У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 19 грудня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1.

            Вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 21 грудня 2004 р.

ОСОБА_1, судимості не має,

засуджено за ч.1 ст.115 КК України на 9 років позбавлення волі.

Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 матеріальної шкоди - 5 748 грн. 31 коп. і моральної - 10 000 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 4 березня 2005 р. апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок без зміни.

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він у стані алкогольного сп'яніння 01.10.2004 р. у м. Володимир-Волинський Волинської області на ґрунті неприязних стосунків учинив умисне вбивство ОСОБА_3., нанісши йому не менше 11 ударів ножем у різні частини тіла, у тому числі в життєво-важливі органи. Від цих поранень ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1. у лікарні.

За змістом касаційної скарги, засуджений ОСОБА_1, посилаючись на те, що він наніс потерпілому удари ножем при перевищенні меж необхідної оборони та на невідповідність призначеного покарання ступені тяжкості злочину та його особі, внаслідок суворості, просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Також він указує на безпідставність стягнення з нього на користь потерпілої ОСОБА_2 моральної шкоди у сумі 10 000 грн.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що необхідно відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 як на досудовому слідстві, так і під час судового розгляду справи визнав, що саме він ножем наніс потерпілому ОСОБА_3. тілесні ушкодження. Такі показання засудженого підтверджені іншими доказами по справі, яким суди першої та апеляційної інстанцій дали належну оцінку. Не заперечує засуджений цього і в касаційній скарзі.

Отже, висновки вказаних судових інстанцій про вчинення засудженим злочинних дій щодо ОСОБА_3. ґрунтуються на матеріалах справи і ніким не заперечуються.

Твердження засудженого ОСОБА_1 у скарзі про те, що він наніс ОСОБА_3. тілесні ушкодження ножем при перевищенні меж необхідної оборони, є безпідставними.

Як визначено ст. 36 КК України, необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.

По справі встановлено, що 01.10.2004 р. ОСОБА_1 і ОСОБА_3 за місцем проживання першого (АДРЕСА_1) вживали спиртні напої. Коли ОСОБА_3 намагався піти з квартири ОСОБА_1, той на грунті особистих неприязних стосунків узяв ножа й наніс ним ОСОБА_3. не менше 11 ударів, у тому числі й у життєво важливі органи, спричинивши у такий спосіб йому тяжкі тілесні ушкодження. Від цих пошкоджень ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1. помер у лікарні. Це підтверджено частково показаннями засудженого ОСОБА_1, який не заперечував, що наніс потерпілому ножем удари в життєво важливі органи; показаннями потерпілого ОСОБА_3. на досудовому слідстві, який показав, що після спільного вживання спиртного у квартирі засудженого він почав збиратися додому і коли одягався, то засуджений почав наносити йому удари ножем у життєво важливі органи до тих пір, поки він не втратив свідомість. Перед цим між ними не було ні конфліктів, ні бійки; показаннями свідків-очевидців ОСОБА_4 і ОСОБА_5 (дружина і син засудженого), які підтвердили про нанесення засудженим потерпілому у їх квартирі ударів ножем; висновками судово-медичних експертиз і даними протоколів слідчих дій.

Окрім показань потерпілого ОСОБА_3., покликання засудженого ОСОБА_1 на те, що потерпілий першим розпочав бійку і наніс йому удари у голову й груди, а тому він вимушений був захищатись і для цього взяв кухонний ніж і наніс ним удари, спростовано також висновками судово-медичної експертизи №56 від 06.10.2004 р. (а.с. 76-77).

За таких обставин суд, вірно встановивши, що потерпілий ОСОБА_3 не вчиняв щодо ОСОБА_1 суспільно небезпечного посягання, правильно кваліфікував його дії за ч.1 ст.115 КК України, а тому підстав для скасування судових рішень, як про це йдеться у касаційній скарзі засудженого, немає.

Посилання засудженого ОСОБА_1 у касаційній скарзі на те, що суд безпідставно стягнув із нього на користь потерпілої ОСОБА_2 моральну шкоду у сумі 10 000 грн., є непереконливими.

З вироку видно, що, приймаючи таке рішення, суд урахував моральні страждання, яких зазнала ОСОБА_2 у зв'язку із утратою чоловіка, а тому правильно стягнув із ОСОБА_1 на її користь моральну шкоду у сумі 10 000 грн.

Призначене засудженому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України та є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. Підстав для його пом'якшення немає, а тому покликання ОСОБА_1 у касаційній скарзі на те, що призначене йому покарання є надмірно суворим, є необґрунтованими.

З огляду на викладене, передбачені законом підстави для призначення справи до касаційного розгляду відсутні.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1.   

С У Д Д І :

ГЛОС Л.Ф.                                 ПЕКНИЙ С.Д.                        НІКІТІН Ю.І.