Головуючий суду 1 інстанції - Золотарьов О.Ю.
Доповідач - Масенко Д.Є.
Справа № 437/2383/13-ц
Провадження № 22ц/782/4351/13
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі :
головуючого - судді Масенко Д.Є.,
суддів - Стахової Н.В., Орлова І.В.,
при секретарі - Вербицькому І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луганську справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 19 вересня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про вселення та усунення перешкод у порядку користування житловим приміщенням, -
встановила:
Рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 19 вересня 2013 року позов ОСОБА_3 було задоволено, вселено ОСОБА_3 (і.п.н. НОМЕР_1) у квартиру АДРЕСА_1, зобов'язано ОСОБА_2 (і.п.н. НОМЕР_2) не чинити перешкоди ОСОБА_3 (і.п.н. НОМЕР_1) у користуванні ? частиною квартири АДРЕСА_1 та стягнуто з ОСОБА_2 (і.п.н. НОМЕР_2) на користь ОСОБА_3 (і.п.н. НОМЕР_1) судовий збір в сумі 115 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду відповідач ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення осіб, які з'явились, дослідивши надані докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла до наступного.
Згідно зі ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, під час ухвалення рішення суд у числі інших вирішує також питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Судова колегія вважає, що у даному випадку судом першої інстанції зазначені вимоги закону у повному обсязі виконано.
Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того, згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на основу своїх вимог або заперечень.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з положень ст.ст. 317, 319, 321, 369, 391 ЦК України, показів свідків та з того, що позивач є співвласником квартири АДРЕСА_1, тому має право на житлову площу в спірній квартирі, а також з тих обставин, що позивач надала належні докази того, що відповідач перешкоджає їй у користуванні власністю.
Розглядаючи спір судова колегія вважає, що такий висновок суду є обґрунтованим з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно ч.1,2 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Відповідно до ст.150 ЖК України, яка визначає користування житловим будинком, який належить громадянину, громадяни, які мають у приватній власності житловий будинок (частину будинку), користуються ним для особистого проживання і проживання членів сім'ї. Вони вправі вселити в будинок інших громадян, а також здавати його в найом.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в рівних частках, по ? кожному, на підставі договору купівлі-продажу від 14.05.2005 року, посвідченого нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстровано в реєстрі за № 1687 (а.с. 5- 8).
Рішенням Ленінського районного суду міста Луганська від 16.07.1999 року шлюб, зареєстрований 28.12.1991 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано (а.с. 26). 05.02.2013 року видане свідоцтво про розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с. 4).
Відповідно до матеріалів перевірки за зверненням ОСОБА_3 Ленінським РВ ЛМУ ГУМВС України в Луганській області встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не пускає позивача до спірної квартири, яка належить їм на праві спільної часткової власності, та від дачі пояснень дільничному інспектору міліції відмовився, ознак кримінального правопорушення в ході перевірки виявлено не було.
06.08.2013 року відповідачем спірна квартира була здана в оренду, що підтверджується копією договору оренди житлового приміщення (а.с.102-104).
Статтею 391 ЦК України передбачено захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння, та власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ч. 2 ст. 386 ЦК України, за власником закріплюється право у разі наявності в нього достатніх підстав припускати можливість порушення свого права власності іншою особою звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Зазначена норма гарантує власнику можливість вимагати не лише усунення порушень його права власності, а й звертатися до суду за захистом своїх прав, що можуть бути реально порушені в майбутньому.
Таким чином, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив обставини по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та обґрунтовано дійшов висновку про задоволення позовних вимог, оскільки відповідачем були порушені права позивача щодо здійсненні останнім права користування та розпорядження своїм майном.
Доводи апеляційної скарги щодо неправомірного роз'єднання судом першої інстанції в окремі провадження позову ОСОБА_3 та зустрічного позову ОСОБА_2 з підстав нерозривності вимог первісного та зустрічного позовів по відношенню друг до друга не заслуговують на увагу, оскільки це не є підставою для скасування оскаржуваного рішення, а питання щодо розподілу квартири може бути вирішено окремо від питання щодо вселення та усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням.
Також, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо необхідності для розгляду позовних вимог ОСОБА_3 про вселення та усунення перешкод у порядку користування житловим приміщенням висновків судової будівельно-технічної експертизи, яка була призначена за клопотанням ОСОБА_2 для встановлення можливості розподілу майна між власниками або встановлення порядку користування квартирою, оскільки спірна квартира належить ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності та відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Крім того, позивачем вимог щодо встановлення порядку користування спірною квартирою не заявлялось, а суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, відповідно до положень ч. 1 ст. 11 ЦПК України.
Інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суд з одних лише формальних міркувань.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, будь-яких належних доказів на підтвердження своїх доводів апелянт суду не надав, тому судом першої інстанції постановлене правильне по суті і справедливе рішення.
Колегія суддів керуючись ст. ст. 307,308 ЦПК України, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 19 вересня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно, однак може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді :