Головуючий у 1 інстанції: Фролова Л.Д.

доповідач: Мозговенко В.В.

Ухвала

Іменем України

05 листопада 2013 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого Мозговенка В.В.

суддів Круподері Д.О., Яременка А.Ф.

при секретарі Ільяшенко С.О.

з участю

прокурора Андреєвої Ж.М.

обвинуваченого ОСОБА_1

законного представника потерпілого ОСОБА_2

у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Донецької області розглянула кримінальне провадження № 12012050530000643 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_3 на вирок Торезького міського суду Донецької області від 28 серпня 2013 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Тореза Донецької області, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, який працює підземним електрослюсарем шахти «Об'єднана», раніше не судимого,

визнано винним за ст.128 КК України й призначено покарання у вигляді виправних робіт строком в один рік з відрахуванням у дохід держави 10 відсотків із суми заробітку.

Вироком суду було встановлено, що злочин було вчинено за наступних обставин.

Так, 28 червня 2012 року приблизно о 17:00 годині ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, проїздила на велосипеді біля будинку № 23 по вул. Сиваченко у м. Торезі, де на неї безпричинно напав собака, який вільно бігав по вулиці без намордника. Власник собаки ОСОБА_1, діючи із злочинною недбалістю, не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, у порушення п.2, п.3 (в), п.6 (г), п.7 Правил тримання собак, котів і хижих тварин у населених пунктах від 17 червня 1980 року, не вжив необхідних заходів, спрямованих на створення необхідних умов утримання собаки, в результаті чого собака безперешкодно вибіг на вулицю, де покусав ОСОБА_4

В результаті необережних дій ОСОБА_1 потерпілій ОСОБА_4 були заподіяні переломи обох кісток правого передпліччя в нижній третині, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості; відкриті множинні вдавлені точкові перелови кортикального шару обох кісток правої гомілки і укушені рани правого передпліччя та правої гомілки, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати та кримінальне провадження відносно нього закрити. Свої вимоги мотивував тим, що за вказане порушення тримання собаки він повинен був нести адміністративну відповідальність. Також вважає, що призначене йому покарання занадто суворим, стягнута з нього матеріальна шкода відшкодована ним добровільно, а стягнута моральна шкода є надмірно завищеною.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3 просить вирок суду скасувати та кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 закрити мотивуючи тим, що не доведено. Що саме його собака покусала потерпілу. Судом не була прийнята до уваги квитанція, яка підтверджувала відшкодування обвинуваченим матеріальної шкоди. Також послалася на те, що володільцем собаки є ОСОБА_5, а не обвинувачений. Крім того, вказала, що обвинувачений не повинен був і не міг передбачити настання таких наслідків.

Вислухавши доповідача, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та обсудивши доводи апеляційних скарг колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 порушив п.2, п.3 (в) , п.6 (г) та п.7 Правил тримання собак, котів і хижих тварин у населених пунктах, оскільки він не вжив усіх необхідних заходів, спрямованих на створення умов утримання собаки, внаслідок чого настали суспільно-небезпечні наслідки у вигляді заподіяння потерпілій ОСОБА_4 тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 стверджував, що під час нападу його собаки на потерпілу він знаходився у будинку й відпочивав після роботи. Про напад собаки на потерпілу він дізнався від своєї племінниці. Крім цього, пояснив, що собака неодноразово прогризала дошки у паркані й самовільно вибігала на вулицю. Як саме вибігла собака на вулицю він не знає, оскільки як вийшов з будинку, собака знаходилася у дворі.

Доводи апеляцій про те, що не доведено, що саме його собака покусала потерпілу, колегія суддів вважає не обґрунтованими, оскільки даний факт в суді підтвердили свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, які підтвердили, що саме собака обвинуваченого покусала потерпілу. Крім того, цей факт підтверджує те, що племінниця обвинуваченого кликала цю собаку намагаючись перешкодити нападу собаки на потерпілу.

Доводи апеляцій, що ОСОБА_1 може відповідати лише в адміністративному порядку, колегія суддів вважає не обґрунтованими з наступних підстав. Так, при заподіянні тілесного ушкодження шляхом бездіяльності йдеться про нездійснення винним дій, які запобігли б заподіянню шкоди чужому здоров'ю, за умови, якщо він був зобов'язаний і мав можливість здійснити їх. В даному випадку обвинувачений не забезпечив належне утримання свого собаки хоч й повинен був це зробити, внаслідок чого остання покусала потерпілу завдавши їй тілесні ушкодження середньої тяжкості. А в ст.154 КУпАП йдеться про порушення правил тримання собак, що спричинило заподіяння шкоди здоров'ю людей або їх майну.

Згідно вимогам 404 КПК України суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції виключно, якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду у суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення. В суді першої інстанції ОСОБА_1 не заявляв, що вказана собака належить не йому, а його дружині, а тому вони не можуть бути взяті до уваги.

Також, колегія суддів вважає, що вказана у вироку сума відшкодування моральної шкоди відповідає характеру та обсягу страждань завданих потерпілій.

На підставі викладеного, керуючись ст.404,407,419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Торезького міського суду Донецької області від 28 серпня 2013 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.

Копію ухвали направити сторонам.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом трьох місяців з дня проголошення ухвали.

Судді