Головуючий суду 1 інстанції - Антоненко М.В.

Доповідач - Пащенко Л.В.

Справа № 437/1447/13-ц

Провадження № 22ц/782/4197/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі :

головуючого: Пащенко Л.В.

суддів: Соловей Р.С., Медведєвої Л.П.

при секретарі: Арутюнян Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 27 серпня 2013 року

по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_3, ОСОБА_4 до відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції, Луганської філії приватного підприємства «Спеціалізованого підприємства «Юстиція», ОСОБА_5, третя особа - приватний нотаріус Алчевського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання прилюдних торгів недійсними, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2013 рок ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції, Луганської філії приватного підприємства «Спеціалізованого підприємства «Юстиція», ОСОБА_5, в якому просили визнати дії відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції по примусовому виконанню рішення Алчевського міського суду Луганської області від 09 листопада 2012 року у справі №2-1585/2012 незаконними; визнати незаконними прилюдні торги від 07.11.2012 року з продажу нерухомого майна - комплексу будівель по переробці сільгосппродукції, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, проведені Луганською філією приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція», визнати недійсним свідоцтво про право власності комплексу будівель по переробці сільгосппродукції, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці прощею 1599 кв. м. та складається з будівлі складу літера А-1, площею - 192,80 кв. м.; будівлі офісу 44% готовності літера Б-1, площею - 79,65 кв. м.; будівля сторожки 60% готовності, літера Г-1, площею - 10,38 кв. м.; будівля гаражу - майстерні, літера Д1, площею - 168,80 кв. м.; навіс літера В-1; ворота літера - 1; огородження літера - 2; літера - 3; літера - 4, видане ОСОБА_5 на підставі акту про реалізацію майна заступника начальника відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції приватним нотаріусом Алчевського міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_7 13 листопада 2012 року, за реєстровим номером №1687. Також позивачі просили суд зобов'язати Луганську філію приватного підприємства «Спеціалізованого підприємства «Юстиція» повернути кошти сплачені ОСОБА_5 за придбання комплексу будівель по переробці сільгосппродукції розташованого за адресою: АДРЕСА_1, з прилюдних торгів; зобов'язати відділ державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції перерахувати кошти, отримані від продажу комплексу будівель по переробці сільгосппродукції розташованого за адресою: АДРЕСА_1, з прилюдних торгів на рахунок Луганської філії приватного підприємства «Спеціалізованого підприємства «Юстиція».

Рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 27 серпня 2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 з рішенням суду не згоден, вважає його таким, що не відповідає вимогам закону, просить скасувати та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, яки прийняли участь у розгляді справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в задоволені позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Судова колегія вважає, що судом у повному обсязі вказані вимоги закону не дотримано.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що дії державного виконавця під час виконання рішення Алчевського міського суду Луганської області від 09 листопада 2012 року суду, яке на момент проведення публічних торгів було чинним, відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження», порядок проведення публічних торгів дотримано.

Такі висновки суду у повній мірі не відповідають вимогам закону в частині, що стосується вимог до відповідача відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції щодо визнання незаконними дії при примусовому виконанні рішення Алчевського міського суду Луганської області.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про державну виконавчу службу» дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до вищестоящої посадової особи або до суду у порядку, встановленому законом.

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до частини першої статті 12 цього Закону сторони виконавчого провадження мають право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, це стосується і порушень, допущених державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо (ст. ст. 18, 24-27, 32, 33, 55, 57 цього Закону), які підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом (зокрема, ч. 7 ст. 24, ч. 4 ст. 26, ч. 3 ст. 32, ч. 3 ст. 36, ч. 2 ст. 57, ст. ст. 55, 85 Закону) , у тому числі і до суду.

Відповідно до статті 383 Цивільного процесуального кодексу України 2004 року, який набрав чинності з 1 вересня 2005 року, учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Зі змісту цієї процесуальної норми випливає, що в порядку цивільного судочинства розглядаються скарги на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, яке прийнято після 1 вересня 2005 року за правилами Цивільного процесуального кодексу України 2004 року.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем оскаржується дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції , вчинені під час виконання рішення Алчевського міського суду Луганської області від 04 квітня 2012 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 боргу в сумі 279 643 грн. та судових витрат в сумі 2797 грн.

Таким чином, ці вимоги мають розглядатися у порядку розгляду скарг на рішення дії та бездіяльність органів державної виконавчої служби під час виконання судових рішень. Суд уваги на зазначені вимоги закону не звернув, та розглянув ці вимоги по суті у порядку позовного провадження цивільного судочинства, прийнявши відповідне рішення про відмову у задоволенні цієї частини вимог, що є помилковим.

Відповідно до ст. 205 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства в позовному провадженні.

За таких обставин, суд повинен був закрити провадження щодо вказаних вимог, оскільки вони не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 310 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку з закриттям провадження у справі з підстав, визначених ст. 205 ЦПК України.

Отже судова колегія вважає необхідним в цій частині вимог рішення суду скасувати та закрити провадження у справі.

Що стосується рішення суду в частині інших вимог, то в цій частині судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови у задоволенні позову.

Згідно із ч.2 ст.16, ч.1 ст.215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, зокрема, у зв'язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства чим порушено права та законні інтереси інших осіб.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем також були заявлені вимоги про визнання недійсними прилюдних торгів від 07.11.2012 року з продажу нерухомого майна - комплексу будівель по переробці сільгосппродукції, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, проведені Луганською філією приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція».

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 стороною в прилюдних торгах не є, прилюдні торги проведені у відповідності з вимогами Закону України «Про виконавче провадження» та Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна.

Таким чином, підстав для визнання прилюдних торгів недійсними не вбачається, доказів щодо неправомірності дій Луганської філії приватного підприємства «Спеціалізованого підприємства «Юстиція» чи ОСОБА_5 під час укладення цього договору, та що укладеним договором порушено права позивачів чи інтереси, зокрема рішення суду про визнання спірного майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя, про виділення частки в цьому майні чи інш., суду не надано.

Отже Рішення суду першої інстанції в цій частині відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Також судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови у задоволенні вимог про визнання недійсним свідоцтво про право власності комплексу будівель по переробці сільгосппродукції, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці прощею 1599 кв. м. видане ОСОБА_5 на підставі акту про реалізацію майна приватним нотаріусом Алчевського міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_7 13 листопада 2012 року, за реєстровим номером №1687, зобов'язання Луганську філію приватного підприємства «Спеціалізованого підприємства «Юстиція» повернення коштів сплачених ОСОБА_5 за придбання комплексу будівель з прилюдних торгів; зобов'язання відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції перерахувати кошти, отримані від продажу комплексу будівель по переробці сільгосппродукції з прилюдних торгів на рахунок Луганської філії приватного підприємства «Спеціалізованого підприємства «Юстиція», оскільки вони є похідними від вимог про визнання прилюдних торгів недійсними, в задоволенні яких судом відмовлено.

Судом встановлено, що з 29.05.2012 року на виконанні у Алчевському ВДВС знаходився виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 боргу в сумі 279643 грн. та судового збору в сумі 2797 грн. (а.с.20), виданий на підставі рішення Алчевського міського суду Луганської області від 04 квітня 2012 року, під час виконання вказаного рішення суду було організовано та проведено відповідачем Луганською філією приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» прилюдні торги щодо належного ОСОБА_3 комплексу об'єктів нерухомості, під час яких комплекс будівель був придбаний відповідачем ОСОБА_5

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для визнання торгів недійсними позивачами, зокрема, зазначено недодержання державним виконавцем Алчевського ВДВС та Луганською філією приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція», при проведенні прилюдних торгів вимог Закону України "Про виконавче провадження" й Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 та зареєстрованого в Мінюсті України 2 листопада 1999 року за № 745/4838.

Умови та порядок виконання рішень судів, що підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження" та Інструкція про проведення виконавчих дій, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 р. № 74/5 та зареєстрована в Мінюсті 15.12.1999 р. за № 865/4158.

При цьому Закон України «Про виконавче провадження» не встановлює порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплює, як і ст. 650 ЦК України, такий спосіб реалізації майна, як його продаж на прилюдних торгах, і відсилають до інших нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна (ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до положень указаних правових норм державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів, а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими державною виконавчою службою укладається відповідний договір ( п.5.11. Інструкції про проведення виконавчих дій).

Правила ж проведення прилюдних торгів визначені Тимчасовим положенням.

Цим Тимчасовим положенням визначено, що прилюдні торги є спеціальною процедурою продажу майна, за результатами якої власником майна стає покупець, який у ході торгів запропонував за нього найвищу ціну (п.2.2 Тимчасового положення), та передбачені певні правила проведення цих торгів, а саме: по-перше, правила, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмового повідомлення державному виконавцю, стягувану та боржнику про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна) (розд.3); по-друге, правила, які регулюють сам порядок проведення торгів (розд.4) і, по-третє, ті правила, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розд.6).

Таким чином, процедура реалізації майна на прилюдних торгах полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. Враховуючи наведені особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів, який є оформленням договірних відносин з купівлі-продажу майна, реалізація майна з прилюдних торгів є правочином.

Такий висновок узгоджується й з нормами ст.ст. 650, 655 та ч.4 ст. 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу процедуру прилюдних торгів, результатом яких є видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів на підставі складеного та затвердженого в установленому порядку акта державного виконавця про проведені торги (розд. 6 Тимчасового положення, ст. 34 Закону України "Про нотаріат", пп. 244, 245, 248 Інструкції про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року № 18/5, зареєстрованої в Мінюсті 7 липня 1994 року за № 152/361).

Отже, враховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів є правочином (договором купівлі-продажу), така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені ч.ч. 1-3 та 6 ст. 203 ЦК України, ч.1 ст.215 цього Кодексу, у разі порушення правил проведення, які вплинули на результат торгів.

Такий правовий висновок викладений і в постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 24 жовтня 2012 року у справі № 6-116 цс 12 про визнання прилюдних торгів недійсними, з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме ст.ст. 16, 203, 215 ЦК України, Закону «Про виконавче провадження» та Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна. Відповідно до ст. 360-7 ЦПК України, зазначений правовий висновок є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Відповідно п.3.5. Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, спеціалізована організація не пізніше ніж за 15 днів до дня початку прилюдних торгів публікує за місцезнаходженням предмета іпотеки принаймні в двох місцевих друкованих засобах масової інформації повідомлення про проведення прилюдних торгів. У повідомленні зазначається інформація про день, час, місце проведення прилюдних торгів, опис предмета іпотеки, що підлягає продажу, місце, де можна отримати додаткову інформацію про умови проведення прилюдних торгів та іншу необхідну інформацію, а також забезпечує будь-якій зацікавленій особі доступ до інформації про умови проведення прилюдних торгів та про предмет іпотеки, що підлягає продажу.

Оскільки виходячи зі змісту ч.1 ст.215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених саме Тимчасовим положенням.

Що стосується порушень, допущених державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом "Про виконавче провадження", до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо, то такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом.

Отже, дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач підставами визнання прилюдних торгів недійсними визначає, як дії, рішення, бездіяльність державного виконавця, так и порушення порядку проведення прилюдних торгів.

Враховуючи, що у справі відсутні належні докази незаконності дій, рішень, бездіяльності державного виконавця, які вплинули на проведення прилюдних торгів, зокрема рішення суду про визнання права власності ОСОБА_4 на майно та інш., яке, як вже зазначено вище, може бути у даному випадку єдиним належним доказом, а дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів та мають самостійний спосіб оскарження і не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними, а також не надано доказів того, що відповідачем Луганською філією приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція», було порушено порядок проведення прилюдних торгів, не виконано зазначені позивачем умови, підстав для задоволення позовних вимог в цій частині не вбачається.

Отже, оскільки належними і допустимими доказами (в розумінні ст.ст. 57-59 ЦПК України) не підтверджується наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання проведених прилюдних торгів недійсними та настання у зв'язку з цим певних юридичних наслідків, тому підстав для задоволення позовних вимог позивача в цій частині не вбачається саме виходячи з наведеного вище.

За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду в цій частині відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Як встановлено ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що судом не прийнято до уваги, що спірний об'єкт нерухомості є об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4, судова колегія не приймає до уваги, оскільки згідно з рішенням Алчевського міського суду від 10.04.2006 частка майна була виділена в натурі саме за позивачем ОСОБА_3 ОСОБА_4 не скористалась своїм правом на пред'явлення позову про визнання права власності на спірне майно і про зняття з нього арешту в порядку, передбаченого Закону України «Про виконавче провадження».

Посилання апелянта на те, що прилюдні торги були проведені в м. Луганську, спростовуються повідомленням Директора Луганської філії ПП СП «Юстиція» про проведення прилюдних торгів № 951 від 22.10.12 р. (а.с.23) вказано що, прилюдні торги будуть проводитись в м. Алчевську. Луганської області. Таким чином, висновок суду першої інстанції про відсутність порушень з боку відповідачів «Тимчасового положення про порядок Проведення прилюдних торгів реалізації арештованого нерухомого майна» Затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 27.10.99 N 68/5 є обґрунтованим.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з відмовою суду в частині вимог, що стосуються державної виконавчої служби, а тому судова колегія не вбачає підстав для їх обговорення, оскільки ці доводи мають бути предметом розгляду судом під час розгляду цього питання у встановленому законом порядку, якщо про це буде заявлено спір.

Керуючись ст.. 303,307,309,313,314,316 ЦПК України, судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 27 серпня 2013 року в частині відмови у задоволені позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4 до відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції - скасувати та в цій частині позовних вимог провадження у справі закрити.

В інший частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржено у касаційному порядку протягом 20 днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді