УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа №: 22-ц/190/6766/13Головуючий суду першої інстанції:Абеляшев О.В.
Головуючий суду апеляційної інстанції:М'ясоєдова Т. М.
"13" листопада 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіМ'ясоєдової Т.М.
СуддівКурської А.Г., Бондарева Р.В.
При секретаріГаліч Ю.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за скаргою ОСОБА_6, заінтересована особа - головний державний виконавець ВДВС Роздольненського РУЮ АР Крим Фірсов Сергій Валерійович, на дії державного виконавця, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Роздольненського районного суду АР Крим від 03 жовтня 2013 року, -
В С Т А Н О В И Л А :
17 вересня 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця ВДВС Роздольненського РУЮ АР Крим Фірсова С.В., мотивовану тим, що постановою головного державного виконавця ВДВС Роздольненського РУЮ АР Крим Фірсова С.В. від 26 квітня 2012 року було накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_6. Заявник вважає зазначену постанову незаконною у зв'язку з тим, що арешт може накладатись на майно у розмірі суми стягнення, тому просить скасувати постанову про накладення арешту та звільнити з-під арешту земельну ділянку площею 0,1639 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_6 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №739473, виданого 05 квітня 2010 року.
Ухвалою Роздольненського районного суду АР Крим від 03 жовтня 2013 року у задоволенні скарги ОСОБА_6 відмовлено.
Не погодившись з зазначеною ухвалою суду заявник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати і постановити нову ухвалу про задоволення скарги в повному обсязі, якою визнати неправомірними дії головного державного виконавця ВДВС Роздольненського РУЮ АР Крим Фірсова С.В. щодо накладення арешту на все майно боржника та оголошення заборони на його відчуження, а також звільнити з-під арешту земельну ділянку площею 0,1639 га, яка знаходиться за адресою: Україна, АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_6 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯИ №739473, виданого 05.04.2010 року. Посилається на те, що місцевим судом при ухваленні оскаржуваного судового рішення не були враховані положення ч.3 ст.57 Закону України «Про виконавче провадження», яка передбачає, що арешт може бути накладений у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією і проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів на все майно або на окремі предмети, в той час як головним державним виконавцем був накладений арешт на все майно ОСОБА_6, вартість якого значно перевищує суму боргу.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 303 ЦПК України, при розгляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Приймаючи ухвалу про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець Фірсов С.В. діяв в межах своїх повноважень та на підставі Закону України «Про виконавче провадження».
Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції, оскільки вважає ухвалу суду постановленою з порушенням норм процесуального права.
При апеляційному перегляді справи встановлено, що 24.04.2012 року постановою старшого державного виконавця ВДВС Роздольненського РУЮ АР Крим Фірсова С.В. відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №116/182/2012, виданого 17.04.2012 року Роздольненським районним судом АР Крим про стягнення з ОСОБА_6 на користь держави суми у розмірі 18 727,44 грн..
26.04.2012 року постановою старшого державного виконавця ВДВС Роздольненського РУЮ АР Крим Фірсова С.В. накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_6, у відповідності до ст.11 ЗУ «Про виконавче провадження».
Відповідно до Інформаційної довідки з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна було накладено арешт на майно ОСОБА_6, а саме, житловий будинок АДРЕСА_2; житловий будинок АДРЕСА_3; на все невизначене нерухоме майно ОСОБА_6
Згідно копій державних актів на право власності на земельну ділянку Серії ЯИ №739472 та Серії ЯИ №739473 ОСОБА_6 належать на праві власності земельні ділянки площею 0,2498 га та 0,1639 га вартістю 101 243,90 грн. та 77 262,46 грн. відповідно, розташовані на території Кукушкінської сільської ради Роздольненського району АР Крим.
У відповідності до ст.383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
За приписами ст.385 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби може бути здійснене лише протягом строку, вказаного у ст.385 ЦПК України. Тривалість такого строку залежить від об'єкта оскарження, зокрема, якщо оскаржується постанова про відкладення провадження виконавчих дій, заява подається у триденний строк з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення її прав чи свобод, у всіх інших випадках - у десятиденний строк з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Якщо строк для подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби буде пропущено з поважних причин, суд може його поновити. При цьому разом із скаргою до суду необхідно подати й заяву (клопотання) про поновлення відповідного строку.
Як вбачається з фактичних обставин справи, 17 вересня 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця по винесенню ним постанови від 26 квітня 2012 року про накладення арешту на все належне йому майно. При цьому вважав строк подачі скарги не пропущеним, оскільки про існування вищевказаної постанови він дізнався лише 04 вересня 2013 року.
Проте, ці обставини судом першої інстанції належним чином перевірені не були. Матеріали виконавчого провадження за виконавчим листом №116/182/2012 не були предметом дослідження і оцінки районного суду.
У відповідності до положень ст.72 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку.
Статтею 73 ЦПК України встановлено, що суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин. Питання про поновлення чи продовження пропущеного строку вирішує суд, у якому належало вчинити процесуальну дію або до якого потрібно було подати документ чи доказ. Про місце і час розгляду цього питання повідомляються особи, які беруть участь у справі. Присутність цих осіб не є обов'язковою. Одночасно з клопотанням про поновлення чи продовження строку належить вчинити ту дію або подати той документ чи доказ, стосовно якого заявлено клопотання.
Процесуальні строки встановлюються законом або судом для використання особою наданого їй права на вчинення певної процесуальної дії чи для виконання покладеного на неї обов'язку. Із закінченням строку, встановленого для вчинення процесуальної дії за розсудом самої особи, незалежно від того, встановлений він законом або судом, втрачається право на її вчинення. Це означає, що особи, які не скористались наданим їм правом і не вчинили певну процесуальну дію, більше не мають право її вчиняти, хоча у них залишається право клопотати перед судом про поновлення або продовження пропущеного процесуального строку. Із таким клопотанням може звернутись будь-яка особа, яка не встигла вчинити певну процесуальну дію з поважних причин, або її представник. У клопотанні обов'язково має бути зазначено причини, що перешкоджали вчиненню процесуальної дії у встановлений строк. Ці причини повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.
Таким чином, процесуальним законом встановлений певний порядок прийняття судом документів, поданих поза строків, визначених ЦПК України.
Між тим, місцевий суд не звернув уваги на відсутність клопотання про поновлення пропущеного строку, вирішив скаргу по суті, не обговоривши питання, передбачене ст.385 ЦПК України.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне оскаржувану ухвалу Роздольненського районного суду АР Крим від 03 жовтня 2013 року скасувати як постановлену з порушенням норм процесуального права і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
На підставі п. 3 ч.1 ст. 312 Цивільного процесуального кодексу України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.
Виходячи з наведеного та керуючись п.3 ч.1 ст.312, ст.ст.303, 307, 313-315, 319 Цивільного процесуального кодексу України колегія суддів судової палати у цивільних справах, -
УХВАЛИ Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу Роздольненського районного суду АР Крим від 03 жовтня 2013 року скасувати і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді: Т.М. М’ясоєдова А.Г. Курська Р.В. Бондарев