Головуючий суду 1 інстанції - Чернобривко Л. Б.

Доповідач - Медведєв А. М.

Справа № 415/5974/13-ц

Провадження № 22ц/782/4880/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2013 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого - Медведєва А. М.,

суддів: Заіки В. В., Лозко Ю. П.,

при секретарі - Івасенко І. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 18 жовтня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» в особі Відокремленого підрозділу шахта «Привольнянська» про визнання наказів незаконними, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и л а:

У березні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Лисичанськвугілля» в особі ВП шахта «Привольнянська» про визнання наказів незаконними, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в якому просив суд визнати незаконними наказ № 185 від 22 лютого 2013 року в частині застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани; наказ № 186 від 25 лютого 2013 року про застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани; наказ № 92-к від 04 березня 2013 року в частині його звільнення з посади прохідника дільниці ПР-2 ПАТ «Лисичанськвугілля» в особі ВП шахта «Привольнянська» на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України; поновити його на роботі на посаді прохідника дільниці ПР-2 ПАТ «Лисичанськвугілля» в особі ВП шахта «Привольнянська»; зобов'язати відповідача виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04 березня 2013 року по момент розгляду справи, посилаючись на те, що наказом № 185 від 22 лютого 2013 року дисциплінарне стягнення за знаходження на робочому місці у нетверезому стані до нього було застосовано незаконно, оскільки з 12 лютого 2013 року по 16 лютого 2013 року він не працював у зв'язку з тим, що знаходився на лікарняному, що підтверджено відповідним листком непрацездатності; 23 лютого 2013 року він не здійснював ранній виїзд з шахти, оскільки тривалість робочого дня шахтаря не може перевищувати 6 годин, а він знаходився під землею більше 6 годин і виїхав, оскільки отримав тілесні ушкодження внаслідок непередбачуваного обвалу породи в крівлі гірничої виробітки, що свідчить про незаконність наказу № 186 від 25 лютого 2013 року про застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани; 25 лютого 2013 року він також не здійснював прогул, оскільки вранці перед роботою був вимушений звернутися до травмпункту для отримання медичної допомоги, але після цього не був допущений до шахти.

Оскаржуваним рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 18 жовтня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_3 були задоволені частково. Суд визнав незаконним та таким, що підлягає скасуванню, наказ № 185 від 22 лютого 2013 року про застосування до ОСОБА_3 дисциплінарного стягнення у вигляді догани. В іншій частині позовних вимог відмовив за необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_2 з рішенням суду в частині відмови позивачу у задоволенні його позовних вимог не згоден, просить суд змінити рішення і ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3, а в іншій частині рішення суду - залишити без змін, посилаючись на те, що оскаржуване рішення було ухвалено судом першої інстанції з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Згідно зі ст. 149 КЗпП України, якою встановлено порядок застосування дисциплінарних стягнень, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06 листопада 1992 року у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40, п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

З копії наказу № 186 від 25 лютого 2013 року (а. с. 7) видно, що за недотримання вимог нарядної системи та невиконання посадової інструкції (п. 4.18) до прохідника дільниці ПР-2 ОСОБА_3 таб. № 4296 було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

Як вбачається з копії наказу № 92-к від 04 березня 2013 року (а. с. 6), ОСОБА_3 був звільнений з ПАТ «Лисичанськвугілля» в особі ВП шахта «Привольнянська» за вчинення прогулів без поважних причин за п. 4 ст. 40 КЗпП України (протокол № 58 від 01 березня 2013 року), в якому зазначено, що раніше до ОСОБА_3 вже були застосовані дисциплінарні стягнення за порушення трудової дисципліни і правил внутрішнього трудового розпорядку: 12 лютого 2013 року - поява на роботі у стані алкогольного сп'яніння (наказ № 185 від 22 лютого 2013 року) та 23 лютого 2013 року - ранній виїзд (наказ № 186 від 25 лютого 2013 року).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання наказів № 186 від 25 лютого 2013 року та 92-к від 04 березня 2013 року незаконними, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд виходив з того, що у судовому засіданні знайшов своє підтвердження той факт, що позивач допустив порушення трудової дисципліни як 23, так і 25 лютого 2013 року, оскільки у ці дні ним були здійснені прогули, а тому дійшов висновку, що накази № 186 від 25 лютого 2013 року про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани та № 92-к від 04 березня 2013 року про звільнення з роботи є законними.

Однак, з такими висновками суду погодитись не можна з наступних підстав.

Так, з матеріалів справи вбачається, що застосовуючи до ОСОБА_3 дисциплінарні стягнення у вигляді догани та звільнення, відповідач порушив встановлений ст. 149 КЗпП України порядок застосування дисциплінарних стягнень, а саме: не зажадав від порушника трудової дисципліни відповідних письмових пояснень щодо порушення трудової дисципліни, тим самим не з'ясував обставини, за яких вчинено проступок, ступінь тяжкості вчиненого проступку, заподіяну ним шкоду та не врахував попередньої роботи працівника, а також не ознайомив позивача під розписку з наказами № 186 від 25 лютого 2013 року про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани та № 92-к від 04 березня 2013 року про звільнення з роботи. На зазначені вимоги закону та п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06 листопада 1992 року суд уваги не звернув. Крім цього, судом не було враховано те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази (акти), які б свідчили про те, що позивач відмовився надавати пояснення щодо здійснених ним порушень трудової дисципліни.

Враховуючи те, що відповідачем був порушений порядок застосування дисциплінарних стягнень, судова колегія вважає, що апеляційна скарга представника позивача ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а рішення суду - зміні з його скасуванням в частині відмови позивачу у задоволенні позовних вимог і ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про визнання наказів незаконними, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Середньоденний заробіток ОСОБА_3 становить 282 грн. 71 коп. (а. с. 24), а період оплати за вимушений прогул - з 04 березня 2013 року по 21 листопада 2013 року, що складає за зазначений період 74 352 грн. 73 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, судова колегія, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 18 жовтня 2013 року змінити.

Скасувати рішення суду в частині відмови ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог до Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» в особі Відокремленого підрозділу шахта «Привольнянська» про визнання наказів № 186 від 25 лютого 2013 року та № 92-к від 04 березня 2013 року незаконними, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» в особі Відокремленого підрозділу шахта «Привольнянська» про визнання наказів № 186 від 25 лютого 2013 року та № 92-к від 04 березня 2013 року незаконними, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Визнати незаконним наказ № 186 від 25 лютого 2013 року про застосування до ОСОБА_3 дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Визнати незаконним наказ № 92-к від 04 березня 2013 року в частині звільнення ОСОБА_3 за п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_3 на роботі на посаді прохідника дільниці ПР-2 Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» в особі Відокремленого підрозділу шахта «Привольнянська».

Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Лисичанськвугілля» в особі Відокремленого підрозділу шахта «Привольнянська» виплатити ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04 березня 2013 року по 21 листопада 2013 року в сумі 74 352 грн. 73 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги протягом 20-ти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: