Справа №2-457 /2008р.

 Р і ш е н н я

        і м е н е м   У к р а ї н и

            11 листопада 2008 року                                                                              смт. Чуднів

            Чуднівський районний суд Житомирської області в складі:

 головуючого судді Мельничука О.О.,

при секретарі Ткачук В.П.,

з участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши позовну заяву ОСОБА_2 до СТОВ “Коровинецька агропромислова компанія” “про визнання договору оренди землі недійсним та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки”,-

третя особа ДП “Центр державного земельного кадастру при Держкомітеті України по земельних ресурсах” в особі Житомирської регіональної філії,-

          в с т а н о в и в :

            ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до СТОВ  “Коровинецька АПК” про визнання недійсним  договору оренди належної позивачу земельної ділянки загальною площею 1,7850 га, яка розташована на території Великокоровинецької селищної ради, укладеного 11.07.2005 року товариством та позивачем, мотивуючи свої вимоги тим, що договір був підписаний без виготовлення необхідної технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, до укладеного правочину не приєднані та не складені невід”ємні від нього частини, а саме: акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду, а також кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів, а крім того у  договорі зроблені не узгоджені обома сторонами виправлення щодостроку дії договору та строку внесення і розміру орендної плати. В зв”язку з цим позивач просить також зобов”язати відповідача повернути самовільно зайняту земельну ділянку.

            У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги і викладені у позовній заяві обставини справи.

            Суд, вислухавши пояснення вказаної особи, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

            Відповідно до змісту ст.ст. 202, 203, 207, 792 ЦК України, ст. 93 ЗК України, ст.ст. 13-15 Закону України “Про оренду землі” договір оренди земельної ділянки повинен бути укладений належними особами, що мають необхідний обсяг цивільної дієздатності, спрямований на набуття цивільних прав та обов”язків за взаємною згодою сторін, містити всі істотні умови, що вказані у ст.15 ч.1 Закону України “Про оренду землі”, укладатись виключно у письмовій формі, підписаний обома сторонами,  відповідати  волевиявленню та внутрішній волі учасників даного правочину, що при укладанні 11.07.2005 року договору оренди між СТОВ  “Коровинецька АПК”, в якості орендаря, та  ОСОБА_2, в якості орендодавця,  було дотримано (згідно  ст.ст. 15,16 ЦК України судовому захисту підлягають порушені права та інтереси особи. В даному випадку саме на позивача покладався обов”язок подати вказані ним у позовній заяві документи і, отже, фактично він згідно змісту позовної заяви оспорює свою ж бездіяльність).

            У ст. 15 ч.4 Закону України “Про оренду землі” зазначений перелік документів, що являються невід”ємною частиною договору оренди і призначення яких полягає в  забезпеченні можливості визначення та виконання умов укладеного сторонами договору, які, отже, носять допоміжний характер. При цьому з відсутністю того чи іншого із вказаних документів закон прямо не пов”язує можливість визнання правочину недійсним, виходячи із змісту ст.15 ч.ч.1,2 Закону України “Про оренду землі”, де прямо зазначені підстави для відмови у державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним.

            На порушення сторонами будь-якої із зазначених підстав, в т.ч. на порушення їх прав та інтересів, позивач у своїй позовній заяві не посилається.

            Сторони не оспорюють факт укладання договору оренди. Договір пройшов державну реєстрацю в установленому порядку (державна реєстрація договору оренди є офіційним визнанням і підтвердженням факту виникнення правових відносин сторін). Протягом дії укладеного правочину сторони виконували його умови і мали можливість це робити без  порушення як чинного законодавства, так і інтересів кожної сторони. Протягом цього часу у них не виникало будь-яких перешкод, пов”язаних як з оформленням, так і з виконанням договірних взаємостосунків.

            Вказані обставини є свідченням того, що наявні у сторін документи давали підстави для узгодження всіх істотних умов укладеного правочину і не вплинули на можливість належного його виконання.

            Представник позивача визнав правомірним видачу останньому державного акта на право власності на земельну ділянку, не оспорючи його законність. Згідно положень ст.ст. 11,12  Закону України “Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)” та п.1.12 затвердженої Держкомземом України від 14.05.1999 року за № 43 “Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі” державний акт видається лише після визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

            При цьому з огляду на передачу земельної ділянки в натурі при видачі державного акта сторони не ставили питання про складання акту визначення її меж додатково (до того ж до угоди приєднаний акт про передачу та прийом земельної ділянки, який сторонами не оспорюється і наявність якого свідчить про виконання положення договору в цій частині), а кадастровий номер земельної ділянки відображений в плані меж земельної ділянки, що, по-перше, є складовою частиною державного акту і самого укладеного сторонами договору, спростовуючи таким чином твердження позивача та його представника щодо неприєднання до договору плану земельної ділянки (затверджена постановою Кабміну України від 2.04.2002 року за  № 449 форма державного акта на право власності на земельну ділянку включає план меж цієї ділянки), і що, по-друге, за своїм змістом частково відображає кадастровий план (судячи із змісту п. 26 укладеного правочину на земельну ділянку не були встановлені обмеження (обтяження), на наявність таких обставин не вказує і представник позивача у судовому засіданні, а тому є закономірною відсутність таких даних у договорі та його додатках).

            Той факт, що по мірі зростання орендної плати згідно чинного законодавства (відповідно до положень постанови Кабміну України “Про проведення індексації грошової оцінки земель” та відповідних Указів Президента України щодо мінімального розміру орендної плати) у договорі був відображений цей момент із збільшенням розміру орендної плати в момент укладення договору, аж ніяк не свідчить про недосягнуту домовленість сторін з приводу його умов, так як це положення регулюється нормативними актами та випливає із домовленості сторін. Внесення ж у розроблений відповідачем типовий бланк договору запису про строк його дії у 5 років та сплати орендних платежів до 20 грудня поточного року також не може розцінюватись судом в якості відсутності домовленості сторін з вказаного приводу, так як ці положення зафіксовані в усіх екземплярах угоди і будь-якого спору між сторонами з цього приводу не існувало.

            З огляду на відмову у задоволенні позову судові витрати слід покласти на позивача.

             На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,15,60,88,212-215 ЦПК України, змістом ст.ст. 15, 16, 202, 203, 207, 509, 626, 628, 638-640, 792 ЦК України, ст.ст. 13-15 Закону України “Про оренду землі”, ст.ст. 93,158 ч.1 ЗК України, ст.ст.11,12 Закону України “Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)”, суд

вирішив:

             Позовну заяву ОСОБА_2 до СТОВ “Коровинецька агропромислова компанія” “про визнання договору оренди землі недійсним та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки” залишити без задоволення за необгрунтованістю вимог.

            Судові витрати по справі покласти на позивача.

            Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Житомирської області через Чуднівський районний суд протягом 20 днів після подання протягом 10 днів з дня проголошення даного рішення заяви про його апеляційне оскарження.

            Після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо така не буде подана, рішення набуває законної сили.

                                               Суддя: