Справа № 333/8430/13-к

Провадження № 1-кп/333/676/13

                                                   ВИРОК

           Іменем України

06 листопада 2013 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого-судді:           Кулик В.Б.,

при секретарі: Довгаль А.Г.,

за участю прокурора Ширманової О.О.,

потерпілого ОСОБА_1,

обвинуваченої ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя кримінальне провадження № 12013080040003658 за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, Узбекистану, громадянки України, росіянки, ІНФОРМАЦІЯ_3, не заміжньої, тимчасово не працюючої, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, яка фактично мешкає за адресою: м. Запоріжжя, вул. Очаківська, буд. 8, раніше судимої: 18.03.2003 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч. 1 ст. 115 КК України до 7 років позбавлення волі.

за обвинуваченням в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ :

В період часу з 08.07.2013 року по 05.09.2013 року, ОСОБА_2, знаходячись за місцем свого мешкання за адресою: м. Запоріжжя, вул. Очаківська, буд. 8, маючи єдиний умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, відкрито отримувала від ОСОБА_1 його мобільний телефон, що надався останнім їй добровільно, в якому, у відсутність власника майна, знайшла чотири останні цифри номеру кредитної картки «Приватбанк» № 5168755309109409, що належить потерпілому ОСОБА_1 Продовжуючи здійснювати свій єдиний умисел на таємне викрадення чужого майна, за допомогою послуги «СМС-банкінг», через набір відповідної комбінації цифр, за допомогою вищезазначеного мобільного телефону, здійснювала перекази грошових коштів на рахунки власної кредитної картки «Приватбанк» № 5211537337150200 та кредитної картки «Приватбанк» № 4149437812250577, яка належить ОСОБА_3 ОСОБА_3 надав належну йому кредитну картку «Приватбанк» № 4149437812250577 ОСОБА_2 у тимчасове користування за її проханням.

Так, 08.07.2013 року ОСОБА_2 з рахунку кредитної картки ОСОБА_1К здійснила переказ грошових коштів у сумі 500 грн. на рахунок своєї кредитної картки, якими в подальшому розпорядилася на свій власний розсуд.

09.07.2013 року ОСОБА_2, за вищевикладених обставин, з рахунку кредитної картки ОСОБА_1 здійснила переказ грошових коштів у сумі 300 грн. на рахунок кредитної картки ОСОБА_3, якими в подальшому розпорядилася на свій власний розсуд.

24.08.2013 року, ОСОБА_2, за вищевикладених обставин, з рахунку кредитної картки ОСОБА_1К здійснила переказ грошових коштів у сумі 500 грн. на рахунок кредитної картки ОСОБА_3, якими в подальшому розпорядилася на свій власний розсуд.

01.09.2013 року ОСОБА_2, за вищевикладених обставин, з рахунку кредитної картки ОСОБА_1 здійснила перекази грошових коштів на загальну суму 500 грн. на рахунок своєї кредитної картки, якими в подальшому розпорядилася на свій власний розсуд.

05.09.2013 року ОСОБА_2, за вищевикладених обставин, з рахунку кредитної картки ОСОБА_1 здійснила перекази грошових коштів у сумі 250 грн. на рахунок кредитної картки ОСОБА_3, якими в подальшому розпорядилася на власний розсуд.

Мобільний телефон, який належить потерпілому ОСОБА_1, ОСОБА_2 повертала не зізнаючись у скоєному злочині.

Злочинними діями ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_1 було спричинено матеріальну шкоду на загальну суму 2 050 грн.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_2 свою вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, визнала повністю та суду пояснила, що дійсно у період часу з 08.07.2013 року по 05.09.2013 року, отримувала від потерпілого ОСОБА_1 його мобільний телефон, що надався останнім їй добровільно, в якому, у відсутність потерпілого, знайшла чотири останні цифри номеру його кредитної картки «Приватбанк». В подальшому за допомогою послуги «СМС-банкінг», через набір відповідної комбінації цифр, за допомогою вищезазначеного мобільного телефону, здійснювала перекази грошових коштів з кредитної картки ОСОБА_1 на рахунки власної кредитної картки «Приватбанк» та кредитної картки «Приватбанк», яка належить ОСОБА_3 У скоєному щиросердне розкаюється.

Враховуючи те, що обвинувачена та інші учасники процесу не оспорюють всі фактичні обставини справи, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз’яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, провів судове слідство у справі щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, обмеживши дослідження доказів допитом обвинуваченої, та дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченої.

За таких обставин, суд вважає доведеним пред’явлене ОСОБА_2 обвинувачення та кваліфікує дії останньої за ч. 1 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_2 суд враховує ступінь тяжкості скоєного нею злочину, роль обвинуваченої при вчиненні злочину, її здоров’я (на обліках у психоневрологічному та наркологічному диспансерах не перебуває), думку потерпілого, дані, характеризуючи особистість обвинуваченої - раніше судима, позитивно характеризується за місцем мешкання та за останнім місцем роботи, має постійне місце проживання, має на утриманні двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6. Обставинами, пом’якшуючими покарання обвинуваченої, є - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, що підтверджується її поведінкою на досудовому розслідуванні та судовому слідстві. Обставиною, обтяжуючою покарання ОСОБА_2 є рецидив злочинів.

Санкцією ч. 1 ст. 185 КК України передбачено декілька видів альтернативних покарань. Враховуючи дані про особистість обвинуваченої ОСОБА_2, обставини скоєння злочину, суд вважає за необхідне призначити їй покарання у вигляді штрафу.

В ході судового розгляду справи потерпілим ОСОБА_1 заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченої ОСОБА_2 матеріальної шкоди у розмірі 2 050 грн.

Суд вважає, що цивільний позов потерпілого стосовно стягнення з обвинуваченої матеріальної шкоди необхідно задовольнити у повному обсязі, оскільки він обґрунтований, визнаний обвинуваченою та підтверджується матеріалами кримінального провадження.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 366-368, 370-371, 373-374, 376, 395 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, на підставі якої призначити їй покарання у вигляді штрафу у розмірі п’ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 850 (вісімсот п’ятдесяти) гривень.

Цивільний позов ОСОБА_1 - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди грошову суму у розмірі 2 050 грн. (дві тисячі п’ятдесят грн.) 00 коп.

Речові докази по справі:

- виписку рухів коштів на кредитній картці «Приватбанк» № 5211537337150200, виданої на ім’я ОСОБА_2 за період з 01.06.2013 року по 10.10.2013 року, що знаходиться у кримінальному провадженні - залишити у матеріалах кримінального провадження;

- кредитну картку «Приватбанк» № 5211537337150200, видану на ім’я ОСОБА_2, яку залишено їй на відповідальне зберігання - залишити останній за належністю.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя В.Б. Кулик