5,8162 га. Зобов'язати ТОВ «Айбари» передати йому за актом прийому-передачі спірну земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому вона була передана в оренду. Зобов'язати Міжрайонне управління Держземагенства у Роздольненському і Первомайському районах АР Крим скасувати державну реєстрацію договору оренди землі: запис № 041001300343 від 01 листопада 2010 року. Стягнути з ТОВ «Айбари» (ідентифікаційний номер 31338490) на його користь судовий збір в сумі 114 грн. 70 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 1505 грн. 00 коп. Зокрема, апелянт зазначив, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права.

Частиною 2 статті 305 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Враховуюче вищенаведене колегія суддів вважає за можливе розгляд справи за відсутності не з'явившихся сторін та/або їх представників, оскільки про місце та час слухання справи вони повідомлені належним чином, що підтверджено матеріалами справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_6 та його представника ОСОБА_7, представника ТОВ «Айбари» Вернезі Д.М., дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах вимог статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла до наступного.

Відповідно до частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно частини 3 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Згідно зі статтею 3, 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до статті 213 Цивільного процесуального кодексу України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 «Про судові рішення по цивільній справі» від 18 грудня 2009 року, що містяться у пункті 2, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 Цивільного процесуального кодексу України вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 Цивільного процесуального кодексу України, а також правильно витлумачив ці норми.

Згідно з вимогами статей 10, 11, 60 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог, зазначених та доведених ним обставин. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що в договорі оренди землі відсутні та/або не визначені істотні умови договору оренди, що є підставою для визнання зазначеного договору оренди недійсним. Проте, позивач звернувся до суду із зазначеним позовом з пропуском строку позовної давності і для захисту свого порушеного права, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів повністю погодитися не може, оскільки вони не в повній мірі відповідають фактичним обставинам справи та зроблені з порушенням норм матеріального і процесуального права.

При апеляційному перегляді справи встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачу ОСОБА_6 на праві власності належить земельна ділянка площею 5,8162 га, яка розташована на території Войковської сільської ради Первомайського району Автономної Республіки Крим (аркуш справи 10).

10 березня 2007 року між ОСОБА_6 та ТОВ «Айбари» був укладений договір оренди землі, який був зареєстрований у Первомайському відділі КРФДП «Центр державного земельного кадастру» при Держкомзему України 01 листопада 2010 року з а № 041001300343 (аркуші справи 8-9).

Відповідно до умов зазначеного договору оренди землі ОСОБА_6 надає, а ТОВ «Айбари» приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться в межах Войковської сільської ради Первомайського району Автономної Республіки Крим, площею 5,8162 га. Крім того, між орендодавцем та орендарем була узгоджена структура річної орендної плати за оренду земельної ділянки, наданий акт установлення в натурі і узгодження меж земельної ділянки, кадастровий план та складений акт приймання-передачі земельної ділянки, що є додатками до укладеного договору оренди. За умовами договору оренди строк його дії встановлений на 15 років (аркуші справи 8-9).

Пунктом 43 договору оренди землі передбачено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

За змістом частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі» (в редакції на момент вчинення договору оренди землі) істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Невід'ємною частиною договору оренди землі на підставі частини 4 статті 15 Закону України «Про оренду землі» є план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 Цивільного кодексу України, саме в момент вчинення правочину.

З аналізу зазначених норм закону слідує, що при вирішенні спорів про визнання недійсним правочину, судам необхідно правильно визначити момент вчинення правочину.

Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направив оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

Згідно із статтями 210, 640 Цивільного кодексу України не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Статтею 210 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до частини 3 статті 640 Цивільного кодексу України договір, який підлягає державній реєстрації, є укладеним з моменту державної реєстрації.

Згідно зі статтею 18 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Статтею 20 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що укладений договір оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Як убачається з матеріалів справи, оспорюваний договір оренди землі зареєстровано у Первомайському відділу КРФДП «Центр державного земельного кадастру» при Держкомземі України 01 листопада 2010 року за № 041001300343.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що оспорюваний договір оренди землі є вчиненим з моменту його державної реєстрації, тобто з 01 листопада 2010 року.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» в редакції, який діяв на момент вчинення договору, однією з істотних умов договору оренди землі є: умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки тощо.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду щодо відсутності в договорі оренди умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, які визначені законом як істотні умови договору оренди землі, що є підставою для визнання зазначеного договору недійсним за правилами частини 2 статті 15 Закону України «Про оренду землі».

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції про те, що позивач звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права з пропуском строку позовної давності, що відповідно до положень частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України є підставою для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до вимог цивільного законодавства кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або порушення.

Проте кожна особа має право звернутися за захистом порушеного права в межах строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У абзаці 2 пункту 28 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року передбачено, що перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, оспорюваний договір оренди землі був вчинений 01 листопада 2010 року, тобто з моменту його державної реєстрації.

Зі змісту позовної заяви та пояснень представника позивача у суді першої інстанції та у суді апеляційної інстанції вбачається, що позивач дізнався про порушення свого права у вересні 2011 року, коли отримав від ТОВ «Айбари» примірник договору оренди землі від 10 березня 2007 року та ознайомився з його змістом. Зазначені обставини представником відповідача не спростовані.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув уваги на зазначені обставини і фактично не дав їм належної правової оцінки, хоча вони мають суттєве значення для вирішення даного спору.

З огляду на наведене та враховуючи, що договір оренди землі був вчинений 01 листопада 2010 року, колегія суддів вважає, що строк позовної давності для звернення позивача до суду за захистом порушеного права не сплинув, оскільки загальний строк позовної давності тривалістю три роки спливає 01.11.2013 року. Між тим, як убачається з матеріалів справи позивач звернувся до суду із позовом 31 травня 2013 року, тобто до спливу строку позовної давності. За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивач, звернувшись у травні 2013 року до суду з позовом про визнання договору оренди недійсним, не пропустив строк позовної давності для захисту порушеного права, передбаченого статтею 257 Цивільного кодексу України.

Таким чином, встановивши, що позивачем не пропущений строк позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав, передбачених частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України, для відмови у задоволенні позову.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності в договорі оренди умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, які визначені законом як істотні умови договору оренди землі. Крім того, з тексту договору (аркуші справи 8-9) вбачається, що сторонами не підкреслені, тобто не узгоджені також такі істотні умови договору як обчислення розміру орендної плати з урахування індексу інфляції (пункт 9); умови повернення земельної ділянки орендодавцеві (пункт 12); існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки (пункт 15); визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини (пункт 31) тощо. Зазначені обставини є підставою для визнання зазначеного договору недійсним за правилами частини 2 статті 15 Закону України «Про оренду землі», а тому колегія суддів вважає, що вимоги позивача про визнання оспорюваного договору оренди недійсним є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про зобов'язання Міжрайонного управління Держземагенства у Роздольненському і Первомайському районах АР Крим скасувати державну реєстрацію договору оренди землі, то колегія суддів вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, оскільки підставою для скасування державної реєстрації договору оренди землі у даному випадку буде рішення суду про визнання зазначеного договору оренди землі від 10 березня 2007 року недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 88 Цивільного процесуального кодексу України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до вимог частини 1 статті 79 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Пунктом 2 частини 3 статті 79 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.

Статтею 84 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Згідно з частиною 1 статті 56 Цивільного процесуального кодексу України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.

Як убачається з матеріалів справи, 27 травня 2013 року з адвокатом ОСОБА_7 укладено договір № 23 та 12 червня 2013 року договір № 29 про надання правової допомоги (аркуш справи 17, 32). Згідно з наданими позивачем квитанціями ним сплачено за надання правової допомоги адвокату ОСОБА_7 1055 грн. 00 коп. (аркуші справи 19, 73, 86). Матеріали справи також містять розрахунки витрат на правову допомогу, які відповідають вимогам Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» № 4191-YI від 20.12.2011 року. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення на його користь з відповідача понесених витрат на правову допомогу.

Крім того, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі 114 грн. 70 коп., що підтверджено квитанцією від 31.05.2013 року (аркуш справи 1).

Оскільки суд першої інстанції вищезазначеного не врахував та вирішив спір з порушенням норм матеріального права, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 309 Цивільного процесуального кодексу України є підставою для скасування рішення з ухваленням нового про часткове задоволення позову.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 79, 88, 303-305, 307, 309, 314, 316, 319, 324-325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Первомайського районного суду Автономної Республіки Крим від 23 серпня 2013 року скасувати і ухвалити нове.

Позовні вимоги ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Айбари», Міжрайонного управління Держземагенства у Роздольненському і Первомайському районах АР Крим, третя особа - Реєстраційна служба Первомайського районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним тощо - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір оренди землі від 10 березня 2007 року, укладений між ОСОБА_6 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Айбари», що розташована на території Войковської сільської ради Первомайського району Автономної Республіки Крим, загальною площею 5,8162 га, який зареєстрований 01 листопада 2010 року у Первомайському відділу КРФДП «Центр державного земельного кадастру Державного комітету України по земельних ресурсах» за № 041001300343.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Айбари» передати ОСОБА_6 за актом прийому-передачі земельну ділянку, розташовану на території Войковської сільської ради Первомайського району Автономної Республіки Крим, загальною площею 5,8162 га, у стані не гіршому порівняно з тим, у якому вона була передана в оренду.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Айбари» на користь ОСОБА_6 судовий збір у розмірі 114 (Сто чотирнадцять) грн. 70 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 1055 (Одна тисяча п'ятдесят п'ять) грн. 00 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді

І.О.Харченко Є.В.Філатова В.В.Іващенко