Справа №2-101/08

 РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

   04 вересня 2008 року Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючої судді  Ткачук С.С.

при секретарі     Шпаковській Ю.В.

за участю позивача  ОСОБА_1.,

відповідачки ОСОБА_2.,

3-ї особи -  Ясинуватської міської ради в особі її представника ОСОБА_3., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення  перешкод в користуванні земельною ділянкою та стягнення заподіяної моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

    Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просила усунути перешкоди в користуванні земельної ділянки на якій розташований її власний будинок шляхом демонтажу нової огорожі збудованої відповідачкою Андрєєвою по усій довжині межі та встановлення огорожі на раніше визначеному місці, стягнути на користь неї моральну шкоду в сумі 3000грн. та понесені судові витрати в сумі 307грн.66коп.

    В обґрунтування свого позову зазначила, що її будинок та будинок її сусідки І належали ще їх батькам, після смерті яких вони стали власниками в порядку спадкування. Межа була встановлена по лінії огорожі, яку відповідачка  вирішила замінити внаслідок її зношення. Але нова огорожа була встановлена не на попереднє місце, а  на території її земельної ділянки, внаслідок чого між огорожею сусідки та  прихована зовнішньою стіною її будинку відстань значно зменшилася і  це перешкоджає їй обслуговувати дах будинку.

    Вона зверталася до комісії Ясинуватської міської ради, за актом  якої  була узгоджена лінія межі і зобов'язано відповідачку перенести встановлену огорожу. Але до цього часу відповідачка не відновила узгоджену межу, що вимагає від нею хвилювань і постійних моральних страждань при вирішені цього конфлікту. Просила відшкодувати їй 3000грн. та понесені  судові витрати на оплату судового збору, витрати на правову допомогу.

     В судовому засіданні позивачка позов підтримала і просила задовольнити. Вона  пояснила, що після спадкування будинку, вона як громадянка Росії, з питанням про приватизацію земельної ділянки, яка була виділена ще її матері для обслуговування житлового будинку,  не зверталася. Матері  додатково  виділялася земля у  кінці городу, але документи надати суду не може за їх відсутністю.

     Відповідачка  позов не визнала і пояснила, що ніякої зайвої землі позивачки при встановлені нової огорожі зайнято не було, бо під час проведення робіт по заміні огорожі позивачка була присутня, сама показувала як треба встановлювати стовпи.   На вимогу позивачки її син разом з ОСОБА_4 переносили стовпи на інше місце і після цього збудували пакетну  огорожу. Ніякої моральної шкоди вона позивачці не задавала. Просила у позові відмовити.

     У своїй заяві до суду начальник  відділу земельних ресурсів пояснила, що  ні одна сторона не була задоволена актом комісії по вирішенню земельних спорів, бо заперечили на пропонований варіант проходження лінії межі між їх земельними ділянками.  Вважає, що за умови  постановлення рішення суду сторони мають можливість  оформити  право власності на присадибні ділянки. 

     Представник Ясинуастської міської ради спочатку  позов  підтримав, бо вважав, що відповідачка повинна виконати рішення міськради та комісії по вирішенню земельних спорів міськради, але  після заперечення самої позивачка на  проведення межі в  установленому цими рішеннями порядку та скасування рішень міськради і комісії, змінив свою позиції.

     Заслухавши пояснення сторін, 3-х особи, пояснення свідків, дослідивши матеріали справи суд визнає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

     Із матеріалів справи судом встановлено, що первісно земельні ділянки розміром по 600 кв.м. були виділені: - за рішенням виконкому Ясинуватської міської ради від 06.03.1952р. (протокол№7) батькові позивачки ОСОБА_5. за адресою АДРЕСА_1 для індивідуального будівництва;

- за рішенням виконкому Ясинуватської міської ради від 21.06.1956 р. за №27 батькові ОСОБА_1. - ОСОБА_6. за адресою АДРЕСА_2 для індивідуального будівництва.

    Ці дані підтверджуються даними генеральних планів. Нумерація земельної ділянки  ОСОБА_5. змінилася на НОМЕР_1, а  ОСОБА_6- на  НОМЕР_2.

    Але, як вбачається з технічних паспортів на садибний будинок НОМЕР_1 за 1954,1957,1984 роки і технічної документації з землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ОСОБА_2. станом на 2005 рік, розмір земельної ділянки становив відповідно: у 1954р. -  676,4 кв.м., у 1957 р.- 676 кв.м., у 1984 р.- 676 кв.м., у 2005 р. - 690 кв.м. За даними технічної документації на садибний будинок НОМЕР_2 розмір земельної ділянки у 1967 р.- 680 кв.м.; у 2005 р. - 679 кв.м.

    Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.07.1982 р. позивачка успадкувала цей садибний будинок після смерті її матері ОСОБА_7. Садибний будинок НОМЕР_2 перейшов у власність ОСОБА_1. на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 10.01.1994 р. та договору купівлі - продажу часток у сестер від 09.02.1994р. До 2005 року спору щодо розміру земельних ділянок між власниками будинків не існувало.

    Відповідно до акту комісії від 20.09.05, приймаючи приймалися  до уваги фактичні розміри обох земельних ділянок, які склалися на день їх огляду комісією, і враховуючи заміри ділянок по ширині вулиці, які були на початку освоєння ділянки, комісія дійшла до висновку, що  проходження межі між ділянками повинно відбутися по рівній лінії між кутом сараю (літера „Ж”) будинка НОМЕР_1 та крапкою розділу на дві рівної частини сумарної ширини з тильного боку будинків, і це буде відповідати інтересам суміжних землекористувачів.

    На підставі цього акту   рішенням Ясинуватської міської ради від 05.01.06 „О рассмотрении межевого спора между владельцами жилых домов НОМЕР_1 и НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 було затверджена межа та встановлено порядок проходження рівної межі між володіннями за НОМЕР_1 і НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 по межі.

    Відповідно до ст. 107 ЗК від 25.10.01р. №2768-111 (далі ЗК) із змінами, основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. Згідно ст. 116 п.1 цього ЗК, діючого  в редакції на час укладання акту, громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. За положенням ст. 12 ЗК передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності  належить до повноважень міських рад.

    На час складання акту  20.09.05, який став підставою для прийняття 05.01.06 рішення Ясинуватською міськрадою про затвердження проходження рівної межі між володіннями за НОМЕР_1 і НОМЕР_2 по АДРЕСА_1, земельно-кадастрової документації на обидві земельні ділянки не існувало. Рішення з приводу передачі зайво зайнятої площі із земель комунальної власності під обслуговування житлового будинку Андрєєвої та Іванової не приймалися. 

   Представник Ясинуватської міської ради підтвердив, що документи, на підставі яких приймався акт, відсутні.

   За положеннями ст.158.159 ЗК земельні спори вирішуються органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування з питань земельних ресурсів, земельні спори розглядаються за участю зацікавлених сторін, які повинні бути завчасно повідомлені про час і місце розгляду спору. У разі відсутності згоди на розгляд питання розгляд спору переноситься. Повторне відкладання розгляду спору може мати місце лише з поважних причин.

    На час постановлення даного рішення постановою Ясинуватського міськрайонного суду від 08.08.08 визнано неправомірними дії Ясинуватської міської ради та комісії по вирішенню земельних спорів Ясинуватської міської ради під час вирішення  земельного спору щодо визначення межі між земельними ділянками садибних будинків за   НОМЕР_1 та НОМЕР_2 по АДРЕСА_1.  Рішення Ясинуватської міської ради від 05.01.2006р. „О рассмотрении межевого спора между владельцами жилых домов НОМЕР_1 и НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 і акт  комісії по вирішенню земельних спорів Ясинуватської міської ради від 20.09.2005р. даною постановою скасовано. Постанова ніким з учасників по справі  та сторонами не оскаржувалася і набрала законної сили.

      Таким чином, на цей час  скасовані документи на які посилалася позивачка обґрунтував цими документами  свій позов.

       Крім того, позивачка не надала суду переконливих доказів щодо правомірного користування нею  земельною ділянкою розміром 679кв.м., т.т. користуванням  землею міської територіальної  громади зайво зайнятою площею в розмірі 79кв.м.

       На підставі приведеного суд не може погодитися з доводами позивачка, що відповідачка після встановлення нової огорожі зайняла територію її земельної ділянки, яка надавалася її матері для обслуговування житлового будинку.

       В суді позивачка пояснила, що витрати в розмірі 83грн.16коп. вона понесла на проведення проектно-вишукувальних, землевпорядних, кадастрових робіт, бо отримала громадянство і має намір приватизувати земельну ділянку для обслуговування її власного житлового будинку. Тому вимоги щодо їх відшкодування  не обґрунтовані.

       В зв”язку з тим, що захисту підлягає тільки  порушене право, суд визнає вимоги позивачки  в повному обсязі , в тому  числі і про відшкодування моральної шкоди, безпідставними і приходить до висновку, що у позові слід відмовити.

        На підставі ст..88 ЦПК  та у зв”язку з відмовою у позові суд відмовляє позивачки у відшкодуванні понесених нею  судових витрат, а враховуючи її матеріальне становище, бо позивачка є літньою людиною і має дохід, яків складає з пенсії, звільняє її від сплати інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

     Керуючись ст.ст.3,10,11,60,212 ЦПК, суд,

постановив:

   У позові відмовити.

   Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про  усунення  перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом  демонтажу нової огорожі по усій довжині земельної ділянки та встановлення огорожі на попереднє місце, стягнення  моральної шкоди, судових витрат та витрат на геодезичні роботи відмовити.

   Рішення може бути оскаржено до цивільної палати  Апеляційного суду  Донецької області. Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або протягом 10 днів без попереднього подання заяви про апеляційне. 

Суддя