Справа №341/2014/13-ц

Провадження №22ц/779/2572/2013

Категорія 51

Головуючий у 1 інстанції Гаполяк Т.В.

Суддя-доповідач Шалаута Г.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2013 року м.Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої-судді: Шалаути Г.І.,

суддів: Девляшевського В.А., Горейко М.Д.,

секретаря: Петріва Д.Б.,

з участю сторін: представника апелянта - Струка Б.А.,

позивача ОСОБА_3,

представників позивача - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника Національного заповідника "Давній Галич" - Возного Олега Йосифовича на окрему ухвалу Галицького районного суду Івано-Франківської області від 6 вересня 2013 року позовом ОСОБА_3 до Національного заповідника "Давній Галич" про визнання незаконним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення

встановила:

6 вересня 2013 року Галицьким районним судом Івано-Франківської області під час розгляду справи за позовом ОСОБА_3 до Національного заповідника "Давній Галич" про визнання незаконним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення постановлено окрему ухвалу, яку направлено міністру культури України та прокурору Галицького району Івано-Франківської області для вжиття заходів, спрямованих на усунення та недопущення в подальшому виявлених порушень закону.

На зазначену ухвалу представник відповідача подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що така є незаконною та підлягає скасуванню з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування обставин справи та недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими. Представник апелянта зазначає, що судом при постановленні ухвали не дотримано загальних вимог, які ставляться до ухвал, а тому окрема ухвала є немотивованою, необґрунтованою, неконкретизованою. На думку представника апелянта, посилання суду в ухвалі на норми виключно Закону України "Про доступ до публічної інформації" є некоректними узагальнюючими, не пов'язані з іншими законами та нормативними актами, які регулюють сферу доступу, збереження та обробки інформації. При постановленні окремої ухвали судом не враховано положень Закону України "Про захист персональних даних", саме на виконання ст.ст.10, 14, 16, п.5 ст.24 якого генеральним директором Національного заповідника "Давній Галич" і було видано наказ від 24 січня 2013 року №4-ОД "Про забезпечення, збереження та конфіденційності документів". Апелянт стверджує, що цим наказом жодним чином не було порушено права громадян та працівників на доступ до публічної інформації, а судом при постановленні окремої ухвали не було взято до уваги вищеперелічених законів, не дано правильної оцінки наявним доказам. З цих підстав представник відповідача просить скасувати окрему ухвалу.

В засіданні суду апеляційної інстанції представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав з мотивів, викладених у ній.

Позивач та його представники заперечили проти задоволення апеляційної скарги, просили її відхилити та залишити в силі окрему ухвалу суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Згідно п.1 ст.312 ЦПК України Ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Постановляючи окрему ухвалу суд виходив з того, що наказ генерального директора, згідно якого заступників, керівників підрозділів зобов'язано забезпечити належне збереження, використання, конфіденційність документів, що стосуються статутної діяльності Заповідника, його працівників, заборонено подання будь-якої інформації про роботу організації та її співробітників без особистого письмового дозволу керівника установи, виданий в порушення Закону України "Про доступ до публічної інформації", а причинами та умовами, що сприяли вчиненню даного порушення є неналежне виконання статутних завдань Заповідника його керівництвом.

Суд відреагував окремою ухвалою на неправомірні дії генерального директора Заповідника, який займаючи керівну посаду зобов'язаний вчиняти дії та приймати рішення відповідно до вимог закону та діяти в спосіб, визначений законом.

Принцип верховенства права, якого повинен дотримуватись у своїй роботі керівник як посадова особа, що наділена владними повноваженнями полягає в тому, що видані ним накази не повинні суперечити законам України.

Оскільки згаданий вище наказ, виданий генеральним директором Заповідника суперечить закону України"Про доступ до публічної інформації" та порушує права громадян, суд правомірно відреагував на незаконні дії директора окремою ухвалою.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи та нормам законодавства з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.211 ЦПК України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону і встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов. Про вжиті заходи протягом місяця з дня надходження окремої ухвали повинно бути повідомлено суд, який постановив окрему ухвалу.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Національного заповідника "Давній Галич" про визнання та незаконним та скасування п.2 наказу генерального директора Національного заповідника "Давній Галич" №111-К від 18 травня 2013 року про оголошення догани. Позивач працює на посаді заступника генерального директора з питань розвитку та охорони пам'яток Національного заповідника "Давній Галич". Пунктом 2 наказу генерального директора Національного заповідника "Давній Галич" №111-К від 18 травня 2013 року на позивача накладено дисциплінарне стягнення за невиконання та порушення п.2 наказу генерального директора №4-од від 24 січня 2013 року, згідно якого заборонено подання будь-якої інформації про роботу організації та її співробітників без особистого дозволу керівника установи.

Згідно п.1 цього наказу зобов'язано заступників генерального директора, керівників підрозділів забезпечити належне збереження, використання, конфіденційність документів,що стосуються статутної діяльності Заповідника та його працівників.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про до доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Статтями 4, 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено принципи забезпечення доступу до публічної інформації та його реалізації.

Згідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про доступ до публічної інформації" конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.13 Закону України "Про доступ до публічної інформації розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 року №81 "Про державний культурний заповідник у м.Галичі Івано-Франківської області, враховуючи історичне значення м.Галича Івано-Франківської області і з метою забезпечення схоронності пам'яток історії та культури і раціонального їх використання Кабінетом Міністрів України прийнято пропозицію Івано-Франківської обласної Ради народних депутатів і Міністерства культури про оголошення пам'яток історії та культури стародавнього міста Галича - колишнього центру Галицького-Волинського князівства державним історико-культурним заповідником. Методичне керівництво роботою, пов'язаною з охороною, науковим дослідженням, реставрацією і використанням пам'яток історії та культури, що є на території заповідника, покладено на Міністерство культури, Міністерство у справах будівництва і архітектури.

Згідно п.1.1. статуту Національного заповідника "Давній Галич" Заповідник створений відповідно до вищезазначеної постанови, є об'єктом державної власності і належить до сфери управління Міністерства культури України.

Відповідно до п.2.1. статуту Заповідник завданнями заповідника є забезпечення охорони та популяризації пам'яток культурної спадщини, розташованих на його території, проведення науково-дослідної, науково-методичної, музейної, виставкової, екскурсійної та культурно-освітньої роботи.

З огляду на наведене, суд правильно встановив, що Національний заповідник "Давній Галич" є розпорядником інформації для цілей Закону України "Про доступ до публічної інформації" як особа, яка виконує делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом - стосовно, інформації, пов'язаної з виконанням своїх обов'язків. Тому інформація, що стосується статутної діяльності Заповідника, зокрема, щодо виконання обов'язків Заповідника не може бути віднесена до конфіденційної, до такої інформації має бути забезпечено безперешкодний доступ.

За таких обставин суд прийшов до правильного висновку про те, що наказ генерального директора Заповідника виданий з порушенням Закону України "Про доступ до публічної інформації", а причинами та умовами, що сприяли цьому є неналежне виконання статутних завдань Заповідника його керівництвом.

Посилання представника апелянта на те, що судом при постановленні ухвали не дотримано загальних вимог, які ставляться до ухвал, а тому окрема ухвала є немотивованою, необґрунтованою, неконкретизованою, є безпідставним, оскільки в окремій ухвалі чітко зазначено в чому полягає порушення закону, та якими є причини та умови, що цьому сприяли. Безпідставними також є і інші доводи представника апелянта.

Таким чином колегія суддів вважає, що окрема ухвалу суду постановлена з додержанням вимог закону, а підстав для її скасування з мотивів наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.307, 312, 313-315, 317, 319, 323-325 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника Національного заповідника "Давній Галич" - Возного Олега Йосифовича відхилити.

Окрему ухвалу Галицького районного суду Івано-Франківської області від 6 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.

Судді Г.І.Шалаута

В.А.Девляшевський

М.Д.Горейко