ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 листопада 2013 року справа № 826/13858/13-а

о 13 год. 00 хв.

приміщення суду за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 10

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А.,

при секретарі судового засідання Боронило К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Ойл Україна»

до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс

з обслуговування великих платників Міністерства доходів і зборів України

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 19.08.2013 року № 0000934120,

за участю представників сторін:

від позивача Асауленка П.П.,

від відповідача Павліченка К.В., -

встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс Ойл Україна» (далі - позивач) з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників Міністерства доходів і зборів України (далі - відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 19.08.2013 року № 0000934120.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що на виконання умов договору від 20.04.2010 року № 04/20/10-1 укладеного між позивачем та TOB «Райзинг», останнім надано TOB «Альянс Ойл Україна» у червні місяці 2012 року послуги з охорони і супроводження вантажу у загальній кількості 36679,568тон. Загальна вартість наданих TOB «Райзинг» послуг склала 550 193,52 грн. у т.ч. ПДВ 91 698,92грн. Факт надання послуг підтверджується актом наданих послуг від 30.06.2012 року, рахунком № 07 від 30.06.2012 року, актами приймання-передачі вантажу. Позивач зазначає, що на виконання умов вищезазначеного договору TOB «Райзинг» виписана належним чином оформлена податкова накладна від 30.06.2012 року № 7. Всі зазначені документи були надані відповідачу під час проведення документальної перевірки, про що відображено в акті від 06.08.2013 року. На думку позивача, ним правомірно включено до складу податкового кредиту за червень 2012 року суму сплаченого податку на додану вартість у розмірі 91698,92 грн. Позивач наголошує, що актом перевірки не зафіксовано жодних зауважень щодо оформлення первинних документів, а також фактів відсутності у позивача первинних документів. Таким чином, зазначає позивач, зобов'язання за договором № 04/20/10-1 від 20.04.2010 року були сторонами виконані повністю та всі первинні документи оформлені згідно чинного законодавства і підтверджують факт виконання зобов'язань та реальність угоди.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, надав до матеріалів справи письмові заперечення в яких зазначив, що в ході перевірки виявлено, що між позивачем та TOB «Райзинг» укладено договір від 20.04.2010 №04/20/10-1 про надання послуг по охороні та супроводженню світлих нафтопродуктів позивача, що перевозяться залізничним транспортом по території України від прикордонних станцій та станцій наливу вантажу, його переадресування до станції призначення та підприємств, що здійснюють його розвантаження. Представник відповідача звертає увагу суду на те, що відповідно до умов договору передбачено наявність замовлення, заявки відповідь на заявки, довіреностей на право охорони та здачу вантажу, графік, маршрут і порядок супроводження вантажу. Представник відповідача наголошує на тому, що позивачем ні в ході перевірки ні до суду, в підтвердження реальності операцій з контрагентом не було надано документів передбачених умовами самого договору, а ті документи які надані до матеріалів справи не достатні для підтвердження товарності взаємовідносин з контрагентом, отже в силу п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України вважає, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Представник відповідача вказує, що у ході перевірки використовувалися дані довідки ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 03.10.2012 року №5840/22-5/32428621 про результати проведення зустрічної звірки TOB «Райзинг» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків TOB «Альянс Ойл Україна». Згідно наданого до перевірки додатку до акту виконаних робіт з 01.06.2012 по 30.06.2012 року 11 охоронниками TOB «Райзинг» здійснено охорону та супроводження 639 вагонів-цистерн, що на думку представника відповідача, з урахуванням віддаленості місць прийняття вантажу під охорону (9 станцій) та місць передачі з-під охорони (27 залізничних станцій) та з урахуванням фізичних можливостей людини є неможливим. Відповідач в акті перевірки прийшов до висновку, що відсутність необхідної кількості кваліфікованого трудового персоналу, віддаленість пунктів прийняття вантажу під охорону, пунктів передачі вантажу з-під охорони, витрати часу на пов'язані з цим технічні процедури, неможливість здійснення операцій з відповідною кількістю вантажу у відповідні строки свідчить про нереальність здійснення господарської операції TOB «Райзинг» з TOB «Альянс Ойл Україна».

Представник відповідача у судовому засіданні просив у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши письмові докази в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс Ойл Україна», зареєстровано як юридична особа Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією 16.08.2006 року № 10741020000019078, ідентифікаційний код юридичної особи 34531124, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та довідкою АА № 642497 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій, в яких зазначено, що до видів діяльності позивача за КВЕД відноситься: оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; роздрібна торгівля пальним; купівля та продаж власного нерухомого майна; торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи; забір очищення та постачання води. (т.1 а.с.285, 287)

На час розгляду справи товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс Ойл Україна» зареєстроване як платник податку на додану вартість з 14.03.2010 року (індивідуальний податковий номер - 345311226591), номер свідоцтва платника ПДВ - 100273694, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість та даними з Реєстру платників ПДВ, розміщеному на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України. (www.sts.gov.ua) (т.1 а.с.286)

Відповідач - Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників Міністерства доходів і зборів України, є контролюючим органом, який в розумінні п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролює податки, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. (п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України)

Згідно з п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 кодексу, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності обставини, а саме, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Приписами п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України встановлено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. (п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України)

Відповідно до п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Керуючись вищезазначеними нормами податкового законодавства та на підставі наказу керівника податкового органу № 268 від 01.08.2013 року, повідомлення від 21.06.2013 року № 204/50 Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників Міністерства доходів і зборів України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Райзинг» за період з 01.06.2012 року по 30.06.2012 року. За наслідками перевірки було складено акт від 06.08.2013 року № 913/41-201/34531124. (т.1 а.с.12-22, т.2 а.с.34-38)

Під час проведення документальної перевірки перевіряючим встановлено, що в червні 2012 року ТОВ «Альянс Ойл Україна» придбано у ТОВ «Райзинг» послуги на загальну суму 550 193,52грн. у тому числі ПДВ 91 698,92грн. на підставі договору № 04/20/10-1 від 20.04.2010 року предметом яких є надання послуг по охороні та супроводженню світлих нафтопродуктів.

Для роботи відповідачем була використана довідка ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 03.10.2012 року № 5840/22-5/32428621 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Райзинг» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Альянс Ойл Україна», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.06.2012 року по 30.06.2012 року, в якому зазначено, що за результатами проведених заходів податкової міліції, основних засобів ведення господарської діяльності, а саме складських, виробничих приміщень, транспортних засобів за підприємством встановлено. Отже, в акті зазначено, що відсутність необхідної кількості кваліфікованого трудового персоналу, віддаленість пунктів прийняття вантажу під охорону, пунктів передачі вантажу з-під охорони, витрати часу на пов'язані з цим технічні процедури, неможливість здійснення операцій з відповідною кількістю вантажу у відповідні строки свідчить про нереальність здійснення господарської операції ТОВ «Райзинг» з ТОВ «Альянс Ойл Україна». Також, згідно наданого до звірки додатку до акту виконаних робіт з 01.06.2012 року по 30.06.2012 року 11 охоронниками TOB «Райзинг» здійснено охорону та супроводження 639 вагонів-цистерн, що на думку представника відповідача, з урахуванням віддаленості місць прийняття вантажу під охорону (9 станцій) та місць передачі з-під охорони (27 залізничних станцій) та з урахуванням фізичних можливостей людини є неможливим. Таким чином, перевіряючий ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС приходить до висновку, що звіркою TOB «Райзинг» не підтверджено реальність здійснення господарської операції із позивачем в червні 2012 року на суму 550 193,52грн. у т.ч. ПДВ 91 698,92грн. (т.2 а.с.40-43)

Відповідачем у висновках акту перевірки позивача встановлено порушення п.п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198, п.п.201.1, 201.4, 201.6, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, а саме завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 91 699,00грн. за червень 2012 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 19.08.2013 року № 0000934120 яким згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 137 548,50грн. з якої основний платіж 91 699,00грн. та штрафна санкція у розмірі 45 849,50грн. (т.1 а.с.10)

Спір виник через висновки податкового органу про те, що договір надання послуг фактично здійсненним не був, оскільки не підтверджено реальність здійснення господарської операції із між позивачем та ТОВ «Райзинг».

Відповідно до вимог ст.67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. При цьому в обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ «Альянс Ойл Україна» та ТОВ «Райзинг», мету придбання послуг/товарів, обставини використання придбаних послуг/товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарських операцій (чи були платниками податку на додану вартість).

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків, усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт тощо та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Статтею 11 Цивільного кодексу України зазначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Цивільні відносини у сфері надання послуг регулюються вимогами Цивільного кодексу України, а саме главою 63 «Послуги».

Відповідно до ст.901 цього кодексу, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як підтверджено матеріалами справи, між позивачем (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Райзинг» (Виконавець) 20.04.2010 року укладено договір охорони № 04/20/10-1, за умовами якого Виконавець бере на себе зобов'язання надати послуги по охороні та супроводженню світлих нафтопродуктів Замовника (вантажів), що перевозяться залізничним транспортом по території України від прикордонних станцій та станцій наливу вантажу, його переадресування до призначення та підприємств, що здійснюють його розвантаження. В п.2.1 договору встановлено, що Замовник зобов'язаний надати Виконавцю по факсу замовлення на виконання їм своїх зобов'язань не пізніше чим за добу або до моменту направлення вантажу із пункту відправлення та забезпечити участь своїх представників чи представників Отримувача при прийомі вантажу з під охорони. Також відповідно до п.2.3 договору Виконавець зобов'язаний забезпечити супроводження, збереження вантажу протягом усього шляху та часу до моменту передачі вантажу Замовнику чи Вантажоотримувачу по акту приймання-передачі, дотримуватися графіка, маршруту і порядку супроводження вантажу та надати Замовнику акт наданих послуг за місяць на підставі актів приймання-передачі не пізніше 5 числа місяця, що слідує за звітним. Згідно п.3.1 договору, прийом вантажу під охорону здійснюється на естакадах наливу Вантажовідправника, після навантаження їх в вагони-цистерни на залізничних станціях по шляху руху чи переадресування, визначених в заявці Замовника з оформленням актів приймання-передачі вантажу під охорону. На підставі акту наданих послуг Виконавець надає Замовнику рахунок фактуру. Оплата отриманого рахунка здійснюється Замовником протягом 5 банківських днів з моменту отримання. (п.5.3 договору) Відповідно до п.10.1, договір діє по 31.12.2010 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх завершення. (т.1 а.с.23-30)

Відповідно до п.1 ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Договір № 04/20/10-1 від 20.04.2010 року підписаний директорами ТОВ «Альянс Ойл Україна» та ТОВ «Райзинг».

З метою виконання вищевказаного договору позивачем надавалися ТОВ «Райзинг» заявки на охорону та супроводження вантажу у червні 2012 року в яких зазначав найменування постачальника, вид палива, номери цистерн, станції відправлення та призначення, дати відвантаження та вага. ТОВ «Райзинг» після погодження приймав їх до виконання, про що підписував вказані заявки. (т.2 а.с.52-87)

На виконання умов договору сторонами підписаний акт виконаних робіт від 30.06.2012 року, в якому визначена вартість виконаних робіт в червні 2012 року у розмірі 550 193,52грн. у т.ч. ПДВ 91 698,92грн. У акті визначені маршрути супроводження, вартість вантажу, тоннаж та загальна сума з урахуванням податку на додану вартість. Крім того в акті зазначено, що сторони за результатами здачі вантажу претензій один до одного не мають. Акт виконаних робіт підписаний обома сторонами та скріплений печатками. (т.1 а.с.31-32)

До акту виконаних робіт сторонами по договору складено додаток за період з 01.06.2012 року по 30.06.2012 року із зазначенням виду палива, номерів вагонів які супроводжувалися, станції відправлення та призначення, дати та вага вантажу. (т.1 а.с.33-45)

На підтвердження виконаних робіт до матеріалів справи позивачем надані акти приймання-передачі вантажу представником охорони ТОВ «Райзинг» вантажоотримувачу, в яких зазначені станції відправлення вантажу та призначення, адреса вантажоотримувача, дати і час відвантаження, прибуття та здачі вантажу, кількість та номери залізничних цистерн, якість і дані палива, прізвище охоронника який прийняв та здав вантаж, вага. Вказані акти приймання-передачі підписані представниками охорони ТОВ «Райзинг», Замовника та вантажоотримувача і скріплені печатками. (т.1 а.с.48-283)

ТОВ «Райзинг» позивачу виписаний рахунок № 07 від 30.06.2012 року на оплату за послуги охорони і супроводження вантажу, згідно акта виконаних послуг від 30.06.2012 року на загальну суму 550 193,52грн. у т.ч. ПДВ 91 698,92грн. (т.1 а.с.46)

Підприємством контрагентом ТОВ «Райзинг» позивачу виписана податкова накладна № 7 від 30.06.2012 року за послуги з охорони та супроводження вантажів на суму 550 193,52грн. у т.ч. ПДВ 91 698,92грн., яка була включена позивачем до складу податкового кредиту по податку на додану вартість у червні 2012 року. (т.1 а.с.47)

Розрахунок між названими суб'єктами господарювання за послуги проводився у безготівковій формі. Позивачем до матеріалів справи надана банківська виписка від 18.07.2012 року, яка підтверджує перерахування позивачем грошових коштів на рахунок ТОВ «Райзинг» за послуги охорони і супроводженню вантажу згідно договору № 04/20/10-1 від 20.04.2010 року та рахунку № 07 від 30.06.2012 року. (т.1 а.с.284)

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що ТОВ «Альянс Ойл Україна» здійснює діяльність, зокрема, оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; роздрібна торгівля пальним.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, вищезазначені послуги були замовлені позивачем та виконані ТОВ «Райзинг» з метою виконання інших господарських відносин між позивачем та третіми особами на поставку палива.

З наведеного слідує, що господарська операція між ТОВ «Альянс Ойл Україна» та ТОВ «Райзинг» здійснювалася в межах звичайної господарської діяльності позивача, є реальною, відповідає дійсному економічному змісту для отримання доходу та підтверджується необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаної операції.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 03.10.2012 року про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Райзинг», яким встановлено про нереальність здійснення господарської операції надання послуг цим підприємством, оскільки вказані документи не позбавляють юридичного значення складених ТОВ «Райзинг» первинних документів.

Із вказаного акту перевірки вбачається, що згідно штатного розкладу ТОВ «Райзинг» станом на 01.06.2012 року на підприємстві працювало 20 осіб, серед яких є 11 охоронників. (т.2 а.с.40-43)

Отже, відповідач не надав суду доказів, які б свідчили, що у ТОВ «Райзинг» відсутня необхідна кількість кваліфікованого трудового персоналу, не довів суду яка на його думку повинна бути кількість працівників у ТОВ «Райзинг» для виконання послуг за спірним договором від 20.04.2012 року.

Крім того, судом не приймаються доводи представника відповідача щодо наявності в актах приймання-передачі вантажу розбіжностей, які свідчать про безтоварність та нереальність господарських операцій по договору надання послуг охорони та супроводження вантажу, а саме співставляючи дати завантаження на станціях відправлення та дати прибуття на станцію Глинна-Наварія, також беручи до уваги дати та час здачі цистерн, відповідач зазначає, що ОСОБА_4 не міг в силу людських фізичних можливостей здійснювати одночасно приймання та здачу палива на станціях, які територіально віддаленні одна від одної, оскільки з огляду на акти приймання-передачі охоронниками дійсно в один день здійснювалися здача вантажу та приймання на різних станціях, але віддаленість між ними є 200- 300 км, тобто на думку суду у охоронника була реальна можливість добратися до іншої станції для виконання своїх обов'язків за один день.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

В процесі розгляду справи відповідачем доказів крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем не надавалося.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При вирішенні даного спору суд враховує вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Райзинг» було зареєстроване як юридична особа та знаходилося за своєю юридичною адресою, про що свідчить акт перевірки від 03.10.2012 року № 5840/22-5/32428521.

На думку суду, позивач, як замовник, не може нести відповідальність ні за несплату податків виконавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статі 14 Податкового кодексу України передбачено, постачання товарів - будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Як вбачається з додатку 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкової декларації з податку на додану вартість та реєстру виданих та отриманих податкових накладних, позивач за червень 2012 року відобразив в складі податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі податкових накладних виписаних ТОВ «Райзинг», у зв'язку з придбанням у нього послуг. (т.2 а.с.5-27)

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). (п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України)

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада за № 1333/20071 (далі - Порядок), податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті.

Згідно з п. 6.2 Порядку податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Обставина фактичного надання будівельних послуг підтверджується окрім податкової накладної, також первинними документами, що свідчать про придбання послуг позивачем у комерційному відношенні в межах власної господарської діяльності.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вищеперелічені акт виконаних послуг, акти приймання-передачі вантажу, заявки, рахунок, податкова накладна мають наведені реквізити первинного документа, зміст та обсяг господарської операції відображено через визначення конкретних заходів в конкретних вимірних кількісних одиницях, вартості, найменування та дат.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

В силу п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Суд бере до уваги, що перевіряючим податкового органу під час дослідження податкової накладної, виписаної ТОВ «Райзинг» на адресу позивача, не виявлено відсутність будь-яких реквізитів, передбачених ст. 201 Податкового кодексу України, або інші недоліки в її оформлені.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкової накладної, червень 2012 року, контрагент позивача - ТОВ «Райзинг» був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку (індивідуальний податковий номер - 324286215536, номер свідоцтва платника ПДВ - 100109242, видане 04.04.2008 року), анульовано 16.01.2013 року у зв'язку з перереєстрацією за ініціативою платника податків. Тому зазначене підприємство мало право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товару/послуг в цьому періоді. Зазначена інформація підтверджується даними з Реєстру платників ПДВ, розміщеному на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України (www.sts.gov.ua).

Водночас, як вбачається із акту перевірки ТОВ «Райзинг», відповідно показників податкової декларації за червень 2012 року № 9041610785 від 19.07.2012 року із додатком 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», платником включена сума податку на додану вартість за господарською операцією з позивачем у загальному розмірі 550 193,52грн. у тому числі ПДВ 91 698,92грн. до своїх податкових зобов'язань та виписана податкова накладна відображена в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

В свою чергу, податкова накладна, на підставі якої позивач формував податковий кредит в червні 2012 року, та копія якої знаходиться в матеріалах справи, відповідає вимогам встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, на думку суду, ТОВ «Альянс Ойл Україна» правомірно формувало податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Райзинг», а висновки акту перевірки про заниження податку на додану вартість є помилковими, тому, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням, є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників Міністерства доходів і зборів України № 0000934120 від 19.08.2013 року є протиправним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, доводи відповідача про відсутність реальності господарської операції по наданню послуг охорони згідно договору № 04/20/10-1 від 20.04.2010 року, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи.

Згідно ч.2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Отже, для повного поновлення порушених прав позивача суд вважає за необхідне вийти за межи позовних вимог та скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників Міністерства доходів і зборів України № 0000934120 від 19.08.2013 року яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 137 548,50грн. з якої основний платіж у розмірі 91 699,00грн. та штрафна санкція у розмірі 45 849,50грн.

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «Альянс Ойл Україна».

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Ойл Україна» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників Міністерства доходів і зборів України № 0000934120 від 19.08.2013 року яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 137 548,50грн. з якої основний платіж у розмірі 91 699,00грн. та штрафна санкція у розмірі 45 849,50грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Ойл Україна» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 409 гривні 90 копійки.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 04 листопада 2013 року.

Постанову у повному обсязі складено 11 листопада 2013 року.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими ст.ст.185-187 цього Кодексу.

Суддя О.А. Соколова