РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №: 22-ц/190/4119/13Головуючий суду першої інстанції:Лебедь О.Д.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Лебедь О.Д. Т. М.
РІШЕННЯ
"02" жовтня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіМясоєдової Т.М.
СуддівБондарева Р.В. Чистякової Т.І.
При секретаріГаліч Ю.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Центральної районної ради м.Сімферополя, треті особи - територіальна громада в особі Сімферопольської міської ради, Перша Сімферопольська державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, за апеляційною скаргою представника Центральної районної ради м.Сімферополя Пашиєва Енвера Усеїновича на рішення Центрального районного суду м.Сімферополя АР Крим від 15 травня 2013 року, -
В С Т А Н О В И Л А :
15 квітня 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Центральної районної ради м.Сімферополя, треті особи - територіальна громада в особі Сімферопольської міської ради, Перша Сімферопольська державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його мати ОСОБА_8, яка мешкала в будинку АДРЕСА_1. 29 січня 1990 року в Першій Сімферопольській державній нотаріальній конторі був посвідчений заповіт, зареєстрований в реєстрі за №4-3-49, за яким мати заповіла йому усе належне їй майно. Посилаючись на поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки він вважав, що та обставина, що він фактично прийняв спадщину юридично дорівнюється до звернення до нотаріальної контори із відповідною заявою та наявність заповіту, що на його думку, надавало йому право звернення до нотаріальної контори у будь-який час, позивач просив суд визначити йому додатковий 3-х місячний строк для прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті матері ОСОБА_8.
Рішенням Центрального районного суду м.Сімферополя АР Крим від 15 травня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково. Надано ОСОБА_6 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, в 3 (три) місяці, починаючи з моменту набрання судовим рішенням законної сили. В решті заявлених вимог ОСОБА_6 відмовлено.
Не погодившись з зазначеним рішенням представник Центральної районної ради м.Сімферополя Пашиєв Е.У. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. Зокрема, зазначає, що позивачем не надано будь-яких належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для звернення до нотаріальної контори, оскільки фактичне проживання в будинку спадкодавця після смерті останнього не свідчить про автоматичне прийняття спадщини. Крім того, вважає, що Центральна районна рада м.Сімферополя є неналежним відповідачем по даній справі.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, які з'явились до суду, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника Центральної районної ради м.Сімферополя Пашиєва Е.У. підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 303 ЦПК України, при розгляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач з поважних причин пропустив строк звернення з заявою
для прийняття спадщини, а відтак наявні підстави для визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини після смерті матері.
Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції, оскільки вважає їх такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, а рішення суду ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального і порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору по суті.
У відповідності до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Наведеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_2. 29.01.1990 року спадкодавець склала заповіт на ім'я ОСОБА_6
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщина) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відносини спадкування в Україні регулюються Конституцією України, ЦК України, Законами України «Про нотаріат», «Про міжнародне приватне право», іншими законами, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
При розгляді справ про спадкування правила ЦК України застосовуються, якщо спадщина відкрилася після набрання ним чинності (з 01 січня 2004 року), а також якщо спадщина відкрилась до цієї дати, але не була прийнята ніким із спадкоємців (п.1, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України). У випадках відкриття спадщини до 01 січня 2004 року необхідно застосовувати чинне на час її відкриття законодавство, зокрема, відповідні норми ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, право спадкоємців за законом тощо.
У разі, коли спадщина, яка відкрилась до набрання чинності ЦК України, не була прийнята ніким із спадкоємців, і спадкове майно не перейшло до держави, на підставі правил ЦК України право на спадкування одержують особи, в яких таке право виникло з набранням чинності цим Кодексом (раніше не належали до кола спадкоємців), і за встановленими ним правилами це право не здійснюється. За відсутності таких осіб або неприйняття ними спадщини застосовуються правила ЦК України про відумерлість спадщини. При розгляді цих справ, якщо спадщина відкрилась до 01 липня 2003 року, до участі у справі залучається держава.
Як слідує з роз'яснень, викладених в п.24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК. Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
З фактичних обставин справи вбачається, що спадкодавець ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто до набрання чинності новим ЦК України. Позивач, посилаючись на норми спадкового права, що врегульовані діючим ЦК України, посилається на те, що ним фактично прийнято спадщину в виді частки домоволодіння.
Проте, доказів на підтвердження цих обставин не надано.
Суд першої інстанції, розглядаючи цивільну справу, не витребував із нотаріальної контори спадкову справу, не встановив із чого складається спадкове майно ОСОБА_8, не встановив коло можливих спадкоємців та належних осіб, які мають бути відповідачами у справі, чим порушив норми процесуального права.
Статтею 119 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.
Однак, суд першої інстанції, як державний орган, на який покладено обов'язок вирішення справи відповідно до закону, має право і зобов'язаний визначити суб'єктивний склад спору залежно від характеру правовідносин і норм матеріального права, які підлягають застосуванню. Це передбачено п.2 ч.6 ст.130 ЦПК України та іншими нормами процесуального права, які передбачають заміну неналежного відповідача чи залучення співвідповідачів (ст..33 ЦПК України).
У порушення вимог ст.ст.214, 215 ЦПК України суд першої інстанції на зазначені положення закону уваги не звернув, не вирішив питання про склад осіб, які беруть участь у справі, зокрема, не з'ясував, чи була прийнята спадщина кимось із спадкоємців і не залучив їх до участі у справі.
Вирішуючи спір, районний суд не з'ясував дійсні причини пропуску ОСОБА_6 строку для звернення із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк, оскільки посилання позивача на отримання некваліфікованої консультації знайомого юриста щодо строків прийняття спадщини за заповітом не свідчить про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки така особа не встановлена і не допитана судом першої інстанції і ці обставини не можна вважати об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для прийняття спадщини.
У відповідності до змісту ст.549 ЦК УРСР, яка діяла на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_8, подача заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини або фактичний вступ в управління або володіння спадковим майном передбачені у шестимісячний строк з дня смерті спадкодавця.
Як вбачається з матеріалів справи і пояснень позивача заяву про прийняття спадщини у передбачений законом строк спадкоємець ОСОБА_6 до нотаріальної контори на подавав і в нього відсутній факт прийняття спадщини, оскільки жодних допустимих доказів про вступ в управління або володіння спадковим майном після відкриття спадщини він згідно з ч.3 ст.10 ЦПК України суду першої та апеляційної інстанцій не надав.
Даних про те, чи проживав позивач постійно разом із матір'ю на час відкриття спадщини, у матеріалах справи немає.
Відповідно до даних позовної заяви та паспорта ОСОБА_6 на а.с.7 мати заявника постійно проживала у АДРЕСА_1, а постійним місцем проживання за яким зареєстрований ОСОБА_6, є АДРЕСА_2.
Таким чином, факт прийняття спадщини за правилами ст..549 ЦК УРСР не доведений, отже спадщина позивачем фактично не прийнята.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, місцевий суд у порушення вимог процесуального закону не навів в мотивувальній частині рішення мотивів, з яких вважав причини пропуску позивачем строку для прийняття спадщини поважними, а обмежився лише вказівкою в рішенні на те, що строк для подання заяви про прийняття спадщини пропущений з поважної причини.
При цьому у справі відсутні будь-які докази на підтвердження поважності причини пропуску строку (понад 10 років), які позивач у своїй позовній заяві вважав поважними.
Таким чином, на думку колегії суддів, має місце безпідставне задоволення позову ОСОБА_6
Згідно із ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Таким чином, за відсутності в матеріалах справи належних доказів, суд не мав можливості повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати обставини справи, правильно застосувати матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.
Згідно з п.3, 4 ч.1 ст. 309 Цивільного процесуального кодексу України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
За приписами ч.2, 3 ст.309 ЦПК України норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
За таких обставин, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям на підставі п.3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України нового рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_6 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, відмовити повністю.
Виходячи з наведеного та керуючись п.3, 4 ч.1, ч.2, 3 ст.309, ст.ст.303, 307, 313-314, 316, 319 Цивільного процесуального кодексу України колегія суддів судової палати у цивільних справах,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу представника Центральної районної ради м.Сімферополя Пашиєва Енвера Усеїновича задовольнити.
Рішення Центрального районного суду м.Сімферополя АР Крим від 15 травня 2013 року скасувати і ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_6 до Центральної районної ради м.Сімферополя, треті особи - територіальна громада в особі Сімферопольської міської ради, Перша Сімферопольська державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді: М'ясоєдова Т.М. Бондарев Р.В. Чистякова Т.І.