Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

судова палата з розгляду цивільних справ

________

Україна, 69005,м.Запоріжжя, пр.Леніна,162

Суддя 1-ї інстанції Кочева І.В. Суддя доповідач Бондар М.С

Є.у.№ 311/1641/13-ц

19 листопада 2013 року Справа № 22ц-778/ 4582/13

У Х В А Л А

Іменем України

Коллегія судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючий - суддя: Бондар М.С., судді: Подліянова Г.С., Дашковська А.В.

секретар - Волчанова І.М.

при участі: прокурора - адвоката -

____________________________________________________________________________________________

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за

апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 26.07.2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на майно, -

в с т а н о в и л а :

У квітні-липні 2013 року Публічне акціонерне товариство "ПриватБанк" (далі-Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на майно, зазначаючи на те, що за договором кредиту № ZPDNGK00002273 від 21.08.2007 року відповідач одержав у Банку 26 000 доларів США на строк до 23.08.2027 року зі сплатою річних відсотків. Про те свої зобов'язання, щодо своєчасного повернення кредиту та відсотків за користування кредитом на виконав. У зв'язку з цим виникла заборгованість на загальну суму 68 367,95 доларів США (або 546 259 грн. 89 коп.), в тому числі борг з кредиту - 25 690,47 доларів США, заборгованість по відсоткам - 16 001,41 доларів США., пеня за прострочення кредиту - 20 801,75 доларів США, комісія - 2588,90 доларів США, штраф (фіксована частина) - 31,29 доларів США, штраф (процентна ставка) - 3254,13 доларів США.. Виконання умов договору боржник забезпечив іпотекою, предметом якої стала належна йому квартира АДРЕСА_1, вартістю 187 860 грн.. Тому Банк просив про задоволення вимог шляхом застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України "Про іпотеку".

Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 26.07.2013 року заявлені вимоги задоволені.

В апеляційній скарзі відповідач просив скасувати ухвалене рішення, оскільки на його думку суд не врахував положення закону про обов'язковість письмового повідомлення про виконання порушеного зобов'язання та при визначенні суми боргу не застосував наслідки спливу строку позовної давності щодо нарахування пені.

Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палаті з цивільних справ апеляційного суду дійшла до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК суд апеляційної інстанції відхиляє скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального и процесуального права.

З матеріалів справи видно, що за договором кредиту № № ZPDNGK00002273 від 21.08.2007 року відповідач одержав у Банку 26 000 доларів США на строк до 23.08.2027 року зі сплатою річних відсотків(а.с.6).

Свої зобов'язання щодо умов Договору відповідач не виконував належним чином, у зв'язку з чим виникла заборгованість на загальну суму - 68 367,95 доларів США (або 546 259 грн. 89 коп.), в тому числі: борг з кредиту - 25 690,47 доларів США, заборгованість по відсоткам - 16 001,41 доларів США., пеня за прострочення кредиту - 20 801,75 доларів США, комісія - 2588,90 доларів США, штраф (фіксована частина) - 31,29 доларів США, штраф (процентна ставка) - 3254,13 доларів США (а.с.4).

У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За нормами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Таким чином, за правилами ст.1050 ЦК боржник зобов'язаний сплатити позивачу всі нараховані і несплачені суми за умовами договору.

Як встановлено судом першої інстанції, на забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між позивачем та відповідачем укладено іпотечний договір № ZPDNGK00002273 від 21.08.2007 року, за умовами якого відповідачем як Іпотекодавцем передано позивачу як Іпотекодержателю згода на передачу у власність Іпотекодержателю предмета іпотеки.

Предметом іпотеки є належна ОСОБА_1 на праві приватної власності квартира АДРЕСА_1 вартістю 187 860 грн. (а.с.34).

Відповідно до п.27 Договору іпотеки, Банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу його у будь-який спосіб, у разі несплати боржником належних до сплати сум визначених кредитним договором (а.с.36-б).

Як вбачається із Договору Іпотеки, підписавши цей договір Відповідач засвідчив, що він надає Банку згоду на прийняття Іпотекодержатєлем рішення про продажу іпотечної квартири у будь-який спосіб.

Відповідач не виконав свої зобов'язання за кредитним договором в частині сплати кредиту, процентів, штрафних санкцій в строк, що вказаний в договорі.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про іпотеку" іпотека -це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч.1 статті 12 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст.33 ч.1 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до норм ст.35 Закону України "Про Іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Умовами Іпотечного Договору сторони погодили застереження щодо продажу предмета іпотеки, на підставі договору купівлі-продажу у порядку ст.38 Закону України "Про Іпотеку (п.27 Договору)(а.с.36-б).

Відповідно до ч.3 ст.33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється в тому числі на підставі рішення суду.

Частиною першою статті 38 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом надання права Іпотекодержателю на продажу предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві.

Право Банку задовольнити вимогу за Кредитним договором, шляхом продажу предмета іпотеки передбачено також п.22 Договору Іпотеки.

Виходячи з норм законодавства, насамперед ст.36, 38 Закону України "Про іпотеку" не виключається можливість звернення стягнення шляхом вимоги надання права Іпотекодержателю на продажу предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві.

Сторони за законом можуть це питання врегулювати в позасудовому порядку, але вони не позбавлені цього права в судовому порядку за рішенням суду, що відповідає положенням ст.55,124 Конституції України.

У ст.267 ЦК йдеться, що позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі.

Твердження відповідача про його клопотання щодо застосування наслідків спливу строків давності щодо нарахування пені за кредитним зобов'язанням не прийнятні.

Матеріали справи не містять письмових заяв з цього питання.

При прослухуванні технічного запису судового процесу також не зафіксовано жодних згадок про застосування строків позовної давності у поясненнях відповідача та його представника, протягом всіх етапів судового слідства.

Виходячи з наведеного, суд мав правові підстави для задоволення вимог Банку.

В такому разі рішення суду не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.307,308,313,314,315,317 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Василівського районного суду Запорізької області від 26.07.2013 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала судової колегії може бути оскаржена безпосередньо до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Судді: