Справа №2-185/2008

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

      10 листопада 2008року Ясинуватський міськрайонний суд Донецької  області у складі:

головуючої судді  Ткачук С.С.

при секретарях      Шпаковській Ю.В., Зайцевій О.В.,

за участю  позивача ОСОБА_1. та його представника ОСОБА_2.,

відповідача в особі  представника  управління виконавчої дирекції Фонду соціального  страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Києві, розглянув  у  відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до  приватного підприємства „СКВІД”, управління виконавчої дирекції Фонду соціального  страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Києві  про відшкодування  матеріальної і моральної шкоди, заподіяних внаслідок загибелі на виробництві, визнання особи членом сім”ї

в с т а н о в и в:

       Позивач ОСОБА_1.  звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути  з ПП  «СКВІД» матеріальну шкоду в сумі 4695грн. та моральну  шкоду  5000грн.

        В обгрунтування позову  зазначив, що  онук ОСОБА_4., ІНФОРМАЦІЯ_1, який працював  менеджером  в ПП «СКВІД» і за яким було закріплено автомобіль ВАЗ 21043, р.н.НОМЕР_1, загинув під час дорожньо-транспортної події ( далі ДТП) під час виконання трудових обов”язків.  На його поховання ними було витрачено  згідно квитанцій 2382,54грн., та без підтвердження квитанцій - 2312,5грн.

        Після  загибелі  онука  він  відчуває моральні страждання, бо на онука  покладав

останньою надією, як на людину, яка буде  доглядати його з дружиною.

       Потім свої вимоги заявила ОСОБА_3.

       В судовому засіданні позивачі неодноразово змінювали  позовні вимоги і  просили визнати  онука членом їх сім”ї , стягнути на їх користь заборгованість по зарплаті онука  в сумі 4500грн, вартість втраченого під час ДТП  майна на суму 1650грн., а саме  вартість одягу в сумі 900грн., мобільного телефону - 750грн. З другого відповідача  просили стягнути витрати на поховання в сумі 4826грн.98коп., витрати на правову допомогу в сумі 1200грн., відшкодувати моральну шкоду в  сумі по 20000грн. кожному, бо вони літні люди і втрата онука мала для них негативні наслідки, погіршився їх стан  здоров”я.

         До  загибелі онук приїздив до них і казав, що його заробітна платня становить 600 американських доларів у місяць, мав  намір купити житловий будинок, де вони будуть разом проживати.  На цей час позивачка  хворіє тяжкою хворобою, яка  посилилася  внаслідок пережитої втрати онука.  Просили позов задовольнити в повному обсязі.

         ПП „Сквід” позов  не визнавали і повідомили, що   ОСОБА_4. працював на їх підприємстві з 03.11.04 і його заробітна плата становила 108грн. Після урахування податків  залишок зарплати в сумі 98грн.08коп. був  перерахований на ім”я позивачки ОСОБА_1ої І.П., що підтверджується  фіскальним чеком.

        3-я особа ОСОБА_5. в судове засідання не з”явився, але  про час розгляду справи був належним чином повідомлений.

        Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України  у м. Києві (далі УВД ФССНВВ у м. Києві) позов не визнали з таких підстав. 

         Вважають, що  ОСОБА_4 загинув не при виконанні трудових обов”язків, тобто не визнають наявність факту  гибелі на виробництві.  На час  загибелі у ОСОБА_4а не було посвідчення про  відрядження, т.я. наказ про його відрядження не видавався.; відсутні   документи на доставку чи отримання матеріальних цінностей, т.т.  не було доказів, які б підтвердили виконання ним  трудових обов”язків. Крім того, ними було подано позов до Окружного Адміністративного суду м. Києва, за ухвалою було закрито провадження по розгляду  позов. Дане рішення ними оскаржено, але на цей час  апеляційна скарга не розглянута.  Крім того причиною загибелі ОСОБА_4а було порушення з його боку Правил дорожнього руху.  Страхові внески за ОСОБА_4   не вносилися. Також вважають, що3 існувала  усна  угода між директором ПП „Сквід” ОСОБА_5. та ОСОБА_4ом  про використування транспортного засобу підприємства в особистих цілях. Позивачі не були зазначені в особистій  справі ОСОБА_4а, як його утриманці, бо вони проживали та були зареєстровані  за різними адресами, тому не являлись однією  сім”єю. Щодо відшкодування моральною шкоди посилалися на рішення Конституційного Суду  від 08.10.08 за №20рп/2008 справа №1-32/2008, яким визначено, що відшкодовується моральної шкоди  здійснюється за рахунок власника або уповноваженого органу. Проти відшкодування  витрат на поховання  в розмірі 3945грн. не заперечили, якщо вони підтверджуються документально.

       Заслухавши пояснення сторін і дослідивши докази,  суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково з таких підстав.

        Із матеріалів справи судом встановлено, що 13.11.2004 приблизно 11год.30хв. на 438км. автодороги Київ-Луганськ-Ізваріно, розташованої на території Кримчанського району, Дніпропетровської області  в направленні м. Дніпропетровська рухався автомобіль ВАЗ 21043, р.н. НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_4, який не впоравшись  з управлінням автомобіля  виїхав на зустрічну смугу,  де відбулось зіткнення з  автомобілем КАМАЗ -5511, р.н. НОМЕР_2, під управлінням  водія ОСОБА_6. За висновками автотехнічної експертизи від  01.02.06 дії водія ОСОБА_4а при даному механізмі події не відповідали вимогам п.10.1 Правил дорожнього руху і з точки зору  знаходяться у причинному зв”язку з настанням  події даного ДТП.  За протоколами огляду  місця ДТП, огляду та перевірки стану  автомобілю ВАЗ 463-29КА, судово-медичного дослідження трупу за №2905 від13.11.04,  під час ДТП ОСОБА_4 був одягнутий у туфлі шкір”яні чорні, шкарпетки бавовняні чорні, джинси сірі, кофта напіввовняна сірого кольору, труси  бавовнярні чорні, футболка бавовняна біла, на шиї був ланцюжок  з  хрестиком з металу білого кольору. У автомобілі було знайдено паспорт та посвідчення водія, свідоцтво про страхування, студентський квиток, талон попередження, приписне посвідчення на ім”я ОСОБА_4а,  а  також технічний паспорт  на автомобіль,  подорожній  лист на автомобіль, вантаж у вигляді  пакетів   в кількості 2 шт. з надувними шарами. Ці речі були із”яті з місця події.

       Згідно розписок директору ПП „Сквід”  ОСОБА_5. було видано належні йому речі мобільний телефон „Сіменс М-55”,  а також паспорт та посвідчення водія, свідоцтво про страхування, студентський квиток, довідку про ідентифікаційний номер,  приписне посвідчення на ім”я ОСОБА_4а та ланцюжок  з хрестиком з білого металу, шкір”яний гаманець, які  останній  зобов”язувався повернути  рідним загиблого.

       Позивач ОСОБА_1   заперечив  про повернення  вказаних речей, крім того, наполягав, що   на  онукові, коли останній  їх залишив,  була шкір”яна куртка, вартість якої  просив відшкодувати.

       З представлених суду свідоцтво про народження доньки позивачів  ОСОБА_7., про реєстрацію нею шлюбу  з ОСОБА_8.,  актового запису про реєстрацію шлюбу з ОСОБА_9. вбачається  що загиблий  є онуком  позивачів.  Існування у паспорті загиблого реєстрації місця мешкання за адресою АДРЕСА_1, суд не може визнати як доказ його фактичного проживання, бо  ці дані   спростовуються показаннями свідків.

       Опитані в суді свідки  ОСОБА_9 .та  ОСОБА_10, який проживав з онуком  разом в одній кімнаті, підтвердили, що  ОСОБА_4  постійно проживав з дідусем та бабусею, бо  його мати хворіла майже 5 років на тяжкою хворобу,  знаходилася в будинку батьків, які за нею доглядали. Мати померла ІНФОРМАЦІЯ_2. Онук  мав неприязливі стосунки  з її чоловіком.  Отриману стипендію віддавав  позивачам, під час проживання  у гуртожитку привозив  від них  продукти харчування, допомагав їм  по дому.  На  зимовий період  тимчасово перебував у гуртожитку інституту.  Свідок ОСОБА_10 підтвердив, що   ОСОБА_4 користувався    мобільним телефоном „Сіменс М-55”, який купив напередодні.

       Показання свідка ОСОБА_10 щодо наявності  телефону при загиблому підтверджується матеріалами кримінальної справи. 

       На підставі приведеного суд приходить до висновку, що загиблий ОСОБА_4. був  членом сім”ї  позивачів.

        З представлених документів  УВД ФССНВВ судом встановлено, що   ПП „СКВІД” зареєстровано як  платник страхових внесків  у відділенні відповідача. Згідно довідки  підприємства ОСОБА_4  працював в ПП „СКВІД”  менеджером з 03.11.04 по 15.11.04 і його заробіна платня становила  108грн. Документів які підтвердили б заробіток  ОСОБА_4а в ПП „СКВІД” в розмір 600 американських доларів  суду не було надано. Тому суд, що  визнає вимоги позивачів  про стягнення  на їх користь  4500грн. з  1 жовтня до 13.11.04  не знайшли свого підтвердження в суді і тому не підлягають задоволенню.

       З приведеного суд приходить до висновку, що   керівник   ПП „СКВІД” ОСОБА_5 прийняв на збереження особисті речі  загиблого, в т.ч. і мобільний телефон „Сіменс М-55”, і згідно ст. 949 ЦК  зобов”язаний  повернути позивачам. Доказів про надання у користування ОСОБА_4у цього  телефону  не було  надано суду. Вимоги щодо відшкодування вартості   не  повернутих  особистих документів  не підлягають задоволенню. Доказів про знаходження на збереженні у відповідача одягу  загиблого суду не було доведено.

       Відшкодування збитків  завданих втратою або пошкодженням  речі, відшкодовується  зберігачем на підставі ст. 951 ЦК. Але. враховуючи, що після отримання вказаних речей 13.11.04  сплинуло майже 4 роки і відповідачем не було надано суду доказів про  передачу  цих речей  на час розгляду справи, суд вважає, що з відповідача слід стягнути вартість тільки мобільного телефону, яка становить  750грн. згідно товарного чеку.

       Вирішуючи питання відшкодування позивачам витрат на поховання та моральної шкоди, суд виходив з наступного.

      Згідно ст.ст.1,8.14,21,34,35,37Закону України „Про загальнообов”язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку  на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23.09.1999р. за №1105-Х1У (далі Закон №1105) в редакція, який діяв на час страхового випадку, т.т. 13.11.04 ,  завданням страхування від нещасного випадку є  відшкодування матеріальної та моральної шкоди  застрахованим і членам їх сімей.

      У матеріалах кримінальної справи  знаходиться  подорожній лист службового автомобіля ВАЗ 21043 р.н.НОМЕР_1  за №233   „ 1-30 листопада 2004р.” в якому зазначено, що режим роботи водія в будні та вихідні дні , водій ОСОБА_4., виїзд з гаражу 1година. Відповідно до технічного паспорту автомобіль ВАЗ 21043 зареєстрований за ПП „Сквід”.

      Як вбачається з представлених суду матеріалів УВД ФССНВВ у м. Києві  09.03.05 за  наказом № 46-р  територіального управління держнаглядохоронпраці України у Київський області  була створена комісія зі спеціального розслідування нещасного випадку , що стався 13.11.04 з менеджером ПП „СКВІД” ОСОБА_4ом.  Згідно висновком  комісії, викладеного  у акті  спеціального розслідування від 02.12.05   форми Н-5 менеджер ПП „СКВІД” ОСОБА_4 загинув під час виконання дій і інтересів підприємства; нещасний випадом вважається пов”язаним з виробництвом і  за результатами розслідування склався акт за формою Н-1. Заперечень щодо існування трудових відносин між ПП”СКВІД” та  загиблим ОСОБА_4ом не було.   Згідно окремої думки страхового експерту з охорони праці  ОСОБА_11.( члена комісії)  необгрунтовано внесено запис про зв”язок даного нещасного випадку з виробництвом та про складання акту за формою Н-1.  ПП „СКВІД” є платником страхових внесків, а загиблий є  особою, яка підлягає обов”язковому страхуванню від нещасного випадку, як особа, яка працювала  на умовах трудового договору (ст.8 Закону №1105).  Ствердження  УВД ФССНВВ у м. Києві, що підприємство за нього не вносило страхові внески не є підставою для відмови  призначених  виплат, як це визначено у ст.37 Закону №1105. Суд не може погодитися з діями комісії, яка визнала потерпілим тільки  загиблого ОСОБА_4а і не змогла зустрітися з представниками потерпілого для роз”яснення  їх прав у зв”язку з їх проживанням в Донецькій області.

    Таким чином враховуючи викладене та обставину, що на цей час діє акт Н-1 від 02.12.05,  яким визначено настання страхового випадку, суд визнає вимоги позивачів, як членів сім”ї,  про відшкодування  витрат на поховання та стягнення моральної шкоди.       

       Відповідно до п.1, 6 Порядку  проведення витрат  на поховання у разі смерті  потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання, затвердженого ПКМУ від 11.07.01 за №826 та  постанови правління  Фонду соціального страхування від нещасних  випадків на виробництві та професійного захворювання України від   04.03.2003р. за №3 „Про витрати на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання” сума таких витрат не може перевищувати  2739грн.

      Опитаний в суді свідок  ОСОБА_9 підтвердила, що вона безпосередньо приймала участь при похованні ОСОБА_4а позивачами і  підтвердила,  що  на  витрати  в розмірі 2514грн. 48 коп.  чеки були, а  на продукти харчування, які купувалися  на ринку відсутні, але зазначену суму 2312грн.50коп.  підтвердила.

      В зв”язку з тим, що  судом встановлено, що на час смерті  загиблий ОСОБА_4  був членом сім”ї позивачів, які понесли витрати на його поховання, на їх користь слід відшкодувати  витрати в розмірі  2739грн., т.т. в межах  граничного розміру расходів на поховання, визначених по Донецькій області  на час ДТП.

      Ст.28 Закону № 1105 до страхових виплат передбачено, що за наявності факту  заподіяння моральної шкоди, потерпілому проводиться виплата за моральну шкоду. Приймаючи до уваги, що і члені комісії і УВД ФССНВВ у м. Києві ухилилися від спілкування з позивачами і не визнав їх потерпілими, цим було порушено право членів сім”ї ОСОБА_1их на відшкодування завданої їм моральної шкоди.

      Суд визнає, що втратою єдиного працездатного члена сім”ї - онука ОСОБА_4а позивачам, які є людьми  похилого віку,   мають захворювання, були  завдані моральні страждання.  

       В зв”язку з тим, що  Законом №1105 не передбачено порядок відшкодування моральної шкоди членам сім”ї загиблого робітника, суд на підставі ст.ст.8,46 Конституції України, ст. 8 ЦК визнає, що питання відшкодування моральної шкоди слід вирішити в порядку цивільних правовідносин, як це  передбачено у  главі 82 ЦК, т.т. 11671187,1193 ЦК, враховуючи вину загиблого, а саме,  порушення ним  п.10.1 Правил дорожнього руху, затверджених ПКМУ від 10.10.02 за №1306. Посилання представника УВД ФССНВВ у м. Києві на рішення Конституційного Суду України від 08.10.08 по справі 1-32/2008 не  може бути застосовано до правовідносин, яки виникли до оприлюднення цього рішення суду. 

    Виходячи із засад розумності, виваженості та  справедливості, суд приходить  до висновку, що на користь позивачів слід стягнути у відшкодування моральної шкоди по 7500грн. кожному. 

    На підставі ст. 88 ЦПК з відповідачів слід стягнути на користь позивачів понесені витрати на правову допомогу в сумі  475грн. у солідарному порядку. 

    Керуючись ст.ст.10,11,69,212 ЦПК України, суд

вирішив:

    Позов ОСОБА_1. та  ОСОБА_3.  задовольнити частково.

    Встановити факт, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, за життя  був членом сім»ї ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

    Стягнути з приватного підприємства „Сквід” на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вартість мобільного телефону „Сіменс М-55” в розмірі 750 гривень.

    Стягнути з управління виконавчої дирекції Фонду соціального  страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Києві на користь ОСОБА_1та ОСОБА_3витрати на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві в сумі 2739грн. , відшкодування  моральної шкоди в сумі по 7500грн.  кожному.

   Стягнути з приватного підприємства „Сквід” та  управління виконавчої дирекції Фонду соціального  страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Києві на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_3  витрати на правову допомогу в сумі 475грн. у солідарному порядку.

   Стягнути з приватного підприємства „Сквід” та  управління виконавчої дирекції Фонду соціального  страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Києві  витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн. у солідарному порядку (банк ГУ ДКУ у Донецькій області, р/р 31216259700004, МФО 834016, ЄДРПОУ 34686537, призначення платежу - Ясинуватський міськрайонний суд - 40, отримувач державний бюджет Ворошиловського району м. Донецьку.)

   В решті позову відмовити. 

   Рішення  може бути оскаржено до судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області.  Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або протягом 10 днів з дня проголошення рішення без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження і апеляційна скарга подаються через Ясинуватський міськрайонний суд, а копія апеляційної скарги  також  до апеляційного суду.

Суддя