КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-83/12 Головуючий у 1-й інстанції: Кантур А.М.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бужак Н. П.

Суддів Костюк Л.О., Твердохліб В.А.

при секретарі: Савін І.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в місті Прилуках та Прилуцькому районі Чернігівської області на постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 31 січня 2012 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного Фонду України в місті Прилуках та Прилуцькому районі Чернігівської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання витини певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в місті Прилуках та Прилуцькому районі Чернігівської області про визнання дій відповідача щодо відмови в переведенні позивача на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» незаконними, зобов'язання перевести на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» з 29.11.2011 року.

Відповідно до постанови Прилуцького міськрайонного суду Черкаської області від 31 січня 2012 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач Управління Пенсійного Фонду України в місті Прилуках та Прилуцькому районі Чернігівської області подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області та відмовити у задоволенні позову.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_3 перебуває на обліку в УПФ України в м. Прилуки та Прилуцькому районі Чернігівської області та отримує пенсію за віком.

29.11.2011 року позивач звернувся до УПФ у м. Прилуках із заявою про переведення його на пенсію відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу», проте в задоволенні такої заяви йому було відмовлено та направлено про це відповідний лист від 12.12.2011 року.

Із трудової книжки, копія якої була долучена до справи, вбачається, що протягом часу з 16.11.1979 року по 28.06.1990 року позивач працював в Прилуцькому міськфінвідділі на посадах начальника відділу державних доходів, заступника завідуючого - начальника інспекції доходів і завідуючого фінвідділом; з 02.11.1992 року позивачу присвоєно персональне звання радник податкової служби 2 рангу; 01.04.1995 року присвоєно звання радник податкової служби 1 рангу.

10.08.1994 року позивач прийняв присягу державного службовця.

26.11.1996 року позивача призначено на посаду першого заступника голови Прилуцької ДПА.

До 01.06.2000 року позивач працював на посаді голови ДПІ, після чого по 22.08.2001 року начальником управління оподаткування фізичних осіб.

Частиною другою статті 9 Закону України „Про державну службу" встановлено, що регулювання правового становища державних службовців, які працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України.

Статтею 37 вказаного Закону, зокрема, встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку.

Віднесення посад державних службовців до відповідних категорій посад державних службовців здійснюється відповідно до статті 25 зазначеного Закону. Посади працівників органів державної податкової служби цією статтею не передбачені.

Згідно із частиною другою статті 25 вказаного Закону віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.09.97 № 503-р "Про віднесення посад працівників місцевих державних податкових адміністрацій до відповідних категорій посад державних службовців" віднесено до відповідних категорій посад державних службовців тільки ті посади працівників державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і державних податкових інспекцій у районах, містах, районах у містах, які не мають спеціальних звань.

Посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання згідно із статтею 15 Закону України „Про державну податкову службу в Україні".

Таким чином, посадові особи органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання, Законом України „Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України не віднесені до відповідних категорій посад державних службовців.

Враховуючи зазначене, періоди роботи у державній податковій службі на посадах, за якими присвоюються спеціальні звання, до 20-річного стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії державного службовця незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку, не зараховуються. Тобто, якщо особа працювала у державній податковій службі на посаді, за якою присвоюється спеціальне звання, та виходить на пенсію не з посади державного службовця, вказаний період роботи до стажу державної служби їй не зараховується.

Водночас, стаж державної служби цим посадовим особам для призначення пенсії державного службовця обчислюється відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.94 № 283.

При цьому застосовується пункт 2 вказаного Порядку, відповідно до якого, до стажу державної служби, зокрема, зараховується робота на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів державної податкової служби.

Таким чином, період роботи у державній податковій службі посадових осіб на посадах, за якими присвоюються спеціальні звання, зараховується до 10-річного і більше стажу державної служби, який дає право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України „Про державну службу", у разі, якщо особа на час досягнення пенсійного віку працювала на посаді державного службовця.

Із наданої позивачем трудової книжки вбачається, що на час досягнення пенсійного віку, тобто у 2011 року позивач на державній службі не працював. Останнім місцем роботи є приватне підприємство «Автосервіс АТ» де позивач займав посаду мийника-прибиральника рухомого складу.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що відсутні правові підстави для переведення позивача на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу», а тому у задоволенні позовних вимог вважає за необхідне відмовити.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, а отже підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 198,202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 167, 198, 202 205, 207, 212, 254 КАС України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в місті Прилуках та Прилуцькому районі Чернігівської області задовольнити.

Постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 31 січня 2012 року скасувати.

Ухвалити у справі нову постанову наступного змісту.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Управління Пенсійного Фонду України в місті Прилуках та Прилуцькому районі Чернігівської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії відмовити .

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П

судді: Костюк Л.О.

Твердохліб В.А.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Твердохліб В.А.