ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2013 року Справа № 915/219/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого Волковицької Н.О. Рогач Л.І.

за участю представників сторін:

позивачаПавленко І.В. дов. від 07.08.2013 року

відповідачаПетровського Д.О. дов. від 21.12.2011 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скаргиДержавного підприємства "Адміністрація морських портів України" та Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон"

на постановувід 30.07.2013 року Одеського апеляційного господарського суду

у справі№ 915/219/13-г господарського суду Миколаівської області

за позовомДержавного підприємства "Адміністрація морських портів України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон"

простягнення 222 153,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

ДП "Дельта-Лоцман" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з ТОВ "СП "Нібулон" 222153, 90 грн., з яких 153619, 07 грн. - канальний збір, 67126, 95 грн. - збір за послуги служби регулювання руху суден (далі - СРРС), 711, 42 грн. - 3% річних нарахованих на несплачену суму канального збору, 296, 13 грн. - 3% річних нарахованих на суму несплаченого збору за послуги СРРС, 278, 84 грн. - збитки від інфляції нараховані на суму несплаченого канального збору, 121, 49 грн. - збитки від інфляції нараховані на суму несплаченого збору за послуги СРРС.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 19.04.2013 р. (суддя Алексєєв А.П.) залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.07.2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ "СП "Нібулон" на користь ДП "Дельта-Лоцман" 67126, 95 грн. - заборгованості за послуги СРРС та господарські витрати, в решті позову відмовлено.

Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 19.04.2013 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.07.2013 року в частині відмови у задоволені позовних вимог про стягнення заборгованості з канального збору, 3% річних та збитків від інфляції, нарахованих на суму заборгованості, всього у сумі 155026,95 грн. та задовольнити позов в цій частині, посилаючись на порушення судами постанови Кабінету міністрів України від 12.10.2000 року № 1544 "Про портові збори".

Також з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон", в якій просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 19.04.2013 року в частині стягнення коштів в сумі 67126,95 та судового збору в розмірі 1720,50 грн., скасувати. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.07.2013 року скасувати повністю. В іншій частині рішення господарського суду Миколаївської області від 19.04.2013 року залишити без змін.

Свої доводи відповідач обгрунтував порушенням судами статей 110, 111, 115 КТМ України, статей 901, 903 Цивільного кодексу України.

Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" надало відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" залишити без задоволення.

Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" надало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що касаційна скарга Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на рішення господарського суду Миколаївської області від 19.04.2013 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.07.2013 року є необгрунтована та задоволенню не підлягає.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача та присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, протягом вересня - грудня 2012 року судна, що належать ТОВ "СП "Нібулон" "Лідіївський", "Нібулон-2", "Нібулон-1", "Баштанський", "Нібулон-4", "Нібулон-3", "Прибужанівський", "НБЛ-011", "НБЛ-004", "НБЛ-003", "НБЛ-007" проходили Бузько-Дніпровсько-лиманським каналом під час здійснення вантажних комерційних рейсів, за що, відповідно до вимог чинного законодавства, ДП "Дельта-лоцман" було нараховано канальний збір. Під час проходження каналом цим суднам надавались послуги служби регулювання руху суден, за що стягується збір за послуги служби регулювання руху суден.

Проходження суднами каналом та надання послуг служб регулювання руху суден підтверджується квитанціями СРРС, виписками та копіями з вахтового журналу, записами радіолокаційного контролю за рухом суден відповідача Автоматизованої інформаційної обчислювальної системи підтримки регулювання руху суден "Дельта-Навігатор", виписками з радіопереговорів між ЦРРС та капітанами суден.

Для сплати зборів ДП "Дельта - лоцман" виставило ТОВ "СП "Нібулон" рахунки № ДЕ-03906 від 30.09.2012, № ДЕ-03926 від 30.09.2012, № ДЕ-03927 від 30.09.2012, № ДЕ-03928 від 30.09.2012, № ДЕ-03930 від 30.09.2012, № ДЕ-03931 від 30.09.2012, № ДЕ-03948 від 30.09.20127, № ДЕ-04437 від 31.10.2012, № ДЕ-04438 від 31.10.2012, № ДЕ-04439 від 31.10.2012, № ДЕ-04440 від 31.10.2012, № ДЕ-04442 від 31.10.2012, № ДЕ-04443 від 31.10.2012, № ДЕ-04444 від 31.10.2012, № ДЕ-04445 від 31.10.2012, № ДЕ-04458 від 31.10.2012, № ДЕ-04459 від 31.10.2012, № ДЕ-04460 від 31.10.2012, № ДЕ-04461 від 31.10.2012, № ДЕ-04467 від 30.11.2012, № ДЕ-04468 від 30.11.2012, № ДЕ-04469 від 30.11.2012, № ДЕ-04470 від 30.11.2012, № ДЕ-04471 від 30.11.2012, № ДЕ-04921 від 30.11.2012, № ДЕ-04929 від 30.11.2012, № ДЕ-05132 від 14.12.2012, № ДЕ-05135 від 14.12.2012, № ДЕ-05136 від 14.12.2012, № ДЕ-05137 від 14.12.2012, № ДЕ-05220 від 25.12.2012, № ДЕ-05322 від 28.12.2012, № ДЕ-05324 від 28.12.2012, № ДЕ-05370 від 31.12.2012, № ДЕ-05371 від 31.12.2012, № ДЕ-05373 від 31.12.2012, № ДЕ-05374 від 31.12.2012 на загальну суму 220746,02 грн. по оплаті канального збору та послуг СРРС

Вищезазначені рахунки рекомендованими листами були направлені на адресу відповідача. Їх отримання підтверджується зворотними повідомленнями про отримання поштової кореспонденції.

Відповідач не оплатив надані позивачем послуги, що стало підставою для нарахування штрафних санкцій та звернення ДП "Дельта Лоцман" з відповідним позовом про стягнення заборгованості за послуги служби регулювання руху суден, канального збору, річних та збитків від інфляції.

Вирішуючи спір по суті суди виходили з того, що регулювання торговельного мореплавства згідно статті 3 Кодексу торговельного мореплавства України, - здійснюється державою через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту, інші центральні органи виконавчої влади та національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту. Згідно з цим Кодексом, іншими актами законодавства та міжнародними договорами України центральний орган виконавчої влади в галузі транспорту в межах своїх повноважень за участю заінтересованих центральних органів виконавчої влади розробляє та затверджує нормативні документи з питань торговельного мореплавства, інструкції, правила перевезень вантажів, пасажирів, пошти і багажу, правила перевезень у прямому змішаному та прямому водному сполученні, які є обов'язковими для всіх юридичних та фізичних осіб.

Відповідно до положень ст. 4 КТМ України до правовідносин, що виникають із торговельного мореплавства застосовуються правила цивільного, адміністративного, господарського та іншого законодавства України, якщо вони не врегульовані цим Кодексом.

Відповідно до п. 3.1.18 Правил плавання і лоцманського проведення суден у північно-західній частині Чорного моря, Бузько-Дніпровсько-лиманському та Херсонському морському каналах, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 01.08.2007 № 655 усі морські та річкові буксири, що не виконують буксирування або виконують буксирування караванів барж, самохідні річкові судна всіх відомств, які мають осадку до 4.0 м, зобов'язані рухатись за бровками каналу вздовж виставленого навігаційного огородження на відповідних ділянках, які наведені у таблиці 1 цього пункту.

Згідно з п. 3.1.19. Правил плавання на ділянках каналу, де зони забровкового плавання відсутні, судна зобов'язані рухатись каналом. У цьому ж пункті визначені точки переходу з каналу до ділянок забровкового плавання і у зворотному напрямку під часу руху з моря та під час руху в море.

Виходячи з наведеної у п. 3.1.18 таблиці 1, суди встановили, що зони забровкового плавання десятого - дванадцятого колінах БДЛК відсутні, тобто, судна не можуть рухатись інакше, ніж по каналу, а на деяких ділянках на інших колінах каналу знаходяться то справа, то зліва, що неминуче тягне за собою необхідність перетину каналу поперек.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000р. №1544 "Про портові збори", прийнятою відповідно до статті 84 Кодексу торговельного мореплавства України передбачено, що нарахування канального збору здійснюється за кожне проходження каналу судном в один кінець і кожне проходження каналу судном транзитом в один кінець за 1 куб. метр об'єму судна за відповідними ставками (пункт 18). Згідно Примітки 2 до цього пункту за проходження Бузько-Дніпровсько-лиманського і Херсонського морського каналу без заходження в морські порти (причали) канальний збір сплачується суднами за визначеними ставками відповідно ДП "Дельта-лоцман" та морським торговельним портам Миколаїв і Херсон у розмірах, установлених для портів Миколаїв (морський) і Херсон (морський), а згідно примітки 2 до пункту 1 вказаної постанови судна груп В (буксири та баржі), Д та Е, що виконують комерційні вантажні рейси, належать до групи А.

Судна відповідача здійснювали комерційні вантажні рейси з огляду на статутну діяльність відповідача і, таким чином, належать до групи "А", але канальний збір з них справлятися не може, оскільки перетин каналу суднами відповідача є вимушеною дією у зв'язку із відсутністю на деяких його ділянках зон забровкового плавання.

За таких обставин, суд першої інстанції із чим погодився суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволені позовної вимоги про стягнення заборгованості з канального збору, а також інфляційних та річних від цієї суми, оскільки положення постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 року №1544 "Про портові збори" щодо справляння канального збору не повинні застосовуватися до суден відповідача, так як останні його використання не потребують, а перетинають канал вимушено. Судна відповідача не використовують канал при переміщенні вантажів із пункту відправки до пункту призначення, як це було би необхідно якщо їх осадка перевищувала 4.0 м. і тому позивач не вправі нараховувати, а відповідач не зобов'язаний сплачувати канальний збір при плаванні Дніпробузьким лиманом при виконанні комерційних або некомерційних вантажних рейсів.

Касаційна інстанція не може погодитись з таким висновком, оскільки судами як першої так і другої інстанції при вирішенні спору не враховані приписи п. 18 Положення про портові збори затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1544 12.10 2000 року, ( яке було чинним на момент вирішення спору), згідно з яким нарахування канального збору здійснюється за кожне проходження каналу судном не залежно від того, чи йшло судно каналом весь час, чи перетинало його, в тому числі вимушено.

Крім того, судами відмовлено у задоволені вимог про стягнення інфляційних та річних від суми боргу по сплаті збору за послуги служби регулювання руху суден з огляду на те, що направлені на адресу відповідача рахунки на оплату, отримання яких не заперечується відповідачем і встановлено у судовому засіданні, не є вимогою виконати зобов'язання у розумінні частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України. Доказів отримання відповідачем направлених на його адресу претензій № 6792, № 7537, № 338 до позову не надано.

При цьому, збір за вказані послуги в сумі 67126,95 грн. згідно вказаних рахунків стягнули.

Такий висновок є помилковим, оскільки судами не враховано, що частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України не передбачає форму вимоги про виконання зобов'язання, а відтак суд зобов'язаний надати оцінку будь-якому документу, на який посилається позивач як на вимогу з огляду на те чи містить такий документ вимогу до боржника виконати конкретне зобов'язання, чи співпадає таке зобов'язання із спірним та чи є докази пред'явлення вимоги для вирішення питання про настання строку виконання такого зобов'язання.

Більш того, відмовивши у задоволені вимог про стягнення з відповідача інфляційних та річних у зв'язку з відсутністю доказів прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати послуг служби регулювання руху суден суди не зазначили доказів, на підставі яких вони дійшли висновку, що обов'язок по сплаті таких послуг настав.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті судових рішень в цій частині не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення обставин, що є суттєвими для вирішення спору по суті, а касаційна інстанція позбавлена права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 19.04.2013 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.07.2013 року у справі № 915/219/13-г господарського суду Миколаївської області скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.

Касаційні скарги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" та Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" задовольнити частково.

Головуючий суддя Т. Дроботова

С у д д і Н. Волковицька

Л. Рогач