Головуючий у 1 інстанції - Попревич В.М.

Доповідач - Принцевська В.П.

Категорія 5

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Жданова В.С.

суддів Принцевської В.П., Тимченко О.О.

при секретарі Баранчикові Е.В.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Донецька від 10 вересня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2012 року ОСОБА_1 звернулась з зазначеним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, посилаючись на наступні обставини.

19 березня 2012 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, ОСОБА_3 було укладено договір купівлі - продажу будинку АДРЕСА_1. В даному договорі вказано, що продавець ОСОБА_4 є власницею спірного будинка на підставі рішення Київського районного суду м.Донецька від 27.06.2008 року, яким за нею визнано право власності на цей будинок. Позивач вважає даний договір недійсним, оскільки вказане рішення Київського районного суду м.Донецька від 27.06.2008 року, скасовано рішенням Апеляційного суду Донецької області від 19.05.2009. Також ухвалою Київського районного суду м. Донецька від 17.06.2010 скасовано право власності за ОСОБА_4 на спірний будинок. Позивачка просила суд визнати недійсним договір купівлі - продажу будинку АДРЕСА_1 від 19.03.2012 укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, ОСОБА_3, а також визнати за нею право власності на спірний будинок.

Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 10 вересня 2013 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та визнання права власності було відмовлено.

З вказаним рішенням не погодилась ОСОБА_1 та оскаржила його в апеляційному порядку. Вона посилається на те, що суд неповно з»ясував обставини справи та дійшов неправильного висновку, що її права не порушені спірним договором купівлі-продажу. Просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов.

Апелянтка до суду не з»явилася, повідомлена про час і місце судового засідання телефонограмою № 3127, яка зареєстрована в журналі телефонограм № 2.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні також заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.

Відповідач ОСОБА_3 до суду не з»явилася, повідомлена про час і місце судового засідання судовою повісткою.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає необхідним частково задовольнити апеляційну скаргу з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України.

Постановою пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» передбачено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням Апеляційного суду Донецької області від 19 травня 2009 року скасовано рішення Київського районного суду м. Донецька від 27.06.2008 року, яким за ОСОБА_4 визнано право власності на будинок АДРЕСА_1.

Ухвалою Київського районного суду м. Донецька від 17 червня 2010 року допущено поворот виконання заочного рішення Київського районного суду м. Донецька від 27 червня 2008 року, з метою виконання рішення Апеляційного суду Донецької області від 19 травня 2009 року, а саме скасовано право власності за ОСОБА_4 на АДРЕСА_1.

19 березня 2012 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, ОСОБА_3 було, укладено договір купівлі - продажу будинку АДРЕСА_1.

Статтею 309 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Апеляційний суд перевірив доводи апеляційної скарги та дійшов висновку, що вони є обгрунтованими, оскільки відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивачка не є заінтересованою особою, якій вказаним правочином порушено її права та законні інтереси.

Статтею 61 ч. 3 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З матеріалів справи також вбачається, що в рішенні апеляційного суду Донецької області від 19 травня 2009 року, яким скасовано рішення Київського районного суду м.Донецька від 27.06.2008 року про визнання за відповідачкою ОСОБА_4 права власності на спірний будинок, встановлено, що згідно технічного паспорту спірного будинку від 5 травня 2007 року цей будинок належить ОСОБА_1 на підставі договорів купівлі-продажу від 18 травня 1995 року та від 21 квітня 1995 року, посвідчених Шостою донецькою державною нотаріальною конторою. Тобто при укладенні спірного договору купівлі-продажу спірний будинок належав не ОСОБА_4, а позивачці ОСОБА_1, і ОСОБА_4 не мала права відчужувати вказаний будинок відповідачам ОСОБА_3.

При таких обставинах відповідачі ОСОБА_2 є добросовісними набувачами спірного будинку на підставі вимог ст. 388 ЦК України, оскільки вони не знали та не могли знати про те, що продавець ОСОБА_4 не мала права відчужувати будинок.

Пленум Верховного суду України роз»яснив в пункті 10 Постанови № 9 від 6.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів надійсними», що повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі, здійснюється шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Тобто позивачка ОСОБА_1 в даному випадку обрала неправильний спосіб захисту її цивільних прав та інтересів, оскільки позов, який вона заявила не є віндикаційним.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає необхідним частково задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Донецька від 10 вересня 2013 року скасувати.

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та визнання права власності відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: