У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2013 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Сімоненко В.М.,

суддів: Амеліна В.І., Дербенцевої Т.П.,

Олійник А.С., Парінової І.К.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Лісозаводчик», Вишгородської районної адміністрації Київської області, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Кліо-Інтер», ОСОБА_4, про визнання недійсним рішення зборів учасників товариства та скасування державної реєстрації змін до установчих документів, за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Лісозаводчик» на рішення апеляційного суду Київської області від 26 березня 2013 року,

в с т а н о в и л а:

У січні 2009 року позивач звернулася до суду з указаним позовом, із урахуванням уточнених позовних вимог просила визнати недійсними рішення зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Лісозаводчик» (далі - ТОВ «НВП «Лісозаводчик») від 1 липня 2005 року, оформлене протоколом № 6, та від 15 вересня 2005 року, оформлене протоколом № 7 про внесення змін до статуту товариства у зв'язку з виходом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Кліо-Інтер» (далі - «НВФ «Кліо-Інтер») зі складу учасників товариства та скасувати реєстрацію змін до статуту ТОВ «НВП «Лісозаводчик» від 19 вересня 2005 року.

Свої вимоги мотивувала тим, що вона є учасником ТОВ «НВФ Кліо-Інтер» та володіє 15% статутного фонду. ТОВ «НВФ Кліо-Інтер» було учасником ТОВ «НВП «Лісозаводчик». Рішенням зборів учасників ТОВ «НВФ Кліо-Інтер» від 29 червня 2005 року, оформлене протоколом 22/2005, було відступлено частку ТОВ «НВФ «Кліо-Інтер» у статутному фонді (капіталі) ТОВ «НПВ «Лісозаводчик» у розмірі 15 592 грн на користь ОСОБА_4, що становить 56% статутного капіталу товариства. Проте, рішенням господарського суду м. Києва від 13 травня 2008 року рішення зборів учасників щодо відступлення частки ТОВ «НВФ «Кліо-Інтер» визнано недійсним. Таким чином, рішенням зборів учасників ТОВ «НВП «Лісозаводчик» від 1 липня 2005 року (протокол № 6) та від 15 вересня 2005 року (протокол № 7), яким було внесено зміни до статуту товариства у зв'язку з виходом ТОВ «НВФ «Кліо-Інтер» зі складу учасників товариства, та реєстрацією змін до статуту ТОВ «НВП «Лісозаводчик» від 19 вересня 2005 року було порушено її права на управління активами ТОВ «НВФ «Кліо-Інтер».

Рішенням Вишгородського міськрайонного суду Київської області від 27 грудня 2012 року в позові відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 26 березня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Визнано недійсним рішення зборів учасників ТОВ «НВП «Лісозаводчик» від 1 липня 2005 року (оформлене протоколом № 6) та від 15 вересня 2005 року (оформлене протоколом № 7) про внесення змін до Статуту товариства у зв'язку з виходом ТОВ «НВФ «Кліо-інтер» зі складу учасників. Скасовано реєстрацію змін до статуту ТОВ «НВП «Лісозаводчик» від 4 липня 2005 року та від 19 вересня 2005 року.

У касаційній скарзі ТОВ «НВП «Лісозаводчик» просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не є учасником товариства ТОВ «НВП «Лісозаводчик», а тому оскаржуване рішення не може порушувати права позивача, як учасника ТОВ «НВФ «Кліо-Інтер».

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд виходив із того, що відступлення частки ТОВ «НВФ» Кліо-Інтер» у статутному капіталі ТОВ «НВП «Лісозаводчик», її продаж ОСОБА_4, прийняття рішення про збільшення статутного капіталу ТОВ «НВП «Лісозаводчик» порушує право позивача на отримання частини прибутку ТОВ «НВФ «Кліо-Інтер», яку останнє не зможе отримувати за результатами господарської діяльності ТОВ «НВП «Лісозаводчик».

Із висновками суду апеляційної інстанції повністю погодитись не можна з огляду на таке.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 є учасником ТОВ «НВФ «Кліо-Інтер» із часткою у статутному капіталі товариства у розмірі 15 % відповідно до рішення апеляційного суду м. Києва від 15 квітня 2004 року. Вказаним рішенням суду визнано недійсними установчий договір та статут ТОВ «НВФ Кліо-Інтер» у частині виключення зі складу учасників ТОВ «НВФ «Кліо-Інтер» ОСОБА_3 та ОСОБА_5 та визнано недійсним установчий договір із новим складом учасників.

29 червня 2005 року були проведені збори учасників ТОВ «НВФ «Кліо-Інтер» та було вирішено припинити діяльність ТОВ «НВФ «Кліо-Інтер», як учасника ТОВ «НВФ «Лісозаводчик», шляхом відступлення частки ТОВ «НВФ «Кліо-Інтер» у статутному капіталі ТОВ «НВФ «Лісозаводчик» у розмірі 56 % статутного фонду на користь ОСОБА_4; винести питання про припинення діяльності ТОВ «НВФ «Кліо-Інтер», як учасника ТОВ «НВФ «Лісозаводчик», та відступлення частки у розмірі 56% статутного фонду на користь ОСОБА_4 на порядок денний зборів учасників ТОВ «НВФ «Лісозаводчик».

Відповідно до протоколу зазначених зборів від 29 червня 2005 року № 22/2005 присутніми на них були учасник ОСОБА_6, частка якої у статутному фонді ТОВ «НВФ «Кліо-Інтер» становить 55%, та учасник ОСОБА_7 - частка у статутному фонді ТОВ «НВФ «Кліо-Інтер» 45%.

Рішенням господарського суду м. Києва від 13 травня 2008 року визнано недійсним рішення зборів учасників ТОВ «НВФ «Кліо-Інтер» від 29 червня 2005 року, оформлені протоколом № 22/2005, оскільки судом було встановлено, що насправді учаснику ОСОБА_6 належала частка у статутному фонді 40 %, а ОСОБА_7 - 6.25 %.

Відповідно до протоколу зборів учасників ТОВ «НВП «Лісозаводчик» від 1 липня 2005 року № 6 збори учасників розглянули рішення вищого органу управління учасника ТОВ «НВФ «Кліо-Інтер», яке фактично на момент зазначеного розгляду було визнане недійсним рішенням Господарського суду м. Києва від 13 травня 2008 року, вирішили дозволити учаснику здійснити відчуження його частки у статутному фонді (капіталі) ТОВ «НВП «Лісозаводчик» у розмірі 15 792 грн, що становить 56 % статутного капіталу товариства на користь ОСОБА_4

Згідно договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі ТОВ «НВП «Лісозаводчик» від 1 липня 2005 року було передано частку ТОВ «НВФ «Кліо-Інтер» у статутному капіталі ТОВ «НВП «Лісозаводчик» - ОСОБА_4, у зв'язку чим 4 липня 2005 року було внесено відповідні зміни до установчих документів ТОВ «НВП «Лісозаводчик» (а.с. 105-107).

Рішенням зборів учасників ТОВ «НВП «Лісозаводчик» від 15 вересня 2005 року, оформленим протоколом № 7, які фактично було проведено без учасника ТОВ «НВФ «Кліо-Інтер», що володів 56 % статутного капіталу ТОВ «НВП «Лісозаводчик», прийнято рішення про збільшення статутного капіталу «НВП «Лісозаводчик» та дано дозвіл на відступлення частки учасника товариства третій особі.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно зі ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про господарські товариства» іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, а також міжнародні організації можуть бути засновниками та учасниками господарських товариств нарівні з громадянами та юридичними особами України, крім випадків, встановлених законодавчими актами України.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 15 квітня 2004 року задоволено позов ОСОБА_3 та визнано недійсним установчий договір та статут ТОВ «НВФ «Кліо-Інтер» в частині виключення її зі складу учасників товариства.

Згідно із ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості,які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 7 травня 2012 року вбачається, що засновниками(учасниками) товариства є ОСОБА_7, та ОСОБА_6 (а.с. 62 т.1).

У запереченнях на апеляційну скаргу представник ТОВ «НВФ «Кліо-Інтер» посилався на те, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру позивач не є учасником товариства, нею не вчинено дій щодо відновлення свого права на членство в товаристві. За умови відновлення нею свого права на членство в товаристві належна їй частка статутного капіталу становите 15%, що є недостатнім для зміни рішення товариства щодо продажу частки у ТОВ «НВП «Лісозаводчик». Крім того, позивач не є власником частки товариства, щодо якої було прийнято рішення про її відчуження.

Зазначеним запереченням представника відповідача апеляційний суд оцінки не дав, не спростував їх, належним чином не спростував доводи про те, що прийнятими рішеннями загальних зборів ТОВ «НВП «Лісозаводчик» не порушено права позивача.

Як убачається із матеріалів справи, представник ОСОБА_4 заявляв про застосування позовної давності до вимог позивача (а.с. 100, т. 1), однак апеляційний суд не надав оцінки зазначеній заяві та не мотивував, чому не бере її до уваги.

Вирішуючи спір, апеляційний суд, у порушення вимог ст. ст. 303, 316 ЦПК України належним чином не перевірив доводи та заперечення сторін, не надав оцінки доказам у справі в їх сукупності, належним чином не з'ясував, чи порушені права ОСОБА_3, чи є вона належним позивачем, та дійшов передчасного висновку про задоволення позову.

Оскільки допущені судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуального права унеможливлюють встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції відповідно до ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Лісозаводчик» задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Київської області від 26 березня 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: В.М. Сімоненко

Судді: В.І. Амелін

Т.П. Дербенцева

А.С. Олійник

І.К. Парінова