У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

 Верховного Суду України

у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 19 грудня 2006 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції на судові рішення щодо ОСОБА_1.

Вироком Костопільського районного суду Рівненської області від 14 березня 2006 року

                                                                  ОСОБА_1, уродженку ІНФОРМАЦІЯ_1, жительку м. Костопіль Рівненської області, раніше не судиму,

засуджено за ст. 128 КК України на 6 місяців виправних робіт з відрахуванням 10% від суми заробітку в дохід держави.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1. на користь потерпілої ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди 86 грн. 15 коп. та моральної - 750 грн.

Вироком місцевого суду ОСОБА_1 засуджено за те, що вона 16 серпня 2005 року близько 9 години в будинку АДРЕСА_1 під час конфлікту із ОСОБА_2 потягнула останню за праву руку, внаслідок чого потерпілій були заподіянні з необережності середньої тяжкості тілесні ушкодження правого плечового суглоба.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 29 червня 2006 року вирок щодо ОСОБА_1 скасовано, а кримінальну справу закрито за відсутністю в її діях складу злочину. Це рішення апеляційний суд обґрунтував тим, що спричинені потерпілій ушкодження правого плечового суглоба відносяться до легких  тілесних ушкоджень, заподіяння яких з необережності не містить складу злочину, передбаченого Кримінальним Кодексом України. 

 У касаційному поданні прокурор, посилаючись на неправильну перекваліфікацію районним судом дій ОСОБА_1 із ч.1 ст.122 на ст. 128 КК України, на наявність у справі двох судово-медичних експертиз, висновки яких щодо ступеня тяжкості виявлених у потерпілої тілесних ушкоджень  суперечать один одному, що було підставою для призначення і проведення  повторної експертизи Головним бюро судово-медичних експертиз, а також на істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, що полягають у порушенні права обвинуваченої на ознайомлення з матеріалами справи, просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на нове розслідування.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що слід відмовити у задоволенні касаційного подання.

Як видно із  матеріалів справи, місцевий суд, дослідивши усі зібрані у справі докази в їх сукупності, дійшов обґрунтованого  висновку  про  відсутність доказів  щодо умисного  заподіяння обвинуваченою потерпілій      тілесних ушкоджень і зробив правильний висновок, що  ОСОБА_1   заподіяла ОСОБА_2 тілесні ушкодження з необережності. Цей висновок, із яким погоджується колегія суддів, суд належним чином умотивував. Він узгоджується з фактичними обставинами справи, характером і механізмом спричинення пошкодження плеча потерпілої.  Крім того, в пред'явленому ОСОБА_1 обвинуваченні також не зазначено про умисне заподіяння останньою тілесних ушкоджень ОСОБА_2 Таким чином, доводи касаційного подання про неправильне застосування кримінального закону, є безпідставними. 

  Під час провадження по перевірці вироку місцевого суду в апеляційному порядку була призначена і проведена комісійна судово-медична експертиза. За її висновком, заподіяні потерпілій тілесні ушкодження  відносяться до легких з короткочасним розладом здоров'я. Правильність цього висновку ніхто із учасників апеляційного розгляду під сумнів не ставив. Апеляційний суд, дослідивши цей та висновок експерта Корнатого І., давши їм належну оцінку, правильно поклав в основу свого рішення висновок комісійної судово-медичної експертизи. На спростування його обґрунтованості  не наведено жодних мотивів в касаційному поданні. Відсутні такі дані і в матеріалах кримінальної справи. Тому доводи подання про необхідність призначення та проведення повторної експертизи позбавлені підстав.

  Не заслуговують на увагу і доводи касаційного подання про необхідність скасування судових рішень і направлення справи на нове розслідування через порушення права обвинуваченої на ознайомлення з матеріалами справи, оскільки про наявність такого порушення не зазначає сама ОСОБА_1, а також, відповідно до вимог ст. 398 КПК України, касаційний суд не вправі скасувати ухвалу апеляційного суду про закриття справи лише з мотивів істотного порушення прав обвинуваченого.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційним судом  при перевірці даної кримінальної справи в апеляційному порядку  прийнято правильне рішення про закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_1. за відсутністю в її діях складу злочину.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, що тягнуть скасування чи зміну судових рішень, не встановлено.

Не вбачаючи підстав для задоволення касаційного подання, колегія суддів не знаходить і підстав для призначення справи до касаційного розгляду з викликом осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

         у задоволенні касаційного подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції відмовити.

Судді:

 Нікітін Ю.І.                   Пекний С.Д.                        Глос Л.Ф.