Справа № 22ц-1833/2006 Категорія - цивільна
Головуючий у першій інстанції -Білоус М.В. Доповідач - Лакіза Г.П.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2006 року м. Чернігів
Апеляційний суд Чернігівської області
у складі:
головуючого - судді: Євстафіїва O.K.
суддів: Лакізи Г.П., Редьки А.Г.
при секретарі: Рачовій І.І..
з участю: позивачки ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Прилуцького міськрайонного суду від 06 жовтня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Державна виконавча служба у м.Прилуки та Прилуцькому районі, про стягнення збитків,
встановив:
У червні 2006 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь: 4678,82 грн. збитків, заподіяних невиконанням грошового зобов"язання; 431 грн. судових витрат (51 грн. держмита, ЗО грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 350 грн. витрат на правову допомогу). Свої вимоги позивач мотивувала тим, що рішенням місцевого суду м.Прилуки від 22.04.2002р. з ОСОБА_2 на її користь стягнуто 10655,80 грн. боргу за квартиру та 106 грн. на повернення судових витрат по справі. В той же день судом виписаний виконавчий лист, на підставі якого відкрито виконавче провадження. 13.06.2006р. рішення виконано повністю і виконавче провадження закрито. Однак, з 22.04.2002р. по 13.06.2006р. ОСОБА_2 сума боргу взагалі не погашалась. ОСОБА_1 вважає, що відповідач прострочив виконання грошового зобов"язання і відповідно до ст.625 ЦК України на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
2
Оскаржуваним рішенням суду позовні вимоги ОСОБА_1 залишені без задоволення в зв'язку з безпідставністю заявлених вимог.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Прилуцького міськрайонного суду від 06 жовтня 2006 року та постановити нове рішення по суті позовних вимог. Свої вимоги мотивує тим, що суд прийняв до уваги показання свідка - колишнього держвиконавця, що ОСОБА_2 пропонував їй надати квартиру в рахунок погашення боргу. Однак вони нічим не підтверджені. Крім того, судом були взяті до уваги показання свідка ОСОБА_3 щодо відмови позивачки отримувати кошти за рішенням суду частками. Проте, держвиконавцем не було надано жодної квитанції щодо отримання коштів від відповідача в період з 2002 по 2006 рік в рахунок виплати боргу та не надано жодної письмової заяви позивачки про відмову в отриманні таких коштів частками.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін, виходячи з наступного.
По справі встановлено, що рішенням місцевого суду м.Прилуки від 22.04.2002р., яке набрало законної сили 23.05.2002 р. (а.с.4), з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто 10655 грн. 80 коп. суми боргу та 106 грн. в повернення держмита по справі. 22.04.2002р. було виписано виконавчий лист. Відкрите виконавче провадження 26.10.2004р. (а.с.14) на підставі заяви ОСОБА_1 від 22.10.2004 р. (а.с.13), тобто більше, ніж через два роки після набрання законної сиди рішенням суду про стягнення на її користь боргу. 13.06.2006р. виконавче провадження закінчено в зв"язку з повним фактичним виконанням згідно платіжного доручення №НОМЕР_1 (а.с. 5, 12).
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що вина відповідача ОСОБА_2 у несвоєчасному виконанні судового рішення відсутня, оскільки в ході судового розгляду справи підтверджено, що ОСОБА_1 відмовлялась від виконання ОСОБА_2. судового рішення про стягнення суми боргу періодично частинами, а наполягала лише на поверненні їй всієї суми боргу одночасно. Такий висновок суду підтверджується поясненнями представника третьої особи відділу Державної виконавчої служби у місті Прилуки та Прилуцькому районі, старшого державного виконавця ОСОБА_3, поясненнями свідка ОСОБА_4. -колишнього державного виконавця цього ж відділу, а також довідкою старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби у місті Прилуки та Прилуцькому районі ОСОБА_3 (а.с.22-23).
Крім того, встановлена статтею 625 Цивільного кодексу України відповідальність за порушення грошового зобов'язання шляхом сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, а також трьох процентів річних від простроченої суми, не може застосовуватись до даних правовідносин, оскільки спір між сторонами з приводу зобов'язання кредитора сплатити боржнику суму боргу вже вирішений судом 22.04.2002 р. При зверненні до суду з позовом про стягнення боргу вимога про стягнення індексу інфляції та процентів від простроченої суми боргу ОСОБА_1 не заявлялась, і судом було стягнуто тільки суму боргу. Після набрання рішенням суду законної сили
з правовідносини сторін з приводу стягнення 10655,80 грн. суми боргу та 106 грн. в повернення держмита перейшли в стадію виконання судового рішення, і регулюються вже не Цивільним кодексом, а Законом України „Про виконавче провадження". Посилання ОСОБА_1 на положення частини 5 статті 11 Цивільного кодексу України про те, що цивільні права та обов'язки (у тому числі і щодо відповідальності за порушення грошового зобов'язання) можуть виникати з рішення суду у випадках, встановленими актами цивільного законодавства, є безпідставними, оскільки чинним цивільним законодавством відповідальність за порушення грошового зобов'язання відповідно до статті 625 ЦК України на стадії виконання судового рішення про стягнення боргу не встановлена. Крім того, на час вирішення судом позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, тобто на 22.04 2002 p., діяв Цивільний кодекс 1963 року. Правові підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 214 Цивільного кодексу 1963 року (зі змінами від 08.10.1999 року), також відсутні з викладених вище мотивів.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 313, 314, 315, 317, 319 Цивільного процесуального Кодексу України , апеляційний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити.
Рішення Прилуцького міськрайонного суду від 06 жовтня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але вона може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: