РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №: 121/6372/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Веденмеєр М.В.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Іващенко В. В.
РІШЕННЯ
"14" листопада 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіІващенко В.В.
СуддівБілоусової В.В., Дралла І.Г.
При секретаріЩегловій Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, ОСОБА_9, - про визнання договору купівлі-продажу недійсним та скасування державної реєстрації права власності,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_7 - ОСОБА_10
на рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 03 вересня 2013 року,
В С Т А Н О В И Л А :
01 серпня 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, ОСОБА_9, - про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного 02 грудня 2009 року між ОСОБА_6, який діяв від імені і в інтересах ОСОБА_9 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Днепропетровського міського нотаріального округу 27 жовтня 2008р. за реєстровим №2169, і ОСОБА_7 та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_7 на квартиру АДРЕСА_1.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 02 грудня 2009 року між сторонами було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. Продаж було здійснено за 538 122,00 гривень, тобто за інвентаризаційною оцінкою комунального підприємства Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації», яка значно менша за ринкову ціну. Зазначена квартира належала ОСОБА_9 та була продана позивачем, діючим на підставі довіреності від 27 жовтня 2008 року. Проте, позивач вважає за необхідне визнати зазначений договір недійсним, оскільки під час укладення останнього він страждав на психічне захворювання, у зв'язку з чим не міг усвідомлювати своїх дій.
Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 03 вересня 2013 року позов ОСОБА_6 задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 02 грудня 2009 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстром №1547.
Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_7 на квартиру АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_7 - ОСОБА_10 ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема апелянт зазначає, що ОСОБА_6 є неналежним позивачем у справі, оскільки власником квартири на момент продажу 02 грудня 2009 року був ОСОБА_9, а ОСОБА_6 як представник власника квартири, який діяв від імені і в інтересах ОСОБА_9 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Днепропетровського міського нотаріального округу 27 жовтня 2008р. за реєстровим №2169.
Апелянт звертає увагу суду на акт судово-психіатричної експертизи №166-а/190-а, який було зроблено під конкретну дату і для конкретної події, а саме - укладання договору позики 01.10.2009 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_6, і жодного відношення до укладання договору купівлі-продажу від 02.12.2009 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вказаний висновок експерта не має.
Крім того, апелянт зазначає, що позивачем не надано жодного доказу, який би підтверджував, що під час укладання оспорюваного договору купівлі-продажу квартири від 02.12.2009 року було застосовано занижену ринкову вартість відповідної квартири.
Апелянт вказує, що з моменту укладання договору купівлі-продажу квартири до моменту звернення до суду пройшло 3 роки 8 місяців, тобто позивач звернувся з позовом поза строками позовної давності.
Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Заслухавши доповідача, дослідивши обставини справи і перевіривши їх доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив із того, що оскаржуваний договір було укладено 02 грудня 2009 року, тобто під час наявності у позивача хронічного психічного захворювання, що підтверджується висновком амбулаторної судово-психіатричної експертизи №166-а/190-а від 24 лютого 2010 року, згідно з мотивувальною частиною якого ОСОБА_6 страждав хронічним психічним захворюванням: маніакально-депресивниЙ психоз, рівень психотичних афективних порушень з 2005 року, коли він не міг усвідомлювати своїх дій та керувати ними.
Проте таких висновків суд дійшов з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Судовим розглядом встановлено, що 02 грудня 2009 року між ОСОБА_6, який діяв від імені та в інтересах ОСОБА_9, та ОСОБА_7 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 (а.с. 9-10). Вказаний договір був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8
ОСОБА_6 діяв від імені ОСОБА_9 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_12 27 жовтня 2008 року (а.с.12-13).
Строк дії зазначеної довіреності сплив 27 жовтня 2011р.
Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 18 грудня 2009 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_7 (а. с. 11).
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області, визнано недійсним договір позики, укладений 01 жовтня 2009 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_6 недійсним, з тих підстав, що у період укладання договору позики 01 жовтня 2009 року ОСОБА_6 страждав хронічним психічним захворюванням та не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними (а.с. 14-15).
Актом судово-психіатричної експертизи №166-а/190-а від 24 лютого 2010 року, проведеної в іншій цивільній справі, встановлено, що ОСОБА_6 в період укладання договору позики 01.10.2009 року страждав хронічним психічним захворюванням: маніакально-депресивний психоз, біполярне протікання, маніакальна фаза, маніакальний синдром. На час укладання договору позики 01 жовтня 2009 року не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними (а.с. 23-31).
Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п.5 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» N 9 від 06.11.2009 року, відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Оспорюваний договір купівлі-продажу квартири укладено між ОСОБА_9 та ОСОБА_7
ОСОБА_6 не є стороною цього договору та не є заінтересованою особою, чиї права чи інтереси порушені цим правочином.
Відповідно до ч.1 ст. 239 ЦУ України, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
За таких обставин саме ОСОБА_9 та ОСОБА_7 в результаті укладання договору купівлі-продажу квартири набули відповідних цивільних прав та обов'язків.
Таким чином права ОСОБА_6 жодним чином при укладанні договору порушені не булі, оскільки цей договір взагалі не породжував для нього жодних прав та обов'язків.
Суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги обставини, встановлені рішенням Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області у справі про визнання недійсним договору позики, оскільки в мотивувальній частині рішення зазначено, що у період укладання договору займу 01 жовтня 2009 року ОСОБА_6 страждав хронічним психічним захворюванням. Це стало підставою для визнання недійсним договору позики, укладеного особисто ОСОБА_6 від свого імені, оскільки він безпосередньо був стороною цього договору і цей договір саме для нього, як сторони договору, породжував певні права та обов'язки.
За таких обставин рішення Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області жодним чином не впливає на вирішення даної справи.
Посилання суду першої інстанції на акт судово-психіатричної експертизи №166-а/190-а від 24 лютого 2010 року не є доцільним, оскільки мова йде про 01 жовтня 2009 року, а не про 02 грудня 2009 року в день коли укладався договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. Тобто даний акт судово-психіатричної експертизи №166-а/190-а зроблено під конкретну дату, а також для конкретної події, а саме - укладання договору займу 01.10.2009 року і ніякого відношення до 02 грудня 2009 року вказаний висновок експерта не має.
Під час розгляду цієї справи судом не досліджувалось та не встановлювалось, в якому психічному стані перебував ОСОБА_6, підписуючи договір купівлі-продажу квартири 02 грудня 2009 року від імені ОСОБА_9
Позивачем, окрім цього, не надано жодного доказу, який би підтверджував, що під час укладання оспорюваного договору купівлі-продажу квартири від 02.12.2009 року було застосовано занижену ринкову вартість відповідної квартири.
Невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права згідно з п. п. 2, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволення позову.
Додатковим рішенням Ялтинського міського суду від 13 вересня 2013р. резолютивну частину рішення Ялтинського міського суду від 13 вересня 2-013р. доповнено реченням: «Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 судові витрати у розмірі 3441 грн.
Відповідно до положень п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009р. «Про судове рішення у цивільній справі» у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.
На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 304, 309 ч.1 п. п. 1, 4, 314, 316, 319, 323, 324, 327 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -
В И Р І Ш И Л А :
апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 - ОСОБА_10 задовольнити.
Рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 03 вересня 2013 року та додаткове рішення Ялтинського міського суду від 13 вересня 2013р. скасувати, ухвалити нове рішення такого змісту.
Позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_7, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, ОСОБА_9, - про визнання договору купівлі-продажу недійсним та скасування державної реєстрації права власності залишити без задоволення.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді :