Справа №344/7784/13-ц
Провадження №22-ц/779/2585/2013
Категорія 27
Головуючий у 1 інстанції Барашков В.В.
Суддя-доповідач Шалаута Г.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2013 року м.Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої-судді: Шалаути Г.І.,
суддів: Горейко М.Д., Ковалюка Я.Ю.,
секретаря: Турів О.М.,
з участю сторін: представника апелянта - Рокетської С.В.,
відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Івано-Франківського міського суду від 18 липня 2013 року, -
встановила:
21 травня 2013 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк"(далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося в суд з вказаним позовом, мотивуючи позовні вимоги тим, що 06.11.2006 року між ним та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір №IFI0RX06500247, відповідно до якого відповідач отримав кредит в розмірі 4504,50 грн., який зобов'язався повернути зі сплатою 24% річних за його користування на суму залишку заборгованості. Договір укладений шляхом підписання відповідачем заяви, в якій останній дав згоду на те, що дана заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам "Розстрочка" складає між ним та Банко кредитний договір. Зобов'язання за кредитним договором відповідач належним чином не виконав, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 64833,65 грн., в тому числі: 4366,70 грн. заборгованості за кредитом, 19265,65 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом, 2072, 07 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом, 35565,72 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором та штрафи; 500 грн. штраф(фіксована частина), 3063,51 грн. штраф (процентна складова). Зазначену суму заборгованості позивач просив стягнути на свою користь з відповідача.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 18 липня 2013 року в позові ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено у зв'язку із спливом строків позовної давності.
На зазначене рішення ПАТ КБ "ПриватБанк" подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм процесуального та матеріального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи. Апелянт зазначає, що суд порушив норму матерального права ,не правильно застосував до спірних відносин ст.257 ЦК України,якою визначено загальну позовну давність до правовідносин, що склалися між сторонами -три роки та з цієї підстави ,задоволив заяву відповідача про застосування строку позовної давності незаконно відмовив у задоволенні позовних вимог.Суд не повно дослідив зміст заяви позичальника (а.с.7) ,а саме два останні рядки перед пілписами сторін,якими підтверджується, що відповідач ознайомився із викладеними в заяві позичальника умовами кредитування та підтвердив факт надання йому повної інформації про умови кредитування ,які викладені в заяві ,що ним підписана, та що ця заява разом із запропонованими ПриватБанком Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам "Розстрочка" (Стандарт), Тарифами складає між позичальником та Банком кредитно-заставний договір. Відповідно до п.5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам "Розстрочка" (Стандарт) термін позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлено за погодженням сторін 5 років. Таким, чином сторонами згідно ст.259 ЦК України збільшено позовну давність, а суд цих обставин не з'ясував та безпідставно відмовив у позові. Апелянт стверджує, що суд порушив норми процесуального права, оскільки не прийняв та не долучив до матеріалів справи доказ, а саме: Умови про надання споживчого кредиту фізичним особам "Розстрочка" (Стандарт), що діяли станом на день підписання кредитного договору між сторонами, які судом не досліджені Натомість суд прийняв до уваги Умови, затверджені ПАТ КБ "ПриваБанк" в 2009 році, які позивач долучив до позовної заяви помилково. З цих підстав апелянт просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
В засіданні суду апеляційної інстанції представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав з мотивів, викладених у ній.
Відповідач заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив її відхилити, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи в позові ПАТ КБ "Приватбанк", суд виходив з того, що позивачем не пропущено загальний строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом та не надано доказів про збільшення такого строку за погодженням сторін.
Такий висновок суду відповідає обставинам справи та узгоджується із нормами матеріального та процесуального права.
Як вбачається із змісту позовної заяви (а.с.2-4) позивач подав позовну заяву про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 згідно укладеного договору №IFI0RX06500247 від 06.11.2006 року та отримав кредит на суму 4504,50 грн. зі сплатою 24% за рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами надання кредиту фізичним особам "Розстрочка" складає між ним і банком договір, про що свідчить підпис позивача у заяві. Оскільки відповідач не виконав своїх зобов'язань за кредитним договором, просив стягнути з нього заборгованість в сумі 64833,65грн, з яких: 4366,70 грн. тіло кредиту, 19265,65 грн. заборгованість по відсотках, 2072,07 грн. заборгованість по комісії, 35565,72 грн. пеня, 500 грн-штраф (фіксована частина) та 3065,51 грн. штраф (процентна частина). До позовної заяви додано розрахунок заборгованості, програму кредитування товарів у розстрочку Приватбанку, заяву позичальника, умови кредитування за 2009 рік на (а.с.8-26,ксерокопія паспорта позичальника свідоцтво про реєстрацію ПАТ КБ "Приватбанк" та Статут банку. Також надано письмове клопотання представника позивача Длугош І.І. про розгляд справи у відсутності представника банку.
Відповідач подав заяву про застосування позовної давності при розгляді даної справи від 18.07.2013 року(а.с.48).
Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч.5 ст.261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
У ч.1 ст.259 ЦК України зазначено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Згідно ч. 4. ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Суд першої інстанції правильно застосував норму матеріального права загальну позовну давність до відносин між сторонами, оскільки в договорі такий строк не вказаний, а додані позивачем умови, що датовані 2009 роком, теж не підтверджують такої обставини та не стосуються умов, погоджених сторонами.
Суд правильно не взяв до уваги долучені позивачем до позовної заяви Умови та правила надання банківських послуг(а.с.8-26), які затверджені ПриватБанком у 2009 році, в яких строк позовної давності становить 50 років(п.1.7.31), так як з цими Умовами відповідач не міг бути ознайомлений під час укладення договору 06.11.2006 року.
Відповідно до ч.3 ст.10, ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У ст.119 ЦПК України визначено, що в позовній заяві позивач повинен викласти обставини, на які він посилається та зазначити докази, якими обґрунтовуються заявлені ним вимоги та викласти правове обґрунтування заявлених вимог.
Отже, подаючи позов до суду з пропуском загального строку позовної давності, позивач повинен був викласти обставини щодо погодження сторонами 5-річного строку позовної давності з посиланням на докази, якими такі обставини підтверджуються, однак таких обставин ним не викладено та доказів, якими такі обставини підтверджуються не зазначено. Також відсутнє правове обґрунтування заявлених вимог.
Порядок подання доказів та наслідки порушення вимог щодо їх подання передбачено ч.1, 2 ст.131 ЦПК України, де зазначено, що сторони зобов'язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті. Докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин.
Не подавши доказів суду на обґрунтування погодження сторонами збільшення строку позовної давності, позивач подав письмову заяву про розгляд справи у його відсутності.
А тому суд, з огляду на викладене на підставі наданих позивачем доказів, постановив законне рішення, яке відповідає нормам процесуального та матеріального права.
Доводи апелянта про те, що суд порушив норми матеріального права, прийняв за основу надані позивачем докази, які ним помилково були долучені до позовної заяви та відмовив у прийнятті належного доказу є надуманими, оскільки інших доказів, крім долученого до позовної заяви позивач не надавав, а тому суд першої інстанції не міг відмовити у їх прийнятті.
Доказ, який долучив апелянт до апеляційної скарги не був предметом дослідження в суді першої інстанції з його вини, оскільки такого апелянт не подавав.
Віповідно до ч.2 ст.303 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
Колегія погоджується з висновком суду про те, що позивач не довів обставини збільшення позовної давності.
Крім зазначеного, колегія вважає, що позовні вимоги банку з підстав погодження з відповідачем умов кредитування та надання йому повної інформації про умови кредитування, навіть при наданні ним належного доказу, не можуть бути задоволені, з огляду на те, що таке погодження викладене в останньому пункті заяви позичальника №IFI0RX06500247 перед підписом сторін (див.а.с.7), настільки зменшеним шрифтом (порівняно з усіма іншими пунктами заяви), що робить його недоступним для розуміння, оскільки такий шрифт неможливий навіть для читання.
Застосування такого шрифту в заяві, яка є договором, саме в частині викладення пункту "погодження умов договору та надання інформації про умови кредитування" розцінюється колегією як засіб недобросовісного відношення банку до позичальників
Відповідач в судовому засіданні не підтвердив, що банк знайомив його з такими умовами про збільшення строку позовної давності, а тому подав заяву про застосування загального строку позовної давності. Колегія вважає, що сам факт підписання відповідачем заяви з нечитабельним текстом про погодження умов кредитування не може сприйматися як належний доказ такого погодження.
З огляду на викладене, колегія приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, надуманими і підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачає.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 323-325 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" відхилити.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 18 липня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту набрання ним законної сили.
Судді Г.І.Шалаута
М.Д.Горейко
Я.Ю.Ковалюк