№ справи:122/16967/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Домнікова М.В.

№ провадження:22-ц/190/6942/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Куриленко О. С.

________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Куриленко О.С.

суддів:Онищенко Т.С.,Даніла Н.М.,

при секретарі:Рижих М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства КБ «Приватбанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства КБ «Приватбанк» - Шуліки Аліни Володимирівни на заочне рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 02 вересня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

заочним рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 02 вересня 2013 року у задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, представник ПАТ КБ «Приватбанк» - Шуліка А.В. подала апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування заочного рішення суду з ухваленням нового рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся з позовними вимогами, строк позовної давності яких минув.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини сторін склалися з приводу кредитних відносин.

Поняття кредитного договору визначено в ст. 1054 ЦК України.

Загальні умови виконання зобов'язання встановлено ст. 526 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що 16.02.2005 року між позивачем та відповідачем було укладено договір кредиту №SI20SK00000059, згідно до умов якого відповідачу надаються грошові кошти у сумі 10 000 грн. на строк до 16.02.2007 р. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 40,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач не виконує належним чином свої зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим станом на 28.05.2013 року утворилась заборгованість у розмірі 39 613,38 грн., яка складається із наступних складових: заборгованості за кредитом - 2 628,91 грн., з заборгованості за відсотками у розмірі 14 039,18 грн., пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором у розмірі 22 945,29 грн.

Ст. 257 Цивільного кодексу України визначена загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Відповідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно до п. 31 Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 р. №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», враховуючи положення п. 7 ч. 11 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовами про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності відповідної заяви сторони у спорі.

Відповідно до п. 7 ч. 13 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» зі спливом строку позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової угоди (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлено майно тощо).

Строк виконання договору сплинув 16.02.2010 р., таким чином звернувшись до суду з позовом 13.06.2013 р. позивач пропустив трирічний строк позовної давності.

Позивач строк звернення до суду не просив поновити, не надав суду обґрунтованих доказів щодо наявності поважних причин для пропуску строку звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не надають підстав для зміни судового рішення.

Виходячи з встановленого, правова позиція суду першої інстанції по справі є правильною, а рішення суду відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

З урахуванням наведеного, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись статтями 303, 304, 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства КБ «Приватбанк» - Шуліки Аліни Володимирівни відхилити.

Заочне рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 02 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді: