Головуючий суду 1 інстанції - Комплєктова Т.О.

Доповідач - Масенко Д.Є.

Справа № 428/234/13-ц

Провадження № 22ц/782/4490/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі :

головуючого - судді Масенко Д.Є.,

суддів - Орлова І.В., Бережної С.В.,

при секретарі - Гайворонській Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луганську справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03 жовтня 2013 року у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

встановила:

У січні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № DNH4KS87870652 від 20.07.2006р. в сумі 87386,41грн. та судові витрати 873,86грн.

В обґрунтування позову ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначив, що відповідно до умов кредитного договору № DNH4KS87870652 від 20.07.2006р. ОСОБА_2 отримав кредит в розмірі 7046,92гр. за сплатою відсотків за користування у розмірі 25,08% на рік, з кінцевим терміном повернення 18.07.2008р. Згода відповідача на укладання кредитного договору на відповідних умовах підтверджена підписом ОСОБА_2 у заяві до якої додано умови надання кредиту. Також, сторонами встановлено строк позовної давності у 5 років. У порушення умов договору відповідач свої зобов'язання належним чином не виконував, у зв'язку з чим, станом на 28.12.2012р., утворилась заборгованість в сумі 87386,41грн., яку позивач і просив стягнути з відповідача.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03.10.2013р. відмовлено у задоволені позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».

Не погоджуючись з цим рішенням представник ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся з апеляційною скаргою та посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення осіб, які з'явились, дослідивши надані докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла до наступного.

Згідно зі ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, під час ухвалення рішення суд у числі інших вирішує також питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Наведені вимоги закону судом виконані у повному обсязі не були.

Судом першої інстанції було встановлено, що 20.07.2006р. між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № DNH4KS87870652, відповідно до якого відповідач отримав кредит в сумі 7046,92грн. з кінцевим терміном повернення 18.07.2008р. за умови сплати відсотків за користування у розмірі 25,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. У зв'язку з невиконанням позичальником зобов'язань за кредитом, станом на 28.12.2012р. виникла заборгованість.

Також, судом 1 інстанції встановлено, що позичальник доручив банку, без додаткового узгодження, перерахувати кошти в сумі 5683грн. на поточний рахунок ТОВ «Парт-Технотрейд», а також комісію компанії, зазначену в п.2.2 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам, для придбання техніка, яка передається у заставу.

Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції виходив з положень ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та перекази коштів в Україні» та тих обставин, що відповідач ОСОБА_2 не отримував від відповідача гроші за кредитним договором, не отримував побутову техніку, на придбання якої було надано кредит та взагалі не укладав кредитний договір. Пославшись на пояснення представника відповідача, суд першої інстанції виходив також з того, що 20.07.2006р. до відповідача звернулись невідомі йому особи з пропозицією працевлаштування, для чого ОСОБА_2 надав їх власний паспорт, який йому було повернуто наступного дня з посиланням на неможливість його працевлаштування. Крім того, суд першої інстанції взяв до уваги відсутність доказів перерахунку позивачем коштів на рахунок ТОВ «ПАРТ-Технотрейд» за спірним кредитним договором та відсутність доказів отримання відповідачем коштів або товару, однак з такими висновками суду 1 інстанції судова колегія погодитись не може з огляду на наступне.

Так, судом 1 інстанції правильно встановлено обставини укладання між сторонами по справі 20.07.2006р. кредитного договору № DNH4KS87870652, відповідно до якого відповідач отримав кредит в сумі 7046,92грн. з кінцевим терміном повернення 18.07.2008р. за умови сплати відсотків за користування у розмірі 25,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та наявність заборгованості станом на 28.12.2012р. в сумі 87386,41грн. через невиконання відповідачем умов цього договору, проте суд 1 інстанції помилково дійшов висновку про наявність підстав щодо неотримання відповідачем грошових коштів або товару за цим договором через наявність у справі рахунку № 127 від 20.07.2006р. на суму 5683грн. (а.с.47) та меморіального ордеру від 21.07.2006р. на суму 5683грн.

Також, судова колегія вважає помилковим висновок суду 1 інстанції щодо не укладання відповідачем спірного кредитного договору з огляду на пояснення представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4, оскільки ці пояснення не підтверджені доказами, як того вимагають положення ст. 60 ЦПК України та спростовуються наявною у справі заявою відповідача ОСОБА_2 на отримання кредиту (а.с.3) і відсутністю доказів фіктивності його підпису на цій заяві.

Отже, судова колегія вважає, що висновок суду першої інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог, з урахуванням положень ст. 526 ЦК України є помилковим, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Згідно ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право:

1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін;

2) скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних

вимог;

3) змінити рішення;

4) постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і закриття

провадження у справі або залишення заяви без розгляду.

У відповідності зі ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що при розгляді вказаного позову мало місце невідповідність висновків суду обставинам справи, які призвели до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 309, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

вирішила:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03 жовтня 2013 року -скасувати.

Ухвалите нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 87 386 (вісімдесят сім тисяч триста вісімдесят шість) гривень 41 копійку та судові витрати у розмірі 873 (вісімсот сімдесят три) гривні 86 копійок.

Рішення набирає чинності негайно, однак може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: