Справа №346/2066/13-ц
Провадження №22-ц/779/2640/2013
Категорія 45
Головуючий у 1 інстанції Хільчук І.І.
Суддя-доповідач Шалаута Г.І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2013 року м.Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої-судді: Шалаути Г.І.,
суддів: Горейко М.Д., Девляшевського В.А.,
секретаря: Турів О.М.,
з участю сторін: апелянта ОСОБА_2,
відповідача ОСОБА_3,
представника відповідача - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Корницької сільської ради, ОСОБА_3, третьої особи управління Держземагенства в Коломийському районі про визнання незаконним рішення Корницької сільської ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, зустрічним позовом Корницької сільської ради до ОСОБА_2, третьої особи ОСОБА_3 про знесення житлового будинку, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 26 вересня 2013 року, -
встановила:
У квітні 2013 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 та Корницької сільської ради про визнання незаконними рішення Корницької сільської ради №89 від 27 листопада 2001 року про передачу у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,1192 га для будівництва та обслуговування жилого будинку та державного акту на право власності на цю земельну ділянку серії ЯЛ №395367 площею 0.1192 га, виданого ОСОБА_3 на підставі зазначеного рішення, які вважає незаконними, такими, що порушують його права, так як на цій земельній ділянці знаходиться належний йому на праві власності старий будинок. Зазначив, що про вказані рішення дізнався у 2012 році при розгляді справи за позовом ОСОБА_3 до нього про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою. Вважає, що оскаржуване рішення та державний акт на право власності на земельну ділянку суперечать нормі ст.30 Земельного кодексу України в редакції 1992 року та 120 ЗК України, де зазначено, що при переході права власності на будівлю, споруду, переходить право користування земельною ділянкою, а відповідно до ст.377 ЦК України до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій розташована споруда. Вважає, що постановленим рішенням органу місцевого самоврядування та державним актом порушено зазначені ним правові норми та його права, а тому просив позов задовольнити.
Корницька сільська рада звернулась з зустрічним позовом до ОСОБА_2, в якому просила зобов'язати відповідача знести одноповерховий старий дерев'яний будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1. Зазначила, що згідно рішень Корницької сільської ради від 25.08.1984 року №27 та від 24.02.1998 року №7 відповідний житловий будинок підлягав знесенню. ОСОБА_3 звертався в суд з позовом про знесення вказаного будинку відповідачем, однак апеляційним судом було відмовлено в позові, а в мотивувальній частині ухвали зазначено, що право звернення до суд з таким позовом має орган місцевого самоврядування, а тому Корницька сільська рада і звернулась із даним позовом.
Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 26 вересня 2013 року в задоволенні первісного позову ОСОБА_2 до Корницької сільської ради, ОСОБА_3, третьої особи управління Держземагенства в Коломийському районі про визнання незаконним рішення Корницької сільської ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку відмовлено за пропуском строку позовної давності.
Зустрічний позов Корницької сільської ради до ОСОБА_2, третьої особи ОСОБА_3 про знесення старого житлового будинку задоволено, поновлено строк позовної давності для звернення до суду. Зобов'язано ОСОБА_2 знести одноповерховий старий дерев'яний будинок загальною площею 43,3 кв.м., житловою площею 33,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до рішення виконавчого комітету Корницької сільської ради від 24 лютого 1998 року №7.
На зазначене рішення ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Апелянт зазначає, що оскаржуване рішення постановлене з порушенням норм матеріального прав - ст.ст.319, 321, 346 ЦК України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, які визначають, що право власності є непорушним, власник вправі розпоряджатися своїм майном та, незважаючи на зазначені норми, суд своїм рішенням позбавив апелянта права власності на житло, а іншого він немає. Також суд порушив норми процесуального права - ч.3 ст.61 ЦК України, не врахувавши рішення Коломийського міськрайонного суду від 14 червня 2012 року, яке має преюдиційне значення для даного позову. Вважає, що Корницька сільська рада теж пропустила строк позовної давності, про застосування якого він подавав заяву, яку суд безпідставно відхилив. Суд не врахував, що рішення Корницької сільської ради прийняті з порушенням ст.27 ЗК України в редакції 1992 року, в якій перелічено підстави припинення права користування земельною ділянкою, серед яких немає такої, як знесення будинку. Також апелянт зазначив, що оскаржене рішення Корницька сільська рада прийняла на підставі ст.101 ЦК УРСР 1963 року, якою було передбачено, що в особистій власності громадянина може бути лише один жилий будинок (або частина його), який в даний час втратив чинність. З цих підстав апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким його позов задовольнити, а в зустрічному позові відмовити.
В судовому засіданні апелянт ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримав, хоча не заперечив, що у листопаді 1998 році між ним та ОСОБА_2 було погоджено розподіл земельних ділянок, а у 2001 році він підписав акт погодження меж земельної ділянки ОСОБА_3 у зв'язку з тим, що той виготовляв документи на приватизацію,ОСОБА_3 підписав аналогічні документи йому на виготовлення документів з приватизації земельних ділянок. Такі дії він вчинив на прохання матері, бо не усвідомлював їх наслідків. До нього перейшла земельна ділянка площею 0,141 га (суміжна земельна ділянка по АДРЕСА_2), на якій він самовільно розпочав будівництво нового житлового будинку у 1998 році, але не добудував його, в даний час має інвалідність третьої групи і не спроможний займатися будівництвом. Апелянт пояснив, що тимчасово проживає в сусідньому селі. Пістинь Косівського району по вул.Українська, 188 у своєї знайомої, яка має медичну освіту та здійснює догляд за ним. Просив апеляційну скаргу задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 доводів апелянта не визнав, зазначив, що ОСОБА_2 добровільно погодився у 1998 році на те, щоб спірна земельна ділянка по АДРЕСА_1, на якій знаходиться старий житловий будинок апелянта, а також новий, що належить на праві власності йому - ОСОБА_3, а тому оскаржуваним рішенням Корницької сільської ради №89 від 27.11.2001 року спірна земельна ділянка була передана йому у приватну власність. З цього часу апелянт знав про оспорюване рішення і не оскаржував його, а тому суд правильно відмовив йому у задоволенні позову за пропуском строку позовної давності. Просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив врахувати заперечення проти позову з додатками, які спростовують доводи апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія знаходить доводи апеляційної скарги обґрунтованими частково щодо невідповідності рішення суду першої інстанції про задоволення зустрічного позову Корницької сільської ради вимогам норм процесуального права, зокрема його немотивованості та вважає, що рішення в цій частині слід скасувати з постановленням нового рішення, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦПК України мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини і визначені відповідно до них правовідносини; мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення сторін, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти; встановлює чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, а якщо були, то ким; із зазначенням назви, статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону, на підставі якого вирішено справу, а також процесуального закону, яким суд керувався.
В порушення вимог зазначеної процесуальної норми права, а також роз'яснень, викладених у п.п. 8, 11, 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення суду першої інстанції не містить мотивувальної частини в частині, що стосується зустрічного позову. Постановивши рішення про поновлення строку позовної давності Корницькій сільській раді, про поновлення якого вона не заявляла вимоги та задовольняючи зустрічний позов, суд не з'ясував, що є предметом спору, якими правовими нормами він регулюється, які зобов'язання виникли у ОСОБА_2 перед Корницькою сільською радою та з якого часу слід рахувати строк позовної давності чи порушені права ОСОБА_2 і ким, за захистом яких він звернулася до суду, суд не зазначив норми матеріального права: назви статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону, на підставі якого вирішив справу, а тому таке рішення не можна вважати законним і обґрунтованим.
По суті встановленого, колегія суддів виходить з наступного.
В іншій частині апеляційну скаргу слід відхилити як необґрунтовану, виходячи з таких підстав.
ОСОБА_2, подаючи позов до суду у квітні 2013 року до ОСОБА_3 та Корницької сільської ради про визнання незаконними рішення Корницької сільської ради №89 від 27 листопада 2001 року про передачу у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,1192 га для будівництва та обслуговування жилого будинку та державного акту на право власності на цю земельну ділянку серії ЯЛ №395367 площею 0,1192 га, виданого ОСОБА_3 на підставі зазначеного рішення, зіслався на те, що про таке рішення та Державний акт дізнався у 2012 році. Вважає їх незаконними, такими, що порушують його права, оскільки на приватизованій ОСОБА_3 земельній ділянці знаходиться належний йому на праві власності старий житловий будинок. Позивач зазначив, що про зазначені рішення дізнався у 2012 році при розгляді справи Коломийським міськрайонним судом від 14.06.2012 року за позовом ОСОБА_3до нього про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, яким в позові ОСОБА_3 було відмовлено, а тому воно має преюдиційне значення. Між тим такі доводи не відповідають встановленим обставинам справи та правовим нормам ст.ст.60, 61 ЦПК України, на які посилається апелянт.
Ст.60 ЦПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених законом.
Ст.61 ЦПК України визначає підстави звільнення від доказування. В п.1, 3 цієї статті зазначено, що обставини, визнані сторонами та іншими особами,які беруть участь у справі, доказуванню не підлягають. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській чи адміністративній справі, що набрало законної сили, не підлягають доказуванню при розгляді інших справ, в яких беруть участь ті самі особи, або особа щодо якої встановлено ці обставини.
Колегією встановлено та не заперечується сторонами - ОСОБА_2, ОСОБА_3 та Корницькою сільською радою наступне.
Рішенням виконкому Корницької сільради від 25.08.1984 року№27 надано дозвіл ОСОБА_6- батькові сторін на будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 на існуючій присадибній земельній ділянці для будівництва та обгслуговування житлового будинку площею 0,12 га та зобов'язано ОСОБА_2 до початку будівництва виготовити у відділі архітектури необхідну документацію та після закінчення будівництва нового будинку знести старий будинок. Контроль за виконанням цього рішення покладено на Корницьку сільську раду. У 1995 році ОСОБА_6 помер, не закінчивши будівництво нового будинку та не знісши старого будинку.
Спадщину прийняли ОСОБА_2- син та ОСОБА_7- дружина, отримавши свідоцтво про право на спадщину за законом від 20.02.1996 року по 1/3 кожному із зазначенням у свідоцтві, що згідно рішення №27 виконкому Корницької сільради від 25.08.1984 року старий будинок підлягає знесенню після закінчення будівництва нового будинку.
Того ж дня - 20.02.1996 року ОСОБА_2 та ОСОБА_7 уклали нотаріально засвідчену угоду про розподіл спадкового майна, згідно якої ОСОБА_2 прийняв спадкове майно - старий житловий будинок, два сараї, вбиральню, криницю, огорожу, а ОСОБА_7 - цегляний незавешений будівництвом будинок (54% готовності).
28.03.1996 року ОСОБА_7 подарувала незавершений будівництвом будинок по АДРЕСА_1 відповідачу ОСОБА_3
Рішенням Корницької сільської ради від 24.02.1998 року №7 позивачу надано дозвіл на продовження будівництва самовільно розпочатого нового житлового будинку на суміжній земельній ділянці по АДРЕСА_2 та зобов'язано його знести старий будинок по АДРЕСА_1 до 01.06.2008 року.
17.11.1998 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підписали акт розподілу земельних ділянок між ними, згідно якого ними обома погоджено, що ОСОБА_3 переходить земельна ділянка для обслуговування та будівництва житлового будинку площею 0,112 га, на якій знаходиться новий будинок ОСОБА_3 та старий будинок ОСОБА_2 по АДРЕСА_1, а ОСОБА_2- земельна ділянці для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,14 га по АДРЕСА_2, а також земельна ділянка для ведення селянського господарства такої ж площі. 12.12.2001 року позивач підписав акт погодження межових знаків спірної земельної ділянки, яка передається у приватну власність ОСОБА_3, а відповідач в свою чергу підписав акт погодження меж земельних ділянок ОСОБА_2 від 25.07.2001 року як суміжний землекористувач (а.с.116) та акт встановлення межових знаків від 19.06.2002 року(а.с.117).
Таким чином, майже в один час на протязі 2001-2002 років ОСОБА_3 та ОСОБА_2 приватизували відповідні земельні ділянки за погодженням один з одним відведені для будівництва та обслуговування будинків по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2 та отримали відповідні державні акти (а.с.126, 127) на право приватної власності на землю.
Зазначеним стверджується, що позивач дізнався про оскаржуване ним рішення Корницької сільської ради та державний акт не у 2012 році, а з часу їх прийняття, а тому пропустив строк позовної давності і судом в цій частині винесено правомірне рішення про відмову в позові за пропуском строку позовної давності.
Оцінюючи досліджені докази в їх сукупності, колегія погоджується з рішенням суду першої інстанції про те, що про порушене право ОСОБА_2 дізнався при підписанні ним зазначених вище правовстановлюючих документів, не оспорював рішення Корницької сільської ради, пропустив загальний строк позовної давності, який згідно змісту ст.257 ЦК України встановлюється у три роки і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Частиною 3 та ч.4 ст.267 ЦК України передбачено, що сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови у позові.
На а.с.74 є заява подана відповідачем ОСОБА_3 про застосування строку позовної давності.
Крім того, погодження самим позивачем передачі ОСОБА_3 у приватну власність оспорюваної ним земельної ділянки, погодження ним акту відводу меж цієї земельної ділянки в натурі, колегія розцінює як добровільну відмову від користування, а тому його посилання, що приватизацією зазначеної земельної ділянки відповідачі порушили його права є безпідставним.
Згідно змісту ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують такі права і обов'язки.
Згідно ч.1 та 5 ст.12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного чи нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом (наприклад, якщо особа не визнана за рішенням суду недієздатною).
Оскільки ОСОБА_2 не визнаний судом недієздатним, відповідає за свої вчинки та розуміє значення своїх дій, то його посилання на те, що погоджуючи приватизацію у 2001 році спірної земельної ділянки відповідачу, зробив так на прохання матері, не розумів про наслідки таких дій, не заслуговує на увагу.
Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа вправі звернутися до суду в порядку, встановленому цим кодексом за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав чи інтересів.
Щодо зустрічного позову, то на думку колегії, такий підлягає задоволенню, а доводи апелянта в цій частині слід відхилити, виходячи з наступного.
Колегія вважає безпідставними доводи апелянта про те, що рішення Корницької сільської ради про знесення старого будинку було постановлено відповідно до норми ст.101 ЦК УРСР 1963 року, так як дана норма закону втратила чинність 16.12.1993 року, тобто ще до прийняття рішення Корницької сільської ради від 24.02.1998 року №7, а тому таке прийнято з інших підстав.
Колегією встановлено, що предметом зустрічного позову є спонукання до виконання зобов'язань позивача - відповідача ОСОБА_2 як спадкоємця, що прийнявши спадщину після смерті спадкодавця - ОСОБА_6 у 1996 році, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину від 20.02.1996 року(а.с.9-10) та угодою про поділ спадкового майна від того ж дня(а.с.10), якими підтверджується, що ОСОБА_2 прийняв спадкове майно (старий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1).
Згідно статті 524 ЦК УРСР 1963 року, чинної на час прийняття спадщини (коментована редакція) під спадкуванням слід розуміти перехід спадкового майна після смерті власника(спадкодавця)до інших осіб спадкоємців.
П.4 ст.524 цього ж Кодексу передбачав, що для спадкоємця, який прийняв спадщину виникають як майнові права, так і обов'язки спадкодавця (аналогічне міститься у відповідній статті ЦК України від 16.01.2003 року)
В порядку спадкування переходять майнові права( в тому числі право особистої власності на майно(ст.100 ЦК 1963 року) та вимоги зобов'язального характеру(ст.151 ЦК 1963 року).
Ст.151 ЦК України 1963 року передбачала, що в силу зобов'язання одна особа(боржник)зобов'язана здійснити в користь іншої(кредитора), в даному випадку -Корницької сільської ради певну дію, передати майно, виконати роботи і т.п., а кредитор вправі вимагати виконання таких зобов'язань.
Оскільки спадкодавець ОСОБА_6 зобов'язався перед Корницькою сільською радою знести старий будинок після завершення будівництва нового, то такий обов'язок перейшов до ОСОБА_2, оскільки такі зобов'язання в силу об'єктивних причин спадкодавець не зміг виконати. Строк виконання обов'язку обумовлювався закінченням будівництва нового будинку.
Оскільки новий будинок був зданий в експлуатацію у 2002 році, але повністю будівництвом не був завершений до 2011 року, чого не заперечував позивач-відповідач ОСОБА_2.(про це відображено в рішенні Коломийського міськрайонного суду від 14.06.2012 року), то Корницька сільська рада не пропустила строку позовної давності для звернення до суду із зустрічним позовом, який підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що Корницька сільська рада, приймаючи оспорювані ним рішення порушила ст.30 Земельного кодексу України в редакції 1992 року та 120 ЗК України, в яких зазначено, що при переході права власності на будівлю, споруду, до власника будинку переходить право користування земельною ділянкою, також нею порушено вимоги ст.377 ЦК України, якою передбачено, що до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій розташована споруда.
Колегія не знаходить такі доводи обґрунтованими, оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спільно користувалися таким правом, до погодження ОСОБА_2 передачі ОСОБА_3 спірної земельної ділянки у приватну власність шляхом підписання акту передачі від 17.11.1998 року та акту погодження ним меж спірної земельної ділянки в натурі від 12.12.2001 року(а.с.76), яка з його ж згоди передана ОСОБА_3 у приватну власність.
З огляду на викладене апелянт не довів, що відповідачами порушено його права та правові норми, які передбачають способи захисту права власності.
Також не є обґрунтованими доводи апелянта про те, що рішення Коломийського міськрайонного суду від 14.06.2012 року має преюдиційне значення для даного спору, оскільки таке рішення постановлене не між тими самими сторонами та з іншим предметом позову. Апелянт посилається на те, що своїми рішеннями Корницька сільська рада позбавила його права власності на єдине житло, що суперечить конституційним нормам та нормам права про захист права власності, однак такі твердження не підтверджуються обставинами справи.
Ст.321 ЦК України передбачено, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Отримавши старий будинок у спадщину після смерті батька ОСОБА_2, ОСОБА_2 усвідомлював, що такий підлягає знесенню після закінчення будівництвом нового будинку(про це було зазначено у свідоцтві про право на спадщину за законом від 20.02.1996 року(а.с.9), тобто його право власності було обмежено законом настанням певних обставин. Апелянт жодного з рішень Корницької сільської ради, які його зобов'язували до вчинення певних дій не оскаржував.
З актів Корницької сільської ради від 12.11.2012 року з участю депутатів Корницької сільської ради обстеження старого будинку та з додатків до заперечення апеляційної скарги (фотокопії старого будинку) вбачається, що старому будинку понад 100 років(а.с.54,55), він знаходиться в аварійному стані, після сильних дощів рівень води піднімається вище підлоги, стіни з боків обвалюються, дерев'яні конструкції рихлі, речей повсякденного вжитку в будинку немає, що викливає сумнів у тому, що такий будинок є придатним та безпечним для проживання.
З довідки-підтвердження Пістинської сільської ради на запит адвоката (а.с.56) вбачається, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає без реєстрації в с.Пістинь Косівського району по вул.Українській, 188 з 2004 року. Такі ж обставини підтверджено письмовими поясненнями ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та іншими особами(сусідами-мешканцями АДРЕСА_3).
З виписки акту огляду Івано-Франківської травматологічної МСЕК №898525 серії 10ААА вбачається, що ОСОБА_2 є інвалідом третьої групи від загального захворювання з 01.06.2012 року, безстроково, стороннього догляду не потребує.
На підставі ст.ст.151, 321, п.4 ст.524 ЦК України 1963 року, ч.1, 5 ст.11, ч.1, 5 ст.12, ч.3, 4 ст.267 ЦК України від 16.01.2003 року, керуючись ст.ст.307, 309, 313, 314, 316, 317-319, 323-325 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Коломийського районного суду Івано-Франківської області від 26 вересня 2013 року в частині задоволення зустрічного позову Корницької сільської ради до ОСОБА_2, третьої особи ОСОБА_3 про знесення старого житлового будинку, яким зобов'язано ОСОБА_2 знести одноповерховий старий дерев'яний будинок загальною площею 43,3 кв.м., житловою площею 33,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до рішення виконавчого комітету Корницької сільської ради від 24 лютого 1998 року №7 скасувати.
В цій частині постановити нове рішення. Зустрічний позов Корницької сільської ради до ОСОБА_2, третьої особи ОСОБА_3 про знесення старого житлового будинку задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_2 знести одноповерховий старий дерев'яний будинок загальною площею 43,3 кв.м., житловою площею 33,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.
Судді Г.І.Шалаута
М.Д.Горейко
В.А.Девляшевський