Справа № 2-144/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.2013 м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі

          головуючого – судді Бенца К.К.,

при секретарі - Надь Н.Ю.

з участю:

представника позивача за первісним позовом - ОСОБА_1

відповідача за первісним позовом - ОСОБА_2

третьої особи - ОСОБА_3

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород цивільну справу за позовом Акціонерного банку “Київська Русь” в особі Львівської філії Акціонерного банку “Київська Русь” до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Акціонерного банку “Київська Русь”, третя особа без самостійних вимог ОСОБА_3 про розірвання кредитного договору № 197-03-08-2 від 04.09.2008 року та про визнання договору від 23.12.2008 року про внесення змін до кредитного договору недійсним,-

                                                            В С Т А Н О В И В:

Представник позивача АБ “Київська Русь” звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , який в подальшому неодноразово був уточнений , про стягнення боргу за кредитним договором в сумі 17653, 09 євро, що станом на 07.10.2011 року згідно курсу НБУ становить 186751, 62 гривні, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 04.09.2008 року, між АБ "Київська Русь" та відповідачем – ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 197-03-08-2 згідно якого банк надав останній суму кредиту в розмірі – 26 000,00 євро, зі сплатою 16 % річних, строком на 36 місяців з 04.09.2008 року по 05.09.2011 року, з погашенням суми кредиту та процентів у терміни, передбачені умовами кредитного договору. Сума кредиту надавалася шляхом видачі готівки в касі банку. В забезпечення виконання боржником взятих на себе зобов'язань щодо повернення суми кредиту за кредитним договором , між банком та ОСОБА_3 04.09.2008 року було укладено договір іпотеки № 16/І, згідно умов якого, останній взяв на себе зобов’язання у випадку невиконання позичальником умов кредитного договору, відповідати перед Кредитором в повному обсязі предметом іпотеки, а саме: земельною ділянкою площею 0,0700га кадастровий № 2110100000:42:001:0220, що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул.. Верховинська, поз. 97, яка належить йому на праві приватної власності, на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗК № 048772 від 25.04.2006 р.

Однак, взяті на себе зобов'язання щодо сплати суми отриманого кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, у розмірі та строки визначені кредитним договором відповідачем ОСОБА_2 не виконано. ОСОБА_2 починаючи з 13 січня 2009 року систематично порушувала умови кредитного договору щодо сплати кредиту , а з 11 листопада 2010 року в частині сплати і відсотків за користування кредитом. Претензію банку з вимогою повернення боргу, відповідачем залишено без задоволення. В процесі розгляду справи представник позивача збільшив позовні вимоги, в яких просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором в розмірі 17653,90 євро та витрати по сплаті судового збору.

Посилаючись на вказані обставини, а також на вимоги ст.ст. 525,526,530,612,1050 ЦК України позивач просить суд стягнути на свою користь з відповідача ОСОБА_2, остаточну суму заборгованості за кредитним договором, в сумі 17 653,09 євро з яких : 12796,84 євро - прострочена заборгованість по кредиту; 993,75 євро - прострочені відсотки; 204,45 євро - штраф по прострочених відсотках за користування кредитом ; 2378, 36 євро - штраф по простроченому кредиту; 1279, 69 євро - штраф за порушення строку повернення кредиту та судові витрати.

ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічною позовною заявою до АБ «Київська Русь», третя особа без самостійних вимог ОСОБА_3 який в подальшому був уточнений про розірвання кредитного договору № 197-03-08-2 від 04.09.2008 р., укладеного між АБ «Київська Русь» та ОСОБА_2 та визнання недійсним договору від 23.12.2008 року про внесення змін до Кредитного договору № 197-03-08-2 від 04.09.2008 р., мотивуючи тим, що порядок та схема погашення отриманого кредиту визначений у п. 2.1. укладеного між сторонами кредитного договору№ 197-03-08-2 від 04.09.2008 р., згідно якого під час

укладання кредитного договору сторонами була досягнута домовленість, що отриманий кредит позичальником погашається в валюті - доларах США, відповідно до узгодженого графіку погашення щомісячно , рівними частинами в сумі 723 долари США. Загальний розмір основного зобов'язання позичальника за кредитним договором склав 26000 доларів США. Вважає, що АБ «Київська Русь» безпідставно просить стягнути з неї суму заборгованості у валюті – євро. Крім того, вказує на те, що оскільки між сторонами не було досягнуто згоди щодо істотних умов укладення договору, отже з посиланням на норми ст.ст. 651,652,653 ЦК України просить суд розірвати кредитний договір № 197-03-08-2 від 04.09.2008 р. Крім того, зазначає , що як вбачається із первісного позову та уточненнях до нього АБ «Київська Русь» посилається на те, що зобов'язання по сплаті коштів у сумі 723,00 Євро щомісячно, виникли на підставі Договору від 23.12.2008 р. про внесення змін до Кредитного договору №197-03-08-2 від 04 вересня 2008 року. Однак, вищезгаданий Договір від 23.12.2008 р. про внесення змін до кредитного договору вважає недійсним, оскільки всупереч ч. 2 ст. 207 ЦК України Договір від 23.12.2008 р. про внесення змін до кредитного договору не був вчинений у письмовій формі, оскільки вона його не підписувала. Наявні п. 4 в графі «підписи ОСОБА_2М.» короткі підписи особи - не відповідають її підписам. ОСОБА_2 вказує, що у 2010 році Банк запропонував їй внести зміни до договору кредиту, посилаючись на описки, допущені з вини Банку в основному договорі, але вона відмовилася і договір остаточно не підписала, у зв’язку з чим просить визнати його недійсним.

В судому засіданні представник позивача АБ «Київська Русь» - ОСОБА_1, просив первісний позов задовольнити з підстав зазначених в позові, щодо зустрічних позовних вимог просив в задоволенні відмовити з підстав викладених в запереченні. Зокрема зазначив, що 04.09.2008 року на підставі кредитного договору №197-03-08-2 АБ «Київська Русь» надав ОСОБА_2 споживчий кредит в сумі 26 000,00 євро строком на 36 місяців з 04 вересня 2008 року по 05 вересня 2011 року з відсотковою ставкою в розмірі 16% річних. 04 вересня 2008 року ОСОБА_2 отримала кредит, шляхом видачі готівки в касі банку в сумі 26 000,00 євро, що підтверджується заявою на видачу готівки №95618/авт, яка підписана особисто ОСОБА_2 Оскільки ОСОБА_2 отримала кредит у сумі 26 000,00 євро, відповідно до норм законодавства та умов кредитного договору, вона зобов'язується повернути основну суму кредиту у отриманому розмірі та сплатити проценти за процентною ставкою встановленою в умовах кредитного договору за весь строк користування кредитними коштами.

          В судому засіданні відповідач ОСОБА_2 просила уточнений зустрічний позов задовольнити з підстав зазначених в позові, щодо позовних вимог по первісному позову просила в задоволенні відмовити, надавши розрахунок сплачених нею сум в рахунок погашення кредиту та відсотків . Зокрема вказала на те, що 04.09.2008 року, між АБ "Київська Русь" та нею було укладено кредитний договір № 197-03-08-2 згідно якого банк надав їй суму кредиту в розмірі – 26 000,00 євро. Під час укладення кредитного договору між сторнами була досягнута домовленість про те, що отриманий кредит позичальником погашається в валюті - доларах США, відповідно до узгодженого графіку погашення щомісячно , рівними частинами в сумі 723 долари США, порядок та схема погашення отриманого нею кредиту визначений у п.2.1. укладеного кредитного договору. Нею щомісячно вносився платіж в гривневому еквіваленті.Просить суд, розірввати кредитний договір, на підставі норм ст.ст. 651,652, 653 ЦК України, оскільки вважає наявним істотне порушення договору другою стороною, внаслідок чого їй завдана шкода і вона позбавлена того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Вказує на те, що Договір від 23.12.2008 р. про внесення змін до кредитного договору вважає недійсним, так як вона його не підписала, на підтвердження чого посилається на висновок експерта НДЕКЦ, що міститься при матеріалах справи.

В судому засіданні третя особа без самостійних вимог ОСОБА_3 просив суд уточнений зустрічний позов задовольнити з підстав зазначених в позові, щодо позовних вимог по первісному позову просив в задоволенні відмовити.

Вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд приходить до наступного.

Згідно ст. ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Правовідносини між сторонами по справі є цивільноправовими та урегульовані по-ложеннями ЦК України та нормами Закону України «Про захист прав споживачів»

Судом встановлено, що що 04.09.2008 року, між АБ "Київська Русь" та відповідачем – ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 197-03-08-2 згідно якого банк надав ОСОБА_2 кредитні кошти в розмірі – 26000 євро, зі сплатою 16 % річних, строком з 04.09.2008 року по 05.09.2011 року , з погашенням суми кредиту та процентів в порядку та на умовах цього договору , згідно п.1.1., що стверджується кредитним договором № 197-03-08-2 від 04.09.2008р., копія якого приєднана до матеріалів справи. / а.с. 10-11/.

Грошові зобов'язання між сторонами виникли в іноземній валюті, що узгоджується з нормами Декрет

ту КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (ч. 2 ст. 2, ч. 2 ст. 5), Закону України «Про банки і банківську діяльність» (ст. 19, ч. 1, 2 ст. 47, ст.ст. 49, 55), ч. 2 ст. 192, ч. 3 ст. 533 ЦК України.

Згідно заяви на видачу готівки (а.с.18) ОСОБА_2 було видано 26000 євро.

Відповідно до п. 1.1. кредитного договору № 197-03-08-2 від 04.09.2008 р. відповідачу ОСОБА_2 надавався споживчий кредит.

Згідно довідки - розрахунку заборгованості наданого позивачем станом на 17.09.2013 року на його користь підлягає стягненню з відповідачки ОСОБА_2 загальна заборгованість по кредитному договору № 197-03-08-2 від 04.09.2008 р. в розмірі 17653, 09 євро з яких : 12796,84 євро - прострочена заборгованість по кредиту; 993,75 євро - прострочені відсотки; 204,45 євро - штраф по прострочених відсотках за користування кредитом ; 2378, 36 євро - штраф по простроченому кредиту; 1279, 69 євро - штраф за порушення строку повернення кредиту. /а.с. 126-128/

Статтею 1054 Цивільного Кодексу України визначено зміст кредитного договору. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами кредиту є розмір кредиту та строк повернення кредиту.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до п.2.1 вказаного кредитного договору відповідач зобов’язалася погашати кредит щомісячно, рівними частинами, починаючи з жовтня 2008р. по вересень 2008 р. включно в сумі 723 долари США з 1-го по 10-те число кожного календарного місяця. /а.с.10/

На підтвердження виконання умов договору надала суду розрахунок сплати коштів згідно кредитного договору та квітанції.

Відповідно до ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулює Закон України від 12 травня 1991 р. № 1023-ХІІ «Про захист прав споживачів». Зазначеним Законом встановлено права споживачів, а також визначено механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Однією із засад цивільного судочинства є свобода договору (ст. 3 ЦК).

Згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до умов кредитного договору № 197-03-08-2 від 04.09.2008 р. сторони погодили строки та розміри погашення кредиту та виплати відсотків, дійшли згоди щодо умов договору.

Згідно ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Частина 2 ст. 652 ЦК України встановлює, що у разі недосягнення між сторонами договору згоди щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду. Це можливо за наявності одночасно всіх умов, що встановлені п. 1- 4 ч. 2 ст. 652 ЦК України.           В момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане (п.1 ч. 2 ст. 652 ЦК України), оскільки при укладанні договору сторони погодили строки та розміри погашення кредиту та виплати відсотків, дійшли згоди щодо умов договору, а саме відповідно до п.2.1 вказаного кредитного договору відповідач зобов’язалася погашати кредит щомісячно, рівними частинами, починаючи з жовтня 2008р. по вересень 2008 р. включно в сумі 723 долари США з 1-го по 10-те число кожного календарного місяця.

З вищенаведеного слідує, що зміна обставин зумовлена причинами, які відповідач ОСОБА_2 не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися (п.2 ч. 2 ст. 652 ЦК Укрїани),

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 отримала споживчий, а не комерційний кредит, згідно п.2.1 кредитного договору частково погашала отриманий кредит в розмірі та в валюті встановленому договором , подальше виконання договору в іншому розмірі позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору.(п. 3 ч. 2 ст. 652 ЦК України).

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 652 ЦК України із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Обов’язковою умовою правочину – є досягнення сторонами згоди всіх суттєвих вимог договору і дотримання при цьому письмової форми \за умови підписання його сторонамияк передбачено ч.2ст.207 ЦК України.

Виходячи з викладеного та беручи до уваги, що сторонами було досягнуто згоди щодо розміру та строків погашення кредиту згідно графіку передбаченого умовами договору, суд вважає підставними вимоги відповідача ОСОБА_2 щодо розірвання кредитного договору.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов кредитного договору п. 2.1. частково були виконані зобов'язання за умовами кредитного договору, станом на день винесення рішення загальна заборгованість позичальника перед кредитором по договору становить 8856,43 доларів США, що стверджується розрахунком наданим відповідачем ОСОБА_2 , який судом визнаний як обгрунтований .

Судом встановлено, що 23.12.2008 року, між АБ "Київська Русь" та відповідачем – ОСОБА_2 було укладено договір про внесення змін до кредитного договору № 197-03-08-2 від 04.09.2008 року ,згідно якого сторони домовились п.2.1. кредитного договору № 197-03-08-2 від 04.09.2008 року викласти у редакції: погашати кредит, отриманий на підставі цього договору щомісячно, рівними частинами, починаючи з жовтня 2008 року по вересень 2011 року включно в сумі 723 євро.

Згідно висновку експерта №15/19 від 04.07.2013 року за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи, експерт НДЕКЦ при УМВС України в Закарпатській області дійшов висновку, що зображення підпису у графі “ підпис ОСОБА_2М.” у пункті 4 копії договору про внесення змін до кредитного договору № 197-03-08-2 від 04.09.2008 року датованого 23.12.2008 року не відповідає фактичному підпису ОСОБА_2 / а.с. 90-94/

Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дії особи, спрямовані на набуття,зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

З положень ч.3 ст.203 ЦК України вбачається ,що загальною вимогою дотримання якої необхідно для дійсності правочину є вільне волевиявлення учасника правочину та відповідність його внутрішній волі .

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази у їх сукупності,суд приходить до висновку про відсутність вільного волевиявлення відповідача ОСОБА_2 на укладення договору від 23.12.2008 року про внесення змін до кредитного договору № 197-03-08-2 від 04.09.2008 року між АБ "Київська Русь" та відповідачем – ОСОБА_2 та відсутність іі внутрішньої волі на укладення даного договору .

Обов,язковою умовою правочину –є досягнення сторонами згоди всіх суттєвих вимог договору і дотримання при цьому письмової форми \за умови підписання його сторонамияк передбачено ч.2ст.207 ЦК України.

Судом достовірно встановлена відсутність волевиявлення ОСОБА_2 на укладення договору від 23.12.2008 року про внесення змін до кредитного договору № 197-03-08-2 від 04.09.2008 року відповідно й відсутність досягнення згоди на таке укладання.

Відповідно до ст.236 ЦК України оспорюваний правочин є недійсним з момента його укладення .

Згідно ч.1,2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази у їх сукупності , а також виходячи із системного аналізу правових норм , суд вважає достатніми підстави для визнання договору від 23.12.2008 року про внесення змін до кредитного договору № 197-03-08-2 від 04.09.2008 року між АБ "Київська Русь" та відповідачем – ОСОБА_2 недійсним.

З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 60 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячи із принципів розумності та справедливості суд приходить до висновку, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають до часткового задоволення, в частині стягнення з відповідача – ОСОБА_2 суми заборгованості за кредитним договором № 197-03-08-2 від 04.09.2008 року в розмірі 8856, 43 долари США, а позовні вимоги за зустрічним позовом суд вважає підставними та обгрунтованими і такими, що підлягають до задоволення, оскільки підставність вимог доведена в судовому засіданні належними доказами.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. До складу судових витрат, відповідно до статті 79 ЦПК України, віднесено витрати на правову допомогу. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 202,203,207,215,236, 525, 627, 652,1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 294 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов Акціонерного банку “Київська Русь” в особі Львівської філії Акціонерного банку “Київська Русь” до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором – задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного банку “Київська Русь” в особі Львівської філії Акціонерного банку “Київська Русь” заборгованість за кредитним договором № 197-03-08-2 від 04.09.2008 року в сумі 8856,43 долари США, що згідно курсу НБУ ( 100 доларів США - 799,30 гривень станом на 08.11.2013 року) складає 70 789, 45 грн. (сімдесят тисяч сімсот вісімдесят дев’ять гривень 45 коп.) .

В решті позовних вимог – відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до Акціонерного банку “Київська Русь”, третя особа без самостійних вимог ОСОБА_3 про розірвання кредитного договору № 197-03-08-2 від 04.09.2008 року та про визнання договору від 23.12.2008 року про внесення змін до кредитного договору недійсним – задоволити.

Кредитний договір № 197-03-08-2 від 04.09.2008 року укладений між АБ “Київська Русь” та ОСОБА_3 Діанною Михайлівною – розірвати.

Договір від 23.12.2008 року про внесення змін до кредитного договору№ 197-03-08-2 від 04.09.2008 року укладеного між АБ “Київська Русь” та ОСОБА_3 Діанною Михайлівною визнати недійсним.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного банку “Київська Русь” в особі Львівської філії Акціонерного банку “Київська Русь” сплаченого ними суми судового збору в розмірі 700 \ сімсот гривень та витрати на інформаційно – технічне забезпечення в розмірі 120 \ сто двадцять гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.

Суддя Ужгородського                                                                                

          міськрайонного суду                                                    ОСОБА_4